1 of 7

50. Закономірності розподілу алелів в популяціях

2 of 7

ГЕНЕТИКА ПОПУЛЯЦІЙнаука, що вивчає генетичну структуру природних популяцій, а також генетичні процеси, що в них відбуваються.

ЗНАЧЕННЯ

Еволюційна теорія

Антропологія

Етологія

Систематика

Медицина

Селекція

3 of 7

Закон генетичної рівноваги: частоти алелей і генотипів у популяції залишатимуться сталими з покоління в покоління за наявності певних умов.

Рівняння Харді — Вайнберга:

(р + q)2= р2 + 2рq + q2 = 1 (або 100 %)

р — частота домінантного алеля А;

q — частота рецесивного алеля а;

р2 — частота домінантних гомозигот АА;

2pq — частота гетерозигот Аа;

q2 — частота рецесивних гомозигот аа

4 of 7

5 of 7

Умови ідеальних популяцій

1. Велика чисельність популяцій

2. Вільне випадкове схрещування в популяції (панміксія)

3. Відсутність мутацій

4. Відсутність добору за певною ознакою

5. Відсутність генного потоку, тобто міграцій генів із сусідніх популяцій

6 of 7

Задача 1. Встановлено, що частина особин АА в популяції зустрічається з частотою 0,09. Визначте, яка частина популяції гетерозиготна за геном А.

Розв'язування

  • Розрахунок генетичного складу популяції проводимо згідно з рівнянням Харді-Вайнберга.
  • Частота особин АА дорівнює р2, звідси р2(АА) = 0,09, а р = = 0,3.
  • Якщо кількість гомозигот і гетерозигот виражати у відсотках, то р2(АА) + 2рq(Аа) + q2(аа) = 100; р+ q = 1; q =1 – 0,3 = 0,7.
  • Підставивши значення p і q у формулу, можна встановити частоту гомозигот і гетерозигот за цим геном:

р2(АА) = 0,32 = 0,09 = 9%;

2рq(Аа) = 2 х 0,3 х 0,7 = 0,42 = 42%.

  • Отже, 42% особин у популяції є гетерозиготами.

  • Розрахуємо також кількість гамет А і а, які утворюють особини в даній популяції:

- частота гамет А складається з 9% гамет, які продукують особини з генотипом АА, з 21% (42:2) гамет, що продукують гетерозиготи Аа, тобто 9 + 21% = 30%;

- частота гамет – відповідно дорівнює 49% + 21% = 70%.

7 of 7

Закон гомологічних рядів спадкової мінливості: генетично близькі види та роди характеризуються подібними рядами спадкової мінливості з такою правильністю, що вивчивши ряд форм у межах одного виду чи роду, можна передбачити наявність форм із подібними поєднаннями ознак у межах близьких видів чи родів.

Значення

1. Відображає загальну закономірність мутаційного процесу та формоутворення організмів

2. Є біологічною основою методів цілеспрямованого отримання необхідних спадкових змін

3. Вказує селекціонерам напрямки штучного добору

4. Дає можливість передбачити наявність ще не виявлених алелів