За інтенсивністю процесів надходження, перетворення й видалення речовин

та енергії виділяють чинники

• Статичні

• Динамічні

• Зовнішні

• Внутрішні

Статичні

Спадковість, стать, вік,

тип статури тіла,

впливи регуляторних систем

• з віком інтенсивність обміну речовин знижується на 7-10% кожні 10 років;

• у чоловіків обмін речовин на 10-20% вищий, ніж у жінок (залежить від величини м’язів);

• у дітей та підлітків обмін речовин високий (висока активність процесів, посилений ріст тканин);

• у похилому віці знижений вміст води, кількість та активність клітин, м’язова активність

Динамічні

Раціон і режим харчування, маса тіла, психоемоційний стан, сон, фізична активність, хронічні хвороби

• важливий вплив на обмін речовин кількості й складу їжі - специфічна динамічна дія їжі;

• механізм дії їжі пояснюють впливом на клітини продуктів розпаду й проміжного обміну, активізації перистальтики кишечнику і посиленою роботою травних залоз

Зовнішні

Пори року,

активність-відпочинок,

день-ніч

• при тривалому впливі низьких температур - із зниженням температури повітря на 10˚С рівень обміну речовин підвищується на 2,5%);

• добові й сезонні ритми: підвищується навесні-влітку, вранці-вдень; знижується восени-взимку, ввечері-вночі;

• знижується під час відпочинку - за рахунок розслаблення скелетних м’язів

Внутрішні

• гормони;

• участь енергетичних систем у забезпеченні клітин енергією:

- фосфатна система АТФ

(забезпечення енергією на

час, менший за 30 с);

- глікозін (анаеробна система)

(від 30 с до 3 хв);

• аеробна система

(на час, більший за 3 хв)

Сукупність рівнево організованих біохімічних й фізіологічних процесів, що здійснюють пристосування обміну речовин й енергії до потреб організму

Регуляція

Генетична

Клітинна

Гуморальна

Нервова

на молекулярному рівні організації

визначається синтезом ферментів

• регуляція на рівні генів веде до збільшення чи зменшення концентрації певних ферментів шляхом впливу на активність ферментних генів регуляторних білків-індукторів чи репресорів

• вирізняється високою специфічністю

• повільний процес (години)

ґрунтується на особливості взаємодії ферменту і субстрату

За наявності субстрату клітина синтезує фермент, за відсутності - припиняє синтез

• активність ферменту залежить від умов, в яких діє фермент:

• рН – середовище;

• температура;

• концентрація ферменту;

• концентрація субстрату

Накопичення кислих продуктів реакції може сповільнити швидкість біокаталітичної реакції

на рівні організму

впливає на активність ферменту або на діяльність тканин та органів

• тиреотропний гормон впливає на щитоподібну залозу, яка маже секретувати більше чи менше гормону тироксину, що в свою чергу призведе до прискорення чи сповільнення обміну речовин.

• регуляція повільна та підпорядковується нервовій системі

• регулювальна дія гормону є різнобічною і може бути реалізована через активацію й пригнічення ферментів, біосинтезу білків, зміну приникності клітинних мембран тощо.

• гормони беруть участь як у терміновій регуляції, так і у тривалій (адаптації) обміну речових до середовища, кількості та якості вживаної їжі, регуляції надходження і засвоєння кількості рідини та електролітів в організмі

• після реалізації своїх функцій гормони руйнуються, невелика частина залишків може реосинтезуваись, а більша піддається незворотному катаболізму

• видалення гормонів та метаболітів відбувається сечею й жовчю

найвищий рівень регуляції обміну речовин

інтегративний процес, регулюється гіпоталамусом

• крім центрів голоду, спраги, центрів, що регулюють обмін білків, ліпідів, вуглеводів, водно-сольовий обмін, є центр терморегуляції, які між собою поєднані в один інтегративний центр, що регулює всі процеси

• найчастіше нервова система здійснює регуляторну функцію через ендокринну систему

(наприклад – вплив емоцій на обмін речовин)

• нервова регуляція обміну речовин перебуває ще під контролем кори великих півкуль, тому людина може свідомо й швидко впливати на процеси харчування й чинники, від яких залежить обмін речовин, це кортикальна регуляція

Шляхи нервової регуляції:

• виділення нейромедіаторів - БАР, за допомогою яких передаються імпульси з нейронів через синапси (серотонін, адреналін, гістамін, ацетилхолін);

• зміною концентрації йонів, що активують або сповільнюють дію ферментів;

• за допомогою впливів на ендокринні залози (наприклад, дія гіпоталамуса через гіпофіз на ендокринні залози).