Утворення �Афінської держави

Терешко Л.Б.

План

Актуалізація знань, умінь та навичок?

• https://vseosvita.ua/test/start/jnn781

​

СЛОВНИЧОК

• Поліс - громадянська община, що складалася з повноправних громадян-землевласників і мала свою територію, закони, органи управління.
• Аристократія - привілейований прошарок населення, який має виняткові права, переваги та можливості порівняно з іншими соціальними групами.
• Демос - незнатні трудові верстви громадян еллінської держави.
• Метеки — це люди з інших країн, які жили та працювали в Афінах, проте вони не мали громадянських прав та не допускалися до управління державою.
• Демократія  - форма організації суспільства, що характеризується участю народу в управлінні державою та особистою свободою громадян.

​

​

​

• У VIII ст. до н. е. в Греції з’являються перші ознаки відродження господарського та культурного життя. Розвиваються торгівля і ремесла, карбується власна монета. Водночас набуває розвитку грецьке мистецтво, виникає писемність. У фінікійців греки запозичили алфавіт, що складався лише з приголосних звуків, і додали до нього голосні Так з'явився грецький алфавіт із 24 літер (на його основі згодом утворилися всі європейські алфавіти). Писемність у греків була проста для засвоєння, тому багато мешканців Греції знали грамоту.

​

• Поступово виникали нові міста. Вони мали вже інший вигляд, аніж поселення ахейських царів: їх центром був не царський палац, а торгова площа - агора. Навколо агори споруджували громадські споруди, храми, жертовники. У деяких містах їх розташовували на укріпленому пагорбі - акрополі. Із часом навколо міст будували оборонні кам’яні стіни.
• Їх мешканці займались хліборобством, городництвом та садівництвом. Такі міста разом із прилеглою до них територією ставали самостійними общинами - полісами. Кожен поліс мав свій уряд, військо і скарбницю, чеканив свою монету. Лише повноправний член общини, тобто громадянин, мав право на землю і брав участь у народних зборах.

​

В міфах розповідається, що коли було збудовано місто, але ще не мало своєї назви, про право бути його покровителем вели суперечку бог Посейдон і богиня Афіна. Боги вирішили присудити перемогу тому, чий подарунок для міста буде найбільш цінним. Посейдон вдарив тризубом по скелі і з`явилося джерело води, але вода в ньому виявилась солоною, бо Посейдом був покровителем морів. Тоді Афіна встромила свого списа в землю, з якого виросло оливкове дерево. Всі визнали подарунок Афіни більш цінним і місто було названо на її честь. Афіняни прославляли свою покровительку, будуючи на її честь храми і статуї.

Місто швидко зростало, йому було тісно на пагорбі і афіняни почали будувати свої помешкання у його підніжжя. Центром міського життя була ринкова площа – агора, де велась жвава торгівля.

• Жителі поліса поділялися на вільних та рабів. Серед вільного населення невелику групу становили аристократи (спадкова знать). Вони були власниками великих ділянок землі й ремісничих майстерень, кораблів.
• Усі незнатні жителі грецьких міст-держав, як бідні, так і багаті, називалися демосом, тобто народом. Це землероби, ремісники й торгівці.
• Раби були робочою силою і не мали ніяких прав. Багато рабів у цей час жили разом зі своїми володарями як члени сім’ї, проте їм рідко дарували свободу.

• У Центральній Греції розташована гірська область Аттика. Береги Аттики дуже порізані, з глибокими і зручними для мореплавства гаванями (зокрема, порт Пірей). Найбільше місто Аттики - Афіни . Тут торгували зерном, олією, вином, худобою, ремісничими виробами.

• Територію навколо агори населяли ремісники. В Афінах жили гончарі, які займали цілий квартал (він називався Керамік), ковалі, шевці, ювеліри. У зручних гаванях вантажили на кораблі вироби афінських ремісників, амфори з вином та олією для продажу в інших областях Греції та країнах. З кораблів, що прибували, вивантажували хліб, худобу, деревину, рабів. Поблизу гаваней будували та ремонтували кораблі.
• Мешканці Аттики в разі небезпеки шукали притулку за міцними мурами Афін. З посиленням афінської общини всі інші общини Аттики або підкорилися їй, або добровільно злилися з нею на основі угоди. У VIII cт. до н. е. в Аттиці утворилась Афінська держава (поліс).

​

• Державою правили загальна рада старійшин усіх общин (ареопаг) та 9 найвищих службовців - архонтів. Усі ці посади займали аристократи. Демос не брав участі в управлінні державою. Лише іноді скликали народні збори, на яких оголошували рішення влади.

Перший архонт мав велику владу. Зокрема, він наглядав за державним управлінням в Афінах, очолював судову та виконавчу владу, його ім'ям називався рік.

Закони Драконта�

• Всевладдя знаті давало їй змогу всі суперечки вирішувати на свою користь, навіть порушуючи сталі звичаї. Такий стан обурював народ, який вимагав записати давні звичаї, щоб судді вирішували справи не так, як їм заманеться, а у відповідності з законом.
• У 621 р. до н.е. архонт Драконт нарешті склав писані закони, але включив до них не лише норми стародавніх звичаїв, а і додав багато своїх. Багато з тих законів можуть здатися дивними для сучасних людей. Так, наприклад, тварини або якийсь предмет можна було судити так само як і людину. Якщо собака покусала або бик залигав людину вони підлягали вигнанню за межі Аттики, так само як черепицю, що випадково впала на голову і забила людину.
• Головною заслугою Драконта було те, що йому вдалося покласти край кровній помсті. Тобто всі справи про вбивства вирішувалися в суді, а не родичами загиблого, які мстилися кривдникам.
• Про закони Драконта говорили, що вони «писані кров’ю», тому що за навіть найменшу крадіжку овочів, фруктів передбачалося смертна кара.

• На початку VI ст. до н. е. в Афінах загострилася боротьба між демосом та аристократами. Значна частина демосу страждала від тягаря боргів, багато селян розорились. Іноді для покриття боргу селяни змушені були продавати себе та своїх дітей у рабство, навіть в інші країни.
• При цьому на землю боржника ставили борговий камінь, на якому вказували суму боргу та термін його сплати.

• Настав момент, коли демос готовий був почати збройну боротьбу проти родової знаті. У розпал смути громадяни покладали надії на Солона, відомого вченістю, життєвим досвідом та справедливістю.
• У 594 р. до н. е. народні збори надали йому повноваження на проведення реформ. Його завданням було вирішити конфлікт між демосом та аристократією.
• Насамперед Солон скасував борги афінян та заборонив боргове рабство. Земельні ділянки, на яких на час проведення реформи стояли боргові камені, було повернуто у володіння боржникам. Афіняни, які потрапили в рабство за борги, отримували свободу. Громадяни, продані в рабство в чужі країни, були викуплені за державні кошти.

�

• Усі чоловіки - уродженці Аттики - вважалися громадянами Афінської держави. Всі громадяни мали право брати участь у народних зборах, які відтепер збиралися регулярно. На зборах вирішували найважливіші питання державного життя та обирали посадових осіб, які управляли Афінською державою.

Тиранія Пісістрата�

• Минуло тридцять років від початку правління Солона, сам він був уже старцем, як в Афінах знову почалися смути. Знать не хотіла ділитися владою з незнатними, селяни виступали за розподіл панських земель. Заможний землевласник, родич Солона Пісістрат став виступати на захист селян та бідних громадян. Він хотів за допомогою народу стати на чолі Афінської держави. Йому це вдалося. З 537 по 527 р. до н.е. В Афінах встановилася тиранія Пісістрата. Пісістрат виступав проти багатих аристократів. Їхні землі було розділено між селянами. Для здобуття прихильності купців Пісістрат заволодів важливим торговельним шляхом з Егейського в Чорне море. Він сприяв ремеслам й торгівлі, запровадив свято на честь бога Діонісія і театральні вистави.
•  Після смерті Пісістрата його син Гіппій став правити жорстоко, як і більшість тиранів. Тирани перестали бути народними захисниками, тому з міст-держав їх вигнали. Останнім вигнано у 510 р. до н.е. сина Пісістрата Гіппія.
• Значення тиранії полягало в тому, що в полісах родова знать була позбавлена своїх привілеїв.

​

Реформи Клісфена�

• Для того щоб уникнути встановлення тиранії в Афінській державі, Клісфен запропонував закон про остракізм – вигнання, заслання. Щорічно громадяни збиралися для того, щоб визначити, чи немає серед них людей, які становлять собою загрозу для всіх. Усім роздавалися черепки (остракі), і кожен міг написати ім'я тієї людини, яка здавалася небезпечною. Якщо на одному і тому ж імені сходилося багато людей, то цю людину виганяли з міста на 10 років. Вигнання шляхом остракізму вважалося почесним, майно не конфісковувалося, родину не виселяли. Через 10 років вигнанець міг повернутися і користуватися правами громадянина. 
• Клісфен провів реформу виборчого права: тепер усі громадяни мали рівні політичні права незалежно від свого майнового стану

• Клісфен запропонував проводити виборчі збори не за родами, а за місцем проживання.
• Тим самим ліквідував залишки родових – племінних відносин і поділив Аттику не за родовими ознаками, а за територіальними. 
• Тепер родова знать не мала змоги впливати на залежних від неї людей. Усі вважалися рівними в державі. Найголовніші питання вирішувалися на загальних зборах громадян, на яких кожен мав право висловити свою думку. Виборчі посадові особи повинні були звітувати перед народом. Реформи Клісфена остаточно затвердили демократичний устрій в Афінах.

• У результаті реформи Клісфена вплив родової знаті в управлінні державою зменшився.
• Усі громадяни в державі вважалися рівними, незалежно від майнового стану: навіть бідняки могли обіймати всі державні посади.
• Так в Афінах влада опинилась у руках народу, що називається демократією. Проте демократія була обмеженою. Раби та метеки¹ не мали громадянських прав. Не допускалися до управління країною і жінки.

​

ПЕРЕВІРТЕ ЗАСВОЄНЕ НА УРОЦІ�

​

• 1. Дайте оцінку реформам Солона з позицій демосу (аристократів, рабів).
• 2. Чи вважаєте ви традицію остракізму справедливою? Свою відповідь аргументуйте.

​

Домашнє завдання

• Переглянути презентацію, вивчити терміни
• Використані джерела
• https://geomap.com.ua/uk-wh6/1130.html
• https://uahistory.co/pidruchniki/world-and-ukraine-history-integrated-course-6-class-moroz-2019/28.php

​