Дисидентський рух. Початок
�ЗАРОДЖЕННЯ ДИСИДЕНТСЬКОГО РУХУ�
Василь Симоненко
«Дисидент»
(від лат. dissidens, dissi-dentis - незгодний) - термін, який увійшов до політичного лексикону з історії релігії.
Дисидент - це людина, яка відкрито протиставляє свої погляди панівній ідеології та рішуче виступає за свої переконання.
Дисидентство - це рух, представники якого виступали проти існуючого державного ладу чи загальноприйнятих норм певної країни.
Перші дисидентські групи були засновані в Західній Україні. Ідеологія українського дисиденства розпочала своє оформлення у 1955 р.
ПРИЧИНИ ТА ПЕРЕДУМОВИ ВИНИКНЕННЯ ДИСИДЕНТСТВА
в країнах “соціалістичного
табору”;
��
Р
И
С
И
Національно-демократичний характер
Ненасильницькі методи та форми боротьби
Загальноукраїнський характер
Чіткі організаційні форми (спілки, гуртки, комітети, об'єднання)
Охоплював усі верстви населення
Форми боротьби
Звернення до державних органів, відкриті листи
Видавництво самвидаву
Створення дисидентських організацій
Самвидав —
це літературні, публіцистичні, наукові твори, які розповсюджувалися в рукописах без офіційного дозволу і цензури. Поширювалися
переважно таємно.
УКРАЇНСЬКА РОБІТНИЧО-СЕЛЯНСЬКА СПІЛКА (УРСС)
РЕПРЕСІЇ ЩОДО ДИСИДЕНТІВ
Одним iз лiдерiв українського дисидентського руку на початку 1960-х рр. був генерал П.Григоренко.
У вiдповiдь на його правозахисну дiяльнiсть, виступи на пiдтримку кримських татар у їх боротьбi за право повернутися на батькiвщину його спочатку вiдправили до психiатричної лiкарнi, а влiтку
1964 р. позбавили генеральського звання.
�«ІНТЕРНАЦІОНАЛІЗМ ЧИ РУСИФІКАЦІЯ?» �1965 Р.
Я пропоную... одну-єдину річ: свободу — свободу чесного публічного обговорення національного питання, свободу національного вибору, свободу національного самопізнання і саморозвитку ""
ЗАВДАННЯ. ПРОЧИТАВШИ ВІРШ, ПОЗНАЧТЕ ПРІЗВИЩА ПРЕДСТАВНИКІВ ДИСИДЕНТСЬКОГО РУХУ, З ДІЯЛЬНІСТЮ ЯКИХ СЬОГОДНІ ОЗНАЙОМИЛИСЯ. �ЯР СЛАВУТИЧ “УКРАЇНА”
У полоні відчаю, з-під зашморга згуби.
Непокірно-ставна, вольова, як життя,
Ти гартуєш розпукою спалені губи,
Ти волаєш вогнем Чорновола і Дзюби
Перед світом, глухим до твого бороття.
І підводиться Вінниця, чорно-кривава;
Устають Слобожанщина, Галич, Волинь;
Запорожжя клекоче в серцях Січеслава;
Смолоскипом горять, як незгасна заграва,
Заливаха, Мороз, Караванський, Горинь...
Чую голос повстань Лук'яненка й Кандиби,
Чую поклик Масютка на тюрми Кремля...
Не лякають вас чорні погрози, ні диби,
Ані рани народні, розвернені скиби,
— Вас єднає на подвиги рідна земля!
Сильнодухі, для вас простеляються гори;
Покаянно-слабі, вас наснажує плач.
Волю в душах кують Гончареві собори,
І підносять, як щит, маєстат непокори
Симоненко, Осадчий, Костенко і Драч...