1821-1880
Видатний французький письменник, майстер витонченого психологічного аналізу.
Народився Гюстав Флобер 12 грудня 1821 року в Руані, у родині хірурга, головного лікаря міської лікарні. У цьому місті пройшло дитинство і юність майбутнього письменника, які збіглися із розквітом романтизму.
Сім'я майбутнього письменника літературою не цікавилася, в його оточенні цінувалися лише суто практичні знання. Можливо, саме тому Флобер приділяв так багато уваги науці і, наче справжній медик, "анатомував" суспільство, змальовуючи його у своїх творах.
1832-1840 рр. Гюстав навчається у міському Королівському коледжі. Успіхами в навчанні він не відзначався, проте вже в ті роки проявилося його величезна любов до літератури і потяг до історії.
У 1840 р. Флобер стає студентом юридичного факультету паризької Сорбонни. У 1743 р у нього діагностують захворювання нервової системи, що нагадує епілепсію і яке вимагало зниження рухової активності. Недуга змусила його в 1844 р припинити навчання в університеті. Коли в 1846 р помер його батько, Гюстав переїхав в маєток Круассе (знаходився біля Руана ) до матері, і вся його подальша біографія була пов’язана з цим місцем. Флобер вів замкнутий спосіб життя і виїжджав звідси порівняно надовго всього лише двічі за життя, і в обох випадках його супутником був Максим Дюка, кращий друг.
Батьківський спадок дозволяв їм з матір’ю не думати про хліб насущний, Флобер міг повністю віддатися літературній праці. Перші його повісті – «Мемуари божевільного» (1838), «Ноябрь» (1842) – були складені в дусі французького романтизму, але вже в першій редакції роману «Виховання почуттів» (1843 -1845, залишилася неопублікованою) помітний перехід на реалістичні позиції.
У 1856 р побачив світ твір, що став шедевром світової літератури і новим етапом у розвитку сучасного роману, – «Пані Боварі. Провінційні звичаї ». Роман з’явився на сторінках журналу «Ревю де Парі»
Літературні критики звинуватили книгу в аморальності і притягнення її автора до суду. Після винесення виправдувального вироку роман був випущений повністю в 1857 р. у вигляді окремого видання.
Останній десяток років Флобера виявився нещасливим: хвороба позбавляла його сил і оптимізму, маєток було окуповано під час франко-пруської війни чужої армією, померла його мати і добрий друг Буйє, перервалася дружба з Максимом Дюканом. Нарешті, він відчував матеріальні труднощі, тому що більшу частину майна пожертвував менш забезпеченим родичам, а видання книг не приносило великих грошей: критики не шанували його твори.
Однак повністю самотній Флобер не був, він дружив з Жорж Санд, був наставником Гі де Мопассана, ним опікувалася племінниця. Організм письменника був сильно виснажений, і він помер 8 травня 1880 р. від інсульту.
Жорж Санд
Гі де Мопасанн
Могила Г. Флобера в Руане
Памятник Г. Флоберу в Трувиле (Франция)