1 of 9

ПРОФЕСІЙНЕ ВИГОРАННЯ ЛІКАРІВ - СТОМАТОЛОГІВ

Дроботун Вікторія Іванівна,

студентка НУОЗ України імені П. Л. Шупика

Київ - 2026

2 of 9

АКТУАЛЬНІСТЬ ДОСЛІДЖЕННЯ

Вигорання — це стан емоційного та фізичного виснаження, що виникає через тривалий стрес на роботі. Сьогодні для українських стоматологів це не просто втома, а наслідок поєднання професійного навантаження та реалій війни.

Основні чинники, що прискорюють вигорання:
Організаційні виклики: Постійні перебої зі світлом, необхідність працювати від генераторів та переривання прийому через повітряні тривоги. Це руйнує робочий ритм і додає зайвої напруги.
Економічний тиск: Зменшення кількості пацієнтів через міграцію та зниження їхньої спроможності оплачувати лікування.
Кадрові питання: Брак досвідчених колег, складнощі з працевлаштуванням для молодих спеціалістів.
Психоемоційне навантаження: Робота з пацієнтами, які пережили травми війни, та життя в умовах постійної небезпеки створюють ефект «накопиченого стресу».

3 of 9

МЕТА ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ

Мета: Оцінити рівень професійного вигорання стоматологів України та визначити основні чинники його розвитку в умовах воєнного стану.

Організація опитування:

Дослідження охопило 338 лікарів-стоматологів різних спеціалізацій (лютий-березень 2026 р.).
Анкетування проведено за сприяння громадської організації «Асоціація стоматологів України».
Усі учасники надали добровільну згоду на обробку даних.

Для аналізу був використаний міжнародний опитувальник (Копенгагенський опитувальник CBI):

Оцінка проводилася за трьома ключовими напрямками:

1. Особисте виснаження (загальна фізична та психологічна втома).
2. Вигорання, пов'язане з роботою (симптоми, спричені професійною діяльністю).
3. Вигорання від взаємодії з пацієнтами (емоційне виснаження під час прийому).

Ключові завдання:

Встановити рівень вигорання серед фахівців та вплив чинників війни на їхній стан.
З'ясувати, як стаж та спеціалізація впливають на ризики вигорання.
Оцінити професійну задоволеність лікарів та готовність залишатися у фаху.
Розробити практичні рекомендації щодо профілактики цього стану.

4 of 9

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ. �ОСОБИСТЕ ВИГОРАННЯ

Аналіз загального психоемоційного стану лікарів показав наступні результати:

Близько 44% — Помірне вигорання. Це стан хронічної втоми. Найбільша група опитаних, які вже відчувають виснаження, але ще зберігають працездатність.
Майже 33% — Низький рівень. Третина стоматологів зберігає стабільний стан та успішно справляється зі стресом.
Понад 23% — Критична група. Кожен четвертий спеціаліст перебуває на межі вигорання або у стані повної професійної апатії (високий та сильний рівні).

5 of 9

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ. �РОБОЧЕ ВИГОРАННЯ

Майже половина (48%) лікарів перебували у стані помірного робочого вигорання.

Фаза «хронічної втоми», де робочі процеси вже починають виснажувати ресурси лікаря.

Близько 27% - Критична зона. Високий і сильний рівні вигорання.

Необхідність перегляду ергономіки праці та режиму відпочинку.

6 of 9

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ.� ВИГОРАННЯ ВІД КЛІЄНТІВ (ПАЦІЄНТІВ)

Взаємодія з пацієнтами виявилася найменш стресовим фактором для лікарів:

48% — Низький рівень. Більшість стоматологів успішно справляються з емоційним навантаженням під час прийому.
35% — Помірний рівень. Третина лікарів відчуває втому від спілкування лише періодично.
17% — Високий ризик. Лише для невеликої групи контакт із пацієнтами став психологічно важким.

7 of 9

РІВЕНЬ ПРОФЕСІЙНОГО ВИГОРАННЯ СТОМАТОЛОГІВ РІЗНИХ ВІКОВИХ ГРУП

Молоді спеціалісти (20-30 р.):�рівень вигорання сягає 67 %, що вказує на високу стресогенність етапу профеійної адаптації.
Пік вразливості припадає на групу 31–45 років (69%), що зумовлено максимальним професійним навантаженням у цей період.
Старша вікова група (46+ років) демонструє значно вищу психологічну стійкість (55%): рівень вигорання, що свідчить про формування ефективних механізмів адаптації та професійного захисту з роками досвіду.

8 of 9

ВИСНОВКИ:

65% стоматологів мають ознаки професійного вигорання, причому основним стресогенним фактором є саме організація робочого процесу, а не спілкування з пацієнтами.
Найбільш вразливою групою виявилися фахівці віком 31–45 років (69%), які поєднують максимальне кар’єрне навантаження з накопиченою втомою.
Водночас лікарі старшої вікової категорії (46+ років) демонструють вищу стійкість (на 14%), що вказує на формування адаптивних механізмів та професійного захисту з роками досвіду.
Отримані дані підкреслюють необхідність оптимізації умов праці та впровадження програм психологічної підтримки, особливо для спеціалістів середньої ланки та молодих лікарів.�