Західноукраїнські землі у складі Польщі у міжвоєнний період

План

• 1. Входження ЗУЗ до складу Речі Посполитої.
• 2. Економічна політика польського уряду в західноукраїнських землях.
• 3.Національна політика щодо українців.

Закріплення ЗУЗ за Польщею

Ліквідація емігрантського уряду ЗУНР

• Рішення ради послів Антанти викликало обурення уряду ЗУНР в еміграції, укр. політ. партій і громад. орг-цій краю та еміграції.
• Офіційно тільки уряди РСФРР і УСРР протестували проти намірів країн Заходу вирішувати долю Сх. Галичини без участі її населення.
• 15 березня 1923 р. екзильний уряд ЗУНР у Відні був розпущений Є.Петрушевичем через відсутність підтримки української державності з боку Антанти.
• �

Економічна політика

1. Поділ на Польщу А і Польщу Б - До першої входили корінні польські землі, до другої — переважно західноукраїнські та західнобілоруські.

У Польщі "А" зосереджувалось 80 % метало обробної, електротехнічної, текстильної, хімічної, паперової промисловості, виробництво цегли, вапна й цукру.

Уряд свідомо гальмував промислове будівництво у Польщі Б. 

Економічна політика

2. Осадництво - політика заселення польськими колоністами західноукраїнських та західнобілоруських земель.

Почалась 17 грудня 1920 року польський сейм ухвалив закон "Про надання землі солдатам Війська Польського«, тобто першими осадниками на Волині та Східній Галичині були ветерани радянсько-польської війни

Родина осадників

Економічна політика.Осадництво

• Впродовж 1923—1925 років на східні землі з Польщі переселилось біля 9 000 осадників з родинами.
• Загальна площа землі, надана осадникам, становила 151 000 гектарів. Середній розмір наділу на родину осадника становив 18 гектарів.
• Основна ж маса українських селян-фермерів (79 %) мало менше ніж 5 гектарів землі, а більшість з них менше 2 гектарів
• У міжвоєнний період понад 312 000 гектарів землі було виділено військовим ветеранам, а в Східній Галичині 200 000 гектарів надано польським селянам-переселенцям з західних теренів Речі Посполитої. Понад 41 % з усіх осадників опинилося на Волині.

​

Документ на отримання

осадником землі

Економічна політика

3. Основні галузі промисловості: нафтодобувна, озокеритна, лісопильна, переробка мінеральної та с/г сировини

4. Трудова еміграція українських селян, викликана малоземеллям і безземеллям (виїхало бл. 200 тис. осіб)

5. Кооперативний рух – об’єднання українського населення з метою захисту ек. інтересів.

• Кредитні спілки були об'єднані в Центробанк (Крайовий Союз Кредитовий).
•  Народна Торгівля об'єднала міських роздрібних торговців.
• Молочні кооперативи об'єднались у Маслосоюз, постачальниками якого були понад 200 000 фермерських господарств.
• Кількість членів кооперативів напередодні другої світової війни оцінювалась у 700 000 осіб, а самі кооперативи працевлаштовували понад 15 000 українців

Національна політика польського уряду щодо українців

1. Носила асиміляційний характер

• Асиміляція - від лат. assimilatio, «уподібнення») — процес прийняття певним народом або спільнотою культури (мови, цінностей, звичаїв) та самосвідомості (ідентичності) іншого народу або спільноти. Розчинення асимільованого народу або спільноти із народом або спільнотою, що проводить асиміляційну політику (зазвичай, є чисельнішим, посідає панівні позиції в державі тощо).

2. Офіційною назвою для Західної України стала "Малопольська Всходня« (Східна Малопольща). Використовувалась також назва «всходні креси» (східні території). Замість заборонених термінів "українець", "український" поширювалися назви "русій", "рускі", "русінскі". 

• 3. Кресовий закон -

прийнятий польським парламентом у 1924 р. закон, відповідно до якого на території Західної України та Західної Білорусії вводилися двомовна шкільна освіта (двомовні утраквістичні школи). Метою прийняття такого закону була асиміляція місцевого населення.

​

• 4. Проведення акції пацифікації - репресивна акція, проведена польською владою у вересні — листопаді 1930 року за наказом Юзефа Пілсудського, із застосуванням поліції та армії проти українського цивільного населення Східної Галичини.
• Пацифікація супроводжувалась масовими арештами, побиттям та вбивствами людей, закриттям і руйнуванням українських установ в Галичині.
• Наслідком акції стала подальша значна радикалізація українського руху опору на західноукраїнських землях.

​

• Особлива увага каральних загонів була приділена не тільки місцевим активістам, вчителям, священикам, але й всім українським установам — школам, осередкам Просвіти, кооперативам.
• Під час акції у кожному селі окремі мешканці піддавалися «екзекуції» — побиттю, систематично руйнувалося майно селян, громадських установ та кооператив, зокрема, розбивались яйця, розсипались крупи, борошно та приправи, на які виливалась «нафта», синька, олія, оцет.
• Арештованих за заздалегідь складеними списками збирали в громадських приміщеннях, де кожному завдавали двадцять п'ять — тридцять, а то й більше ударів нагаєм, при цьому принижуючи ще й морально, тобто примушуючи лаяти Україну, виголошувати заздоровниці на честь Юзефа Пілсудського, співати польський гімн

Акція пацифікації

• https://www.youtube.com/watch?v=MpEYZvj3Jqw

5. Репресивні заходи проти українців – створення концтабору у Березі Картузькій

У таборі Береза-Картузька (так само як і в таборі Біла Підляська) дозволялося тримати людей до трьох місяців без суду, винятково за адміністративним рішенням поліції чи глави воєводства. Остаточне рішення про термін ув'язнення залишалося за адміністрацією табору.

​

6. Політика “нормалізації”- політика врегулювання українсько-польських відносин здійснювана шляхом порозуміння між проводом Українського Національно-Демократичного Об'єднання (УНДО) і польським урядом 1935-38рр.

​

Концтабір у Березі Картузькій

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!