«Григорій Сковорода - взірець мудрості українського народу»

З нагоди відзначення 300 – річчя

з Дня народження великого

українського філософа

Григорія Савича Сковороди.

​

Хто думає про науку, той любить її, а хто її любить, той ніколи не перестає вчитися, хоча б зовні він і здавався бездіяльним. � Г.С.Сковорода�

Григорій Савич Сковорода український філософ, богослов, поет, педагог, перекладач, композитор літургійної музики.

Має значний вплив на сучасників і подальші покоління своїми байками, піснями, філософськими творами, а також способом життя, через що його називають “Українським Сократом”.

Висловлювання відомих людей про творчість Г.С.Сковороди

​

• «Якби ніхто нічого не знав про Г. Сковороду, якби час не пощадив для нас його рукописні твори…, якби народ не зберіг легенд про його дивовижне життя, якби зосталася одна- єдина його епітафія, то і вона блиснула би для людства спалахом дивовижної сили і осяяння: «Світ ловив мене, та не впіймав!» (І. Драч).
• «Мало можна вказати таких народних постатей, якою був Сковорода і яких би так пам’ятав і поважав народ. На всьому обширі від Острогозька до Києва у багатьох будинках висять його портрети. Його мандрівне життя є предметом оповідань і легенд…» (М. Костомаров).
• «Г. Сковорода, мов та Діва Божа, — істина, хто в убогості творив промисел Божий — продовжував рід людський, примножував для власної вигоди чесною працею добро» (М. Жулинський).
• «Його біографія, мабуть, ще краща за його твори, але які гарні його твори» (Л. Толстой).

​

Біографічні відомості. Дитинство.

Народився Григорій 3 грудня 1722 р. в сотенному містечку Чорнухи Лубенського полку, на Полтавщині у козацькій родині.

Батько Сава Сковорода був рядовим козаком, який у мирний час займався шинкуванням і продажем вина. Мати Пелагея походила зі Шангіреїв, рід яких мав кримськотатарське походження. Григорій мав ще старшого брата Степана.

З дитинства ріс “чудним” хлопчиком, заглибленим у свої думки і не придатний до господарської роботи. Влітку 1730 його віддали до дяківської школи в Чорнухах.

​

Педагогічна діяльність.

Влітку 1759 р. Сковорода приймає запрошення єпископа Й. Миткевича викладати поетику в Харківському колегіумі, який на той час був найпередовішим навчальним закладом в Україні, і перебирається на Слобожанщину.

Навколо нього сформувалося коло шанувальників – студенти філософії – Я.Правицький. В.Білозерський. М.Заводовський. Вони збиралися в домі Сковороди, читали античних авторів, писали вірші, співали, гуляли за містом у садах.

Вічний мандрівник

Після звільнення з Харківського колегіуму у 1769 р. Сковорода оселився на пасіці в Гужвицькому лісі неподалік Харкова і зажив життям пустельника. Відтепер він обрав новий і не знаний до того стиль життя – мандрівку. І ця мандрівка тривала до самої смерті – чверть віку.

Була вона повна пригод, оповита переказами й легендами. У ній він ніколи не розлучався з Біблією, сопілкою, і своїми творами. Слава про нього розходилася широко, і багато хто бажав його бачити й чути як речника великої правди.

​

Остання мандрівка філософа

В останній рік життя Григорій Савич проживав у селі Пан – Іванівка в домі колезького радника Андрія Ковалівського де і помер 9 листопада 1794 року.

На хресті над могилою, на прохання самого Сковороди, було написано: «Світ ловив мене, та не впіймав …».

Творча спадщина Г.Сковороди

Творча спадщина Григорія Савича Сковороди порівняно невелика але досить багатогранна. Вона представлена творами (збірка “Сад божественних пісень, що проріс із зерен Священного писанія”, вірш “De НЬегШе”), байками в прозі (“Байки харківські”), трактатами, діалогами, притчами (“Розмова, названа Алфавіт, або Буквар світу”, “Асхань”, “Нарцис”, “Вступні двері до християнської доброчинності”, “Убогий Жайворонок”), перекладами та переспівами римських авторыв (поетичні твори Овідія, Горація, Муре, прозові твори Цицерона, Плутарха, Сидронія Гозія та ін.).

Найбільшу цінність становлять пісні та байки, написані прозою.

Афоризми Г.С.Сковороди

Григорій Сковорода – це людина глибинного характеру, світлого серця і проникливого розуму. Людина, саме життя якої було оригінальним творінням. Освідченість його – надзвичайна, він увібрав у своє єство філософську культуру людства. Одним із свідчень глибини творів є їх афористичність. Чимало крилатих фраз із його писань, ставши афоризмами, пішли мандрувати світом:

• «Ні про що не турбуватись – значить не жити»
• «З усіх утрат втрата часу часу найбільша»
• «Один у багатсві бідний, а інший у бідності багатий»
• «Бери вершину і матимеш середину»
• “Визначай смак не по шкарлупі, а по ядру”
• “З видимого пізнай невидиме”
• “Найгірша хвороба – хворіти духом.”

​

​

​

​

​

Вшанування пам’яті

Ім'ям Сковороди названо:

• село Сковородинівка, Золочівського району на Харківщині
• вулиці у Києві, Харкові, Одесі, Львові, Дніпрі, Запоріжжі, Чернігові, Хмельницькому, Дрогобичі, Мелітополі, Фастові, Золочеві, Конотопі, Кропивницькому, Ковелі та інших населених пунктах

Ім'я Григорія Савича Сковороди мають наукові та освітні заклади: Інститу філософії імені Григорія Сковороди НАН України в Києві, Харківський національний педагогічний університет, університет Григорія Сковороди в Переяславі

• На його честь названо астероїд 2431 Сковорода.

​

​

​

​

Музеї Г.Сковороди

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

Пам’ятники Г.Сковороді

Г.Сковорода на грошових знаках

21 червня 1996 року Національний банк України  випустив срібну ювілейну монету номіналом 1 000 000 карбованців з посвятою великому українському філософу і вченому XVIII століття Григорію Сковороді (1722—1794 рр.)

15 вересня 2006 року Національний банк України випустив банкноту номіналом 500 гривень, на аверсі якої зображено Григорія Сковороду.

​

​

​

​

​

Г.Сковорода у живописі

Г.Сковорода у кіномистецтві