​

​

​

�

«Майстер корабля» — автобіографічний роман. В основу твору покладено роздуми митця про сенс земного буття, загадковість і велич людської душі, її пориви до гармонії та краси шляхом осягнення і минулого, і майбутнього; теми жінки, кохання.

Історія створення�Роман «Майстер корабля» абсолютно новаторський за змiстом i формою твiр в украïнськiй лiтературi. Це перший роман Ю. Яновського, до того ж автобіографічний. Твір написаний на одному подиху: письменник розпочав роботу 27 листопада 1927 року в Одесі, а за кілька місяців закінчив у Харкові, куди невдовзі переїхав. У 1928 році твір було опубліковано в харківському видавництві «Книгоспілка».�За словами Ю. Яновського, твір  «народився, як і слід було чекати, далеко од моря. Його було написано тоді, коли автор, бувши звичаєм одважний і холодного серця, одразу якось уздрів, що молодість його не вічна».

Автобіографічність� Ю.Яновський в автобіографії зазначав, що біографія у нього надто коротка і вражаючих фактів у ній нібито немає. Проте період роботи на Одеській кінофабриці був насичений подіями, які знайшли своє втілення в романі «Майстер корабля». Дружина письменника Тамара Яновська вважала: «Глибокий слід у творчості Яновського залишила його праця у кінематографії, де він якийсь час працював редактором. Цей період його життя знайшов відображення в романі «Майстер корабля» та в книжці «Голлівуд на березі Чорного моря», виданій 1930 року» [Лист у вічність]. Письменник у романі осмислив власний життєвий досвід, пов’язаний із роботою на Одеській кінофабриці.�Роман «Майстер корабля» на є повністю автобіографічним у повному розумінні цього визначення – у ньому занадто багато вигадки, до того ж занадто велика часова дистанція зображуваного в творі. Але в ньому пізнаються конкретні реалії життя молодого Ю.Яновського. �

Рід літератури: епос. � Жанр твору «Майстер корабля»: автобіографічний роман. � Тема «Майстер корабля»: роздуми митця про сенс земного буття, загадковість і велич людської душі, її поривання до гармонії та краси шляхом осягнення і минулого, і майбутнього; теми жінки, кохання. � Ідея «Майстер корабля»: утвердження торжества молодості, енергії, краси, щастя і творчості, непере­можного життєлюбства; поетизація вільного творчого начала в українській людині, пробудженій до нового життя.

Композиційно-стильові особливості: в основі роману — власний досвід роботи письменника на Одеській кіно­студії в 1925-1927 рр. та його співпраця з В. Кричевським, П. Нечесою, О. Дов­женком та Ітою Пензо.� Незвичний, новий для української літератури сюжет: режисер Сев знімає фільм про матроса Богдана. Для зйомок будується справжній вітрильник, на якому потім плаватимуть учні мореходної школи. Дуже органічно вплетені в роман нотатки синів героя, листи його коханої – балерини Тайях, розповіді матроса Богдана й роздуми самого автора. Авторська (а також читацька) уява мандрує то в Одесу, то в Італію, Румунію, навіть на острів Ява. Мариністичний колорит Міс­та, що з’явився в українській літературі чи не вперше в такому обсязі, зміню­ється екзотикою чужих країн.� Композиція доволі вільна. Незвична форма оповіді — монолог-сповідь сімде­сятилітнього То-Ма-Кі, який згадує свою далеку молодість, пов’язану з кіно­мистецтвом. Читач мандрує разом з героями з майбутнього в минуле. Таєм­ничі, часом небезпечні пригоди змінюють одна одну.

Що таке «майстер корабля»?

Наслідуючи аргонавтів, Сев, Богдан і То-Ма-Кі вирізьблюють так званого «майстра корабля», символічну дерев'яну фігуру, що стоїть над бугшпритом і веде корабель, оберігає його від рифів, заспокоюючи хвилі. На відміну від традиційних символів «сильного вовка», «дужого ведмедя», «хитрого лиса», матрос Богдан обрав майстром корабля жінку — юну Баджін, з якою колись перетнулася його життєва доля, бо саме жінка є берегинею роду, втіленням вічного материнського начала. Екзотична дерев’яна жіноча фігурка має вести задуманий Севом і Редактором бриг крізь бурі й випробування. Але в ширшому сенсі майстер корабля – це «веселий народ», який творить свою Республіку.

Образна система роману:��

Образ моря

«Море в мене дійсно шумить скрізь», - так каже про це пілот Майк батькові. Із цим образом пов'язані всі дійові особи. Але в житті кожного з них море відіграє свою роль. Для матроса Богдана – це природна стихія існування, якою він пишається, хоч іноді іронізує над собою. Для режисера Сева та сценариста То-Ма-Кі море – натхненник їхньої творчості й самовдосконалення. Море втілює далеку мрію, можливо, ірреальну, яку можна відчувати, у стихії якої можна жити, творити, рухатися вперед, долати перешкоди, труднощі, мрію, що часом може стати реальністю.

Образ корабля

Образ корабля (не бутафорного, а справжнього, за стародавнім кресленням) символічно втілює своєрідну програму духовного відродження українців, їхній власний шлях розвитку, з опорою на справжні цінності, вивірені часом. Ця підтекстова програма постійно доповнюється роздумами То-Ма-Кі, інших дійових осіб, причетних до спорудження вітрильника. Слова «підняти якір свого корабля й поставити паруси» суголосні назві роману і несуть у собі символічний зміст. В підтексті вітрильник, клопітка праця над його народженням – це романтична поетизація прекрасного в людині, її поривання до гармонії зі світом і самою собою.

Образ міста

Українська проза 20-х рр. ХХ ст. засвоює й активно впроваджує також ще одну новітню духовно-психологічну «субстанцію» у свідомості української людини цього часу - Місто. У романі Яновського Місто уособлює той обітований рідний берег, чиїми тихими вуличками гуляє штормовий вітер, принесений з моря. Кожен із героїв розуміє той берег по-своєму, що, однак, не позбавляє образ Міста узагальнювального змісту, утілення образу батьківщини.

Завдання до твору:�1.Заповніть таблицю