Тема: Насіннєзнавство, як наука, що вивчає розвиток і життя насіння.
1. Насіннєзнавство, як наука.
2.Причини різноякісності і показники якості насіння.
3. Плоди та насіння їх формування та достигання
(1) ст.. 28-43
1. Більшість сільськогосподарських культур розмножуються за допомогою насіння.
Насіння є носієм біологічних та господарських якостей рослин, тому від його якості в значній мірі залежить урожай. Насіння містить спадкову інформацію про майбутні властивості і ознаки рослин.
У рослинництві насінням називають різний насіннєвий матеріал, який висівають або висаджують для одержання врожаю.
Найпоширенішим насіннєвим матеріалом у рослинництві є зернівки (зернові злаки і зернобобові), горішки (гречка), однонасінні боби (еспарцет, буркун), бульби (картопля, топінамбур) та ін..
Насіннєзнавство - це наука, що вивчає розвиток і життя насіння, вимоги його до умов середовища, шляхи підвищення якості насіння, способи підготовки до сівби і методи визначення якості насіннєвого матеріалу.
Насіннєзнавство має власний предмет досліджень – насіннєвий матеріал. Головне завдання насіннєзнавства – підвищення якості насіннєвого матеріалу.
Насіннєзнавство не слід ототожнювати з насінництвом. Як наука про насіння насіннєзнавство виникло в 70-х роках ХІХ століття, коли розділ ботаніки, що вивчав насіння як органи розмноження рослин, виділився в окремий розділ рослинництва – сільськогосподарське насіннєзнавство. Насінництво ж вивчає методи розмноження сортового насіння, збереження його чистоти і забезпечення цим господарств.
2. Насіння одного сорту і однієї рослини може нести ними різний потенціал урожайності. Воно характеризується сортовими, посівними і врожайними властивостями.
При цьому велике значення мають фізичні властивості насіннєвого матеріалу – натура, вирівняність. Певне значення має і форма насіння.
Так за деякими даними у пшениці більш врожайним є компактне зерно; тонке, видовжене зерно, яке за масою не поступається перед зерном вирівняним і ваговим забезпечує меншу врожайність. Ці відмінності називають різноякісністю.
Розрізняють три форми різноякісності насіння: екологічну, материнську, генетичну.
екологічна форма різноякісності визначається умовами грунтово-кліматичної зони і технологією вирощування культури;
материнська – є результатом розміщення насіння в суцвітті. Насіння розміщується у рослині в різних місцях (на основних і бокових стеблах і гілках) і неоднаково забезпечується поживними речовинами; насіння, що формується раніше, має вищу масу 1000 насінин і характеризується вищими врожайними властивостями, що впливає на його формування.
генетична форма різноякісності залежить від умов запилення квітки і розвитку зиготи. Важливе значення мають мутагенні фактори.
Насіння – це складні живі системи, посівні і врожайні якості яких забезпечуються багатьма факторами.
Для формування високопродуктивних посівів необхідно використовувати одно типове, вирівняне за розміром і масою насіння, де кожна насінина була б однаково високоврожайна.
Насіння має бути чистосортним, кондиційним, не мати інфекційних хвороб, механічних домішок, насіння бур’янів та інших культур понад встановлену норму.
Основні показники якісності насіння регламентуються державними стандартами. Насіння, яке хоч по одному з показників не відповідає стандарту, називається некондиційним, висівати його забороняється.
Підготовлене до сівби насіння повинно мати відповідні сортові, посівні та урожайні якості.
За сортовими якостями насіння повинно відповідати вимогам сортової чистоти і не перевищувати норм зараження хворобами і засміченості.
Посівні якості насіння визначають придатність насіння для сівби: чистота, енергія проростання і схожість, сила росту, вологість, крупність та деякі показники, специфічні для окремих культур.
Урожайні якості насіння – це здатність добре підготовленого насіння при однакових умовах вирощування забезпечувати високу врожайність за рахунок вищої репродукції та географічної зміни місця вирощування.
3. Насіннєвий матеріал польових культур прийнято називати насінням.
Генеративний період розвитку рослин починається з фази цвітіння. Внаслідок запилення утворюються нові плоди і формується в них насіння.
Поживні речовини, які витрачаються на розвиток зародка при проростанні, можуть відкладатися у різних частинах насінини. В одних видів поживні речовини нагромаджуються в ендоспермі (зернові), в інших вони нагромаджуються в сім’ядолях (зернобобові, капустяні)
Спокій насіння – це стан життєздатних насінин, при якому вони не поростають у звичайних умовах, або проростають повільно. Ця властивість, набута рослинами в процесі еволюції, забезпечує проростання насіння тільки у сприятливих для розвитку умовах і сприяє збереженню виду.
Спокій насіння триває від достигання та збирання до сівби і проростання насіння в полі. Період спокою є відносним, оскільки в цей час проходять процеси дихання, зміни вологості і хімічного складу, післязбиральне достигання та інше.
Насіння - організм, у якому проходять складні процеси, характерні для живого організму. Обмін речовин, який проходить у насінині, потребує певної кількості енергії. Ця енергія виникає під час дихання в процесі окислювання органічних сполук киснем.
Під час дихання витрачається суха речовина (вуглеводи) насіння і виділяються вуглекислий газ, вода і тепло. У добре висушеного, непошкодженого насіння дихання дуже слабке. При підвищенні вологості зерна понад 15% енергія дихання збільшується.
Проросле насіння дихає інтенсивніше
Особливий тип спокою - твердонасінність. Твердим рахується насіння, яке не набухає при пророщуванні у лабораторних умовах внаслідок водонепроникності оболонки.
Для підвищення схожості такого насіння застосовують скарифікацію - пошкодження оболонки внаслідок тертя до шорсткої поверхні.
Період від збирання до настання повної схожості насіння називають періодом післязбирального достигання. Він утрудняє використання свіжо зібраного насіння для сівби. Тривалість післязбирального достигання залежить від культури, сорту, умов вирощування, зберігання насіння.
Скарифікація насіння
Довговічність насіння - це здатність зберігати схожість впродовж певного часу. Крім генетично обумовленої довговічності, на збереження життєздатності насіння впливають і інші чинники: умови зберігання (вологість насіння і повітря, температура, склад газового середовища), місце і умови вирощування насінників, погодні умови та ін.
Розрізняють біологічну довговічність - властивість насіння зберігати схожість тривалий період (50-100 років) хоча б окремих насінин, та господарську довговічність - властивість насіння зберігати кондиційні якості певний проміжок часу при оптимальних умовах зберігання.
Для насіння важливо знати господарську довговічність тому, що з нею пов'язана заготівля страхових фондів. Біологічну довговічність необхідно знати при створенні великих колекцій рослин, у селекційній роботі.
Найвищу довговічність серед польових культур має насіння бобових трав (до 100 років), що пояснюється наявністю в них щільної малопроникної оболонки.
Тривалість життя насіння цибулі, салату, моркви, петрушки, пастернаку не перевищує 3-4 роки.
Насіння огірків, помідорів, столових буряків, капусти, шпинату, селери зберігає схожість впродовж 4-10років.
Понад 10 років зберігають схожість насіння зернових культур - пшениці, ячменю, вівса, кукурудзи.
Менша (3-5 років) довговічність насіння у жита, сої, соняшнику.
Контрольні питання: