ПІДГОТУВАЛА КАНЕВСЬКА Г.Я.,�ВЧИТЕЛЬ МИСТЕЦТВА.

Принципи реалізму і народності «театру корифеїв».

Середня загальноосвітня школа №54 Солом’янського району м.Києва

Урок систематизації та узагальнення знань

Мета уроку:

Систематизувати і узагальнити поняття про:

зародження і розвиток театрального мистецтва в Україні;

ранні форми театрального дійства, елементи становлення вітчизняного професійного театру.

Формувати:

цілісний художньо-естетичний світогляд.

Розвивати:

універсальні якості творчої особистості.

Виховувати людину культури, яка пишається тим, що народилася і живе на Україні.

Тернистим шляхом розвивалася культура України ХVIIIcт…

Після поразки Наполеона у війні з Росією на Україні були створені “військові поселення”, що перетворили українських селян на військових (так звана “аракчеївщина”);

1831р. – за вказівкою Миколи І шкільну справу реорганізували з переведенням навчання на російську мову, в Києві відкрили російський університет св. Володимира

1863 р. – циркуляр міністра внутрішніх справ Валуєва заборонив друкування книг українською мовою, переслідувань зазнали громадські організації;

1876 р. – емський указ заборонив ставити п’єси українською мовою.

1886р. – чиновникам усіх відомств почали офіційно платити за русифікацію…

!!! “Заборонити… різні сценічні вистави на малоруськом наріччі, а також друкування на ньому текстів до музичних нот”.

Як наслідок цензурних переслідувань виник ряд ганебних творів, де все українське було представлене лише «варениками і шароварами».

Проблему високохудожнього репертуару першими вирішували:

М.Кропивницький «Глитай або ж павук», «Дай серцю волю, заведе в неволю»…

М.Старицький «Ой не ходи Грицю», «За двома зайцями», «Маруся Богуславка»…

І.Карпенко-Карий (Іван Карпович Тобілевич) «Наймичка», «Безталанна», «Сто тисяч»…

а також Г.Квітка-Основ’яненко, Т.Шевченко, І.Франко, П.Мирний, Л.Українка.

1819 р. є визначною датою. І.Котляревський здійснює постановку “Н.Полтавки” з Михайлом Щепкіним в ролі Виборного:

:

Сцена з лірико-побутової опери “Наталка Полтавка”.

Михайло Щепкін став засновником акторської школи реалістичної гри в Україні і Росії, куди переїхав у 1822 р.

“…не удавати почуття, а жити життям свого персонажу, почувати його почуттями.”

Письменник- романтик Г.Квітка-Основ’яненко утверджував українську мову як таку, що здатна творити літературні цінності (“Сватання на Гончарівці”, “Шельменко-Денщик”).

Шельменко, актор М.Кропивницький.

Важливу роль в утвердженні реалістичних принципів відіграла драма Т.Шевченка “Назар Стодоля”.

В особах Михайла Старицького, Марка Кропивницьког і Панаса Саксаганського (Тобілевич Панас Карпович) з’являється покоління режисерів, які на грунті нового розуміння драматургії розвивають щепкінські традиції.

П.Саксаганський –режисер, перший теоретик мистецтва (“Моя робота над роллю”, “до молодих режисерів”…)

М.Старицький та М.Кропивницький.

“Велика радість знати, що твій талант, твоя праця потрібні для твого народу”.

П.Саксаганський.

Театр корифеїв — перший професійний український театр.

Його було відкрито 1882 року в Єлисаветграді (нині Кропивницький), і в цей рік український театр відокремився від польського та російського. Засновником театру був Марко  Кропивницький, що володів усіма театральними професіями – блискучий драматург, режисер, актор, засновник школи театрального мистецтва, якій зобов’язані своїм професіоналізмом П.Саксаганський (Тобілевич Панас Карпович), М.Садовський (Тобілевич Микола Карпович), М.Заньковецька та ін.

Сцена з вистави М.Кропивницького “По ревізії”, М.Садовський – писар, П.Саксаганський – Герасим, М.Кропивницький – старшина, М.Заньковецька – Пріська.

На фото М.Кропивницький з трупою

Сцена з вистави М.Кропивницького “По ревізії”, М.Садовський – писар, П.Саксаганський – Герасим, М.Кропивницький – старшина, М.Заньковецька – Пріська.

Марія Заньковецька (1854-1934), перша народна артистка України - це ім’я вписане в літопис культури…

На фото скульптура М.Заньковецької в Міському парку (колишні назви: Царський, Міський, Першотравневий. Розташований між Маріїнським та Хрещатим парками. Закладений 1743 року за проектом архітектора В. В. Растреллі), скульптор Г.Кальченко.

​

Народна театральна традиція, діяльність українських драматургів початку століття , зокрема братів Тобілевичів, акторська школа М.Садовського та М.Заньковецької заклали міцний фундамент українського театру ХХ ст.

Театр оперети, арх. В.Осьмак, І.Антоновський.

П.Саксаганський –режисер, перший теоретик мистецтва (“Моя робота над роллю”, “до молодих режисерів”…)

М.Старицький та М.Кропивницький.

Театрові М.Заньковецької, що розпочав свій творчий шлях у Києві в 1922 р., а зараз працює у Львові властивий особливо тісний зв’язок з історією української культури.

Корифеї українського театру

Марія Заньковецька

Панас Саксаганський

Марко Кропивницький

Михайло Старицький

Микола Садовський

Іван Карпенко-Карий

�Значення театру для розвитку України�

• Академік М. Грушевський так оцінив значення українського театру на межі століть: "Для широкої публіки при нестачі книжок український театр мав велике значення. Українські трупи почалися з одної, але з часом множилися, ставали все розповсюдженішим явищем і, не вважаючи на убогість репертуару і на високі прикмети більшості п'єс (цензура театральна була надзвичайно сувора), вони підтримували пам'ять народного слова і любов до нього винародовленої міської людності".

Робота над формуванням термінів:

Проблему високохудожнього репертуару першими вирішували І.Котляревський (“Наталка Полтавка”), Г.Квітка-Основ’яненко (“Шельменко-денщик”, “Сватання на Гончарівці”), Т.Шевченко (“Назар Стодоля”), І.Карпенко-Карий (Іван Карпович Тобілевич) («Наймичка», «Безталанна», «Сто тисяч»)…

Михайло Щепкін став засновником акторської школи реалістичної гри в Україні і Росії, куди переїхав у 1822 р. В особах Михайла Старицького, Марка Кропивницьког і Панаса Саксаганського з’являється покоління режисерів, які на грунті нового розуміння драматургії розвивають щепкінські традиції.

Театр корифеїв — перший професійний український театр. Його було відкрито 1882 року в Єлисаветграді (нині Кропивницький). Засновником театру був Марко  Кропивницький, що володів усіма театральними професіями – блискучий драматург, режисер, актор, засновник школи театрального мистецтва, якій зобов’язані своїм професіоналізмом П.Саксаганський (Тобілевич Панас Карпович), М.Садовський (Тобілевич Микола Карпович), М.Заньковецька та ін.

Діяльність українських драматургів початку століття , зокрема братів Тобілевичів, акторська школа М.Садовського та М.Заньковецької заклали міцний фундамент українського театру ХХ ст.

Завдання для практичної роботи

Підготувати повідомлення на тему “Мій улюблений актор”, “Мої враження від вистави”. Виконати ескізи оформлення сцени чи ескізи костюмів до вибраної п’єси.