Пам’яті Героїв Крут�Вони вмерли, щоб ми жили!

Презентацію підготувала

завідуюча бібліотекою

Вільнянської ЗОШ І-ІІІ ст. №3

Скуйбіда Л. М.

Є в українській історії події, які стали знаковими, стали символічними. Такою подією є героїчна смерть молодих захисників Української Держави, яка заявила світові, що вона хоче бути господарем у своїй хаті.

• Так здекларував IV універсал Центральної Ради, проголошений 22 січня 1918 року. У ньому зазначалося: «…віднині Українська Народна Республіка стає самостійною, ні від кого не залежною, вільною, суверенною Державою Українського Народу».

• А вже через 7 днів, 29 січня 1918 року чужинецька орда хлинула на Україну. Основні українські військові сили залишилися в Києві.

• Бо робітники, обдурені більшовиками, хотіли повалити Центральний уряд, законний уряд Української держави. І вони, 600 юнаків, із Українського студентського Січового Куреня та І Української Юнацької (юнкерської) школи імені Богдана Хмельницького та студенти високих шкіл, гімназисти і учні інших шкіл – пішли… Пішли, коли вдарив останній час, коли Україну більше захищати не було нікому…

Не будемо вдаватися в історичні екскурси і задаватися питанням: Хто винен і чому? Історія знає, хто і чому…

• Від того не тьмяніє подвиг горстки юнаків проти великої навали більшовиків… Пішли і полягли… Чи ж вони не знали, що йдуть на смерть? Чи ж вони не хотіли жити й бачити, як молода держава буде рости і цвісти?.. А вони таки пішли…

• вони всі принесли на жертву Батьківщині свою молодість, радість, щастя, невтишиме горе рідних і молоді свої життя… Воістину виконали заповіт Сократа: «Яка б не була для тебе жорстока Батьківщина, яких би жертв вона не вимагала від тебе, мусить вона бути для тебе дорожча за батьків, миліша за дітей».

19 березня на Аскольдовій могилі ховали їх, як писав П.Тичина, «30 мучнів українців, славних, молодих…»

• На Аскольдовій могилі
• Український цвіт!
• На кого завзявся Каїн?
• Боже, покарай! –
• Понад все вони любили
• Свій коханий край.

Братська могила воїнів, що загинули під Крутами

• Ховали велично… Так постала друга, крім Тарасової, свята могила над Дніпром, яка мала промовляти: «Подорожній, розкажи землякам, що ми вмерли, вірно сповнивши закон…».

• Але… Не так сталося як гадалося…«Горе народові, що забуває своїх героїв». 1936 року, в рік наростання обертів сталінської терористичної машини, була зруйнована Аскольдова могила.

• Навіть мертвих – боялася комуністична влада юних борців за незалежність України: могилу по-бандитському «закатали під асфальт», а пам'ять покрила болотом брехні й наклепів. Але пам'ять про Героїв Крут не завмирала. Про них пам’ятали у Львові: їх відзначали як українське всестудентське свято (1932 р.).

Наш земляк Микола Луків написав у вірші «Крути»:

• Ще юнаки, ще майже діти,
• А навкруги і смерть, і кров.
• «На порох стерти, перебити!» -
• Іде на Київ Муравйов.
• Полків його не зупинити,
• Та рано тішаться кати:
• Коли стають до зброї діти,
• Народ цей – не перемогти!

• І нехай сучасні вчені-історики розмірковують про міфи і правду Крутянської битви, ніхто не поставить під сумнів високий героїзм і патріотичну самопожертву юних борців за ідею, відданих захисників національної справи.
• «Ой ви, Крути, засніжені Крути,
• Наше горе і праведний клич,
• Нам ніколи про вас не забути…»
• Ні, вони не полягли, вони – безсмертні…!

РIДКIСНИЙ АРХIВНИЙ ЗНIМОК. ВПЕРШЕ ОПУБЛIКОВАНИЙ У КНИЖЦI «УКРАЇНА. ВIХИ IСТОРIЇ». ПОХОРОН СТУДЕНТІВ-ОБОРОНЦІВ СТАНЦІЇ КРУТИ. 7 БЕРЕЗНЯ (ЗА СТ. СТ.) 1918 р., КИЇВ

• Та й крізь асфальт зорять сьогодні їхні мертві очі на маєво синьо-жовтих прапорів незалежної України над Києвом! Тих прапорів, за які вони віддали свої життя!
• Та й крізь асфальт чують вони знову золотий гомін волі й розкрилене «Ще не вмерла Україна!». Поки житиме хоч одна українська сім’я (вірю і впевнена), батько промовлятиме:
• «Молися, сину, за Вкраїну.
• Його замучили колись…».
• Так буде, так є, так повинно бути!
• Слава Україні!