МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ
РІДНОЇ МОВИ
,
21 січня відзначається Міжнародний день рідної мови.
Цей день було затверджено в листопаді 1999 року на 30-й сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО з метою захисту мовного і культурного різноманіття.
Так, за даними організації, половині з 6 тисяч мов світу загрожує зникнення. У зв'язку з цим Генеральна асамблея ООН підтримала ініціативу ЮНЕСКО і закликала країни сприяти захисту і збереженню мов усіх народів.
Про українську мову…
Сучасна українська мова має близько 256 тисяч слів.
Українська мова, за різними даними, займає двадцять п’яте або тридцять друге місце за кількістю носіїв серед найпоширеніших мов у світі. Для 36-37,5 мільйонів осіб українська мова є рідною.
Дослідники довели, що багато українських слів та мовних коренів були поширені ще у часи трипільської культури, про що свідчать топографічні назви, народні пісні сонцепоклонницьких часів та значний слід у древньо-індійській мові.
Осередком літературної української мови дослідники вважають Полтавщину і Чернігівщину.
Українська мова багата на синоніми.
108 синонімів дієслова «говорити»
Змалечку
виховуючи в собі справжню людину,
кожен із нас повинен у першу чергу створити
в своїй душі світлицю, у якій зберігається
найцінніший скарб - МОВА
Мова – духовний скарб нації. Це не просто засіб людського спілкування, це те, що живе в наших серцях
Не цурайтесь мови, люди,
Рідного джерельця,
Хай вона струмочком буде,
Хай дійде до серця. Хай вона в піснях лунає
Кожен день і в свято.
Соловейком хай співає
В українській хаті.
Бо вона ж така багата,
Українська мова,
Неповторна і крилата
І така чудова...
Н. Красоткіна
Мово, веселим струмочком біжи
І об’єднай всі джерельця малі.
Про Україну усім розкажи –
Дивний чарівний куточок землі.
Мово, струмочки в ріку об’єднай,
Дужим потоком течи серед квіт,
І на землі зазвучи, заспівай,
Щоб прислухавсь до тебе весь світ!
Рідна мова – то неоціненне духовне багатство, в якому народ живе, передає з
покоління в покоління
свою мудрість і славу, культуру і традиції. Кожне слово рідної мови має своє обличчя, як у квітки, у нього свій неповторний аромат і відтінок барви, - а цих відтінків кожна барва має тисячі. В.Сухомлинський
Вона вся з гомону полів і морів отчої землі, мережана сходом і заходом сонця, гаптована сяйвом місяця, зірок і переткана калиною, барвінком і вишневим цвітом. Вона з першого радісного щебету немовлят... З потаємного шепоту і зітхань закоханих... Вона вся з тучі і грому, як з води і роси, - така українська мова.
Б.Харчук
Мова наша, мова –
Мова кольорова,
В ній гроза травнева
Й тиша вечорова.
Мова наша, мова –
Літ минулих повість,
Вічно юна мудрість,
Сива наша совість.
... Я без тебе, мово,
Без зерна полова,
Соняшник без сонця,
Без птахів діброва.
Як вогонь у серці,
Я несу в майбутнє
Невгасиму мову,
Слово незабутнє.
Ю.Рибчинський
О, місячне сяйво і спів солов’я,
Півонії, мальви, жоржини,
Моря бриліантів, це – мова моя,
Це – мова моєї Вкраїни.
Яка у ній сила і кличе, й сія,
Яка в ній мелодія лине
В натхнення хвилини!
О, мово моя,
Душа голосна України.
В.Сосюра
Нещаслива, неправдива людина, що добровільно й легко зрікається рідної мови, щаслива, праведна людина, що в радості й горі будує слово своєї землі
... Треба радіти, що наша літературна мова тепер займає так багато місця в літературі, науці й публіцистиці. В.Стефаник
Як парость виноградної лози,
Плекайте мову. Пильно й ненастанно
Політь бур’ян. Чистіша від сльози
Вона хай буде. Вірно і слухняно
Нехай вона щоразу служить вам,
Хоч і живе своїм живим життям.
Прислухайтесь, як океан співає –
Народ говорить. І любов, і гнів
У тому гомоні морськім...
М.Рильський
Українська мова має свою особливу музикальність. Це незбагненна душа нашої мови, як золотоносна ріка, виблискує хвилями народної пісні, переливається в душі нації, творить почуттєву нерозривність українського серця й української землі.
Д.Павличко
Українська мова зі своїми виражальними можливостями, лексичним арсеналом, музичними прикметностями, історичними надбаннями в пісенній і літературній галузі належить до найрозвиненіших мов світу.
Д.Павличко
Все в тобі з’єдналося, злилося, -
Як і помістилося в одній! –
Шепіт зачарованого колосся,
Поклик із катами на двобій.
Ти даєш поету дужі крила,
Що підносять правду в вишину,
Вченому ти лагідно відкрила
Мудрості людської глибину.
І тобі рости й не в’януть зроду,
Квітувать в поемах і віршах,
Бо в тобі – великого народу
Ніжна і замріяна душа.
В.Симоненко
В словах ні іржі, ні олжі
не любить мова жива.
Бо мова – це пісня душі,
покладена на слова.
Д.Білоус
Ну що б, здавалося, слова…
Слова та голос – більш нічого.
А серце б’ється – ожива,
Як їх почує!..
Т.Шевченко
Буду я навчатись мови золотої у трави-веснянки, у гори крутої, в потічка веселого, що постане річкою, в пагінця зеленого, що зросте смерічкою. Буду я навчатись мови-блискавиці в клекоті гарячім кованої криці.
А.Малишко