�Єрмошкіна Л. І., викладач Богодухівської школи мистецтв імені В.Т. Борисова�«Створення робочої навчальної програми з навчальної дисципліни «Бесіди про мистецтво» елементарного підрівня початкової мистецької освіти: досвід, пошуки, перспективи. »

Програма “рrógramma”:

(від фр.) – письмове оголошення, порядок денний;

(від грец.) – вказівка, заздалегідь затверджена (визначена) дія.

З погляду педагогічного проєктування

ПРОГРАМА – ОСОБЛИВИЙ ВИД ПРОЄКТУ (лат. «кинутий вперед»).

У широкому розумінні «проєкт»: уявлення про шляхи вирішення завдання, проблеми, шляхи удосконалення, модернізації, розвитку (акцент на конструктивно-технологічний або змістово-організаційний аспекти):

● змістово-організаційна модель будь-якої діяльності, будь-якого освітнього процесу, яка визначає цілі, учасників, зміст, результати діяльності, а також порядок її реалізації;

● алгоритм розв'язування визначеної задачі, записаний за відповідними правилами;

● інструмент організації освітнього процесу, засіб досягнення педагогічної мети, який описує процес взаємодії всіх учасників освітнього процесу, містить ціннісно-цільове обґрунтування змісту освіти і технології його передачі здобувачам освіти.

​

Робоча навчальна програма – основний документ викладача, який допомагає йому ефективно організувати роботу щодо вивчення дисципліни, яка є складником (компонентом) освітньої програми мистецької школи.

РНП АДАПТУЄТЬСЯ ТА МОЖЕ ЗМІНЮВАТИСЯ В ПРОЦЕСІ ВИКЛАДАННЯ.

​

ЗНАЧЕННЯ РОБОЧОЇ НАВЧАЛЬНОЇ ПРОГРАМИ (РНП) - реалізація права педагогічного працівника мистецької школи на:

– педагогічну ініціативу;

– академічну свободу:

1. свободу викладання,

2. свободу від втручання в педагогічну діяльність,

3. вільний вибір форм, методів, прийомів і засобів навчання; – методику власної реалізації викладачем вимог ТНП (за структурою, змістом).

​

СТРУКТУРА РНП:

​

1. ТИТУЛЬНИЙ АРКУШ

2. ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

3. ПРОГРАМНИЙ МАТЕРІАЛ (ЗМІСТ)

4. СПИСОК ІНФОРМАЦІЙНИХ ДЖЕРЕЛ

5. КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ

​

Комунальний заклад початкової мистецької освіти

«Богодухівська школа мистецтв імені В.Т.Борисова» Богодухівської міської ради

РОБОЧА НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА

з навчальної дисципліни «БЕСІДИ ПРО МИСТЕЦТВО» елементарного підрівня початкової мистецької освіти

рівень: початкова мистецька освіта підрівень (за наявності): елементарний

Укладена в році

Укладач: Єрмошкіна Лариса Іванівна

Складена на основі:

Типова навчальна програма з навчальної дисципліни «БЕСІДИ ПРО МИСТЕЦТВО» елементарного підрівня початкової мистецької освіти.

Схвалена: Науково-методичною радою Державного науково-методичного центру

змісту культурно-мистецької освіти. Протокол № 3 від «17» липня 2020 р., м.Київ.

​

Розглянута на засіданні музично-теоретичного відділу

протокол № від 20 р. та отримано висновок (додається).

1. Пояснювальна записка:

1. Робоча програма навчальної дисципліни «Бесіди про мистецтво», елементарного підрівня початкової мистецької освіти розроблена відповідно до Закону України «Про освіту», Положення про мистецьку школу затвердженого Наказом Міністерства культури Україн від 09.08.2018 № 686, на основі освітньої програми, навчального і робочого навчального планів мистецької школи та відповідно до вимог типової навчальної програми

«Навчальна дисципліна «БЕСІДИ ПРО МИСТЕЦТВО».

2. Робоча програма навчальної дисципліни є робочим документом та методично-педагогічною основою для забезпечення оволодіння здобувачами мистецької освіти системою необхідних компетентностей з бесід про мистецтво.

2. Мета навчальної дисципліни: ознайомлення з основами різних видів мистецтв, формування в учнів власних естетичних уподобань, особистого ставлення до мистецьких творів різних видів мистецтва й мистецтва в цілому та накопичення естетично-творчого досвіду. Мета вивчення всього курсу- ознайомлення учня/учениці з мистецтвом як своєрідним видом художньої діяльності на основі особистісного сприйняття навколишнього світу через мистецькі твори, формування та розвиток асоціативно-образного мислення для відтворення художніх образів.
4. Завдання навчальної дисципліни: ознайомлення з основами

різних видів мистецтва, набуттям власного естетичного досвіду, навичок образного мислення та творчого чуття; формування початкового художньо- естетичного смаку, позитивного емоційно-ціннісного ставлення до мистецтва як до невід'ємної складової буття особистості та суспільства; розуміння поняття художнього образу та його втілення в художніх (мистецьких) формах; розпізнавання видів і жанрів мистецтва; опанування нових мистецьких термінів та ознайомлення з творами професійного та народного мистецтва; вироблення навичок формування та висловлювання особистого ставлення до мистецьких творів.

Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких завдань: формування в учня/учениці стійкого інтересу та любові до мистецтва;

засвоєння та розуміння базових мистецьких термінів;

ознайомлення та спонукання учнів до активного використання ними знань про види та жанри мистецтва;

формування розуміння учнями поняття «художній образ» та його втілень у

різновидах творів світової та національної спадщини;

розвиток творчих здібностей, асоціативно-образного мислення, уяви, фантазії, мовлення та художньо-творчої активності формування в учня/учениці особистого ставлення до творів мистецтва та вміння пояснити його; демонстрування культури публічного виступу відповідно до форми презентації власних робіт (зокрема, обговорення, дискусій, показу, виступу тощо).

5. Кількість навчальних модулів: 9.
6. Кількість навчальних годин за весь період навчання на підрівні елементарний 114 годин.
7. Перелік форм та видів навчальних занять. Форма занять – груповий урок.

Основна форма спілкування на уроках - бесіда – ведення викладачем

діалогів з учнями. Викладач за допомогою правильно поставлених запитань спонукає учнів, зосереджуючись на власних відчуттях, висловлювати особисті враження, надавати коментарі та пояснення, обговорювати запропоновані теми, робити самостійні висновки, формувати особисте ставлення до мистецтва як особливого виду людської діяльності, вирізняти основні структурні елементи з мистецтва (художній образ, форма, зміст, тема, ідея тощо). Під час бесіди в учнів формуються навички самостійного мислення, здатності до діалогу, вміння вести дискусію, усвідомлення й розуміння того, що думка кожної людини є важливою.

Кожен модуль нормативного змісту завершується контрольним заходом (тестуванням, діалогом, презентацією, олімпіадою) і спрямований на формування певної частини компетентностей, що стають основою для подальшого навчання та досягнення нормативних навчальних результатів.

Розподіл годин на опанування змісту модулів є орієнтовним і може бути змінений та доповнений.

Також можна змінювати порядок викладу змісту або

комбінувати теми різних варіантів. За такої умови кількість годин, відведених у робочій навчальній програмі на вивчення певного модуля, має забезпечувати досягнення передбачених цим модулем нормативних результатів навчання.

Вивчення нормативного змісту

передбачає: інтерактивне дійство з

робочої навчальної програми багатьма різноманітними видами

художньо-творчої діяльності; ознайомлення з композицією, структурою, формою, темпоритмовою побудовою художнього твору, його мовою, що розкривають основний зміст мистецького твору;

застосування синтезу різних видів мистецтва (наприклад, під час підготовки мистецького проєкту у формі творчої лабораторії – для проведення поточного або підсумкового контролю).

Типовою навчальною програмою щорічно передбачені 2 резервні

години (у нашому випадку-два заняття), що внесені до робочої навчальної програми, які входять до загальної кількості навчальних годин типової навчальної програми та не потребують окремого фінансування але поглиблюють вивчення матеріалу за рахунок цих годин, як альтернатива-підготовка до конкурсів та олімпіад.

Зазначені резервні години на розсуд викладача можуть бути розподілені

на: поглиблення набутих навичок та вмінь учнів; повторення / закріплення пройденого матеріалу; проведення інших форм роботи (зустрічі з митцями, відвідування музеїв та виставок, культурно-мистецьких заходів та презентацій, відкритих уроків, майстер-класів, концертів та фестивалів; участь

у театралізованих виставах, онлайн-виставках тощо); відпрацювання занять для засвоєння нормативного змісту навчання через непередбачувані обставини (карантин, хвороби), які застосовуються під час викладання навчальної дисципліни.

8. Форми та засоби контролю навчальних досягнень.

Для моніторингу рівня навчальних досягнень учнів застосовуються форми поточного та підсумкового контролю.

Поточний контроль дає змогу викладачеві своєчасно одержати

об’єктивні дані про перебіг опанування учнями відповідних складових компетентностей з метою корегування педагогічних підходів для досягнення результатів навчання, передбачених робочою навчальною програмою.

Поточний контроль може здійснюватися у формі контрольних уроків.

Поточний контроль здійснюється:

-під час навчальних занять (поурочний контроль);

- за підсумками кожного модуля (модульний контроль).

Форми поточного (поурочного, модульного) контролю визначаються викладачем відповідно до методики викладання, що зафіксовано в робочій навчальній програмі (індивідуальні та групові творчі завдання).

Підсумковий контроль здійснюється після завершення кожного року

навчання.

Підсумковий контроль після першого року навчання проводиться у формі контрольного заходу, на якому перевіряється досягнення нормативних результатів навчання, передбачених типовою навчальною програмою. Рекомендовані форми контрольного заходу: обговорення (дискусія), вікторина, мистецька лабораторія (з акцентом на конкретний вид мистецтва), квест, артдетектив, онлайн-чат / форум (обмін думками та враженнями) або інші форми та їх поєднання (на вибір викладача та враховуючи вікові особливості учнів по класам).

Підсумковий контроль за результатами опанування нормативного змісту навчальної дисципліни «Бесіди про мистецтво» (після завершення вивчення

дисципліни) здійснюється у формі публічної презентації індивідуального або колективного (виконаного в групі) мистецького проєкту та його обговорення. Залежно від вибору учнів мистецький проєкт може бути реалізований як власна художня робота, інсталяція, постановка номера, виконання музичного твору, у тому числі свого авторства тощо, а також їх комбінації.

За рішенням викладача підсумковий контроль з дисципліни може

доповнюватися іншими видами перевірки набутих знань, зокрема, вирішенням тестових завдань або опитуванням (у нашому випадку-тестування з використанням музичної вікторини).

Підсумковий контроль з навчальної дисципліни «Бесіди про мистецтво»

є частиною комплексного контрольного заходу.

Критерії оцінювання рівня досягнення результатів навчання.

Метою оцінювання є визначення рівня навчальних досягнень учня / учениці в оволодінні змістом, визначеним цією робочою навчальною програмою на кожному з етапів навчання.

Оцінювання має бути систематичним і послідовним, спрямованим на підтримку учнів в їх навчальних успіхах, розуміння ними власного прогресу навчання й формування бажання досягати навчальних результатів за робочою навчальною програмою; не передбачає порівняння з досягненнями інших учнів та не залежить від складності опанованого матеріалу, темпу набуття компетентностей тощо.

Завданнями оцінювання навчальних результатів учня / учениці є: формування в нього / неї позитивної самооцінки, впевненості у власних можливостях і здібностях; виховання ставлення до власних помилок як до підґрунтя для подальшого розвитку та вдосконалення; мотивування до досягнення максимально можливих результатів навчання.

Інформація щодо оцінювання результатів навчання учнів є конфіденційною. Вона обговорюється лише під час індивідуальних зустрічей викладача з учнем / ученицею та його/її батьками або консультацій з

фахівцями, які беруть участь у розробленні індивідуальної траєкторії розвитку

учня / учениці.

Оцінювання в процесі поточного контролю здійснюється відносно рівня досягнення учнем / ученицею нормативних результатів навчання кожного уроку та за кожним модулем.

Оцінювання в процесі щорічного підсумкового контролю здійснюється відносно рівня досягнення учнем / ученицею нормативних результатів навчання, передбачених робочою навчальною програмою на завершення кожного навчального року. Оцінювання в процесі підсумкового контролю здійснюється за результатами опанування робочої навчальної програми в повному обсязі та передбачає перевірку набутих фахових компетентностей за показниками, що відповідають нормативним результатам навчання, визначених робочою навчальною програмою.

​

Оцінювання передбачає бальну форму через виставлення балів (оцінок) у цифровому (числовому) виразі за поділом на 4 рівні:

початковий ( 1-3 бали), середній (4-6 балів),

достатній (7-9 балів),

високий (10-12 балів).

9. Перелік дидактичних засобів, матеріалів, комп’ютерних програм, технічних засобів, репертуар тощо.

В своїй роботі викладач використовує: методики Соколової Л. С., кандидатки

мистецтвознавства, завідуючої відділом музично-теоретичних дисциплін Дитячої музичної школи № 11 м. Харкова, спеціалістки першої категорії, координаторки програми; Гукової В. В., завідуючої відділу теоретичних дисциплін Дитячої музичної школи № 1 м. Сум, спеціалістки вищої категорії, викладачки-методиста, а також методику, викладену в типовій навчальній програмі з навчальної дисципліни «МУЗИЧНА ЛІТЕРАТУРА» та Т. М. Корнакової завідуючої відділу музично-теоретичних предметів Дитячої

школи мистецтв м. Славутича, спеціалістки вищої категорії, викладачки- методиста; Любові Подолинної- лялькарки, народного майстра, члена НСМНМУ, керівника зразкового гуртка декоративно-ужиткового мистецтва при РБК. Навчально-методичне видання «Музична школа», Київ.

https://www.youtube.com/@ukrainian-online-school

www.youtube.com/@wwhww https://www.youtube.com/@Galyna_Vennychuk/featured https://www.youtube.com/@Maria-Babenko https://www.youtube.com/@Olga.Karelkina/featured www.youtube.com/@КіраРуда https://www.youtube.com/@moderato1985 www.youtube.com/@ОльгаСосновська www.youtube.com/@ОринаЄкатериніна https://www.youtube.com/@a33671b www.youtube.com/@ОленаКашкаха www.youtube.com/@NaurokComUa www.youtube.com/@СвітланаГанджук

10. Навчальні посібники:

Для опанування нормативного змісту навчання здобувачами освіти в освітньому процесі використовується такий педагогічний репертуар:

• Бьорд М. Зоряна ніч Ван Гога. Історія мистецтва для дітей. Київ: Nebo

Booklab Publishing, 2018. 336 c. 3.

• Василенко К. Ю. Український танець: підручник. Київ: ІПКПК, 1997. 282 с.
• Воропай О. Звичаї нашого народу: етнографічний нарис. Київ: АВПТ

«Оберіг», 1993. 592 с

• Гукова В. В. Світова музична література: навч. посіб. для ДМШ. Київ: Мелосвіт, 2006. 172 с.
• Дзига. Українські дитячі й молодечі народні ігри та розваги / композиція П.

Г. Черемського / уклад. В. І. Семеренський, П. Г. Черемський. Харків: Друк, 1999, 528 сінтерактивний навчальний додаток «інструменти симфонічного оркестру» / уклад. Л. С. Соколова. Харків: 2019. URL: https://www.thinglink.com/scene/1183310800916316162 (дата звернення: 25.12.2019).

6. Інтерактивний навчальний додаток «Танці народів світу»: частина 1 - «Танці Свропи» / уклад. Л. С. Соколова. Харків, 2020. URL: https://www.thinglink.com/scene/1284156210714509313 (дата звернения: 15.10.2019).

7. Інтерактивний навчальний додаток «Танці народів світу»: частина ІІ «Танці

Північної та Південної Америки» / уклад. Л. С. Соколова. Харків, 2020.

​

​

​

​

​

​

URL: https://www.thinglink.com/scene/1285190157372227585 (дата звернения: 15.12.2019).

інструменти» / уклад. Л. С. Соколова. Харків: 2019.

8. Інтерактивний навчальний додаток «Українські народні музичні

URL:

https://www.thinglink.com/scene/1181276285846945794 (дата звернення: 15.12.2019)

9. Корнакова Т. М. Початковий курс історії мистецтв: навч. посіб. Зошити 1-4.

Київ: ДАКККіМ, 2005. 135 с. 18.

10. Корнакова Т. М. Початковий курс історї мистецтв: навч. посіб. Зошити 5-

2007. 113

6. Київ: ДАКККіМ,

11. Пустовит М. Сам ти Гендель.

с. Київ: «Мелосвіт», 2019. 192 с

12. Українська народна музична творчість: навч. посіб. / упоряд. Л. С. Соколова. Харків: Друкарня МАДРИД, 2019. 126 с. URL:

(дата звернення:

http://artslibrary.com.ua/xmlui/handle/123456789/290 05.02.2020).

ІІ. ЗМІСТ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

1 рік вивчення дисципліни

Мистецтво навколо нас: ідея/задум твору мистецтва, автор (творець), художній образ, види мистецтва та їх походження.

І семестр

Модуль 1. Розмаїття світу мистецтва. Модуль 2. Творці художніх образів.

Модуль 3. Художні образи в народному мистецтві.

ІІ семестр

Модуль 4. Пори року. Рослинний та тваринний світи в мистецтві. Модуль 5. Емоції, настрій та почуття в мистецтві.

Модуль 6. Людина й родина в мистецтві.

Модуль 7. Види мистецтва та їх походження.

​

2.1. Нормативний зміст і обсяг навчальної дисципліни та результати навчання

Навчальний модуль 1

Розмаїття світу мистецтва (4,5 год.)

За результатами навчання 1 модулю учень/учениця має такі компетенції:

Демонструє обізнаність щодо розмаїття світу мистецтва різних часів,

країн світу та народів (в межах вивченого матеріалу). Демонструє розуміння ролі асоціативно-образного мислення та засобів творення художнього мистецького образу (кольори, звуки, рухи, форми та їх поєднання). Висловлює свої відчуття, емоційно пригадує та описує враження від почутих/побачених творів мистецтва.

Навчальний модуль 2

Творці художніх образів (4,5 год.)

За результатами навчання 2 модулю учень/учениця мас такі компетенції:

Знає та розуміє, хто такий митець і що таке художній образ. Наводить

приклади мистецьких творів, називає їх авторів та висловлює власне враження від сприйнятого. Розуміє роль митця та себе як особистості у творчому процесі Демонструє та описує приклади власних творчих робіт. Наводить приклади індивідуальної та колективної творчості.

Навчальний модуль 3

Художні образи в народному мистецтві (13,5 год.)

За результатами навчання 3 модулю учень/учениця мас такі компетенції:

Називає види мистецтва за матеріалом творів та за способом

відображення. Знає різновиди декоративного мистецтва та розуміє його практичне застосування. Знає та розрізняє види орнаментів (геометричний, рослинний, зооморфний та сюжетний). Знає про символічність кольорів та окремих орнаментальних мотивів. Знає та вирізняє вивчені орнаментальні символи на різних носіях (рушники, вишиванки, писанки, гобелен, художній розпис тощо).

Називає українські народні іграшки. Розуміє зв'язок народної іграшки з побутом та місцем її походження. Називає приклади мистецьких творів, що містять художні образи іграшок (відображені в музиці, картинах, театрі, кіно тощо). Висловлює власне ставлення до твору мистецтва, де відображені народні іграшки (на вибір учнів). Знає і називає твори мистецтва за мотивами народних казок та з казковими персонажами. Описує засоби, що відображають позитивні та негативні образи у творах мистецтва за мотивами казок. Відтворює образ одного з улюблених персонажів казки/епосу на вибір

(індивідуально або із залученням одногрупників) засобами одного з видів мистецтва.

Знає та розуміє, що таке фольклор, народна пісня, танок. Називає

народні пісні, танки, ігри. Називає до 3 зразків дитячого фольклору та обрядових пісень. Відтворює 1 зразок дитячого фольклору (пісень, танків, ігор тощо). Називас основні українські обрядові театралізовані дійства. Знає особливості театралізованих дійств «Коза» і «Маланка», розповідає про символічність їх головних персонажів. Знає композиційні елементи вертепу («релігійний» та «народний» складники). Описує або відтворює одну з ролей у вертепі чи іншому театралізованому дійстві (на вибір учнів).

Підсумковий контроль після першого семестру навчання проводиться у формі контрольного заходу, на якому перевіряється досягнення нормативних

результатів навчання, передбачених робочою

навчальною програмою. Рекомендовані форми контрольного заходу: обговорення (дискусія),

вікторина, мистецька лабораторія (з акцентом на конкретний вид мистецтва), квест, артдетектив, онлайн-чат / форум (обмін думками та враженнями) або інші форми та їх поєднання (на вибір викладача та за віковими особливостями учнів.) олімпіади (по класам).

Семестровий підсумковий контроль (контрольний урок) - 2 заняття

(за семестр) = 3 години.

Загальна кількість годин за 1 семестр 25,5 годин.

ІІ семестр

Навколишній світ та емоції як джерело художніх образів.

Емоційно-ціннісне сприйняття мистецтва.

Навчальний модуль 4

Пори року. Рослинний та тваринний світи в мистецтві (6 год.)

За результатами навчання 4 модулю учень/учениця мас такі компетенції:

Називає художні засоби, завдяки яким можна передати образи та стани природи на прикладі конкретних творів мистецтв. Розрізняє та описує асоціативні образи пір року, станів природи, рослинного та тваринного світів на прикладі конкретних творів мистецтва. Називає 2-3 твори різних видів мистецтва, в яких відображені картини природи, рослинного та тваринного

світів.

Навчальний модуль 5

Емоції, настрій та почуття в мистецтві (6 год.)

За результатами навчання 5 модулю учень/учениця має такі компетенції:

Описує емоцій, настрої та почуття, відтворені в різних мистецьких

творах. Називає 2-3 приклади мистецьких творів, де зображені емоції, настрої та почуття (на власний вибір). Висловлює особисті відчуття від побаченого/прослуханого твору на вибір (аналіз описується у зошиті), проявляє власне емоційне ставлення до нього.

Навчальний модуль 6

Людина та родина в мистецтві (7,5 год.)

За результатами навчання 6 модулю учень/учениця має такі компетенції:

Знає та називає 2-3 приклади творів мистецтва, в яких відображені образи людини й родини. Впізнає та називає риси характерів героїв у творах мистецтва. Наводить приклади портретів та висловлює особисте ставлення до них (на вибір учня/учениці). Називає художні засоби, завдяки яким передається характер людини й родини у творах різних видів мистецтва.

Навчальний модуль 7

Види мистецтва та їх походження (4,5 год.)

За результатами навчання 7 модулю учень/учениця має такі компетенції:

Знає та розуміє, що таке мистецтво та витвір (твір) мистецтва. Розповідає

про походження мистецтва. Знає та називає приклади первісного мистецтва. Називає види мистецтва та приклади мистецьких творів.

​

Семестровий підсумковий контроль (контрольний урок) - 2 заняття (за семестр) = 3 години.

Загальна кількість годин за ІІ семестр - 27 год.

Загальна кількість годин за 1 рік навчання 52,5 год.

Можливий розподіл годин з використанням узагальнюваного уроку- 1,5 год. Резервні години на розсуд викладача можуть бути розподілені на: поглиблення набутих навичок та вмінь учнів; повторення/закріплення пройденого матеріалу, проведення інших форм роботи (зустрічі з митцями, відвідування музеїв та виставок, культурно-мистецьких заходів та презентацій, відкритих уроків, майстер-класів, концертів та фестивалів; участь у театралізованих виставах, онлайн-виставках тощо); відпрацювання занять для засвоєння нормативного змісту навчання через непередбачувані обставини (карантин, хвороба учня/учениці тощо).

Критерії оцінювання рівня навчальних досягнень учнів за програмою.

Підсумковий контроль після першого року навчання проводиться у формі контрольного заходу, на якому перевіряється досягнення нормативних результатів навчання, передбачених робочою навчальною програмою. Рекомендовані форми контрольного заходу: обговорення (дискусія), вікторина, мистецька лабораторія (з акцентом на конкретний вид мистецтва), квест, артдетектив, онлайн- чат/форум (обмін думками та враженнями), олімпіади або інші форми та їх поєднання (на вибір викладача).

За підсумками першого року навчання учень/учениця: на прикладі мистецького твору (на вибір викладача) висловлює та пояснює власне розуміння його головної ідеї задуму та художнього образу, наводить приклади творів українського народного мистецтва та втілені в них знайомі художні образи; висловлює особисте ставлення до творів різних видів мистецтва (письмово);

називає твори мистецтва, що подобаються, та пояснює свій вибір (не менше трьох творів з різних видів мистецтва) або на прикладі твору з ФАХового предмету (на свій розсуд).

Форми, зміст та засоби контролю:

Поточний контроль передбачає контрольні уроки або участь у олімпіаді.

Поточний контроль здійснюється: під час навчальних занять (поурочний контроль); за підсумками кожного модуля (модульний контроль).

Підсумковий контроль після першого року навчання проводиться у формі контрольного заходу, на якому перевіряється досягнення нормативних результатів навчання, передбачених робочою навчальною програмою. Рекомендовані форми контрольного заходу: обговорения (дискусія), вікторина, мистецька лабораторія (з акцентом на конкретний вид мистецтва), квест, артдетектив, онлайн-чат/форум (обмін думками та враженнями) олімпіади або інші форми та їх поєднання (на вибір викладача).

Оцінювання передбачає інтерактивне дійство з багатьма різноманітними видами художньо-творчої діяльності, ознайомлення з композицією, структурою, формою, темпо-ритмовою побудовою художнього твору, його мовою, шо розкривають основний зміст мистецького твору, застосування синтезу різних видів мистецтва (наприклад, під час підготовки мистецького проєкту у формі творчої лабораторії для проведення поточного або підсумкового контролю). Формування в учня/учениці позитивної самооцінки, впевненості у власних можливостях і здібностях; виховання ставлення до власних помилок як до підгрунтя для подальшого розвитку та вдосконалення; мотивування до досягнення максимально можливих результатів навчання.

Оцінювання передбачає бальну форму через виставлення балів (оцінок) у цифровому (числовому) виразі за поділом на 4 рівні:

початковий ( 1-3 бали),

середній (4-6 балів),

достатній (7-9 балів),

високий (10-12 балів).

2 рік вивчення дисципліни

Мета другого року навчання – ознайомлення з мовою та жанрами різних видів мистецтв, прикладами їх поєднання та взаємодії; формування навичок втілення ідей (задумів) у художніх образах на основі вивчених мовних та жанрових особливостей видів мистецтва (на вибір) із застосуванням набутого естетичного досвіду, а також публічне представлення мистецького проєкту (кожного учня).�І семестр

Модуль 8. Мови та жанри музики.

Модуль 9. Мови та жанри різними видами мистецтв.

ІІ семестр

Модуль 9. Мови та жанри різними видами мистецтв (продовження).

​

2.1. Нормативний зміст і обсяг навчальної дисципліни та результати навчання

Навчальний модуль 8

Мови та жанри мистецтва (4,5 год.)

За результатами навчання 8 модулю учень/учениця має такі компетенції:

Називає вивчені засоби художньої виразності в різних видах мистецтва.

Називає вивчені жанри мистецтв.

​

​

Навчальний модуль 9

Мови та жанри за різними видами мистецтв (24 год.)

За результатами навчання 9 модулю учень/учениця має такі компетенції:

Розуміє, що навколишній світ можна представити в художніх образах.

Знає та називає види образотворчого мистецтва. Розрізняє виражальні засоби образотворчого мистецтва (зокрема, живопису, графіки, скульптури). Знає і

розрізняє жанри образотворчого мистецтва: портрет, інтер’єр, пейзаж, натюрморт. Називає приклади творів різних жанрів образотворчого мистецтва. Розрізняє зображення за сюжетами і темами. Знає легенду про козака Мамая як етносимвол української культури, відображеного у творах образотворчого мистецтва.

Розрізняє види архітектури за призначенням. Знає та називає засоби виразності архітектури як візуальнопросторового мистецтва. Наводить приклади архітектурних споруд. Розуміє значення географічних умов, клімату та національних рис під час побудови традиційного народного житла

Знає та розрізняє основні елементи музичної мови (мелодія, метроритм, лад, тембр, гармонія). Розуміє роль музичних виражальних засобів для створення художнього образу. Розуміє роль музики як складової свята. Знає основні групи музичних інструментів. Знає і розуміє, що таке вокал. Демонструє розуміння особливостей жанрів вокальної музики. Визначає куплет, заспів та приспів у пісні. Відтворює 2-3 українські народні пісні.

Семестровий підсумковий контроль (контрольний урок) - 2 заняття (за семестр) = 3 години.

Загальна кількість годин за І семестр – 31,5 год.

ІІ семестр

Навчальний модуль 9 (продовження)

Мови та жанри за різними видами мистецтв (27 год.)

За результатами навчання 9 модулю учень/учениця мас такі компетенції:

Знає і розуміє, що таке вокал. Демонструє розуміння особливостей

жанрів вокальної музики. Визначає куплет, заспів та приспів у пісні. Відтворює 2-3 українські народні пісні. Вирізняє види вокальних ансамблів за кількістю учасників. Розрізняє типи хорів за виконавським складом (мішані, однорідні).

Знає і розуміє, що таке інструментальна музика. Розрізняє сольне інструментальне, ансамблеве та оркестрове виконання. Наводить приклади

сольних та ансамблевих музичних творів. Знає відмінності між пісенною, маршовою та танцювальною музикою. Знає і розуміє, що таке мініатюра в інструментальній музиці.

Знає, що можна створити художній образ за допомогою танцювальних

рухів, міміки та жестів. Знає, що таке балетна вистава. Наводить 2-3 приклади найвідоміших балетних вистав. Знає та розрізняє види хореографічного мистецтва, їх спільні риси та особливості. Знає найбільш відомі українські танці.

Знає та розрізняє різновиди театру. Розуміє значення актора для

створення художнього образу в театрі (голос, пластика, характерність). Демонструє знання з основних елементів образної мови театру (сценічна дія, перевдягання, монолог / діалог). Називає складові театральної вистави (дія, картина, сцена). Розуміє роль театрального костюма. Знає характерні риси лялькового театру. Знає та розрізняє основні театральні жанри. Розуміє значення музики в театрі. Розрізняє драматичну та музичну виставу. Виокремлює оперу та мюзикл серед інших музично-театральних видів мистецтва.

Знає і розуміє, що таке цирк. Розрізняє жанри циркового мистецтва (циркова гімнастика, клоунада, жонглювання, еквілібристика, ілюзія та маніпуляція тощо). Знає і розуміє, що таке трюк ексцентричність, цирковий номер. Розрізняє різні види мистецтва, що поєднані в цирковій виставі.

Знає про походження фотографії, мистецтва кіно та мультиплікації. Знає засоби виразності фотографії. Розрізняє документальне та художнє фото. Називає виражальні засоби кіномистецтва. Розуміє, що мистецтво кіно є синтетичним. Наводить приклади комп’ютерних технологій у кіно. Розрізняє мультиплікацію (графічну, мальовану, лялькову та об’ємну) та комп’ютерну анімацію. Розуміє значення музики в мультиплікаційних фільмах та кіно.

Називає та описує приклади художніх образів, які розкриваються мовою різних видів мистецтв (театр та образотворче мистецтво; танець та

образотворче мистецтво, музика та хореографія тощо). Знає твори видатних

художників, які зображали мистецтво танцю. Знає видатних художників – авторів ескізів театральних та циркових декорацій та костюмів. Називає образи літературних героїв, відтворених у творах музичного, вокального, хореографічного, циркового та образотворчого мистецтв. Наводить приклади культової архітектури та творів духовної музики. Знає та виконує правила поведінки на культурних заходах та в закладах культури.

Семестровий підсумковий контроль (контрольний урок) - 2

заняття (за семестр) = 3 години.

Загальна кількість годин за ІІ семестр – 30 год. Загальна кількість годин за 2 рік навчання 61,5 год.

Підсумковий контроль за результатами опанування нормативного змісту навчальної дисципліни «Бесіди про мистецтво» (після завершення вивчення дисципліни) здійснюється у формі публічної презентації

індивідуального або колективного (виконаного в групі) мистецького проєкту та його обговорення. Залежно від вибору учнів мистецький проєкт може бути реалізований як власна художня робота, інсталяція, постановка номера, виконання музичного твору, у тому числі свого авторства тощо, а також їх комбінації.

За рішенням викладача підсумковий контроль з дисципліни може проводитися або доповнюватися іншими видами перевірки набутих знань, зокрема, вирішенням тестових завдань (тестування з використанням музичної вікторини) або опитуванням.

Підсумковий контроль з навчальної дисципліни «Бесіди про мистецтво» є частиною комплексного контрольного заходу.

За підсумками опанування нормативного змісту навчальної дисципліни «Бесіди про мистецтво» учень / учениця:

- орієнтується у видах мистецтва, жанрах та виражальних засобах різних видів мистецтва, мистецьких творах відповідно до вивченного програмного матеріалу з типової навчальної програми;

- представляє мистецький проєкт (індивідуальний або колективний) як результат особистих досягнень та демонстрацію естетичних уподобань;

- правильно застосовує мову (мови) обраного виду (видів) мистецтва, називає та описує жанр (жанри) виду (видів) мистецтва, у межах якого (яких) виконаний мистецький проєкт;

- під час обговорення пояснює свої естетичні вподобання, розкриває ідею/ задум, описує власний внесок у роботу / проєкт, висловлює особисте ставлення до представленого проєкту;

- демонструє культуру публічного виступу та доводить власну думку.

Екзаменаційна робота випускника-це самостійний пошук та підсумовування вже існуючого матеріалу!

Кожен учень повинен володіти навиками систематизації та аналізу музичного матеріалу.

Екзаменаційна робота складається:

І. Письмова частина

1. Вибір теми- Опера українського композитора.
2. Зміст матеріалу.
3. Біографія композитора (фото), основні твори.
4. Історія написання опери.
5. Зміст опери (фото дійових осіб).
6. Розбір опери по номерам та по діям (їх аналіз).
7. Висновок: чому саме Ви звернули увагу на цю оперу

(чим сподобалася, що показує, чому вчить чи виховує…).

8. 3-5 нотних прикладів (номерів) з цієї опери.
9. Використана література.

ІІ. Відео презентація (сама опера).

Робота повинна бути написана, відредагована та здана до 30.04.2024 року.

«Музична грамота та практичне музикування». (2 рік елементарного підрівня) 2023-2024 навч.рік Прізвище та ім’я учня:

1.Перетранспонуйте мелодію з тональності Фа мажор у тональність До мажор:

2. Підпишіть ступені під нотами тональності ля мінор:

3. Розставте тактові риски в мелодіях:

4. Дайте визначення термінам: а) Moderato – модерато -

б) Andante – анданте - в) Lento – ленто -

г) Presto – престо-

ІІ. Творче завдання: https://www.youtube.com/watch?v=FEeNrteVA98

«Музична грамота та практичне музикування». (4 рік елементарного підрівня) 2023-2024 навч.рік Прізвище та ім’я учня:

1. Знайдіть помилки у побудові інтервалів:

2. Побудуйте гармонічний вигляд мі мінору:

3. Розставте тактові риски в мелодіях: а)

б)

4. Дайте визначення термінам: а) Adagio – адажіо -

б) Andante – анданте -

в) Accelerando – ачелерандо - г) Транспозиція - це

ІІ. Творче завдання.

1.Складіть другу фразу за поданим ритмом:

2.Диктант-пазл: https://www.youtube.com/watch?v=cONyh61DuLs

Зав.муз-теор.відділом

Лариса Єрмошкіна

Тема: Художні образи у народному мистецтві. А) Декоративне мистецтво.

1. Петриківський розпис: https://www.youtube.com/watch?v=MKLyQWtJbqE

​

• Комплект листівок «Петриківський розпис»: https://uartlib.org/allbooks/istoriya-ukrayinskogo- mistetstva/petrykivskyj-rozpys-komplekt-lystivok/

​

Петриківський розпис. Комплект листівок

1) «Петриківські візерунки» у виконанні Зразкового ансамблю народного танцю «Щасливе дитинство»: https://www.youtube.com/watch?v=5YFs7lwlzos

Тема: Народна іграшка та її художній образ у різних видах мистецтва. https://www.youtube.com/watch?v=Kt2NRvzDa-U https://www.youtube.com/watch?v=DBFDe_4ewWA

Народні дитячі іграшки (забавки)

Збереження народних традицій має на меті виховання у нових поколінь любові та поваги до культури предків. Важливим засобом досягнення цієї мети є народна іграшка, яка здавна була не тільки забавкою, а й виконувала функції соціалізації та оберегу. Вона поєднувала в собі усе: життя і побут народу, звичаї та традиції, обряди та ритуали. Традиційні народні українські іграшки – добрі, веселі, яскраві, виготовлені з природних матеріалів. Їхній вигляд, матеріал та технологія створення залежали від ландшафтно-кліматичних, географічних умов (гори, рівнина, степ, полісся, край луків та озер тощо), роду занять більшості населення, історичних чинників та обрядових традицій. Але були ще іграшки, пов’язані з календарними обрядами: навесні мами випікали для своїх дітлахів «жайворонків» з тіста, аби ті закликали за їхньою допомогою з вирію пташок; на Різдво пекли пряники – «півників» та «коників», а на Великдень робили великодню ляльку-панянку з трави.

Українські народні іграшки роблять з різних матеріалів, переважно природних та екологічних.

Джерело: https://dorobok.edu.vn.ua/article/view/2713 Асортимент українських іграшок досить широкий: це свищики, мотанки,

іграшковий посуд, човники, візочки, коники з вершниками, дзиґи, вітрячки, деркачі, фуркала, всілякі цяцьки з кори, дерева, глини, соломи, з овочів, квітів, трави тощо. Люблячі руки матерів і бабусь завжди творили для своїх малюків забавки з того, що було в домі. Але завжди були по всій Україні й майстри, які знаходили особливий сенс у виготовленні іграшок для дітей.

На початку своєї появи іграшки мали суто ритуальне, оберегове та обрядове призначення. На території України найдавніші прототипи іграшок виявлені на місцях археологічних розкопок мізинської та трипільської культур.

Трипільська кераміка, IV тис. до н.е.

Дохристиянські іграшки переважно мали образи священних тварин, птахів, фантастичних істот. Це вказує на те, що вони були пов`язані з міфологією та язичницьким культом, а отже і з нашою прадавньою історією та культурою. З прийняттям християнства вони починають також виконувати ігрову та декоративну функції. Від українських іграшок періоду XIV—XVIII ст. майже нічого не збереглося. У другій половині XVIII ст., внаслідок розвитку в Україні ярмаркової торгівлі, розпочалося масове виробництво іграшок на продаж. Жодний ярмарок не обходився без розписаних орнаментом, прикрашених кольоровою глиною коників, баранчиків, півників, маленького посуду та ляльок. Розквіт іграшкового промислу припадає на середину ХІХ ст. Формуються найбільші осередки по виготовленню дитячих забавок. Прикарпаття, Поділля і Подніпров’я – виготовляли іграшки з дерева: возики, коники, пташки, деркачі, маленькі моделі побутових речей. Глиняні іграшки притаманні традиційним осередкам гончарного промислу: Косів, Опішня, Васильків, Дибинці, Бубнівка, Адамівка. Іграшки з тканини, соломи, рогози, лушпиння кукурудзи та інших природних матеріалів, виготовляють на Волині й загалом Поліссі. Сирна іграшка – витвір майстринь в селах: Брустури, Річка, Снідавка, Шепіт на Косівщині,там також виготовляють ляльки з дерева, ганчір’я (ляльки-мотанки, вузликові ляльки). Популярними були механічні забавки з руховими елементами – вирізані фігурки попарно з’єднаних планками ведмедів, ковалів, ткачів а також засоби пересування (підводи, вози).

Першим збирачем і дослідником української народної іграшки був священик із Суботова (тепер Черкаської обл.) Марко Грушевський. У 1904

році була надрукована його праця «Дитячі забавки та ігри усякі. Зібрані по Чернігівщині Київської губернії».

Крім того, вагомий внесок у дослідження традиційної народної іграшки зробили у своїх дослідженнях Олександр Найден: «Українська народна

іграшка: Історія. Семантика. Образна своєрідність. Функціональні

особливості» та Данило Фіґоль: «Українська народна дитяча іграшка».

Розглянемо деякі українські народні іграшки, які стали популярними у сучасних маленьких українців та зберегли ритуальний характер і дотепер.

Карпатська сирна іграшка

Серед численних зразків української народної іграшки почесне місце посідають фігурки з сиру, популярні в Карпатах. Для створення фігурок – коників, баранчиків, овечок, котиків – майстри кидають в окріп кисломолочний сир з коров’ячого або козячого молока та спеціальної закваски, з отриманої м’якої тягучої маси швидко ліплять фігурку та відразу ж поміщають у сольовий розчин для закріплення форми. Чим солонішим є розчин, тим міцнішою є готова іграшка. Декорують сирні іграшки «сирною ниткою» та мальованим декором рисочками, крапками, хрестиками, підківками переважно червоного та зеленого кольорів. Сирна іграшка зберігає давню символіку і є оберегом. Фігурки із сиру є обов’язковим атрибутом і на весіллі, і у великодньому кошику. Особливо багато створюють зовсім дрібних коників та баранців, яких у святкові та великі базарні дні продають у Косові та Верховині (на Івано- Франківщині). Натомість великих сирних коней з бербеницями дарують у дні весняних чи осінніх гробків родичам та ставлять на могили вівчарів. Іграшки із сиру образно пов’язані з Карпатами, їх природно-ландшафтними умовами; вони становлять органічну складову фольклорного пісенно-обрядового гуцульського середовища

(https://ocnt.com.ua/tradycziyi-narodnoyi-ukrayinskoyi-igrashky/).

Яворівська дерев’яна забавка

Найвідомішою дерев’яною українською народною іграшкою є яворівська забавка, прикрашена характерним розписом – «вербівкою». Виготовляють іграшки з деревини: груші, верби, явора, липи, осики. Здавна традиційними кольорами яворівки були зелений (колір розквіту природи), червоний (життя) та синій (небо та вода), проте починаючи з початку XX століття, для розпису активно використовують і жовтогарячий, який символізує сонячне сяйво. Головними орнаментами яворівки є «колко» – коло із листочками всередині та «вербівка» – довга гнучка лінія із симетричними рядками червоних та зелених листочків (https://ocnt.com.ua/tradycziyi-narodnoyi-ukrayinskoyi-igrashky/).

Глиняні забавки

Глиняні забавки сягають ще часів Трипілля і є одними із найдавніших в нашій

народній культурі. Трипільська кераміка базувалась на сільськогосподарських мотивах: статуетки богині родючості, фігурки домашніх тварин (вівці, коні, бики). Селище Опішня (Полтавська обл.) відоме своїми керамічними іграшками, які відображали реальну природу, народний побут, героїв казок, пісень, творів фантастики: коник, квочка з курчатами, пташниця, олені, цапи, свині, песики та рибки, вершники, міські та сільські жінки у типовому одязі, звірі-музики тощо.

Надзвичайно розповсюдженими були й так звані «монетки» або «дріб» – керамічні моделі посуду: крихітні макітри, глечики, тарілочки, чайнички. На ярмарках минулого-позаминулого століття вони продавалися тисячами та

коштували одну

копійку, звідси й назва.

(на фото: Олександр Данилець https://vsviti.com.ua/ukraine/28131)

Іграшки із соломи, лози і трави

Іграшки із соломи, лози і трави – типові екологічні іграшки. Лише частково належали до статусу промислів, виробництво солом’яних іграшок мало сезонний і подекуди епізодичний характер. Авторами цих іграшок зазвичай були сільські умільці-хлібороби. Із соломи виготовляли брязкальця ромбічної форми, брязкальця у форм кулі, «дзеркала», тарахкальця, бичків, оленів, коників, ляльок різного типу, «павучків» тощо. Центрів виробництва солом’яних іграшок як таких не зафіксовано, але є підстави стверджувати, що на Поліссі (Чернігівщині, Житомирщині частково Київщині), на Волині й Поділлі іграшок із соломи виготовлялося й нині виготовляється більше, ніж в інших регіонах і місцевостях України. Іграшки із соломи мають золотисто- теплі та холоднуваті сріблясті кольори.

Солом’яні ляльки вражають своєю специфікою. Найперше це техніка. Зазвичай такі ляльки носили ритуальний характер, про це свідчить той факт, що із соломи найчастіше виготовляли янголів. Фігурки з соломи використовували у ритуально-культових обрядах. Найбільш поширеною іграшкою для сільських дітей були чудернацькі солом’яні ляльки з перев’язаною головою і талією та довгими руками. Колись такі іграшки використовувалися у магічних дійствах. Поширеними були й іграшки у формі тварин: коники, олені, бички. Із соломи створювали також образи людей. У різних містечках і селах, які розташовувались поблизу водойм, робили іграшки із лози. Зазвичай плетені іграшки – це меблі, кошики, колисочки для іграшкових немовлят, але деякі майстри із лози виготовляли навіть і ляльок.

Іграшки з трави роблять як дорослі, так і діти. Як правило, їх створюють наприкінці весни та на початку літа, коли на луках спадає повінь і виростає довга соковита трава –«коси». От із цієї трави жінки роблять ляльок для дівчаток майже так, як колись давно робилися обрядові весільні ляльки-

«панянки». Діти, зокрема ті, що пасли худобу, з трави виплітали «церкви» та

«попові брички»,

різних тварин та лялечок

(https://dorobok.edu.vn.ua/article/view/2713).

Ляльки-мотанки або вузликові ляльки

Всіх українців об’єднували ляльки-мотанки або вузликові ляльки. Віддавна лялька-мотанка вважалася ритуальною – матері робили їх для своїх дітей, а нареченим дарували, щоб діти народжувалися. Народ вірив, що в мотанці перебуває дух предків, і що вона може передавати досвід із покоління в покоління. Українці вважали, що цей символ приносить їм багатство та успіх. Секрети виготовлення ляльок передавалися в родині від матері до дочки. Коли дівчина виходила заміж, мати дарувала їй ляльку-мотанку як оберіг для нової домівки. Авторка ляльки на фото Наталія Свиридюк «Пташиний спів».

Ляльки-мотанки зазвичай носили символічний характер і все в їхньому вигляді говорить про це. Їх зазвичай робили із клаптиків тканини, одягаючи в український народний однострій. Майстри в галузі лялькарства стверджують, що специфікою будь-якої ляльки-мотанки є те, що вони не мають обличчя, щоб не вселився злий дух. Лялька сприймалася як жива істота та дарунок, що оберігав життя людини. Тому тривалий час вона не використовувалася як іграшка. Лялька набула ігрового значення лише тоді, коли суспільство зрозуміло, що дітей треба виховувати за допомогою тих речей, що їх оточують. Навіть часто така лялька-мотанка з чисто ігрової переходила в ритуальну. Дитина, коли хворіла, давали їй гратися. Вважалося, що хвороба переходила на ляльку з дитини, тоді її спалювали, і таким чином лікували. Коли людина робила ляльку, вона ніби впадала у медитативний стан, оскільки під час виготовлення ляльки треба обертати нитку навколо своєї осі. Виконуючи це, людина забуває про всі клопоти і зосереджується лише на цій роботі.

Народні іграшки були не лише для дівчаток, хлопчики так само могли бавитися ляльками-мотанками у вигляді козачків, що сприяло їх соціалізації та причетності до свого коріння. Не слід забувати про те, що дитина зажди копіює поведінку своїх батьків та відображає реалії у їх взаємовідносинах. Так само для хлопчиків були популярні фуркалки, калатальця та музичні ріжки. Останні використовували лісники, мисливці та пастухи з метою оповіщення про свій прихід або заманювання здобичі. Це є природно, бо за чоловіком закріплюється соціальна роль мисливця, годувальника і батька. Для майбутніх козачат робили «вуркотило». Ця іграшка складається з нитки, посередині якої ґудзик або деревинка з діркою. Вуркотило намотували на пальці, розкручували нитку, підносили до носа хлопчика, якщо він не закривав очей, а дивиться прямо, це – справжній козак. Вуркотило з деревиною було у бідних дітей, а ґудзики чіпляли для хлопчиків із заможних сімей, тому що у минулі часи ґудзики були дорогі.

У давні часи була іграшка «тарахкальце», або «брязкальце» для найменьших дітей. Її виготовляли з трахеї гуски або качки, наповнювали зерном, а потім чіпляли на ниточку над колискою дитини. Щоб іграшка була гарною, її розмальовували фарбою, або варили в пасльоні. В залежності від

того, що було всередині, таким був і звук: горох – «гудів», просо – «шепотіло», кукурудза – «гуркотіла», пшениця – «дзвеніла». З великим задоволенням

гралася дитина

і без шкоди для свого здоров’я

(https://www.dnipro.libr.dp.ua/Istoriya_ihrashok).

Обрядове фігурне печиво

Обрядове фігурне печиво у вигляді різних тварин (корівок, свинок, баранців, зайців, коней із вершниками) і людських постатей (богинь) робили, а подекуди роблять і нині в різних регіонах і місцевостях України: Поділлі, Прикарпатті, Закарпатті, Полтавщині, Київщині, Черкащині та ін. Ці вироби не є цілковитими іграшками, адже діти їх охоче з’їдають. Але, будучи яскраво декорованими та щедро орнаментованими, маючи умовно-узагальнені і форми, вони розвивають уяву дітей .

Нині народну українську іграшку виготовляють лише окремі поодинокі майстри. Купують її здебільшого не для дитячих ігор, а для своєрідної фольклоризації сучасного міського інтер’єру, поповнення приватних зібрань і фондів музеїв.

Так на Черкащині у музеї Богдана Хмельницького (м. Чигирин) зібрали колекцію українських іграшок: народних ляльок з дітьми та посудом, у національному та повсякденному вбранні, вінках та очіпках, - у музеї більше сотні робіт.

Тут зберігається дзиґа, зроблена із веретена, - такими гралися діти в 19 столітті. А ще в експозиції музею є коник із сіна, цимбали з очерету, дерев’яний візок для іграшок та вуркало. До музею їх надіслали 19

Португалії

українських майстринь, з Норвегії, Німеччини та (http://svoboda-news.com/svwp/Понад-100-ляльок-показали-в- Чигирині/).

На Волині, у селі Княгининок (Луцького району), у приміщенні будинку культури, у двох кімнатах, які нині стали музеєм громади, відкрили постійно діючу експозицію «Іграшки Лесиного краю». В експозиції «Іграшки Лесиного краю» представлені: українські народні іграшки і знаряддя традиційних дитячих ігор, характерних для регіону. Експозиція містить також старовинні фотографії дітей та їх ігор ХІХ – першої половини ХХ століття; сучасні картини, тематикою яких є побут та ігри дітей в давнину. За графічними зображеннями та усними описами виготовили повномасштабні копії традиційних волинських іграшок: понад 100 найменувань дерев’яних та керамічних забавок, описали близько 10 народних ігор. Для цього були залучені волинські майстри, які працюють з традиційними матеріалами і в традиційній техніці: Андрій Бондарук (село Княгининок) – майстер народних ремесел, історик, популяризатор народного мистецтва; Іван Сидорук (місто Ковель) – заслужений діяч культури України, майстер дерев’яної іграшки; Юлія Жолубак (місто Луцьк) – волинська керамістка, художниця, окрім реалізації в сучасному гончарстві, досліджує теми традиційної глиняної іграшки та кераміки села Кульчин.

Наприклад, автентичні риси яворівської іграшки-забавки зберегли майстри-практики, родин – Лопачаки, Бриндаси, Логіни. Найяскравішим виразником традицій була донька Василя Прийми – Юлія Прийма. Усе її життя пов’язане з іграшкою, вона перейняла і продовжила промисел батька: в домашній майстерні виготовляла забавки, як це робили з давніх часів. Майстриня стала учасницею багатьох мистецьких заходів, навчала молодь, популяризувала традиції яворівського забавкарства.

У 2021 р. виробами майстрів Оксани Когут і Остапа Сойка була прикрашена головна ялинка України. Кілька років поспіль вбирають ними і центральну ялинку у Львові, а за кордоном вони представлені на Ягеллонському ярмарку у Польщі, а також в Литві та за океаном. Знані майстри Семен Тлустий і Галина Шумило пропонують до уваги на різних виставках близько 500 дерев’яних дитячих іграшок-забавок, представляють їх на різних етно-фестивалях та етно-ярмарках не тільки в Україні, а й за кордоном (https://vinnytsia-museum.in.ua/exhibitions/2016/yavoriv-toy).

Останнім часом популярність цього виду народного мистецтва збільшується, про це свідчать численні виставки у Львові, Вінниці, Луцьку тощо..

Шість років поспіль на березі річки Красна Кремінської об’єднаної територіальної громади Луганської області відбувалося свято поціновувачів української культури, традицій, фольклору, народних ігор та розваг – фестиваль української народної іграшки та гри. Бажаючих доторкнутися до невичерпного джерела народної мудрості, приєднатися до казкового світу веселих, жартівливих, кмітливих народних ігор та іграшок з кожним роком ставало все більше. Насичені цікавими подіями фестивальні майданчики захоплювали глядачів цікавими виробами майстрів декоративно-прикладного мистецтва, майстер-класами, фольклорними, театралізованими, обрядовими програмами, розповідями та презентаціями з історії виникнення українських народних ігор та розваг (https://locnt.com.ua/home/kultsuchsnist/840-lgrgr.html).

Сподіваюся, що інтерес до народної іграшки пробуджується як у дітей, так і у дорослих. Цьому сприяють майстер-класи, які організовуються у різних закладах культури по всій території України. Сьогодні, за допомогою майстер- класів, віртуально в Інтернеті можна навчитися робити різні іграшки-забавки. Наприклад, техніка виготовлення павуків із соломи проводить місцевий умілець Наталя Порохнавецьс. Дубровиця (https://www.youtube.com/watch?v=v5dzN-HlCME); Світлана Зерук, вчитель образотворчого мистецтва з Вінниці, розробила методичний посібник

«Українська народна іграшка – ДНК нації», де наочно пропонує майстер- класи: «різдвяна кізонька», «лялька-мотанка – оберіг роду», майстер-клас

«козачок» (https://dorobok.edu.vn.ua/article/view/2713); виготовлення

української народної іграшки ляльки-мотанки презентують майстри з Полтавської та Харківської областей (https://www.youtube.com/watch?v=dE- gBGKMvHM); виготовлення іграшки «Коник», «Свищик», «Оленятко» з глини пропонує керівник гуртка «Майстерні глиняної іграшки» Дарія Назаренко (https://www.youtube.com/watch?v=gqw5m357rTE; https://www.youtube.com/watch?v=KkosarkemcY; https://www.youtube.com/wat ch?v=1eO3eHgmRTY); гончар Михайло Діденко з м. Вінниці майстер, який відроджує старовинні зразки подільської кераміки, пропонує разом з ним зробити бичка, який може свистіти (https://www.youtube.com/watch?v=JWNJxEt7shk); солом’яного бичка можна зробити разом з членом національної спілки майстрів народного мистецтва України Мариною Юрченко (https://www.youtube.com/watch?v=IMri_-iCagY).

Отже, українська народна іграшка від тих часів, коли вона носила обрядове значення (приблизно 25 тисяч років тому), і до наших днів пройшла довгий шлях. Змінювалися матеріали, колір, технології виготовлення, функції та призначення. У новому середовищі традиційна іграшка, як вишитий рушник, родинний килимок, чи ікона, має бути атрибутом родової, родинної пам’яті про минуле, про ту функціональну систему духовної культури,

елементом якої була ця іграшка. Знайомство дітей з народною іграшкою, як культурним надбанням нашого народу, виготовлення її своїми руками, - допоможе зберегти загальнолюдські цінності, духовну пам’ять поколінь, дозволить відчути глибинний зв’язок з національним етносом. Українська народна іграшка сприяє утвердженню національної самобутності і відіграє найважливішу роль в процесі становлення маленького громадянина незалежної країни.

Дякую за увагу!