Ліна Костенко

«Вже брами літа замикає

осінь...»

​

Задощило. Захлюпало. Серпень випустив серп.

Цвіркуни й перепілочки припинили концерт.

Чорногуз поклонився лугам і садам…�

Відлітаючи в Африку, пакував чемодан.

Де ти, літо, поділось, куди подалось?

Осінь, ось вона, осінь! Осінь, ось вона, ось!

Осінь брами твої замикала вночі,�погубила у небі журавлині ключі.