Урок 59
Олександр Гаврош
«Неймовірні пригоди Івана Сили».
Іван Сила – утілення непереможного духу, доброти й щирості.
Працюємо над змістом твору
— Може, тоді порадиш, куди Іванові податися?
Мішко ще раз кинув оком на могутню постать верховинця.
— Йому тільки вагони вантажити. В кінець вокзалу — третє вікно ліворуч. Запитаєте пана Кривальського. Скажете, що я порекомендував.
— Ти диви, яке цабе! — усміхнувся вусами вуйко Микульця. — Ми думали, що ти — голодранець. А виявляється — перша людина на вокзалі.
— Глузуйте, глузуйте! От коли Івана приймуть на роботу, тоді згадаєте Міху Голого! — він глянув на парубійка.
Робота була нехитра: брати мішки та ящики і нести, куди скажуть. За кожні 50 кілограмів ваги давали монету. Тож за день можна було непогано заробити. Принаймні з голоду вже ноги не простягнені.
Іван з легкістю взявся до праці, беручи на свої плечі вдвічі більше, ніж решта вантажників.
… Іван вирішив не дражнити нових товаришів, а виконавши денну норму до обіду й отримавши першу платню, надумав пройтися містом.
Працюємо над змістом твору
Працюємо над змістом твору
Брякус наполегливо вчив його основам силової гімнастики та різних єдиноборств. Схоже, думки про Івана цілком оволоділи ним, і коли він ненароком довідався, що його учень після занять ходить розвантажувати вагони, то не на жарт розгнівався.
— Що ви собі дозволяєте! — кричав він.
— Я вкладаю у вас свої знання, час та гроші, а ви все це нищите за моєю спиною. Я забороняю вам працювати! Ваша праця — це спорт! Затямте собі! Ви повинні правильно розробляти м’язи, а не тягати бочки з оселедцями. Я піднімаю вам гонорар удвічі, і щоб ніяких вокзалів!
Іван уперше побачив наставника таким сердитим, тому не знав, що робити.
Працюємо над змістом твору
— Молодий чоловіче, дорогий ви мій! — з порогу схвильовано звернувся Брякус до Івана. — Це неймовірно, але факт! Запам’ятайте цей день: сьогодні ви встановили новий рекорд Республіки! Ура!
— Ура! — гукнули за тренером Станіслав з Корнелієм.
— Через тиждень — республіканський чемпіонат. Так що готуйтеся, — поплескав він по плечу Силу. — Я завжди вірив у вас. Ми повинні довести їм, що я… — він заскрипів зубами, не закінчивши думки. — На сьогодні тренування завершено, — раптом розсміявся Брякус. — Хлопці, я вас люблю! Який фантастичний день! Цінуйте життя, дорогенькі мої! Воно — прекрасне!
Учні ніколи не бачили таким наставника. Він щасливо посміхався, допомагав їм одягатися і пурхав по газону, як метелик. А на прощання послав усім повітряний поцілунок.
Працюємо над змістом твору
Агент Фікса належав до найкмітливіших. Йому доручали, як правило, найскладніші завдання.
Це був опецькуватий чоловічок зі швидким поглядом і рухливими щурячими вусами.
Працюємо над змістом твору
Працюємо над змістом твору
Між тим Іван зійшов на поміст, глипнув у залу і проказав найкоротшу молитву, яку знав: "Боже, поможи!" Його група підтримки складалася аж із трьох осіб: Станіслав, Корнелій і, ясна річ, його поважність Міха Голий, котрий заради цього випадку в когось позичив (маємо надію, що все-таки позичив) майже не ношений піджак.
— Дай їм, ведмедю! — крикнув на все горло Міха, чим привернув увагу переодягнених поліцейських, себто півзали.
Іван це розчув. Розвеселілий, з легкою душею взявся за штангу. "А-ах!" — раптом вигукнула зала, а потім зірвалася на ноги. Іван впевнено тримав штангу над головою і посміхався фоторепортерам. Вони без уга— ву клацали камерами, і цьому, здавалося, не буде кінця.
Приголомшена публіка не знала, як реагувати. Кілька секунд панувала мертва тиша. Коли ж він опустив штангу і суддя оголосив, що новим чемпіоном Республіки став Іван Сила, зала вибухнула.
Кадр із фільму «Іван Сила» режисера Віктора Андрієнка. Знятий за книгою Олександра Гавроша «Неймовірні пригоди Івана Сили, найдужчої людини світу».
Які риси характеру і вчинки Івана Сили вразили вас після прочитання 1-14 розділів повісті?
Домашнє завдання:
Прочитати ст.262-268.
Дайте відповіді на запитання 1-3 на ст. 269
Використані джерела:
Підручник «Українська література 7» О.М. Авраменко
https://www.schoollife.org.ua/download/ukrall/ukrlit8/275.2020.zip