МНС УКРАЇНИ��ОБЛАСНІ КУРСИ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ КЕРІВНИХ КАДРІВ�НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНОГО ЦЕНТРУ ЦЗ ТА БЖД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРИТТЯ В ЗАХИСНИХ СПОРУДАХ

​

​

НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ:

• Призначення фонду захисних споруд
• Класифікація захисних споруд
• Основні елементи сховищ
• Перелік основних приміщень сховищ
• Перелік систем життєзабезпечення захисних споруд
• Протирадіаційні та простіщі укриття
• Розрахунок укриття населення
• Використання захисних споруд при виникненні надзвичайних ситуацій

ЛІТЕРАТУРА

​

1. Закон України «Про цивільну оборону України», Київ, 3 лютого 1993 року № 2974- XII.

2. Положення «Про цивільну оборону України» від 10.05.1994 року �№ 299.

3. Закон України «Про захист населення і територій від надзвичайних

ситуацій техногенного та природного характеру» від 08.06.2000р.,

№1 809-ІІІ.

4. Постанова Кабінету Міністрів України від 25 березня 2009 р. N 253 «Про затвердження Порядку використання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) для господарських, культурних та побутових потреб»

5. Державні будівельні норми В 2.2.5-97. Будинки і споруди. Захисні споруди

цивільної оборони (ЗСЦО).

6. Державні будівельні норми А 3.1 -9-2000. Прийняття в експлуатацію

ЗСЦО та їх утримання.

7. Інструкція щодо утримання, експлуатації та використання ЗСЦО у

мирний час. Наказ МНС № 653 від 9.10.06р.

Захисна споруда цивільного захисту

(далі - захисна споруда)

- Інженерна споруда призначена для укриття і тимчасового захисту людей від дії уражальних чинників джерел надзвичайних ситуацій у мирний час та сучасних засобів масового ураження в особливий період.

Захисні споруди залежно від захисних властивостей підрозділяють на сховища та протирадіаційні укриття, У мирний час захисні споруди використовують для господарських потреб

(ДСТУ 7095:2009)

Сховище -

захисна споруда, в якій упродовж певного часу забезпечуються умови для захисту людей, що укриваються від негативного впливу сучасних засобів ураження, бактеріальних (біологічних) засобів, дії небезпечних хімічних і радіоактивних речовин, високих температур і продуктів горіння під час пожежі та інших уражальних чинників

Протирадіаційне укриття -

захисна споруда, призначена для захисту людей, що укриваються від впливу зовнішнього іонізувального випромінювання у разі радіоактивного забруднення місцевості, в якій дозволено безперервне перебування розрахункової кількості осіб

(ДСТУ 7095:2009)

Фонд захисних споруд -

сукупність усіх наявних захисних споруд (сховищ та протирадіаційних укриттів), а також споруд, які можуть бути використані для захисту населення від дії уражальних чинників джерел над­звичайних ситуацій (підземний простір, підвальні та цокольні приміщення, метрополітени, гірничі виробки).

(ДСТУ 7095:2009)

Для забезпечення укриття населення в містах, селах та селищах, завчасно створюють фонд захисних споруд:

а) комплексним освоєнням підземного простору міст і населених пунктів для взаємопогодженого розміщення у ньому споруд і приміщень соціально-побутового, виробничого та господарського призначення з урахуванням потреби в пристосуванні і використовуванні частини приміщень для захисту населення, а саме:

• підвальних приміщень будинків, що будують, та в існуючих будинках і споруд різного при­значення;
• існуючих і таких, що будують, окремо розташованих заглиблених споруд різного призначення;
• метрополітенів;
• підземних гірничих виробок, печер та інших підземних виробок;

б) пристосуванням під захисні споруди приміщень у цокольних і наземних поверхах існуючих і таких, що будуються, будинках та спорудах;

в) будуванням окремо розміщених захисних споруд;

г) масовим будуванням, у разі загрози виникнення НС, швидкозбудованих та найпростіших сховищ та укриттів.

(ДСТУ 7095:2009)

До споруд і приміщень підземного простору, які підлягають обстеженню щодо відповідності вимогам захисту і можливості їхнього використовування для укриття населення, належать:

• тунелі (станційний метрополітен, автодорожний магістральний, автодорожний міський, пішохідний);
• камери (станцій метрополітену, переходи між станціями, депо залізничного транспорту, схо­вища, склади);
• колишні оборонні об'єкти, різні бази, підземні гірські виробки, печери та інші підземні порожнини різної призначеності;
• споруди котлованного типу (підземні торгові центри, підприємства громадського харчування, магазини, гаражі, автостоянки, паркінги, підземні переходи).

(ДСТУ 7095:2009)

Потребу у фонді захисних споруд визначають необхідністю укриття:

працівників найбільшої працюючої зміни підприємств, незалежно від форми власності та відомчої належності;

нетранспортабельних хворих лікувальних закладів, які не підлягають евакуюванню або не можуть бути евакуйовані в безпечне місце у разі виникнення НС;

всього працюючого та непрацюючого населення населених пунктів, яке не може бути евакуйовано в безпечне місце у разі НС.

(ДСТУ 7095:2009)

У сховищах передбачають укриття:

• працівників найбільшої працюючої зміни підприємств, розміщених у зонах можливих сильних руйнувань і продовжують свою діяльність в умовах НС, а також працюючої зміни чергового і лінійного персоналу підприємств, які забезпечують життєдіяльність міст та об'єктів, віднесених до відповідних груп (категорій) із цивільного захисту (цивільної оборони);
• персоналу атомних електростанцій і працівників підприємств, які забезпечують функціюван-ня цих станцій;
• нетранспортабельних хворих, а також медичного та обслуговувального персоналу лікувальних закладів, розміщених у зонах імовірних сильних руйнувань;
• працюючого та непрацюючого населення, яке проживає у містах, віднесених до груп із цивільного захисту (цивільної оборони), і яке не підлягає евакуюванню або не може бути евакуйоване в безпечне місце у разі виникнення НС.

(ДСТУ 7095:2009)

Протирадіаційні укриття призначають для захисту:

• працівників найбільшої працюючої зміни підприємств (установ, організацій), розміщених за межею зон можливих сильних руйнувань та продовжують свою діяльність в умовах НС;
• населення, яке проживає у містах та інших населених пунктах, не віднесених до груп із цивільного захисту (цивільної оборони), а також населення, евакуйованого в міські та сільські поселення.

Класифікація захисних споруд

а) за призначенням:

● для захисту населення;

● для розміщення органів управління ЦО;

● для захисту нетранспортабельних хворих та медичного персоналу;

● для захисту працівників (найбільш працюючої зміни);

б) за місцем розташування:

● вбудовані;

● що стоять окремо;

в) по забезпеченню фільтровентиляційним обладнанням:

● забезпечені фільтровентиляційним обладнанням промислового виготовлення;

● забезпечені спрощеним фільтровентиляційним обладнанням, виготовленим з підручних матеріалів;

в) за терміном будівництва:

● збудовані завчасно;

● швидко зведені;

г) по захисним властивостям:

● сховища (по захисним властивостям від ударної хвилі ділять на класи;

● протирадіаційні укриття (по ступеню захисту від радіоактивного випромінювання ділять на групи).

д) по місткості

Сховище – засіб колективного захисту від засобів нападу, яке в змозі витримати значні навантаження надлишкового тиску, захищати людей від радіоактивного бруду (зараження), отруйних речовин, біологічних засобів, а також від небезпечного впливу високих температур та продуктів горіння у разі виникненні пожеж.

По місткості (кількість укриваємих) сховища поділяються:

● на малі – 150-600 осіб;

● середні – від 600 до 2000 осіб;

● великі – більше 2000 осіб.

​

Режими вентиляції:

● чистої вентиляції;

● фільтровентиляції;

● регенерації повітря.

​

Сховища поділяються на класи

​

Швидкоспоруджені сховища (ШСС) будуються в містах та на промислових об’єктах з виникненням загрози нападу супротивника або в ході війни у тих випадках, коли немає достатньої кількості завчасно збудованих сховищ. Вони зводяться в стислі терміни (протягом декількох діб) із залізобетонних конструкцій або з лісоматеріалів.

Місткість сховищ (з урахуванням місць для лежання) від 30 до 200 осіб.

Вентиляцій ШСС забезпечуються по двом режимам: чистої вентиляції та фільтровентиляції.

ШСС повинні мати приміщення для укриваємих, місця для розміщення фільтровентиляційного обладнання, санвузли, місця для аварійних запасів води, входи та аварійний вихід.

За призначенням у сховищах передбачаються основні і допоміжні приміщення.

До основних належать приміщення для осіб, що укриваються, пункти управління, медпункти, а у сховищах лікувальних установ - також операційно-перев'язочні, передопераційно-стерилізаційні.

До допоміжних приміщень належать фільтровентиляційні приміщення, санітарні вузли, захищені дизельні електростанції, електрощитові, приміщення для зберігання продовольства, приміщення для ємкостей запасу питної води, приміщення артезіанської свердловини, станції перекачування, балонні, тамбури-шлюзи, тамбури, а для сховищ атомних станцій - приміщення для дозиметричного контролю, роздягальні, приміщення для брудного одягу, душові.

(Наказ МНС від 09.10.2006р. № 653)

Приміщення основного призначення.

Нормативна площа підлоги основних приміщень на одну особу, що укривається, становить 0,5 м² при двоярусному і 0,4 м² при триярусному розміщенні нар, норма внутрішнього об'єму приміщення на одну особу, що укривається, не менше ніж 1,5 м³.

Площа основних приміщень, яка зайнята обладнанням, що не використовується для потреб сховища, у норму площі на одну особу, що укривається, не входить.

При висоті приміщень від 2,15 до 2,9 м передбачається двоярусне розміщення нар, а при висоті 2,9 м і більше - триярусне. У сховищах установ охорони здоров'я при висоті приміщення 2,15 м і більше приймається двоярусне розміщення нар (ліжок для нетранспортабельних хворих).

Місця для сидіння у приміщеннях слід передбачати розмірами 0,45 х 0,45 м на одну людину, а місця для лежання - 0,55 х 1,8 м. Висота нар першого ярусу повинна бути 0,45 м, нар другого ярусу - 1,4 м, третього ярусу - 2,15 м від підлоги. Відстань від верхнього ярусу до перекриття або виступаючих конструкцій повинна бути не менше ніж 0,75 м.

Кількість місць для лежання повинна прийматися рівною:

20 % місткості споруди при двоярусному розміщенні нар;

30 % місткості споруди при триярусному розміщенні нар.

(продовження)

Площа приміщень, ширина проходів і коридорів визначається проектом за таблицями 1, 2 ДБН В 2.2.5-97.

Місткість сховищ для нетранспортабельних хворих визначається за додатком 2 ДБН В 2.2.5-97.

На підприємствах з найбільшою працюючою зміною 600 осіб і більше у одному зі сховищ передбачається приміщення для пункту управління або замість пункту управління обладнується телефонна і радіотрансляційна точки для забезпечення зв'язку.

Пункт управління слід розміщувати у сховищі, яке, як правило, має захищене джерело електропостачання.

Робочу кімнату та кімнату зв'язку пункту управління слід розміщувати поблизу одного з входів і відокремлювати їх від приміщень для осіб, що укриваються, перегородками із негорючих матеріалів.

Загальну кількість працівників, які будуть перебувати у пункті управління, необхідно приймати до 10 осіб, норму площі на одного працівника - 2 м². На окремих великих підприємствах число працівників, які будуть перебувати на пункті управління, допускається збільшувати до 25 осіб.

У сховищі на кожні 500 осіб, що укриваються, необхідно передбачати один санітарний пост площею 2 м², але не менше ніж один пост на споруду.

У сховищах місткістю 900 - 1200 осіб, крім санітарних постів, необхідно передбачати медичний пункт площею 9 м², при цьому на кожні 100 додаткових осіб, що укриваються (понад 1200 осіб), площа медпункту повинна бути збільшена на 1 м².

Сховище

ОСНОВНІ ПРИМІЩЕННЯ

1. Приміщення для укриваемих

2. Пункт управління

3. Медичний пункт

ДОПОМІЖНІ ПРИМІЩЕННЯ

​

4. Фільтровентиляційні приміщення

5. Дизельна електростанція

6. Санітарний вузол

7. Приміщення для ПММ и

електрощитова

8. Приміщення для продовольства

9. Вхід з тамбуром

10. Аварійний вихід з тамбуром

���

План сховища:

1-нахилені входи; 2- передні тамбури; 3- тамбури; 4- приміщення для укриття людей; 5-туалети; 6 - насосна фекальних вод; 7 - вентиляційна камера; 8 - камери забору повітря

​

ОБ'ЄМНО - ПЛАНУВАЛЬНЕ РІШЕННЯ ОКРЕМО РОЗТАШОВАНОГО СХОВИЩА (ВАРІАНТ)

АВАРІЙНИЙ ВИХІД�

АВАРІЙНИЙ ВИХІД

Евакуація із заваленої захисної споруди.

• Для евакуації осіб, що укриваються, при заваленні основних та аварійних виходів спочатку потрібно вияснити можливість евакуації через оголовок аварійного виходу.
• У захисних спорудах, розміщених у гірничих виробках, для евакуації використовують один із стволів, що обладнаний драбинами для виходу людей. Відкриття завалених захисно-герметичних дверей малоймовірне, тому необхідно спробувати зняти їх важелем або гвинтовим домкратом. Отвір у полотні дверей можна улаштувати за допомогою зубила або ножівки.
• У разі необхідності пробиття отворів в огороджувальних конструкціях необхідно визначити за планом споруди оптимальне місце улаштування отвору як щодо мінімального обсягу робіт, так і зручності евакуації. При відсутності аварійних виходів необхідно завчасно ззовні стіни вирити траншею та засипати її піском, місце евакуації зсередини окреслити прямокутником.
• Захисні споруди відкривають іззовні у випадку утворення суцільних завалів і неможливості осіб, що укриваються, самостійно евакуюватися, для чого задіюють спеціалізовані рятувальні формування.

Порядок заповнення захисних споруд і перебування у них

Заповнення захисних споруд проводиться за сигналами цивільної оборони. Для швидкого заповнення захисної споруди особи, що укриваються, повинні заздалегідь вивчити маршрути руху. Напрямок руху до захисних споруд від місць масового перебування людей слід вказувати покажчиками маршруту руху, вивішеними чи намальованими на видимих місцях.

У нічний час написи, покажчики і входи повинні бути освітлені або дубльовані світловими покажчиками.

Особи, що укриваються, повинні прибувати у захисну споруду із засобами індивідуального захисту та дводобовим запасом продуктів у поліетиленовій упаковці (якщо вони не закладені у захисній споруді) та мати при собі найбільш необхідні речі. Забороняється приносити у захисну споруду легкозаймисті речовини або речовини, що мають сильний запах, а також громіздкі речі, приводити тварин.

Порядок заповнення захисних споруд і перебування у них (продовження)

Заповнювати захисні споруди необхідно організовано, без паніки. Розміщує людей у відсіках особовий склад формувань з обслуговування захисних споруд. Осіб, що прибули з дітьми, розміщують в окремому відсіку чи у місці, спеціально відведеному для них. Дітей, людей похилого віку і людей з поганим самопочуттям розміщують у медичній кімнаті або біля огороджувальних конструкцій і ближче до повітроводів. Розміщення здійснюється, як правило, за виробничим або територіальним принципами (цех, бригада, будинок), місця розміщення таких груп позначають табличками відповідного змісту.

Особи, що укриваються, під час перебування у захисній споруді повинні виконувати усі вказівки командира і особового складу формування, що стосуються перебування у споруді, надавати їм необхідну допомогу.

Закриття захисно-герметичних та герметичних дверей сховищ і зовнішніх дверей ПРУ виконується за командою начальника ЦО об'єкта або, не чекаючи його команди, після заповнення усієї місткості захисної споруди, командиром формування з її обслуговування.

За наявності тамбур-шлюзів заповнення може продовжуватись методом шлюзування і після їх закриття.

При шлюзуванні закриваються внутрішні двері тамбур-шлюза, відкриваються зовнішні двері і тамбур-шлюз заповнюється. Контролер біля зовнішніх дверей закриває їх і подає сигнал контролеру внутрішніх дверей на їх відкриття. Особи, що укриваються, заповнюють сховище, після чого внутрішні двері закриваються. Цикл шлюзування повторюється.

Робота двокамерного шлюзу організовується так, щоб за час пропускання людей з першої камери у сховище друга камера заповнювалася.

Вихід і вхід у сховище для проведення розвідки здійснюється через вхід з вентильованим тамбуром. При поверненні із зони забруднення у вентильованих тамбурах проводиться часткова дезактивація одягу, взуття, протигазів, верхній одяг залишається у тамбурі.

Джерела електропостачання

- Мережа міста або предприємства;

- Захищене джерело електропостачання ( ДЕС )

Система повітряпостачання

​

ФВК-1

ПФП-1000(2 шт.)

ФПУ-200 (3 шт.)

ЕРВ-600/300(2шт.)

Клапани

Тягонапоромер�

ФВК-2

ПФП-1000(2 шт.)

ФПУ - 200 (3 шт.)

ЕРВ - 600/300(2шт.)

Клапани

Тягонапоромер

РУ-150/6

ФГ-70�

Загальний від фільтрів – поглиначів ФПУ-200

Загальний від регенеративних патронів

Система водопостачання сховищ

Водопостачання сховищ здійснюється від зовнішньої локальної водонапірної мережі або заводської (об'єктової) мережі з улаштуванням на вводі усередині сховища запірної арматури і зворотного клапана.

У сховищах необхідно передбачати запас питної води у ємкостях з розрахунку 3 л/д на одну особу, що укривається.

У сховищах лікувальних закладів для нетранспортабельних хворих запас питної води у проточних ємкостях приймається з розрахунку 20 л/д на кожного хворого і 3 л/д на кожного медичного працівника; запас води для технічних потреб, що зберігається у резервуарах, визначається розрахунком. При застосуванні у сховищах унітазів вагонного типу необхідно передбачати запас води з розрахунку 5 л/д на кожну особу.

Приміщення медпунктів у сховищах необхідно обладнати умивальниками, що працюють від водопровідної мережі. На випадок припинення подачі води необхідно передбачити переносний рукомийник із запасом води до нього з розрахунку 10 л/д.

Медичні приміщення (операційні, пологові тощо) у сховищах закладів охорони здоров'я оснащуються санітарно-технічним обладнанням відповідно до технічних вимог для лікувальних закладів.

Система водопостачання сховищ (продовження)

Проточні ємкості (баки) повинні бути постійно заповнені водою. Рекомендується не рідше одного разу на рік проби води з баків направляти на дослідження у місцеві санепідстанції зі складанням відповідного акта. Проби слід брати після ретельного промивання баків свіжою проточною водою.

У сховищах на атомних станціях потрібно передбачати для санпропускників запас води з розрахунку 45 л на одне миття 20 % осіб, що укриваються.

Ємкості запасу питної води, як правило, повинні бути проточними, із забезпеченням повного обміну води протягом 2 діб.

У сховищах, у яких не передбачається витрата води у мирний час, а також у сховищах місткістю менше ніж 300 осіб допускається застосування (для здійснення запасу питної води) сухих ємкостей, що заповнюються при приведенні сховищ у готовність після огляду їх представником служби санітарно-епідеміологічного нагляду зі складанням відповідного акта.

Система водопостачання сховищ (продовження)

Ємкості запасу питної води повинні бути обладнані покажчиками води і мати люки для можливості очищення і фарбування внутрішніх поверхонь.

У приміщеннях, де встановлені ємкості, необхідно передбачати установку водорозбірних кранів з розрахунку один кран на 300 осіб, а у сховищах місткістю більше ніж 1000 осіб і у сховищах для нетранспортабельних хворих - розводити труби до місць водорозбору з розрахунку один кран на 300 осіб, що укриваються, або на 100 нетранспортабельних хворих.

Подачу води до умивальників і зливних бачків (крім сховищ для нетранспортабельних хворих) необхідно передбачати тільки у період надходження води із зовнішньої мережі.

Норми водоспоживання і водовідведення при діючій зовнішній водопровідній мережі повинні прийматися відповідно до вимог СНиП 2.04.01-85 "Внутренние водопроводные и канализационные сети", затверджених наказом Держбуду СРСР від 04.10.85 N 169. При цьому приймають годинну витрату води рівною 2 л/год. і добову - 25 л/д на одну особу, що укривається, і рівною 0,1 л/с для водоспоживання і 0,85 л/с для водовідведення. Для знезараження води у ємкостях необхідно мати запас хлорного вапна або порошку ДТС-ГК із розрахунку на 1 м³ води 8 - 10 г хлорного вапна або 4 - 5 г порошку ДТС-ГК.

Трубопроводи системи водопостачання фарбують у зелений колір.

​

Система каналізації сховищ

У сховищах необхідно передбачати вбиральні з відведенням стічних вод у зовнішню каналізаційну мережу по самостійних випусках самопливом або шляхом перекачування з установкою засувки усередині сховищ.

При наявності у сховищі станції перекачування дренажних вод воду від охолоджувальних установок сховища, дизельної і внутрішні дренажні води допускається скидати у резервуар станції перекачування дренажних вод.

На трубах, що проходять через огороджувальні конструкції станції, з боку сховища необхідно установлювати запірну арматуру.

Як санітарні прилади поряд з унітазами допускається застосовувати напільні чаші і унітази вагонного типу.

При відсутності станції перекачування дренажних вод води від дизеля та охолоджувальних установок повинні відводитися у господарсько-побутову або зливову каналізацію.

Вентиляція каналізаційної мережі сховищ не передбачається.

У приміщенні санітарного вузла сховища необхідно передбачати аварійний резервуар для збору стоків з можливістю його очищення (промивання у мережу каналізації). У перекритті резервуара необхідно улаштовувати отвори, які використовуються як унітази і закриваються кришками. Об'єм резервуара необхідно визначати з розрахунку 2 л/д на одну особу, що укривається.

Система каналізації сховищ (продовження)

Аварійні резервуари для збору фекалій повинні бути закриті, користуватися ними у мирний час забороняється.

При застосуванні у санітарних вузлах унітазів вагонного типу отвори у перекритті не передбачаються.

Для збору сухих відходів необхідно передбачати місця для розміщення паперових мішків або пакетів з розрахунку 1 л/д на одну особу, що укривається. Пакети із сухими відходами слід зберігати у приміщеннях з витяжною вентиляцією, розташованих біля санітарних вузлів.

У приміщеннях сховища, що розташовані у неканалізованих районах, допускається передбачати пристрій пудр-клозету або резервуарів-вигребів з можливістю видалення нечистот асенізаційним транспортом.

​

Система каналізації сховищ (продовження)

Після заповнення відсіків людьми користуватися санвузлами допустимо тільки при працюючих водопровідній і каналізаційній мережах, що дозволяє робити змив унітазів. Якщо ушкоджена каналізація або вийшла з ладу система зовнішнього водопостачання, установлюють обмежений режим споживання аварійного запасу води, користуються фекальними баками. Справність системи каналізації необхідно перевіряти не рідше одного разу на рік з випробуванням вентилів і засувок. Сальники у запірних вентилях періодично підтягують, а при необхідності цілком замінюють їх набивку. Черв'ячну різьбу засувок очищають від бруду і змащують солідолом для вільного провертання маховика.

В усіх випадках засмічення та утворення підпору у зовнішній каналізаційній мережі слід негайно закрити засувки і припинити користування санітарними приладами.

Усунення протікань труб санітарно-технічних комунікацій, заміну і регулювання арматури і приладів виконують чергові слюсарі-сантехніки. Трубопроводи каналізації фарбують у чорний колір.

Зв'язок

Кожне сховище повинне мати телефонний зв'язок з пунктом управління підприємства і гучномовці, підключені до міської та місцевої радіотрансляційних мереж.

Пункт управління підприємства необхідно обладнувати засобами зв'язку, що забезпечують:

• управління засобами оповіщення цивільної оборони об'єкта;
• телефонний зв'язок керівництва і оперативного персоналу з підрозділами (службами) цивільної оборони об'єкта і управлінням (відділом) з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту міста (району), громадськими установами міста, району, області;
• телефонний зв'язок із сховищами підприємства і з основними цехами, що не припиняють виробництво за сигналом "Повітряна тривога";
• радіозв'язок із запасним пунктом управління міста (району).

Засоби радіозв'язку і оповіщення пунктів управління узгоджуються з управлінням (відділом) з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту міста (району).

Для резервування проводового мовлення необхідно передбачати радіоприймач. Відстань між розетками мережі проводового мовлення і електропостачання повинна бути не менше ніж 1 м. Усі розетки повинні мати трафаретні позначення: "Радіо", "Телефон", "220 В" (на стіні або у вигляді табличок).

Для електроживлення стаціонарного обладнання зв'язку, установленого у пунктах управління підприємств, слід передбачати системи, що не потребують застосування акумуляторних батарей.

У пунктах управління підприємств, що знаходяться у зонах можливого затоплення, проводові засоби зв'язку необхідно резервувати радіозасобами.

Система опалення сховищ

Систему опалення приміщень сховища необхідно передбачати у вигляді самостійного відгалуження від загальної опалювальної мережі будівлі, яка відключається при заповненні сховища людьми.

Запірна арматура на вводах подавального та зворотного трубопроводів установлюється у межах сховища.

При розрахунку системи опалення температуру приміщень у холодну пору року варто приймати +10° C, якщо за умовами їх експлуатації у мирний час не потрібна більш висока температура. Вид теплоносіїв і тип нагрівальних приладів вибираються згідно з умовами експлуатації приміщень у мирний час.

У сховищах атомних станцій система гарячого водопостачання повинна забезпечити можливість подачі необхідної кількості води для миття у душовій протягом 8 - 10 хвилин.

Трубопроводи теплопостачання фарбуються у коричневий колір.

​

Електротехнічні пристрої і зв'язок

Електропостачання сховищ повинне здійснюватися від мережі міста (підприємства).

Електропостачання сховищ для нетранспортабельних хворих при наявності операційного блоку повинне здійснюватися від двох незалежних джерел міста (підприємства).

У сховищах, в яких передбачений режим регенерації або повітроохолоджуючі установки, а також у сховищах для нетранспортабельних хворих передбачається захищене джерело електропостачання.

Електропостачання ПРУ здійснюється тільки від мережі міста (підприємства), а ПРУ закладів охорони здоров'я хірургічного профілю та у пологових будинках - від двох незалежних джерел електроживлення.

​

У сховищі та ПРУ мають бути:

​

● радіотрансляційна точка;

● телефонний та радіозв’язок;

● дозиметричні та хімічні прилади розвідки;

● засоби індивідуального захисту, засоби гасіння

пожеж;

● аварійний запас інструментів;

● засоби аварійного освітлення;

● запас медичних засобів;

● запас продуктів, води;

● документація по утриманню сховища (ПРУ).

​

Протирадіаційні укриття

Протирадіаційні укриття (далі - ПРУ) призначені для захисту осіб, що укриваються, від впливу іонізуючого випромінювання при радіоактивному забрудненні місцевості і допускають безперервне перебування у них розрахункової кількості осіб, що укриваються, до двох діб.

До складу ПРУ входять основні і допоміжні приміщення. До основних приміщень належать приміщення для розміщення осіб, що укриваються; до допоміжних приміщень належать санітарні вузли, вентиляційні та приміщення для зберігання забрудненого верхнього одягу.

ПРУ укриття для установ охорони здоров'я повинні мати такі основні приміщення: для розміщення хворих та тих, хто видужує, медичного та обслуговуючого персоналу, процедурну (перев'язочну), буфетну та пости медсестер.

У неканалізованих ПРУ місткістю до 20 осіб допускається передбачати приміщення для виносної тари.

Розміщення хворих, медичного та обслуговуючого персоналу слід передбачати у роздільних приміщеннях, за винятком постів чергового персоналу. У ПРУ лікарень хірургічного профілю слід додатково передбачати операційно-перев'язочну і передопераційну палати. Для тяжкохворих слід передбачати санітарну кімнату.

Для інфекційних хворих передбачається їх окреме розміщення за видами інфекцій.

Нормативна площа підлоги основних приміщень ПРУ на одну особу, що укривається, повинна становити 0,5 м² при двоярусному і 0,4 м² при триярусному розміщенні нар.

(продовження)

Висота приміщень ПРУ повинна бути не менше ніж 1,9 м від відмітки підлоги до низу виступаючих конструкцій перекриття (покриття).

Для ПРУ, які обладнуються в існуючих будинках і спорудах, слід приймати:

триярусне розміщення нар при висоті приміщень 2,8 - 3 м;

двоярусне розміщення нар при висоті приміщень 2,2 - 2,4 м.

При розміщенні ПРУ у підвалах, під підлогами, у гірничих виробках, печерах, погребах та інших заглиблених приміщеннях при їх висоті 1,7 - 1,9 м слід передбачати одноярусне розміщення нар з нормою площі під основні приміщення 0,6 м² на одну особу, що укривається.

Конструктивні рішення ПРУ приймаються за ДБН В 2.2.5-97 залежно від конструктивної схеми усієї будівлі. Для ПРУ, які розміщені у підвальних і цокольних поверхах, повинна передбачатись можливість закладання прорізів у зовнішніх огороджувальних конструкціях під час переведення споруди у режим укриття. Висота закладання повинна виключати можливість прямого опромінення і перевищувати на 20 см висоту полиці верхнього ярусу нар, а сама конструкція мати передбачений коефіцієнт захисту.

Вимоги до санітарних вузлів ПРУ приймаються згідно з ДБН В 2.2.5-97.

У ПРУ допускається улаштування санітарних вузлів з розрахунку забезпечення 50 % осіб, що укриваються. Для решти осіб, що укриваються, використання санітарного обладнання слід передбачати у суміжних з укриттям приміщеннях.

План вбудованого протирадіаційного укриття

1–4, 8–10 – приміщення для розміщення

населення;

5 – жіночий санвузол;

6 – чоловічий санвузол;

7 – медичний пункт;

11 – вентиляційна;

12, 13 – приміщення для зберігання

забрудненого верхнього одягу;

14 – вхід 1;

15 – вхід 2;

16 – вхід 3 (перехід до сусіднього корпусу);

17 – нари (встановлені частково)

Протирадіаційне укриття

Санітарно-технічні системи ПРУ

Вентиляція у ПРУ

У ПРУ вентиляція передбачається природна або з механічним спонуканням. Вентиляцію з механічним спонуканням обладнують у підвальних ПРУ місткістю більше ніж 50 осіб і в таких же за місткістю ПРУ, розташованих у перших і цокольних поверхах, якщо там неможливо забезпечити природну вентиляцію.

Вентиляція ПРУ, розташованих у гірничих виробках, забезпечується системою шахтної вентиляції, яка використовується у мирний час. У випадку відсутності цієї системи або виходу її із ладу застосовують природну вентиляцію або провітрювання місцевими вентиляторами.

У ПРУ для установ охорони здоров'я повинна бути забезпечена вентиляція з механічним спонуканням незалежно від їх місткості.

Природна вентиляція ПРУ, які розташовані у підвальних та цокольних поверхах будинків, виконується за рахунок теплового напору крізь повітрозабірні та витяжні шахти. Отвори для подавання припливного повітря слід розташовувати біля підлоги приміщення, витяжні - біля стелі.

Природна вентиляція ПРУ, які розташовані на перших поверхах будинків, повинна здійснюватись крізь отвори, які улаштовують у верхній частині вікон або у стінах.

Вентиляція у ПРУ (продовження)

Вентиляційні отвори необхідно передбачати з протилежних боків сховищ, забезпечуючи наскрізне провітрювання. Припливні вентиляційні отвори обладнуються пристроями для регулювання повітроподачі.

На всі вентиляційні отвори необхідно передбачати прості протипилові пристрої, які мають опір потоку повітря не менше ніж 5 Н/м² (0,5 кгс/м²).

При застосуванні у ПРУ загальнопромислових вентиляторів з електроприводом слід передбачати резервну вентиляцію з розрахунку 3 м³/люд.-год. Резервна вентиляція у цьому випадку виконується із застосуванням електроручних вентиляторів.

Вентиляцію з механічним спонуканням у ПРУ рекомендується передбачати із застосуванням електроручних вентиляторів ЕРВ-72. У цьому випадку резервна вентиляція не передбачається. Довжина повітроводів, які прокладаються усередині приміщення сховищ, не повинна перевищувати 30 м.

​

Опалення у ПРУ

Система опалення, як правило, виконується спільною з опалювальною системою будівлі або у вигляді окремої гілки і повинна мати пристрої для відключення.

У приміщеннях, які не опалюються за умов мирного часу, слід передбачати місця для установлення тимчасових підігрівальних пристроїв відповідно до вимог СНиП 2.04.05-91 "Нормы проектированния отопления, вентиляции и кондиционированния воздуха".

Водопостачання. Для ПРУ водопостачання слід передбачати від зовнішньої або внутрішньої водопровідної мережі, яка передбачена для умов експлуатації приміщень у мирний час.

При відсутності водопроводу у ПРУ необхідно передбачати місця для розташування переносних баків для питної води з розрахунку 2 л/д на одну особу, що укривається.

Каналізація у ПРУ

У ПРУ, які розташовані у будівлях з каналізацією, слід передбачати улаштування промивних убиралень з відведенням стічних вод у зовнішню каналізаційну мережу. Допускається відмітку підлоги біля санітарних приладів піднімати вище відмітки підлоги приміщення. При цьому висота від підлоги біля приладів до стелі повинна бути не менше ніж 1,7 м.

При відведенні стічних вод з приміщень підвалів самопливом слід передбачати засоби, які виключають затоплення підвалів стічними водами при підпорі у зовнішній каналізаційній мережі.

У неканалізованих приміщеннях необхідно передбачати пудр-клозет або резервуар-вигріб з можливістю видалення нечистот асенізаційним транспортом. Ємкість резервуара слід приймати з розрахунку 2 л/д на одну особу, що укривається.

У приміщеннях, які пристосовані під ПРУ місткістю 20 осіб, при відсутності каналізації для приймання нечистот можна використовувати тару, яка щільно закривається.

​

Електроосвітлення

Для усіх приміщень захисних споруд передбачається загальне освітлення за нормами ДБН В Використання люмінесцентних ламп для систем освітлення захисних споруд не допускається.

При переході на режим сховища (ПРУ) необхідно відключати частину світильників, запроектованих для мирного часу.

У сховищах з ДЕС необхідно передбачати аварійний світильник у приміщенні машинного залу ДЕС і електрощитової. Живлення аварійних світильників повинне здійснюватися від стартерної акумуляторної батареї дизель-генератора.

У сховищах без ДЕС та ПРУ необхідно передбачати місцеві джерела освітлення від переносних електричних ліхтарів, акумуляторних світильників тощо.

У сховищах при висоті установлення світильників над підлогою менше ніж 2,5 м необхідно передбачати застосування світильників, що виключають доступ до ламп без спеціальних пристосувань.

​

​

Електроосвітлення (продовження)

У сховищах, приміщення яких у мирний час використовуються під гаражі (стоянки автомобілів), у санпропускниках сховищ на атомних станціях необхідно застосовувати світильники у захищеному виконанні відповідно до зони захисту таких приміщень за ДНАОП 0.00-1.32-01.

Живлення покажчиків "Вхід" і світильників сходів і тунелів, а також світильників тамбурів і тамбурів-шлюзів необхідно виділяти в окрему групу.

Світильники для санітарних пропускників, душових необхідно застосовувати у вологозахисному виконанні.

Електричні освітлювальні мережі у сховищах повинні мати захист від перевантажень незалежно від способу їх прокладання.

При ремонті або заміні відключаючої і освітлювальної електроарматури необхідно дотримуватись запобіжних заходів (знеструмлення, заземлення тощо).

Якщо електропроводка розміщується у металевих трубах, їх фарбують у чорний колір.

Основні протипожежні вимоги

• Для внутрішнього оздоблення приміщень захисних споруд повинні застосовуватися негорючі (НГ) матеріали або матеріали групи Г1 за ДБН В.1.1-7-2002.
• Забороняється застосування горючих синтетичних матеріалів для виготовлення нар та іншого обладнання.
• При використанні під захисні споруди гардеробних приміщень, які розміщуються у підвалах, домашній і робочий одяг повинен зберігатися на металевих вішалках або у металевих шафах.
• У складських приміщеннях, що пристосовуються під захисні споруди місткістю 600 осіб і більше або площею 700 м² і більше, необхідно передбачати улаштування автоматичних систем пожежогасіння, а також вентиляції, яка використовується для димовидалення.
• При пристосуванні під захисні споруди приміщень, у яких у мирний час розміщуються виробництва категорій В, стоянки легкових автомобілів, склади негорючих матеріалів у тарі з горючих матеріалів, слід передбачати можливість видалення диму при пожежі за допомогою витяжної системи вентиляції.
• Об'єм повітря, що видаляється, повинен складати не менше чотирикратного об'єму повітря, що знаходиться у захисній споруді.
• Захисні споруди відповідно до їх використання у мирний час повинні мати первинні засоби пожежогасіння (ручні пінні вогнегасники, пісок тощо) у кількостях, передбачених Правилами пожежної безпеки в Україні.
• Приміщення ДЕС укомплектовуються ручними пінними або вуглекислотними вогнегасниками, азбестовими покривалами і ящиками з піском.

​

Використання захисних споруд при виникненні надзвичайних ситуацій

Організація підтримання захисних споруд у готовності до використання та контроль за правильністю їх експлуатації здійснюється службою сховищ та укриттів об’єкту господарської діяльності, району, міста, області, а утримання та експлуатація їх ланками обслуговування сховищ (укриттів).

Ланки обслуговування призначаються в кожному сховищі, а також у протирадіаційному укритті місткістю більше 50 осіб. В ПРУ місткістю менше 50 осіб та в простіших укриттях призначаються старші (зазвичай з числа укриваємих в них людей). Ланка обслуговування складається з командира, сантехніка, електрика та слюсаря по вентиляції, а при наявності ДЕС – і механіка-дизеліста.

Сховища і ПРУ мають подвійне призначення:

● для потреб об’єкта, на котрому знаходяться;

● для захисту населення і працівників.

Використання наявного фонду захисних споруд для господарських, культурних і побутових потреб здійснюється у порядку, що визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері ЦЗ.

Сховище повинне утримуватись в належному стані і в разі необхідності в мінімальний термін бути готовим до прийому укриваємих. Забороняється зберігати у сховищі вогне- і пожежонебезпечні речовини.

Найпростіші укриття

Відкрита щілина Перекрита щілина

ВИМОГИ ДО ВИКОРИСТАННЯ ЗАХИСНИХ СПОРУД ДЛЯ ГОСПОДАРСЬКИХ, КУЛЬТУРНИХ ТА ПОБУТОВИХ ПОТРЕБ

​

Захисні споруди, за винятком тих, що повинні утримуватись у постійній готовності до використання за призначенням, можуть використовуватися підприємствами для господарських, культурних та побутових потреб (далі - потреби підприємства) за умови забезпечення можливості приведення їх у готовність до використання за призначенням у строк, що не перевищує 12 годин.

​

У постійній готовності до використання за призначенням повинні утримуватись захисні споруди на атомних електростанціях, у зонах спостереження навколо них, на об'єктах підвищеної небезпеки і запасних пунктах управління.

Захисні споруди можуть використовуватися для потреб підприємства як:

1) виробничі приміщення, віднесені за показником вибухопожежної та пожежної небезпеки до категорій Г і Д згідно з нормами визначення категорій приміщень, будинків і зовнішніх установок за вибухопожежною та пожежною небезпекою, що затверджуються МНС, у яких проводяться роботи, не пов'язані з технологічними процесами, внаслідок яких виділяються шкідливі рідини, пари і гази, небезпечні для людей, і які не потребують природного освітлення (крім захисних споруд, розміщених у житлових будинках та у будинках і спорудах громадського призначення);

2) складські приміщення, віднесені в установленому порядку за показником вибухопожежної та пожежної небезпеки до категорій Г і Д, для зберігання майна і матеріалів (у вбудованих захисних спорудах виключно за наявності окремого входу);

3) приміщення для розміщення аварійних (ремонтних) та чергових служб;

4) допоміжні (підсобні) приміщення лікувальних закладів;

5) гаражі або стоянки автомобілів та автокарів (якщо це передбачено проектом будівництва захисної споруди і не потребує перепланування її основних і допоміжних приміщень);

6) приміщення для проведення навчальних занять;

7) приміщення для культурного обслуговування населення;

8) виставкові зали;

9) приміщення для торгівлі і громадського харчування (магазини, зали їдалень, буфети, кафе тощо);

10) спортивні приміщення (тири, зали для проведення спортивних занять);

11) приміщення для побутового обслуговування населення (ательє, пункти прокату, приймальні пункти тощо).

​

1. Забороняється використання для потреб підприємства таких елементів інженерно-технічного та спеціального обладнання, що розміщені у сховищах:

систем, які забезпечують її роботу;

• фільтрів-поглиначів;
• передфільтрів;
• фільтрів для очищення повітря від окису вуглецю;
• засобів регенерації повітря;
• гравійних повітроохолоджувачів;
• аварійних резервуарів для збору фекалій.

Використання систем постачання повітря у сховища для потреб підприємства можливе тільки у режимі чистої вентиляції.

2. Елементи інженерно-технічного обладнання, що розмі

• захищеної дизельної електростанції та вентиляційних щені у протирадіаційних укриттях, можуть експлуатуватись у необхідних для потреб підприємства обсягах.

Під час використання захисних споруд для потреб підприємства забороняється:

​

• перепланування приміщень;
• улаштування додаткових отворів (прорізів) у несучих та огороджувальних конструкціях, які знижують рівень захисних властивостей споруди;
• демонтаж існуючого інженерно-технічного та спеціального обладнання;
• порушення герметизації та гідроізоляції споруди;
• застосування горючих синтетичних матеріалів під час оздоблення приміщень;
• встановлення та експлуатація приладів і обладнання, не передбачених проектною документацією;
• перекриття фарбуванням написів на інженерно-технічному та спеціальному обладнанні про найменування заводу-виробника, технічні характеристики та його призначення.

Порядок вирішення питання щодо можливості використання захисної споруди для потреб підприємства

1. Питання щодо можливості використання захисних споруд для потреб підприємства вивчається контролюючими органами

2. Для вивчення питання щодо можливості використання захисної споруди для потреб підприємства керівник такого підприємства подає контролюючим органам звернення у формі листів, які повинні містити:

• мету майбутнього використання споруди;
• обґрунтування можливості приведення її у готовність до використання за призначенням у встановлені строки;
• зобов'язання щодо збереження її захисних властивостей та утримання у готовності до використання за призначенням

3. До звернення додаються витяги (копії) з проектної документації, які підтверджують передбачення у ній можливості використання захисної споруди для потреб підприємства.

4. Контролюючі органи письмово інформують протягом 30 календарних днів керівника підприємства про можливість використання захисної споруди для потреб підприємства

Проектна документація щодо пристосування захисної споруди для потреб підприємства (далі - проект пристосування) розробляється спеціалізованою проектною організацією, яка має ліцензію на проведення відповідних робіт (далі - проектна організація), з урахуванням вимог державних будівельних норм щодо проектування будівель і споруд відповідного функціонального призначення і може передбачати:

• спорудження тимчасових перегородок з негорючих і нетоксичних матеріалів, що легко знімаються та демонтуються у разі виникнення потреби у приведенні захисної споруди у готовність до використання за призначенням;
• монтаж додаткових спеціальних систем життєзабезпечення (вентиляції, каналізації, водопостачання тощо), необхідних приладів та обладнання, а також систем протипожежного захисту згідно з встановленими вимогами до приміщень відповідного функціонального призначення. Проектні рішення щодо прокладення нових інженерних мереж, влаштування додаткових каналів для них повинні забезпечувати збереження захисних властивостей та проектних технічних характеристик споруди, передбачених державними будівельними нормами, що встановлюють вимоги до проектування захисних споруд.

У разі використання для потреб підприємства захисної споруди, яка вбудована у житловий будинок або в будівлю, що використовується для громадських потреб, у проекті пристосування передбачається влаштування окремого входу (виходу) та ізольованої від основної частини будівлі глухої протипожежної стіни.

Проект пристосування захисної споруди для потреб підприємства в обов'язковому порядку узгоджується з контролюючими органами.

У разі невиконання підприємством під час використання захисної споруди для власних потреб взятих зобов'язань щодо забезпечення збереження захисних властивостей та утримання захисної споруди у готовності до використання за призначенням відповідний територіальний орган МНС та/або місцевий орган державного санітарно-епідеміологічного нагляду може порушити питання про припинення використання захисної споруди для потреб підприємства.

У разі порушення питання про припинення використання захисної споруди для потреб підприємства територіальний орган МНС та/або місцевий орган державного санітарно-епідеміологічного нагляду письмово інформує про це керівника підприємства та уповноважений орган управління і вживає передбачених законами заходів для припинення використання захисної споруди для потреб підприємства, усунення виявлених порушень законодавства.

Вирішення питання щодо відновлення використання захисної споруди для потреб підприємства можливе виключно за умови виконання у повному обсязі вимог контролюючих органів.

У разі незгоди з рішенням територіального органу МНС та/або місцевого органу державного санітарно-епідеміологічного нагляду про припинення використання захисної споруди для потреб підприємства керівник підприємства, на балансі якого перебуває захисна споруда, має право оскаржити таке рішення до МНС та/або вищих органів державного санітарно-епідеміологічного нагляду.

Особливості утримання захисних споруд

Загальні вказівки

1. Захисні споруди в мирний час повинні використовуватись для потреб господарювання і обслуговування населення у відповідності з вимогами ДБН В.2.2-5, при цьому:

- захисні споруди АЕС і в 30-кілометровій зоні від АЕС, а також на хімічно небезпечних об'єктах в мирний час повинні утримуватись у постійній готовності до прийняття переховуваних;

- відповідальність за підтримання захисних споруд в готовності несуть керівники підприємств, організацій і установ, незалежно від форм власності і господарювання.

(Продовження)

2. Підприємство під час використання захисної споруди для власних потреб забезпечує:

• збереження захисних властивостей споруди як в цілому, так і окремих її елементів: входів і аварійних виходів, захисно-герметичних і герметичних дверей і ставень, противибухових пристроїв;
• герметизацію та гідроізоляцію всієї захисної споруди;
• збереження робочого стану інженерно-технічного та спеціального обладнання, засобів зв'язку та оповіщення і можливість переводу його в будь-який час на експлуатацію в режимі воєнного часу;

3. Підприємства, організації і установи, які експлуатують захисні споруди в мирний час, незалежно від форм власності призначають після прийняття об'єкта в експлуатацію відповідальних осіб, в обов'язки яких входить здійснення систематичного контролю за правильним утриманням приміщень, збереженням захисних пристроїв та інженерно-технічного обладнання захисних споруд

​

(продовження)

4. Входи в захисні споруди захаращувати не допускається.

Забудова ділянок поблизу входів, аварійних виходів і зовнішніх повітрозабірних і витяжних пристроїв без узгодження з органом, спеціально уповноваженим органом виконавчої влади розв'язувати задачі цивільної оборони та попередження і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій області (міста, району) не допускається.

5. Захисно-герметичні і герметичні двері в період використання споруди в мирний час повинні знаходитися у відкритому стані на підставках і прикриватися легкими знімними екранами. Для зачинення дверних прорізів улаштовуються звичайні двері.

6. Приміщення захисних споруд мають бути сухими. Температура в цих приміщеннях у зимовий і літній періоди повинна підтримуватися у відповідності з вимогами щодо експлуатації споруди в мирний час.

7. Захисні споруди повинні бути обладнані пожежною сигналізацією та технічними засобами пожежогасіння у відповідності з діючими нормативами і проектом

У захисній споруді, що експлуатується, має бути така документація:

• правила утримання і опис обладнання та майна захисної споруди;
• плани зовнішніх і внутрішніх інженерних мереж з вказівками вимикаючих пристроїв;
• паспорт сховища (протирадіаційного укриття);
• журнал перевірки стану захисної споруди,
• план захисної споруди з зазначенням пристосувань для сидіння і лежання та шляхів евакуації;
• план приведення захисної споруди в готовність;
• інструкція щодо заходів безпеки при експлуатації ДЕС;
• інструкція з експлуатації фільтровентиляційного та іншого інженерного обладнання, правила користування приладами;
• журнал експлуатації фільтровентиляційного обладнання;
• інструкція з обслуговування і журнал обліку роботи ДЕС;
• журнал результатів огляду і контрольних перевірок фільтрів-поглиначів, фільтрів ФГ-70, пристроїв регенерації і підпору повітря;
• формуляр фільтровентиляційного агрегату;
• вказівки про порядок провітрювання захисної споруди;
• інструкція з протипожежної безпеки;
• акт освідчення санітарно-епідеміологічними органами ємкостей для питної води;
• експлуатаційні схеми систем життєзабезпечення;
• список сигналів оповіщення цивільної оборони;
• список телефонів.

Контроль стану захисних споруд цивільної оборони

​

Стан захисних споруд перевіряється при комплексних перевірках, при спеціальних і планових оглядах.

​

• Комплексні перевірки захисних споруд організовуються та проводяться районними (міськими), підрозділами територіальних управлінь МНС один раз на рік.
• Спеціальні огляди проводяться після пожеж, землетрусів, ураганів, злив, повеней тощо.
• Планові огляди проводяться з метою перевірки працездатності окремих систем життєзабезпечення захисних споруд. Порядок їх проведення встановлюється керівниками підприємств, на балансі яких знаходяться захисні споруди.

При спеціальних оглядах у захисних спорудах перевіряються:

загальний стан захисної споруди і стан входів, оголовків аварійних виходів, повітрозабірних і витяжних каналів;

1. стан обвалування окремо розташованих і підсипка покриття у вбудованих захисних спорудах, стан покрівлі та бічних поверхонь гірничих виробок, кріплень і захисно-герметичних перемичок;
2. справність дверей (воріт, ставень) і механізмів задраювання:
3. справність захисних пристроїв захисних споруд, систем вентиляції, водопостачання, каналізації, електропостачання, зв'язку, автоматики та іншого інженерного обладнання;
4. використання площ приміщень для потреб господарювання і обслуговування населення;
5. наявність і стан засобів пожежогасіння;
6. відсутність просочування ґрунтових і поверхневих вод;
7. температура і відносна вологість повітря.

При комплексних перевірках перевіряється:

1. герметичність сховища;
2. працездатність усіх систем інженерно-технічного обладнання і захисних пристроїв;
3. можливість приведення захисної споруди у готовність відповідно до плану;
4. експлуатацію у режимі захисної споруди протягом 6 годин з перевіркою роботи у режимі чистої вентиляції і фільтровентиляції.

Періодичність і зміст планових оглядів стану захисних споруд і їх основного обладнання наведені у Інструкції, введеної наказом МНС № 653:

Результати комплексних перевірок і спеціальних оглядів оформляються актами. Копії останніх актів разом із планом усунення недоліків зберігаються у командира формування з обслуговування захисних споруд.

Про проведення оглядів і перевірок робиться запис у Журналі перевірки сховища.

Критерії оцінки стану захисних споруд

​

Захисні споруди при перевірці стану їх утримання і експлуатації оцінюються як "готові", "не готові" або "обмежено готові" до прийняття осіб, що укриваються.

​

Захисні споруди оцінюються як "готові", якщо їх огороджувальні конструкції та захисні пристрої відповідають вимогам ДБН В 2.2.5-97, забезпечують захист від розрахункових вражаючих чинників, мають справні системи життєзабезпечення і обслуговуються навченими формуваннями.

​

Захисна споруда вважається "не готовою" або "обмежено готовою", якщо вона має хоча б один із недоліків, які приведені у Інструкції, введеної наказом МНС № 653.

Утримання інженерно-технічного обладнання

1. Інженерно-технічне обладнання захисних споруд повинно утримуватися у справності і готовності до використання за призначенням.

2. Системи і елементи інженерно-технічного обладнання сховищ, крім вентиляційних систем ДЕС, фільтрів-поглиначів, передфільтрів, фільтрів для очищення повітря від окису вуглецю, засобів регенерації, гравійних повітроохолоджувачів слід експлуатувати в мирний час;

Системи і елементи інженерно-технічного обладнання протирадіаційних укриттів повинні екс­плуатуватися в мирний час у необхідних для експлуатації обсягах.

3. Справність систем вентиляції слід перевіряти не рідше одного разу на рік шляхом перевірки справності вентиляторів припливних і витяжних систем, фільтрів-поглиначів, регенеративних установок, герметичних клапанів, герметичних з'єднань повітроводів, повітрозабірних і витяжних каналів та противибухових пристроїв.

4. Приміщення захисних споруд, у яких у мирний час не передбачається постійна робота вентиляційних систем, слід періодично провітрювати зовнішнім повітрям.

5. Справність систем водопостачання і каналізації слід перевіряти не рідше одного разу на рік з випробовуванням вентилів, засувок і водорозбірних кранів.

Аварійні безнапірні ємкості для питної води повинні утримуватися в чистоті і заповнюватися водою при переводі на режим сховища (укриття) після засвідчення їх представником служби санітарно-епідеміологічного нагляду.

6. Аварійні резервуари для збирання фекалій повинні бути закриті, користуватися ними в мирний час забороняється. Засувки на випуску з резервуарів повинні бути закритими.

Санвузли, які не використовуються в мирний час, повинні бути закриті та опечатані. Допускається використовувати їх при навчаннях, але при цьому слід проводити періодичний огляд і ремонт.

7. ДЕС після випробувань підлягають консервації.

Розконсервація проводиться в період переведення на режим сховища

Особливості реконструкції захисних споруд

1. Реконструкція захисної споруди проводиться за ініціативою керівника підприємства, на балансі якого вона перебуває, про що уповноважений орган управління інформує територіальний орган МНС та відповідний структурний підрозділ місцевої держадміністрації.

2. Реконструкція захисної споруди може передбачати:

• заміну старого або введення у дію нового (додаткового) внутрішнього оснащення та інженерно-технічного обладнання;
• усунення пошкоджень та/або заміну основних та огороджувальних конструкцій, гідроізоляції;
• перебудову (зміну основних геометричних розмірів, положення основних або допоміжних приміщень) споруди в цілому або окремих її частин, зокрема у випадках, коли вона спричинена будівництвом над захисною спорудою або поряд з нею нових будівель і споруд чи реконструкцією існуючих. У такому разі реконструкція повинна забезпечувати збереження захисних властивостей споруди та умов для розміщення людей, техніки та майна.

3. Реконструкція захисної споруди проводиться на підставі відповідної проектно-кошторисної документації (далі - проект реконструкції).

Проект реконструкції розробляється проектною організацією на підставі даних обстеження захисної споруди, завдань на проектування та технічних умов на реконструкцію, що готуються відповідно до законодавства за участю територіальних органів МНС.

(продовження “особливості реконструкції ЗС”)

4. Організаційно-технологічні рішення, передбачені у проекті реконструкції, повинні відповідати державним будівельним нормам, що встановлюють вимоги до проектування захисних споруд, іншим нормативним документам у сфері будівництва.

На підставі таких розрахунків до проекту реконструкції включаються технологічні рішення, спрямовані на посилення конструктивних елементів споруди.

5. Проект реконструкції погоджується з установами та організаціями, які видали технічні умови на проектування, а також з МНС.

Проект реконструкції підлягає комплексній державній експертизі у порядку, передбаченому законодавством.

за стійкістю конструктивних елементів захисної споруди.

6. Прийняття в експлуатацію захисної споруди, реконструкція якої завершена, здійснюється комісією відповідно до державних будівельних норм.

До складу зазначеної комісії, крім представників, визначених в Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2008 р. N 923 , включаються представники територіального органу МНС, відповідного структурного підрозділу місцевої держадміністрації, а також регіонального відділення Фонду державного майна у разі, коли споруда перебуває у державній власності та належить до майна, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств, утворених у процесі приватизації.

Особливості подальшого використання захисних споруд у разі зміни форми власності чи ліквідації підприємства

1. Під час прийняття рішення щодо приватизації (корпоратизації) державного підприємства, на балансі якого перебувають захисні споруди, державним органом приватизації (засновником відповідного відкритого акціонерного товариства (далі - засновник) враховується висновок відповідного структурного підрозділу місцевої держадміністрації, який погоджується з територіальним органом МНС.

Відомості про перебування захисних споруд на балансі державного підприємства, яке приватизується (корпоратизується), відображаються в інвентаризаційному описі, а порядок їх подальшого використання - у плані приватизації майна (плані розміщення акцій акціонерного товариства, у процесі приватизації).

У разі приватизації (корпоратизації) державних підприємств захисні споруди виключаються з переліку майна підприємства, що підлягає приватизації (корпоратизації), і передаються в установленому порядку його правонаступникові на відповідальне зберігання. З правонаступником державного підприємства, що приватизується (корпоратизується), державним органом приватизації (засновником) укладається договір про безоплатне зберігання захисних споруд. Форма примірного договору про безоплатне зберігання захисних споруд затверджується МНС за погодженням з Фондом державного майна.

(продовження особливості використання ЗС)

2. Контроль за зберіганням та ефективним використанням захисних споруд, які не увійшли до статутних фондів підприємств під час приватизації (корпоратизації), але залишились у них на балансі, здійснюється державними органами приватизації (засновниками), відповідним структурним підрозділом місцевої держадміністрації та територіальним органом МНС.

3. Питання щодо подальшого використання захисної споруди у разі банкрутства (ліквідації) підприємства, на балансі якого вона перебуває, вирішує комісія з питань подальшого використання захисної споруди, утворена місцевою держадміністрацією за ініціативою уповноваженого органу управління.

До складу комісії входять представники уповноваженого органу управління, територіального органу МНС, органу виконавчої влади відповідного структурного підрозділу місцевої держадміністрації та підприємства. У разі потреби до роботи комісії можуть залучатися представники інших органів та установ за згодою їх керівників.

Комісія разом з розпорядником майна, керуючим санацією чи ліквідатором готує пропозиції щодо подальшого використання захисної споруди та вжиття заходів до її зберігання та утримання у належному технічному стані. Відповідно до висновків комісії уповноважений орган управління забезпечує виконання рішення комісії згідно із законодавством. Координацію дій державних органів, відповідальних за виконання такого рішення, здійснює МНС або його відповідний територіальний орган.

4. У разі передачі в оренду цілісного майнового комплексу підприємств, їх структурних підрозділів, у складі яких перебувають захисні споруди, що згідно із законодавчими актами не можуть бути об'єктами оренди, і укладення з орендарем договору про безоплатне зберігання захисних споруд зазначені споруди використовуються для потреб підприємства відповідно до цього Порядку.

5. У разі приватизації комунального підприємства відповідний структурний підрозділ місцевої держадміністрації надає органу місцевого самоврядування висновок, складений за формою згідно з додатком, з пропозиціями щодо включення захисної споруди до переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації, та/або подальшого їх використання з урахуванням цього Порядку.

6. Цілісні майнові комплекси підприємств, житлові будинки, інше нерухоме майно передаються з державної у комунальну власність, а об'єкти права комунальної власності у державну власність разом із захисними спорудами, які перебувають у їх складі, без зміни їх функціонального призначення.

Особливості реконструкції захисних споруд

1. Реконструкція захисної споруди проводиться за ініціативою керівника підприємства, на балансі якого вона перебуває, про що уповноважений орган управління інформує територіальний орган МНС та відповідний структурний підрозділ місцевої держадміністрації.

2. Реконструкція захисної споруди може передбачати:

• заміну старого або введення у дію нового (додаткового) внутрішнього оснащення та інженерно-технічного обладнання;
• усунення пошкоджень та/або заміну основних та огороджувальних конструкцій, гідроізоляції;
• перебудову (зміну основних геометричних розмірів, положення основних або допоміжних приміщень) споруди в цілому або окремих її частин, зокрема у випадках, коли вона спричинена будівництвом над захисною спорудою або поряд з нею нових будівель і споруд чи реконструкцією існуючих. У такому разі реконструкція повинна забезпечувати збереження захисних властивостей споруди та умов для розміщення людей, техніки та майна.

3. Реконструкція захисної споруди проводиться на підставі відповідної проектно-кошторисної документації (далі - проект реконструкції).

Проект реконструкції розробляється проектною організацією на підставі даних обстеження захисної споруди, завдань на проектування та технічних умов на реконструкцію, що готуються відповідно до законодавства за участю територіальних органів МНС.

(продовження “особливості реконструкції ЗС”)

4. Організаційно-технологічні рішення, передбачені у проекті реконструкції, повинні відповідати державним будівельним нормам, що встановлюють вимоги до проектування захисних споруд, іншим нормативним документам у сфері будівництва.

На підставі таких розрахунків до проекту реконструкції включаються технологічні рішення, спрямовані на посилення конструктивних елементів споруди.

5. Проект реконструкції погоджується з установами та організаціями, які видали технічні умови на проектування, а також з МНС.

Проект реконструкції підлягає комплексній державній експертизі у порядку, передбаченому законодавством.

за стійкістю конструктивних елементів захисної споруди.

6. Прийняття в експлуатацію захисної споруди, реконструкція якої завершена, здійснюється комісією відповідно до державних будівельних норм.

До складу зазначеної комісії, крім представників, визначених в Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2008 р. N 923 , включаються представники територіального органу МНС, відповідного структурного підрозділу місцевої держадміністрації, а також регіонального відділення Фонду державного майна у разі, коли споруда перебуває у державній власності та належить до майна, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств, утворених у процесі приватизації.

Особливості подальшого використання захисних споруд у разі зміни форми власності чи ліквідації підприємства

1. Під час прийняття рішення щодо приватизації (корпоратизації) державного підприємства, на балансі якого перебувають захисні споруди, державним органом приватизації (засновником відповідного відкритого акціонерного товариства (далі - засновник) враховується висновок відповідного структурного підрозділу місцевої держадміністрації, який погоджується з територіальним органом МНС.

Відомості про перебування захисних споруд на балансі державного підприємства, яке приватизується (корпоратизується), відображаються в інвентаризаційному описі, а порядок їх подальшого використання - у плані приватизації майна (плані розміщення акцій акціонерного товариства, у процесі приватизації).

У разі приватизації (корпоратизації) державних підприємств захисні споруди виключаються з переліку майна підприємства, що підлягає приватизації (корпоратизації), і передаються в установленому порядку його правонаступникові на відповідальне зберігання. З правонаступником державного підприємства, що приватизується (корпоратизується), державним органом приватизації (засновником) укладається договір про безоплатне зберігання захисних споруд. Форма примірного договору про безоплатне зберігання захисних споруд затверджується МНС за погодженням з Фондом державного майна.

(продовження особливості використання ЗС)

2. Контроль за зберіганням та ефективним використанням захисних споруд, які не увійшли до статутних фондів підприємств під час приватизації (корпоратизації), але залишились у них на балансі, здійснюється державними органами приватизації (засновниками), відповідним структурним підрозділом місцевої держадміністрації та територіальним органом МНС.

3. Питання щодо подальшого використання захисної споруди у разі банкрутства (ліквідації) підприємства, на балансі якого вона перебуває, вирішує комісія з питань подальшого використання захисної споруди, утворена місцевою держадміністрацією за ініціативою уповноваженого органу управління.

До складу комісії входять представники уповноваженого органу управління, територіального органу МНС, органу виконавчої влади відповідного структурного підрозділу місцевої держадміністрації та підприємства. У разі потреби до роботи комісії можуть залучатися представники інших органів та установ за згодою їх керівників.

Комісія разом з розпорядником майна, керуючим санацією чи ліквідатором готує пропозиції щодо подальшого використання захисної споруди та вжиття заходів до її зберігання та утримання у належному технічному стані. Відповідно до висновків комісії уповноважений орган управління забезпечує виконання рішення комісії згідно із законодавством. Координацію дій державних органів, відповідальних за виконання такого рішення, здійснює МНС або його відповідний територіальний орган.

4. У разі передачі в оренду цілісного майнового комплексу підприємств, їх структурних підрозділів, у складі яких перебувають захисні споруди, що згідно із законодавчими актами не можуть бути об'єктами оренди, і укладення з орендарем договору про безоплатне зберігання захисних споруд зазначені споруди використовуються для потреб підприємства відповідно до цього Порядку.

5. У разі приватизації комунального підприємства відповідний структурний підрозділ місцевої держадміністрації надає органу місцевого самоврядування висновок, складений за формою згідно з додатком, з пропозиціями щодо включення захисної споруди до переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації, та/або подальшого їх використання з урахуванням цього Порядку.

6. Цілісні майнові комплекси підприємств, житлові будинки, інше нерухоме майно передаються з державної у комунальну власність, а об'єкти права комунальної власності у державну власність разом із захисними спорудами, які перебувають у їх складі, без зміни їх функціонального призначення.

​

Підготовка захисних споруд цивільної оборони до укриття населення . Приведення захисних споруд у готовність до використання за призначенням

1.) Захисні споруди повинні приводитись у готовність до прийому осіб, що укриваються, у терміни, які не перевищують 12 годин, а захисні споруди атомних станцій (далі - АС) і у 30-кілометровій зоні від АС, а також захисні споруди на хімічно небезпечних та пожежовибухонебезпечних об'єктах повинні утримуватись у постійній готовності до прийому осіб, що укриваються.

2.) Режим постійної готовності захисної споруди передбачає:

1. справність несучих огороджувальних конструкцій і захисних пристроїв захисної споруди;
2. надійну герметичність захисної споруди і справний стан фільтровентиляційної системи, які забезпечують нормативну тривалість перебування осіб, що укриваються у зоні ураження, у зоні пожежі, а також, при відповідному обладнанні, у зоні катастрофічного затоплення;
3. справність санітарно-технічного та іншого обладнання і готовність його до роботи, наявність нормативних аварійних запасів води, паливних та мастильних матеріалів, а також майна, необхідного для життєзабезпечення осіб, що укриваються;
4. підготовленість обслуговуючого персоналу формування з обслуговування захисних споруд;
5. пожежну безпеку;
6. належний санітарний стан приміщень

У загальному випадку для підготовки захисної споруди до прийому людей необхідно виконати такі підготовчі роботи:

• розкрити опечатані приміщення, розконсервувати і задіяти все обладнання і прилади;
• відкрити всі входи для прийому осіб, що будуть укриватися;
• припинити роботу технологічного обладнання (при необхідності);
• закрити (задраїти) технологічні прорізи (вантажні люки, шахти ліфтів, вентиляційні отвори);
• закласти виступаючі над поверхнею землі прорізи в огороджувальних конструкціях ПРУ;
• провітрити і при необхідності здійснити дезінфекцію приміщень;
• винести з приміщень громіздке устаткування, матеріали і вироби, що перешкоджають розміщенню людей;
• розчистити підходи до захисних споруд, установити написи-покажчики і включити світлові сигнали "Вхід";
• установити і підключити репродуктори (гучномовці) та телефони;
• установити нари і лавки для розміщення людей, при цьому необхідно зберегти максимальну місткість захисної споруди;
• перевірити системи повітропостачання, водопостачання, каналізації і електропостачання, справність відключаючих пристроїв, провести розконсервацію і пробний пуск дизельної електростанції;
• перевірити герметичність сховища;
• забезпечити необхідний запас медикаментів;
• забезпечити необхідний запас продуктів харчування;
• заповнити баки питною водою (для цього відкривають засувку на підведенні до баків і відкривають вентиль на повітряній лінії від баків);
• забезпечити захисну споруду відсутнім інструментом, приладами, матеріалами.

Організація обслуговування та ремонту захисних споруд

• Підприємства, організації та установи, що утримують захисні споруди, незалежно від форм власності та господарювання призначають відповідальних осіб, в обов'язки яких входить здійснення систематичного контролю за правильним утриманням приміщень, збереженням захисних пристроїв та інженерно-технічного обладнання захисних споруд. У окремо розміщених захисних спорудах, як правило, призначається штатна одиниця - комендант.
• Для обслуговування захисних споруд у період використання їх для укриття населення і для експлуатації інженерно-технічного обладнання залежно від місткості захисних споруд утворюють формування з обслуговування захисних споруд (ланки або групи).
• Схеми організації формувань з обслуговування захисних споруд наведені у Інструкції, введеної наказом МНС № 653
• Формування з обслуговування захисних споруд створюються у кожній працюючій зміні підприємства незалежно від її чисельності, до його складу включаються фахівці, що не мають мобілізаційних розпоряджень військкоматів. Склад формування оголошується наказом по об'єкту.
• Підтримка належного технічного стану приміщень захисних споруд і їх ремонт проводиться відповідно до діючих положень про проведення планово-попереджувальних ремонтів будівель і споруд залежно від їх призначення у мирний час.
• Для ремонту будівельних конструкцій і спеціального обладнання захисних споруд передбачені два види ремонту - поточний і капітальний.
• До поточного ремонту належать роботи зі систематичного і своєчасного захисту конструкцій від передчасного зношення шляхом проведення запобіжних заходів і усунення дрібних пошкоджень і поломок. При поточному ремонті захисна споруда може використовуватись за прямим призначенням.
• До капітального ремонту належать роботи, у процесі яких проводиться заміна та підсилення зношених конструкцій споруди. Для проведення капітального ремонту обов'язкове розроблення в установленому порядку проектно-кошторисної документації.
• Щорічні і перспективні плани ремонту захисних споруд затверджуються керівниками підприємств, установ та організацій, на балансі яких перебувають споруди. Для зручності складання плану ремонту використовується таблиця періодичності проведення планових ремонтів захисних споруд, форма якої наведена у Інструкції, введеної наказом МНС № 653

(продовження обслуговування та ремонт ЗС”)

• Зразок оформлення плану ремонту захисних споруд наведений у Інструкції, введеної наказом МНС № 653.
• Затверджений і зареєстрований план ремонту є підставою для подання заявок на виконання робіт та виділення матеріальних ресурсів.
• Фарбування приміщень і конструктивних елементів захисної споруди повинне проводитись з періодичністю:
• при клеєвому фарбуванні - не більше 3-х років;
• при масляному фарбуванні - не більше 5-ти років;
• при вапняному фарбуванні - не більше 3-х років.
• Фарбування приміщень загального користування виконується 1 раз на рік.
• Фарбування приміщень, які потрапили під дію вологи та агресивного середовища, - не менше 2-х разів на рік.
• Періодичність проведення технічного обслуговування та ремонту спеціального обладнання захисних споруд наведена у Інструкції, введеної наказом МНС № 653

Зміст технічного обслуговування та планово-попереджувальних ремонтів:

Технічне обслуговування N 1:

- зовнішній догляд за обладнанням;

- перевірка стану кріпильних з'єднань, наявності та стану мастила, справності контрольно-вимірювальних приладів.

Технічне обслуговування N 2:

- виконання робіт, які входять у технічне обслуговування N 1;

- випробовування спеціального обладнання у роботі.

Технічне обслуговування N 3:

- виконання робіт, які входять у технічне обслуговування N 1, 2;

- поповнення або заміна мастила, заміна набивки у сальниках.

Поточний ремонт:

- виконання робіт, передбачених технічним обслуговуванням N 3;

- розбирання деяких вузлів для заміни швидкозношуючих деталей, стан яких не забезпечує роботу обладнання до чергового ремонту;

- поновлення посадок, регулювання люфту та зазорів зношених деталей;

- притирання пробок клапанів, кранів або їх заміна;

- заміна прокладок трубопроводів, підтягування кріпильних деталей;

- заміна при необхідності електричних контактів, пускових кнопок, вимикачів, ділянок кабелів та проводів;

- чищення і промивання трубопроводів і мереж;

- огляд і при необхідності дрібний ремонт редукторів та з'єднувальних муфт;

- заміна несправних електровимірювальних приладів;

- заміна мастила, регулювання та випробовування обладнання;

- виявлення інших дефектів та їх усунення;

- поновлення пофарбованого покриття.

Періодичність проведення технічного обслуговування та ремонту спеціального обладнання захисних споруд наведена у Інструкції, введеної наказом МНС № 653

Результати технічного обслуговування і ремонтів відображуються у журналах перевірки стану сховищ (протирадіаційних укриттів)

Капітальний ремонт:

​

- виконання робіт, передбачених поточним ремонтом;

- повне розбирання обладнання на вузли, вузлів на деталі, промивання, прочищення та їх дефектування;

- заміна ущільнювальних пристроїв і матеріалів;

- ремонт або заміна зношених деталей, заміна підшипників;

- ремонт або заміна електроапаратури;

- ремонт фундаментів;

- ремонт або заміна редукторів;

- збірка вузлів з поновленням посадок і регулювань;

- повна заміна мастила;

- повне пофарбування.

​

Після проведення фарбувальних робіт і висихання фарби необхідно відновити легкість ходу регулювальних заглушок, шиберів, рукояток гермоклапанів й інших механізмів, для чого порушити засохлу фарбу та змастити прилеглі поверхні мінеральним мастилом.

​

Після робіт з побілки необхідно зняти (змити) її сліди з покажчиків "Відкр.", "Закр." на гермоклапанах й інших механізмах, очистити від побілки труби та особливо електропроводку, щоб відновити їх первинний колір.

​

Температурно-вологісний режим

​

Довговічність конструкцій і внутрішнього обладнання, експлуатаційний стан сховища залежать значною мірою від температурно-вологісного режиму у приміщеннях захисної споруди. Основними причинами підвищення вологості і появи вогкості є:

1. неправильне провітрювання або вентилювання, що призводить до конденсації водяної пари у приміщеннях;
2. попадання у приміщення ґрунтових або поверхневих вод внаслідок недостатньої гідроізоляції, її ушкодженні або незадовільного стану дренажу, вимощення, які забезпечують відведення атмосферних опадів від споруди;
3. несправність трубопроводів, арматури і приладів на мережах водопроводу, опалення, гарячого водопостачання, каналізації, а також аварії на цих мережах як усередині будинків, так і на зовнішніх мережах.

У практиці експлуатації захисних споруд не слід допускати такого температурно-вологісного режиму, при якому можливе утворення конденсату.

Це досягається регулярним і правильним провітрюванням шляхом відкривання дверей. Для короткочасного провітрювання можна використовувати вентилятори з включенням їх у режимі чистої вентиляції.

При провітрюванні необхідно ураховувати стан зовнішнього повітря залежно від пори року і характеру погоди; не можна провітрювати приміщення вологим повітрям, тобто під час дощу чи відразу після нього, а також у сиру погоду.

Нормальною у сховищі вважається вологість не вище ніж 65 - 70 %.

Для визначення відносної вологості повітря, як правило, користуються психрометром.

Температура у приміщеннях сховища у зимовий і літній періоди повинна підтримуватися відповідно до вимог з експлуатації споруди у мирний час. У сховищах, що не використовуються, вона повинна бути узимку не нижче ніж 10° C.

У захисній споруді температуру повітря вимірюють ртутним термометром з ціною поділки 0,2° C.