Урок 40
Микола Гоголь
Духовне знецінення й занепад особистості в умовах антигуманного суспільства
Служив Акакій Акакійович департаменті титулярним радником чиновником 14 (найнижчого класу). Гоголь пише: “Він, видно, так і народився на світ вже зовсім готовим, у мундирі та голомозим”.
Згадаймо
Інші чиновники постійно знущались з Акакія Акакійовича, “сипали на голову папірці, називаючи це снігом. Але жодного слова не відповідав Акакій Акакійович, ніби й нікого не було перед ним. Тільки якщо вже занадто допікали йому, штовхали під руку, заважаючи займатись справою, він вимовляв: “Облиште мене, для чого ви мене кривдите?” Один юнак після цих забав відчув такий сором, що йому все життя ввижався тихий чиновник, а в його словах чулось: “Я брат твій”
Свого житла він не мав, знімав кімнату у старенької бабці.
У вільний від роботи час Акакій Акакійович не шукав ніяких розваг. Прийшовши додому, він теж переписував папери, іноді по роботі, іноді для власного задоволення…
Отримував платні він 400 рублів на рік.
Так би мирно й пройшло все його життя, але одного разу він побачив, що його шинель на плечах протерлась. А кравець відмовився її ремонтувати, бо вона просто розпадається.
Довелось замислитись про пошиття нової шинелі. Кравець обіцяв пошити нову шинель за 80 рублів
Акакій Акакійович вирішив економити:“припинити пити чай увечері, на засвічувати ввечері свічки;йдучі по вулиці, ступати якомога легше по камінню, щоб не витерлись завчасно підошви; рідше віддавати прати білизну, а щоб вона менше бруднилась, прийшовши додому скидати її та ходити в самому лише халаті.” І от на наступний рік кравець пошив йому шинель, навіть з коміром з хутра кішки.
Акакій Акакійович прийшов в гості. Він раніше ніколи не бував на вечірках. Йому все здавалось дивним.
Пішов з гостини він раніше.
Коли він переходив темні мало освітлену площу, на нього напали грабіжники та зняли шинель.
. “Як зійшов він сходами, як вийшов на вулицю, нічого цього вже й не пам’ятав Акакій Акакійович. За все життя його ще так не сварив генерал, а тим більше чужий генерал”
Моментально надуло йому застуду, прийшовши додому, не міг він вимовити вже жодного слова; весь розпух й зліг. Такий сильний вплив може мати інколи крик начальника!” … І Башмачкін помер.
Петербург залишився без Акакія Акакійовича, ніби його ніколи й не було. Зникла істота, яку ніхто не захищав, якою ніхто не цікавився, яка нікому не було дорога…»
Фантастичне закінчення
“Петербургом пронеслись чутки, що біля Калинкіного мосту й позаду нього почав з’являтись вночі мрець у вигляді чиновника й шукати вкрадену шинель…”
Поміркуємо
Башмачкін як тип «маленької людини»
«Маленька людина» в літературі - визначення досить різнорідних героїв, що об'єднуються тим, що вони займають одне з найнижчих місць в соціальній ієрархії, і ця обставина визначає їх психологію і суспільну поведінку: приниженість, відчуття несправедливості, уражена гордість. «Маленька людина» - це людина, задавлена бідністю, яка відчуває свою нікчемність, не обдарована непересічними здібностями, не відрізняється силою характеру, але при цьому добра, нікому не чинить зла, нешкідлива.
Домашнє завдання:
Характеристика образу Башмачкіна
Використані джерела