Сергій Підгайко, заступник директора з навчально-методичної роботи Навчально-методичного центру професійно-технічної освіти у Луганській області

​

Схвалено на засіданні навчально-методичної ради Навчально-методичного центру професійно-технічної освіти у Луганській області (протокол від 08.09.2023 № 2)

На допомогу працівникам соціально-

психологічної служби ЗП(ПТ)О

​

МЕТОДИЧНІ МАТЕРІАЛИ. РОЗДІЛ 5

(призначено для поглиблення теоретичних знань працівників

соціально-психологічної служби ЗП(ПТ)О й систематизації її роботи)

Емоції та почуття

Емоційна сфера особистості - це комплекс емоцій, які властиві конкретній людині. Вона включає в себе різноманітні почуття, настрої та реакції на події навколишнього світу. Емоції грають важливу роль у формуванні особистості, впливаючи на її сприйняття, реакції та поведінку.

Поняття про емоційну сферу особистості

Основні аспекти емоційної сфери включають:

• Емоції: Це внутрішні стани, які виникають у відповідь до певних подій, і їх можна виразити через різні вираження обличчя, жести, тон голосу та інші фізичні прояви.
• Настрій: Довготривалий та більш сталі стан емоцій, який визначає загальний тон емоційної сфери.
• Самосприйняття: Як людина сприймає свої емоції та взаємодіє з ними.
• Емоційний інтелект: Здатність розуміти, виражати та керувати власними емоціями, а також розпізнавати та взаємодіяти з емоціями інших людей.
• Реакції на стрес: Як особистість реагує на виклики та стресові ситуації.
• Емоційна пам'ять: Здатність запам'ятовувати та відтворювати емоційні враження.

Вплив емоцій на діяльність людини

Емоції мають значний вплив на психічний, фізичний і соціальний аспекти діяльності людини. Такі чинники, як рішення, творчість, спілкування та фізична активність, в суті всі вони можуть бути суттєво удосконалені або ускладнені через емоційний стан.

Вплив емоцій на діяльність людини:

• Прийняття рішень: Емоції грають ключову роль у процесі прийняття рішень. Стан задоволення чи стресу може впливати на здатність концентруватися, розуміти і оцінювати інформацію, що призводить до різних виборів.
• Творчість: Певні емоційні стани, такі як радість, можуть сприяти творчому мисленню і інноваціям. З іншого боку, стрес чи тривога можуть стати перешкодою для творчості.
• Фізична діяльність: Емоції впливають на фізичну активність.
• Спілкування: Емоційний стан значно впливає на комунікацію. Люди, які перебувають у позитивному емоційному стані, зазвичай краще взаємодіють з іншими, в той час як негативні емоції можуть викликати конфлікти.
• Навчання: Емоції можуть впливати на здатність до навчання та запам'ятовування інформації. Позитивні емоції можуть поліпшити когнітивні функції та здатність до навчання, в той час як стрес може заважати цим процесам.
• Мотивація: Емоції є потужним стимулом для дії.
• Психічне здоров'я: Емоційний стан впливає на психічне здоров'я і загальний стан благополуччя.

Основні функції емоційних реакцій

• Адаптаційна функція: Емоції допомагають організму адаптуватися до змін у навколишньому середовищі та взаємодіяти з ним.

​

• Сигнальна функція: Емоції служать сигналами для самооцінки та оцінки оточуючого середовища.

​

• Соціальна функція: Емоції сприяють взаємодії та спілкуванню в суспільстві. Вони впливають на міжособистісні відносини, сприяючи емпатії та розумінню інших людей.

​

• Мотиваційна функція: Емоції можуть служити джерелом мотивації для конкретних дій.

​

• Психологічна функція: Емоції допомагають виражати та регулювати внутрішні стани особистості. Вони впливають на настрій та загальний емоційний тон.

​

• Когнітивна функція: Емоції впливають на когнітивні функції, такі як сприйняття, пам'ять та прийняття рішень.

Фізіологічний механізм емоцій

Фізіологічний механізм емоцій пов'язаний з активізацією автономної нервової системи та вивільненням хімічних речовин.

Стимуляція: Зовнішні або внутрішні подразники викликають емоційну реакцію.

Активація автономної нервової системи: Система "боротьба-біг" (симпатична гілка) активізується при � позитивних або негативних емоціях.

Вивільнення гормонів та нейромедіаторів: В емоційних ситуаціях вивільнюються гормони, такі як адреналін � та кортизол, а також нейромедіатори, наприклад, серотонін та дофамін.

Вплив на органи: Фізіологічні зміни впливають на органи та системи тіла, що підтримують готовність � організму до реагування на емоційний стан.

Відчуття: Всі ці фізіологічні зміни сприяють виникненню відчуття емоцій, таких як страх, радість, гнів � тощо.

Цей фізіологічний відгук є еволюційною відповіддю на зовнішні загрози чи стимули, готуючи організм до дії.

Класифікації емоцій та почуттів

Базові емоції:

• Радість
• Смуток
• Страх
• Гнів
• Здивування
• Ганьба (в деяких класифікаціях)

Дві мета-системи:

• Приємні емоції (радість, любов)
• Неприємні емоції (гнів, страх)

Теорія кількох факторів:

• Активізаційні стани (збудження чи заспокоєння)
• Позитивні та негативні настрої

Теорія Лізи Фельдман Барретт:

• Специфічні конструкти, такі як "впізнавання патернів" та "фізичний випромінювальний стан"

Основні почуття:

• Радість
• Траур
• Страх
• Гнів
• Відраза
• Захоплення
• Здивування

Почуття відношення:

• Любов
• Щастя
• Пасивне задоволення
• Активне задоволення

Почуття згідно теорії "шестеро вахтарів":

• Страх
• Гнів
• Радість
• Смуток
• Зацікавленість
• Відраза

Класифікація емоцій

Класифікація почуттів

Характеристика форм переживання емоцій та почуттів

Настрій

Означення: Настрій - це тривалий емоційний стан, який може виникати без певного стимулу або від різних подій.

Характеристики: Загальний тон емоцій, який визначається довготривалою емоційною підтримкою.

Афекти

Означення: Афекти - це інтенсивні, тимчасові емоційні стани, які зазвичай пов'язані з конкретним подією чи стимулом.

Характеристики: Короткотривалі, сильні емоційні реакції, які можуть виникати раптово та змінюватися швидко.

Стрес

Означення: Стрес - це реакція організму на зовнішні чи внутрішні труднощі, що вимагає адаптації.

Характеристики: Фізіологічні та психологічні зміни відповідно до сприйняття загрози чи виклику.

Фрустрація

Означення: Фрустрація - це стан розчарування чи роздратування, яке виникає при перешкодах у досягненні мети або задоволенні потреби.

Характеристики: Почуття невдоволення, роздратування, може призводити до агресії чи інших негативних реакцій.

Емоційна інтелігенція

Означення: Здатність розпізнавати, розуміти, виражати та керувати власними та чужими емоціями.

Характеристики: Емоційна свідомість, регулювання емоцій, емпатія, ефективні міжособистісні відносини.

Патологічні стани

Означення: Можуть включати депресію, тривожність, розлади настрою, які впливають на загальний психічний стан людини.

Характеристики: Відхилення від нормального емоційного функціонування, що може вимагати медичного втручання.

Індивідуальні характеристики емоційних проявів

Емоційна стабільність

Рівень коливань та змін в емоційному стані. Деякі люди можуть бути емоційно стабільними, тобто досить мало реагувати на зовнішні події, тоді як інші можуть легко змінювати свій емоційний стан.

Емоційна інтенсивність

Сила та глибина емоційних реакцій. Деякі люди виражають свої емоції дуже інтенсивно, в той час як інші можуть реагувати більш зглажено.

Емпатія

Здатність сприймати та розуміти емоційний стан інших людей. Деякі особи можуть бути дуже емпатичними та легко відчувати емоції інших, в той час як інші можуть бути менш чутливими.

Емоційний інтелект

Здатність розуміти, керувати та виражати власні емоції, а також розпізнавати та взаємодіяти з емоціями інших. Деякі люди можуть мати високий рівень емоційного інтелекту, що сприяє успішній соціальній та професійній адаптації.

Емоційна регуляція

Здатність ефективно керувати своїми емоціями та адаптуватися до змін. Деякі люди можуть мати розвинену емоційну регуляцію, що допомагає їм ефективно впоратися з стресом та труднощами.

Емоційна виразність

Схильність виражати свої емоції зовнішніми засобами, такими як мова, жести, обличчя. Деякі люди можуть бути більш виразними в емоційному вираженні, в той час як інші можуть бути менш виразними.

Тенденція до позитивних або негативних емоцій

Схильність до переважання позитивних чи негативних емоцій. Деякі люди можуть мати оптимістичний погляд на життя, тоді як інші можуть більше схильні до песимізму чи тривоги.

Воля

Поняття про волю

Воля - це психічна функція, що відображає здатність особистості до саморегуляції і вибору мети, спрямовану на досягнення конкретного результату через свідомі дії та зусилля.

Саморегуляція: Воля виражається в здатності контролювати свої власні дії, володіти своїми емоціями та визначати власні цілі.

Свідомий вибір: Особистість з вираженою волею має здатність обирати свої цілі та напрямки � діяльності на основі розуміння і значущості.

Стійкість до викликів: Воля дозволяє особистості протистояти труднощам, стримувати себе від � відкладання справ та визначати шлях досягнення мети, навіть ускладнених умовах.

Мобілізація зусиль: Волевиява особистість може мобілізувати внутрішні та зовнішні ресурси для � досягнення поставлених завдань.

Самодисципліна: Це здатність володіти собою, дотримуватися встановлених правил та робити � вибори, спрямовані на досягнення довгострокових цілей.

Контроль над власними реакціями: Здатність управляти своїми емоціями та реакціями на � події, що дозволяє вибирати конструктивний підхід до вирішення проблем.

Вміння впливати на довкілля: Воля дозволяє особистості активно взаємодіяти з � оточуючим середовищем, впливати на нього та формувати своє життя.

Основні функції волі

Саморегуляція

Воля дозволяє особистості контролювати свої власні дії та реакції. Це включає в себе здатність стримувати емоції, приймати обдумані рішення і дотримуватися певних правил.

Свідомий вибір

Особистість з вираженою волею здатна обирати свої цілі та напрямки діяльності на основі розуміння і значущості. Воля впливає на формування переконань та цінностей.

Стійкість до викликів

Воля дозволяє особистості залишатися міцною та витриманою в умовах стресу та труднощів. Вона сприяє утриманню фокусу на меті та протистоянню викликам.

Мобілізація зусиль

Волевиява особистість здатна мобілізувати внутрішні та зовнішні ресурси для досягнення поставлених завдань. Це включає в себе активізацію енергії, творчість і наполегливість.

Самодисципліна

Воля дозволяє особистості відзначатися самоконтролем та володінням собою. Це може включати дотримання режиму дня, виконання завдань та прийняття важких рішень.

Контроль над власними реакціями

Здатність володіти своїми емоціями та реакціями на події. Це включає в себе здатність взяти паузу перед реакцією та обдумати ситуацію перед прийняттям рішення.

Вміння впливати на довкілля

Воля дозволяє особистості активно взаємодіяти з оточуючим середовищем, впливати на нього та формувати своє життя. Це включає в себе соціальну адаптацію та міжособистісні відносини.

Зв’язок волі з іншими психічними проявами

Воля тісно пов'язана з іншими психічними проявами та функціями, утворюючи складний та взаємодіючий ментальний комплекс.

Емоції

Емоції можуть впливати на рівень волі та, навпаки, воля може визначати, як особистість виражає та регулює свої емоції. Сильні емоційні стани можуть викликати великі виклики для волевого контролю.

Інтелект

Воля сприяє формуванню та розвитку інтелектуальних здібностей. Здатність концентруватися, визначати цілі та працювати над завданнями вимагає волевого напруження. З іншого боку, розуміння та обробка інформації може впливати на прийняття рішень і використання волі.

Самооцінка та самопізнання

Здатність реалістично оцінювати себе та власні можливості є важливою частиною вольового компонента. Воля також може впливати на рівень самопізнання та свідомості власних можливостей та обмежень.

Саморегуляція

Саморегуляція та воля взаємодіють в процесі контролю над власною поведінкою та реакціями на події. Воля допомагає встановлювати стандарти для саморегуляції, а саморегуляція сприяє волевому контролю.

Мотивація

Воля тісно пов'язана з мотивацією, оскільки вона дозволяє особистості приймати рішення та діяти в напрямку досягнення мети. Мотивація може слугувати джерелом енергії для волевих зусиль.

Соціальна адаптація

Воля впливає на здатність особистості адаптуватися до соціального середовища. Спроможність контролювати свою поведінку та взаємодіяти з іншими вимагає волевих зусиль.

Стрес і тривога

Воля грає важливу роль у впорядкуванні та подоланні стресу. Здатність управляти своїми реакціями на стрес та тривогу вимагає волевих навичок.

Детерміністичне та індетерміністичне трактування волі

Детермінізм та індетермінізм - це два основні філософські підходи до розуміння природи волі. Ці поняття стосуються питання, наскільки воля людини обумовлена передбачуваними факторами чи, навпаки, є вільною та непередбачуваною.

Детермінізм

Означення: Детермінізм вказує на твердження, що всі події, в тому числі і дії та рішення людини, є повністю обумовленими та передбачуваними попередніми умовами. За детерміністичної парадигми, якщо були б відомі всі фактори, можна було б точно передбачити майбутні вчинки людини.

Зв'язок із волею: В детерміністичному підході воля розглядається як результат сукупності фізичних та психічних факторів, які визначають вибір та дії особистості.

​

Індетермінізм

Означення: Індетермінізм вказує на те, що певні події, включаючи вчинки людини, є не передбачуваними та не повністю обумовленими попередніми умовами. За цією парадигмою, існує певний ступінь випадковості чи свободи в прийнятті рішень.

Зв'язок із волею: В індетерміністичному підході воля більше розглядається як незалежний фактор, що не повністю обумовлений попередніми умовами. Людина може приймати рішення внаслідок внутрішніх чинників, випадкових обставин чи інших непередбачуваних факторів.

Детерміністичний погляд акцентує на ідеї, що усе у світі підкоряється законам і може бути передбачене, тоді як індетермінізм наголошує на свободі вибору та непередбачуваності.

Структура простої і складної вольової дії

Вольова дія — це зусилля, спрямоване на досягнення певної мети або вирішення конкретного завдання. Вона може бути простою, коли вимагає обмеженої кількості зусиль, або складною, коли включає в себе кілька етапів або підзадач.

Проста вольова дія

• Мета. Якась конкретна ціль або завдання, яке особа має намір досягти.
• Рішення. Визначення шляху досягнення мети, вибір конкретних дій чи стратегії.
• Виконання. Реалізація обраних дій для досягнення поставленої мети.
• Оцінка результату. Аналіз та оцінка результату відповідно до встановлених критеріїв.

Складна вольова дія

• Розпізнавання проблеми. Свідоме визначення та усвідомлення проблеми або завдання, яке потребує розв'язання.
• Аналіз ситуації. Розгляд та розбір ситуації, врахування усіх факторів, що можуть впливати на вирішення проблеми.
• Формулювання мети. Визначення конкретної цілі або результату, який особа має намір досягти.
• Планування. Розробка стратегії та плану дій для досягнення поставленої мети.
• Вибір засобів. Вибір конкретних інструментів чи методів для виконання завдання.
• Виконання. Реалізація плану, включаючи заплановані дії та використання засобів.
• Контроль та корекція. Відстеження прогресу та, в разі необхідності, внесення змін до плану для досягнення кращих результатів.
• Оцінка результату. Аналіз результатів та визначення, наскільки була досягнута мета відповідно до встановлених критеріїв.

Вольові якості особистості

Вольові якості особистості

Вольові якості особистості визначаються її здатністю до організації та саморегуляції, визначенням цілей і стратегій досягнення, а також здатністю приймати рішення та відстоювати їх. Ці якості важливі для досягнення успіху в різних сферах життя.

Самоконтроль

Здатність управляти власними діями, емоціями та імпульсами. Самоконтроль передбачає здатність стримуватися від негативних звичок та реагувань у важких ситуаціях.

Цілеспрямованість

Здатність визначати конкретні цілі та працювати над їх досягненням. Цілеспрямованість включає в себе визначення пріоритетів і розвиток стратегій для досягнення мети.

Самодисципліна

Здатність дотримуватися розкладу, виконувати завдання та приймати труднощі, не відкладаючи їх на потім.

Рішучість

Готовність приймати важливі рішення і діяти відповідно до них, навіть у ситуаціях, коли зустрічаються труднощі чи сумніви.

Систематичність

Здатність працювати систематично та послідовно, дотримуючись порядку і плану в діяльності.

Відповідальність

Готовність взяти на себе відповідальність за свої вчинки та їхні наслідки, а також виконання прийнятих зобов'язань.

Упередженість до досягнень

Схильність встановлювати високі стандарти для себе та прагнення до власного самовдосконалення.

Терплячість

Здатність чекати та працювати над досягненням мети впродовж тривалого періоду часу, навіть коли результати не приходять відразу.

Спроможність до самомотивації

Здатність мотивувати себе, визначати та досягати особистих цілей без зовнішнього тиску.

Роль діяльності у формуванні вольових якостей

Діяльність грає важливу роль у формуванні вольових якостей особистості. Вона служить основним засобом розвитку вольового компонента, оскільки включає в себе взаємодію із зовнішнім середовищем, вирішення завдань, встановлення цілей і контроль над власною поведінкою.

Планування та встановлення цілей. Участь в різних видів діяльності, особливо тих, які вимагають планування та встановлення конкретних цілей, допомагає розвивати навички вирішення завдань і встановлення пріоритетів.

Виконання завдань. Здійснення різних завдань вимагає самоконтролю, управління часом і прийняття рішень, що сприяє формуванню � вольових якостей.

Ставлення до труднощів. Зустрічаючи труднощі в ході виконання завдань або досягнення цілей, особистість навчається � приймати виклики та розвивати рішучість і терпіння.

Тренування самоконтролю. Різні види діяльності можуть включати в себе елементи самоконтролю, такі як � управління емоціями, відстрочення власних потреб для досягнення більш важливих цілей.

Вирішення конфліктів. Взаємодія з іншими людьми або участь у колективних видів діяльності навчає � особистість вирішенню конфліктів, що вимагає рішучості та соціальної компетентності.

Систематичність та режим. Здійснення систематичних дій, які включають в себе визначені � режими та порядок, допомагає розвивати систематичність та навички планування.

Управління стресом. Сталкивання з ситуаціями, які можуть викликати стрес, � навчає особистість ефективно управляти емоціями та долати труднощі.

Формування гнучкості. Виконання різних видів завдань та зміна � обставин може сприяти розвитку гнучкості мислення і адаптації до � різноманітних ситуацій.

Виховання та самовиховання волі

Виховання та самовиховання волі — це процеси, спрямовані на формування та розвиток вольових якостей у людини. Виховання волі може здійснюватися як через зовнішній вплив (від батьків, вчителів, оточення), так і внаслідок власних зусиль та самоконтролю.

Виховання волі

• Формування цілей та мети. Сприяйте встановленню конкретних цілей, які стимулюватимуть розвиток вольових якостей.
• Посилення самоконтролю. Завдяки створенню обмежень та правил, діти вчаться контролювати свої дії та реакції.
• Розвиток рішучості. Стимулюйте прийняття важливих рішень та дій у важких ситуаціях.
• Систематизація діяльності. Розвивайте в дітей навички систематичної роботи, виконання завдань за розкладом.
• Участь у відповідальних завданнях. Залучайте дітей до відповідальних справ та обов'язків, що розвиває в них відчуття відповідальності та самодисципліни.

Самовиховання волі

• Самопоставлення цілей. Встановлення власних метей та завдань, визначення шляхів досягнення.
• Внутрішній контроль. Свідоме взяття під контроль своїх дій, емоцій та імпульсів.
• Розвиток терпіння та витримки. Працюйте над здатністю чекати та тривати у наміченому напрямку, навіть коли результати не відразу очікувані.
• Аналіз та вдосконалення. Самостійний аналіз результатів своєї діяльності, визначення слабких сторін та напрямків удосконалення.
• Самомотивація. Визначення власних мотивів та цінностей для підтримки енергії та наполегливості у досягненні цілей.
• Самокорекція. Здатність визнавати власні помилки та здійснювати корекцію маршруту для досягнення поставлених цілей, що вимагає постійного вдосконалення.

Виховання та самовиховання волі — це динамічний процес, що включає в себе вплив зовнішніх чинників та внутрішніх зусиль особистості. Здатність встановлювати, досягати та утримуватися від поставлених цілей визначає міру розвиненості вольових якостей, які є важливими для досягнення успіху та особистісного зростання.

Розлади вольової сфери

Розлади вольової сфери — це психічні порушення, які впливають на здатність особистості до саморегуляції, контролю і вирішення завдань. Ці порушення можуть мати різний характер та виникати внаслідок різноманітних причин, включаючи генетичні фактори, навколишнє середовище, травми чи стрес.

Дефіцит вольових якостей

Недостатність розвинених вольових якостей, таких як самоконтроль, рішучість, та відсутність здатності ефективно керувати своєю поведінкою.

Проблеми з самоконтролем

Особа може втручатися в реалізацію своїх цілей через відсутність самоконтролю, відстрочення власних потреб чи залежність від миттєвих задоволень.

Рішучість і визначеність

Зниження здатності приймати важливі рішення та недостатня визначеність у напрямку досягнення цілей.

Труднощі з плануванням та організацією

Особа може мати труднощі у структуруванні своєї діяльності, плануванні та визначенні пріоритетів.

Слабка терпимість до труднощів

Недостатня готовність чекати та працювати над досягненням цілей в умовах труднощів чи витримки.

Конфлікт між бажаннями і обов'язками

Виникає, коли особі важко обирати між власними бажаннями та соціальними обов'язками.

Різко виражений періодичний характер вольових порушень

Розлади відбуваються періодично або в реакції на конкретні події чи стресові ситуації.

Втрата ціннісної орієнтації

Зниження здатності особистості визначати важливі цілі та цінності, які керують її вольовою діяльністю.