Підготувала Іванова Світлана практичний психолог коледжа

Формування у студентів внутрішньої мотивації навчання.

ЗМІСТ

1. Проблематика мотивації до навчання здобувачів вищої освіти.
2. Особливості мотивації навчальної діяльності здобувачів закладів передвищої освіти.
3. Рекомендації студентам щодо розвитку самомотивації до навчання.
4. Рекомендації науково-педагогічним працівникам, щодо розвитку у студентів мотивації до навчання.

Тлумачення терміну «мотивація» у сучасній психології неоднозначне. Це і система чинників, які детермінують поведінку, і характеристика процесу, який стимулює і підтримує поведінкову активність на певному рівні, тощо. Джерелом активності навчальної діяльності є мотиви.

У психології поширеним є розподіл мотивів навчальної активності студентів на дві групи: пізнавальні мотиви та соціальні мотиви.

1. Проблематика мотивації до навчання здобувачів передвищої освіти

1. Пізнавальні мотиви пов'язані зі змістом навчальної діяльності та процесом її виконання:

- широкі пізнавальні мотиви, які орієнтують на опанування нових знань (розрізняються за рівнями, що визначаються глибиною інтересу до знань, наприклад, інтерес до нових цікавих фактів, явищ, суттєвих властивостей, перших дедуктивних висновків або до закономірностей у навчальному матеріалі);

- навчально-пізнавальні мотиви полягають в орієнтації на засвоєння способів одержання знань (інтереси до прийомів самостійного набуття знань, способів регуляції навчальної роботи, раціональної організації своєї праці);

• мотиви самоосвіти полягають у спрямуванні на самостійне вдосконалення способів одержання знань.

​

2. Соціальні мотиви пов'язані з різними соціальними взаємодіями з іншими людьми:

• широкі соціальні мотиви полягають у прагненні одержати знання, у розумінні необхідності навчатися та отримати професію;
• вузькі соціальні мотиви полягають у прагненні знайти певну позицію, місце у відносинах з оточуючими, заслужити авторитет, посісти місце лідера та пов'язані з бажанням спілкуватися;
• мотиви соціальної співпраці (є важливою основою самовиховання, самовдосконалення) полягають у бажанні спілкуватися і взаємодіяти з іншими людьми, усвідомлювати, аналізувати способи й форми співпраці та стосунків з іншими.

Мотивована поведінка студента є результатом взаємодії двох факторів: особистісного і ситуативного.

Під особистісним фактором розуміють мотиваційні диспозиції особистості (потреби, мотиви, установки, цінності), а під ситуативним – зовнішні, оточуючі людину умови (поведінка інших людей, ставлення, оцінки, реакції оточуючих, фізичні умови тощо).

У зв’язку з цим більшість психологів погоджуються з виділенням двох типів мотивації і відповідних їм двох типів поведінки:

1. Зовнішньої мотивації і відповідно зовнішньо-мотивованої поведінки (поведінка детермінується фізіологічними потребами і стимуляцією середовища).

Люди із позитивною мотивацією спонукаються до діяльності передбаченням радості від активності та самореалізації.

2. Внутрішньої мотивації і відповідно внутрішньо-мотивованої поведінки (поведінка зумовлюється факторами, безпосередньо не пов’язаними з впливом середовища і фізіологічними потребами організму; якщо ініціюючий та регулюючий фактори стають зовнішніми, то вся мотивація набуває характеру зовнішньої)

Важливе завдання передвищих начальних закладів – формування професійних мотивів навчання студентів, вироблення в них потреби в опануванні професійних знань, умінь і навичок. При наявності професійної мотивації пізнавальна діяльність студента має розгорнутий, пристрасний, наполегливий характер. Тоді він отримує насолоду від навчання, яке викликає в нього позитивні емоції, бажання працювати. Мотивація досягнення успіху визначає любов і захоплення своєю роботою, процесом навчання. 

2. Особливості мотивації навчальної діяльності студентів закладів передвищої освіти

Ставлення студента до свого навчання у ФПО найбільше залежить від чинників вибору професії (спеціальності) і ставлення до самого процесу навчання.

Позитивною мотивацією професійного вибору студента є такі його прояви:

• яскраво виражений інтерес до професії;
• бажання в майбутньому займатися саме цією професійною діяльністю;
• прагнення бути корисним людям, суспільству результатами своєї професійної діяльності, служити Україні та ін.

​

Залежно від мотивації навчання і характеру навчально-професійної діяльності можна виділити такі три типи студентів:

1-ий тип – орієнтація на різнобічну професійну підготовку, пізнавальна діяльність розвивається в ширину.

2-ий тип – орієнтація на вузьку спеціалізацію, пізнавальна діяльність розвивається в глибину.

3-ій тип – відсутність внутрішньої мотивації, пізнавальна активність мінімальна.

​

Рекомендації студентам щодо розвитку внутрішньої мотивації до навчання

1. Дотримуйтесь вимог чинного законодавства про передвищу освіту, зокрема прав та обов’язків здобувачів передвищої освіти, передбачених у Законі України «Про передвищу освіту»:
1. виконуйте вимоги освітньої (наукової) програми та досягайте результатів навчання, які визначені для відповідного ступеня передвищої освіти;
2. безкоштовно користуйтеся бібліотеками, інформаційними фондами, навчальною, науковою та спортивною базами навчального закладу;
3. беріть участь у науково-дослідних, дослідно-конструкторських роботах, конференціях, симпозіумах, виставках, конкурсах, заходах з освітньої, наукової, науково-дослідної, спортивної, мистецької, громадської діяльності, що проводяться в Україні та за кордоном, у встановленому законодавством порядку; представляйте свої роботи для публікації;

Для формування позитивної мотивації навчально-професійної діяльності студент повинен стати її суб’єктом:

1) виявляти вільну пізнавальну активність, інтелектуальну ініціативу і самостійність у прийнятті рішень щодо вибору шляхів і змісту самоосвіти.

2) збагачувати свій внутрішній світ, бути відкритим новому досвіду.

3) у діях сьогодення орієнтуватися на своє майбутнє, будувати особистісну перспективу. Мотивація навчання посилюється, якщо студент бачить зв’язок між засвоєнням знань, збагаченням власного досвіду та вимогами й функціями майбутньої професійної діяльності.

4) розвивати рефлексивні процеси: самооцінку, самокритичність.

5) виховувати в собі потребу втілювати в життя власні плани, реалізовувати потенційні можливості.

​

Дякую за увагу!