ПСИХОЛОГІЧНИЙ СУПРОВІД ПІД ЧАС ВОЄННОГО СТАНУ. НАДАННЯ ПЕРШОЇ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ

Ольга Кобзар, психолог КУ «Голованівського центру професійного розвитку педагогічних працівників»

Голованівської селищної ради

Листи Міністерства освіти і науки УКРАЇНИ

від 29 березня 2022 року № 1/3737-22

«Про забезпечення психологічного супроводу учасників освітнього процесу в умовах воєнного стану в УКРАЇНІ»,

від 04 квітня 2022 року № 1/3872-22

«Про методичні рекомендації «Перша психологічна допомога. Алгоритм дій»,

лист КЗ «Кіровоградський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського»

від 23 березня 2022 року № 203/10-09

«Про здійснення соціально-психологічного супроводу

під час воєнних дій».

Внаслідок складної соціально-політичної ситуації в країні значно збільшилась потреба у наданні психологічної допомоги населенню, учасникам подій, постраждалим та їх родичам, родичам загиблих.

Ситуація показує, що учасники і жертви подій потребують негайної психологічної допомоги незалежно від політичної приналежності, регіону проживання, майнового і релігійного статусу.

​

На період воєнного стану зросла роль працівників психологічної служби.

Консультативна діяльність практичного психолога

закладу освіти має бути спрямована на:

• полегшення процесу адаптації здобувачів освіти до нових умов навчання (шляхом засвоєння нових правил, ролей, вирішення напружених ситуацій, покращення організаційних моментів тощо);
• підвищення ефективності освітнього процесу у закладі освіти (через усвідомлення основних завдань, пріоритетів, дотримання взятих зобов'язань);
• сприяння формуванню психологічної культури здобувачів освіти, педагогів та батьків (організація онлайн заходів: круглих столів, конференцій, семінарів, випуск газет, буклетів тощо);
• розвиток комунікативної компетентності всіх учасників освітнього процесу (онлайн-тренінги та інші активні форми навчання);
• попередження та корекція конфліктних ситуацій та стресів (індивідуальне обговорення причин та наслідків, пошуки альтернатив тощо);
• сприяння вирішенню проблеми «професійного вигорання» педагогічних працівників (психофізичне виснаження, що проявляється у зниженому настрої, неоправданою зміною ставлень, втратою інтересу до професії, невротизації, тривожних станах, емоційних напружень тощо).

​

Консультативна діяльність соціального педагога

закладу освіти має бути спрямована на:

• забезпечення соціально-педагогічного супроводу учасників освітнього процесу, які опинилися у складних життєвих обставинах, перебувають у кризових ситуаціях (постраждали від війни, соціальних, техногенних, природних катастроф, перенесли тяжкі хвороби, стреси, переселення, зазнали насильства тощо);
• захист конституційних прав і статусу, законних інтересів здобувачів освіти;
• питаннях захисту прав здобувачів освіти, які постраждали під час війни.

Рекомендовані форми організації

консультативної діяльності:

​

• індивідуальне та групове онлайн-консультування з використанням доступних платформ з можливостями відеозв’язку (Viber, Skype, Zoom, Jitsi Meet, інші);
• групові консультації у текстовому форматі для окремих цільових груп з розміщенням на сайті закладу освіти, у онлайн-групах (закриті фейсбук-, вайбер-групи) учнів, батьків, педагогічних працівників, працівників психологічної служби;
• індивідуальне онлайн-консультування з використанням вище згаданих доступних платформ з можливостями відеозв’язку або у форматі телефонного спілкування та листування.

Чого не слід робити під час консультування

​

​

1. Не робіть вигляд, що Ви зрозуміли (якщо насправді Вам незрозуміло).

2. Не піднімайте теми минулого (якщо відчуваєте, що є певна травма).

3. Не кажіть людям, у чому їхня проблема.

4. Не завершуйте консультацію самостійно (постраждалі самі виявляють бажання завершити розмову).

5. Уникайте слів «повинен»/«повинна», «зобов’язаний»/«зобов’язана».

6. Не звинувачуйте.

7. Уникайте слів «завжди», «ніколи».

8. Не вживайте фраз на зразок «Ви помиляєтесь», «Або-або», «Якщо, то...».

9. Не змінюйте предмету розмови.

10. Не глузуйте з постраждалого.

11. Не вживайте незрозумілих слів.

Перша психологічна допомога (ППД) – це сукупність заходів загальнолюдської підтримки та практичної психологічної допомоги людям, які зазнали впливу значних стресорів.

​

Елементи ППД:

• ненав’язливе надання практичної допомоги та підтримки;
• оцінювання потреб і проблем;
• надання допомоги в задоволенні базових потреб (наприклад: їжа, вода, інформація);
• слухання людей, не примушуючи їх говорити;
• розрада та заспокоєння людей;
• надання допомоги в отриманні інформації, встановленні зв’язку із службами та структурами соціальної підтримки;
• захист людини від подальшої шкоди.

​

Завдання ППД:

• формувати відчуття безпеки, зв’язку з іншими людьми, спокою і надії;
• сприяти доступу до соціальної, фізичної та емоційної підтримки;
• зміцнювати віру в можливість допомогти собі та оточуючим.

​

Під час надання ППД необхідно:

​

• знайти для розмови тихе місце, де ніщо не відволікатиме;
• поважати конфіденційність і не розголошувати повідомлені особисті відомості;
• бути поруч із людиною, але дотримуватися необхідної дистанції з урахуванням її віку, статі та культури (якщо потрібно обняти, то обов’язково спитати дозволу);
• показувати зацікавленість, наприклад, киваючи головою чи вимовляючи короткі підтверджувальні репліки;
• бути терплячим і спокійним;
• надавати фактичну інформацію, чесно говорити про свої знання: «Я не знаю, але спробую для вас дізнатися»;
• надавати інформацію зрозумілою мовою, простими словами;
• висловлювати співпереживання людям, які говорять вам про свої почуття, перенесену втрату чи важливі події (втрата будинку, смерть близької людини тощо);
• надати людині можливість помовчати.

​

Під час надання ППД заборонено:

​

• змушувати людину розповідати про те, що з нею відбулося;
• перебивати і квапити співрозмовника (наприклад, дивитися на годинник, говорити занадто швидко);
• торкатися до людини, якщо немає впевненості про те, чи прийнято це в її культурному середовищі;
• давати оцінку тому, що людина зробила чи не зробила, або її емоціям;
• вигадувати того, чого не знаєте;
• використовувати специфічні терміни;
• давати обіцянки;
• переказувати співрозмовнику оповідання, почуті від інших;
• розповідати про свої власні труднощі;
• думати і діяти так, немов зобов’язані вирішити за іншого всі його проблеми;
• позбавляти людину віри у власні сили і здатність самій подбати про себе;
• описувати людей, використовуючи негативні епітети (наприклад, називати їх «божевільними»).

Перша ментальна допомога в стресовій ситуації за Моше Фархі

І

Р

З

У

- разом, обов'язково бути поряд.

- ініціатива, підтримка ефективних дій.

- запитання, які спонукають до роздумів.

- усвідомлення ситуації.

Порушення психічних процесів:

​

​

• Порушення когнітивної функції.

​

• Порушення емоційного реагування.

​

• Дезорганізація.

​

• Втрата здатності контролювати свою поведінку.

​

• Порушення адаптації до оточуючого світу.

​

• Деморалізація.

Протоколи надання першої психологічної допомоги під час переживання негативних психічних реакцій та станів:

1. Протокол надання ППД в гострих стресових ситуаціях.

2. Протокол надання ППД людині з агресивною поведінкою.

3. Протокол надання ППД людині з ознаками ступору.

4. Протокол надання ППД людині з ознаками апатії.

5. Протокол надання ППД людині із ознаками рухового збудження, дезорієнтації.

6. Протокол надання ППД людині з ознаками страху.

7. Протокол надання ППД людині з ознаками паніки.

8. Протокол надання ППД людині з ознаками нервового тремтіння.

9. Протокол надання ППД людині з ознаками галюцинацій та марення.

10. Протокол надання ППД людині з ознаками плачу.

11. Протокол надання ППД людині з ознаками істерики.

12. Протокол надання ППД людині з ознаками горя (гострої реакції на загибель близької людини, психогенний шок).

13. Протокол надання ППД людині з незакінченим суїцидом.

1. Заспокоїтися самому.

2. Вкрай важливо не говорити про емоції.

3. Не говорити такі фрази: «Заспокойтеся», «Все буде добре», «Все пройде», «Життя налагодиться» тощо.

4. Сповільнити темп, щоб уповільнити реакції людини, якій надаємо допомогу.

5. Говорити чіткими короткими фразами.

6. Встановити контакт.

7. Запитайте ім’я людини: «Як вас звати?».

8. Далі запитайте «Куди Ви йшли?», «Що Ви робили?», «Що збиралися робити, коли ... (завила сирена, почалися обстріли – назвіть ситуацію, про яку раніше вам розповідала людина)?».

9. Повторюйте за людиною відповідь чітко і ясно.

10. Потрібно включити мислення, повернути відчуття контролю та особистої значущості.

11. Нормалізація.

12. Шукаємо ресурси.

13. Ситуація, коли людина в ступорі.

Протокол надання ППД в гострих стресових ситуаціях

(А. Гершанов)

Протокол надання ППД людині з агресивною поведінкою

​

Протокол надання ППД людині з ознаками ступору

Протокол надання ППД людині з ознаками апатії

​

Протокол надання ППД людині із ознаками рухового збудження, дезорієнтації

​

Протокол надання ППД людині з ознаками страху

Протокол надання ППД людині з ознаками паніки

​

Протокол надання ППД людині з ознаками нервового тремтіння

​

Протокол надання ППД людині з ознаками галюцинацій та марення

Протокол надання ППД людині з ознаками плачу

Протокол надання ППД людині з ознаками істерики

​

Протокол надання ППД людині з ознаками горя

(гострої реакції на загибель близької людини, психогенний шок)

Протокол надання ППД людині з незакінченим суїцидом

Гарячі лінії щодо надання ППД

Інформація про психологічну допомогу в умовах війни

обласних центрів психологічної служби

Техніки та вправи для емоційної регуляції:

​

• Дихання животом.
• Заземлення.
• Сканування тіла та сенсомоторне маркування.
• М’язова релаксація.
• «Розчісуємо нерви».
• Дихальні практики для зняття стресу та панічних атак.
• Вправа «Вдих – видих».
• Вправа «Повне дихання».
• Вправа з китайської гімнастики.
• Рухлива вправа для зняття напруги «Все навпаки».
• Глибоке та повільне дихання.
• Вправа «Африканські танці».
• Вправа «Запах квітів».
• Вправа «Маленький зайчик».
• Вправа «М’яч для зниження стресу».
• Вправа «Солдат та ганчіркова лялька».
• Вправа «Насос та м'яч».
• Вправа «Сніговик».
• Пальчикова гімнастика.
• Вправа «Струшуємо зайве».
• Вправа «Подорож на хмарі».

​

Дихання животом

Вдихаємо повітря через ніс, пропускаємо його під діафрагмою в живіт, затримуємо повітря, видихаємо через 2-3 секунди, і плавне, повільне дихання через рот в міру випорожнення легень.

Заземлення

Знайти хвилину і подивитися довкола, щоб залишитися в безпосередній реальності та відчути землю під ногами (можна також напружити ступні, щоб відчути себе "ніби ми вросли" в землю).

Сканування тіла та сенсомоторне маркування

Усвідомити свої тілесні відчуття і назвати їх (наприклад: напружений, зажатий, розслаблений тощо).

М'язова релаксація

Інколи тіло в стресовому стані завмирає, потрібно напружувати, а потім розслабляти м'язи. Напруження м'язів після розслаблення буде зменшуватися, в порівнянні з тим, з якого починали.

​

Заземлення під час стресу "5 - 4 - 3 - 2 - 1"

• за допомогою органів чуття ми можемо впоратися з тривогою, відчути себе "тут і зараз", зосередившись на своєму тілі, спочатку робимо від 10 до 20 якомога глибоких вдихів, затримуємо повітря на кілька секунд, далі повільно видихаємо;

• за допомогою зору знаходимо 5 речей які можемо побачити навколо нас, роздивляючись які, отримуємо задоволення (квіти, сонечко, рідні, чашка тощо);

• навколо нас є речі: чашка, телефон, яблуко, книжка тощо; беручи по черзі 4 речі, відчуваємо їх у руках та проговорюємо вголос те, що відчуваємо (наприклад: чашка - тепла, прозора, кругла, гладенька), також можуть бути домашні улюбленці;

• намагаємося почути 3 звуки, на які ми раніше не звертали увагу (власне дихання, муркотіння котика, розмови дітей в іншій кімнаті тощо);

• за допомогою нюху намагаємося відчути приємний 2 запахи: кави, ароматного чаю, повітря тощо;

• відчути себе "тут і зараз" допоможе також проговорювання вголос відчуттів 1 смаку (кислий, соковите, свіжа), коли спробуємо просто воду, продукт (лимон, яблуко, хліб ...).

​

"Розчісуємо нерви"

"Розчісуємо нерви" (накладання мислеформи на об'єкт). Ви лежите в ліжку, розчешіть себе.

Уявіть, що на якійсь відстані від вас ви бачите себе, свою фігурку, тільки маленьку. Уявляєте, що ця фігурка вкрита волоссям, як волосяна людина. І кожне волосся - не просто волосся, а кожне волосся - це ваша нервова клітина.

Уявіть, що всі ваші нервові закінчення по всьому вашому тілу є волосся.

Волосся - це нерви (візуалізувати можна і з розплющеними очима).

Ідея в тому, що в якому стані на момент представлення знаходиться Ваша нервова система, в такому стані знаходиться і ваше волосся (наприклад, ви уявляєте себе "волохастиком", і це волосся сплутане, сухе, брудне - це означає, що ваша нервова система відчуває певні проблеми. Або це волосся може бути жирним, сальним, сплутаним, а може бути звичайним і навіть сіктися на кінцях).

Ви уявляєте та утримуєте цей образ на якійсь відстані від вас. Беремо свою провідну руку і уявляємо, що у нас в руці дуже м'яка, ніжна щітка для волосся. Намалюйте її такою, якою захоче ваша уява.

І тепер починаємо цю фігурку розчісувати. Дуже важливо робити саме фізичні рухи рукою (уявним гребінцем розчісуємо уявне волосся, але реальними рухами).

Коли ви рухатимете цим гребінцем за уявним образом, ви відчуєте, що не просто ворушите рукою, а вона ніби продирається крізь щось. І ви будете це відчувати у своєму фізичному тілі (можливо це будуть мурашки). Тобто ви впливаєте на вашу нервову систему. Ви можете подумки крутити фігурку та розчісувати з різних боків (і на якомусь етапі ці відчуття підуть по спині, потім по передній частині тіла, по руках, по ногах... у районі мозку може відчуватись особливе зусилля, щоб продерти це все).

Далі уявляємо, що над нашою фігуркою відкривається душ, теплий та приємний. Тепер замість гребінця в руках шампунь (найкращий для цього цієї фігурки). І ми починаємо мити її - волосся стає пухнастим, воно в піні...

Відчуйте, що відбувається з вами. Увесь бруд змивається. Погляньте, що тепер у Вашому тілі?

Прибираємо візуалізацію душу і знову прочісуємо. Зверніть увагу, як змінилися відчуття? Насамперед відчуття від того, як ви проводите гребінцем по цьому "волохастику". Зазвичай гребінець іде легше. Спостерігайте, як виходять стреси.

Техніка Дихальні практики для зняття стресу та панічних атак

Сісти зручно біля стіни, витягнути спину. Скласти руки на "сонячному сплетінні" та опустити до них голову.

Дихати подихом квадрата:

• вдих на 4 сек.;

• затримка дихання на вдиху на 4 сек.;

• видих на 4 сек.;

• затримка дихання на видиху на 4 сек.

​

Вправа "Вдих - видих"

Сядьте зручно. Максимально розслабтесь.

Зробіть глибокий вдих і короткий видих. Повторіть декілька раз.

Прислухайтесь до своїх відчуттів.

Зробіть короткий вдих і глибокий видих. Повторіть декілька раз.

Прислухайтесь до своїх відчуттів.

Порівняйте свої відчуття після першого і другого типів дихання.

Як ви себе відчуваєте після виконання вправи? Чи відчули ви відмінність між різними типами дихання?

​

Вправа "Повне дихання"

Для виконання повного дихання потрібно сісти, випрямити спину, розслабитися. Видихніть, вдихніть і починайте розслабляти м'язи живота. Це призводить до наповнення легенів повітрям. Але на цьому вдих не закінчується.

Продовжуйте активно вдихати повітря, поки не наповните грудну клітину (ви відчуєте, як вона збільшується в розмірах). На мить затримайте дихальний цикл, а потім починайте повільно випускати повітря. У міру вивітрювання повітря розслабляйте грудну клітину, втягуйте в себе живіт, буквально видавлюючи залишки повітря. Видих можна супроводжувати звуком "хм-м-м".

​

Вправа з китайської гімнастики

Зробіть три короткі носові вдихи без видихів. На перший вдих витягніть руки перед собою на рівні плечей. На другий вдих розведіть руки в сторони теж на рівні плечей. На третій вдих підніміть руки вгору над головою. Зробіть довгий видих через рот, при цьому руки тримаєте за головою, пальці стиснуті в замок, лікті розслаблені. Вправу слід повторити п'ять-шість разів.

​

Рухлива вправа для зняття напруги "Все навпаки"

Виконувати рухи услід за тим, хто проводить вправу, при цьому не повторювати їх, а робити все навпаки. Проте, якщо психолог підніме руку, потерпілий повинен опустити її; якщо розводить долоні, їх потрібно скласти; швидко махне рукою праворуч-повільно відведе руку ліворуч.

​

Глибоке та повільне дихання

Вдихаємо носом, видихаємо ротом. Робимо коротку паузу між вдихом та видихом. Видих має бути довшим, аніж вдих. Уявляємо, що надуваємо повітряну кульку, і видихаємо довго та повільно ротом. Одного вдиху та видиху недостатньо (мінімум 3 хвилини).

Пити воду маленькими ковтками, аби активувати рефлекс ковтання. Це дуже важливий рефлекс, пов'язаний з нормалізацією роботи блукаючого нерва.

Між ковтками робимо глибокий вдих та видих (мінімум 25 ковтків води).

Намагаємось затримувати воду в роті.

Вправа "Африканські танці"

Встаємо, згадуємо картинки з документальних фільмів про африканські племена, які танцюють навколо вогнища, та почергово вдавлюємо ноги в землю, згинаючи в коліні. Це не має бути красиво. Можна навіть не підіймати стопи, а просто переносити вагу тіла з однієї ноги на іншу (мінімум 1 хвилину).

Вправа "Запах квітів"

Запропонуйте дитині уявити, як вона відчуває запах квітки, глибоко вдихаючи через ніс і видихаючи через рот. Також можна подумки уявити собі квітку.

Вправа "Маленький зайчик"

Мов зайчик, який стрибає у саду, та нюхає все довкола, запропонуйте дитині зробити три швидкі вдихи через ніс і один довгий видих через рот.

Вправа "М'яч для зниження стресу"

Створіть свій умовний м'яч для зниження стресу. Наприклад, наповніть мішечок, тканину, пластиковий пакет або повітряну кулю сухим просом або рисом. Якщо помітили, що дитина відчуває стрес, попросіть її стиснути утворений "м'яч", щоб зняти м'язову напругу.

​

Вправа "Солдат та ганчіркова лялька"

Найпростіший і найнадійніший спосіб навчити дітей розслаблятися - це навчити їх чергування сильної напруги м'язів та наступного за ним розслаблення. Тому ця і наступна гра допоможуть вам це зробити в ігровій формі.

Отже, запропонуйте дитині уявити, що вона солдат. Згадайте разом з дитиною, як потрібно стояти на плацу, витягнувшись у струнку та завмерши.

Нехай гравець зобразить такого військового, як тільки ви скажете слово "солдат". Після того, як дитина постоїть у такій напруженій позі, скажіть іншу команду: "ганчір'яна лялька". Виконуючи її, хлопчик чи дівчинка мають максимально розслабитися, злегка нахилитися вперед так, щоб їх руки бовталися, ніби вони виготовлені з тканини та вати. Допоможіть їм уявити, що все їхнє тіло м'яке, податливе. Потім гравець знову має стати солдатом.

Вправа "Насос та м'яч"

Якщо ваша дитина хоч раз бачила, як м'яч, що здувся, накачують насосом, то йому легко буде увійти в образ та зобразити зміни, що відбуваються в цей момент із м'ячем.

Отже, станьте навпроти один одного. Гравець, що зображає м'яч, має стояти з опущеною головою, мляво висячими руками, зігнутими в колінах ногами (тобто виглядати як не надута оболонка м'яча). Дорослий тим часом збирається виправити це становище і починає робити такі рухи, ніби він тримає насос. Збільшуючи інтенсивність рухів насоса "м'яч" стає все більш накаченим.

Коли у дитини вже будуть надуті щоки, а руки з напругою витягнуті в сторони, вдайте, що ви критично оцінюєте свою роботу. Поторкайте його м'язів і нарікайте на те, що ви перестаралися і тепер доведеться здувати м'яч. Після цього зобразіть висмикування шланга насоса. Коли ви це зробите, "м'яч" здується настільки, що навіть впаде на підлогу.

Примітка. Щоб показати дитині приклад, як грати надувного м'яча, краще спочатку запропонувати йому побути в ролі того, хто працює насосом.

Тренер напружуватиметься і розслаблятиметься, що допоможе і йому відпочити, а разом і зрозуміти, як діє цей метод.

​

Вправа "Сніговик"

Батько і дитина перетворюються на сніговиків: встають, розводять руки в сторони, надувають щоки і протягом 10 секунд утримують задану позу.

Дорослий каже: "А тепер визирнуло сонечко, його жаркі промені торкнулися сніговика і він почав танути". Гравці поступово розслабляються, присідають навпочіпки і лягають на підлогу.

​

Пальчикова гімнастика

Запропонуйте дитині за допомогою пальчиків показати, як руки "стрибають", "радіють", "штовхаються", "кусаються", "тремтять", "бояться", "перемагають".

​

Вправа "Струшуємо зайве"

Ви розповідаєте дитині, що однією з найскладніших перешкод у досягненні успіху є згадки про минулі невдачі, але за допомогою гри можна "скинути" невдачі.

Спочатку "обтрушуємо" долоні, лікті, плечі, потім ноги, від пальців до стегон. Трясемо головою. Потім "струшуємо" усе зайве з обличчя.

​

Вправа "Подорож на хмарі"

Сядь зручніше і заплющ очі. Глибоко вдихни і видихни. Я хочу тебе запросити у подорож на хмарі. Стрибни на білу пухнасту хмару, схожу на гору м'яких подушок. Відчуй, як твоя спина і ноги зручно вмостилися на цій великій хмарній подушці. Тепер починається подорож. Твоя хмара вільно здіймається у синє небо. У небі високо і спокійно. Нехай хмара перенесе тебе в місце, де ти почуваєшся щасливим. Спробуй побачити це місце якомога детальніше. Тепер пора повертатися. Злізь зі своєї хмари і подякуй їй за таку чудову подорож.

Тепер спробуй намалювати місце, де ти почуваєшся спокійно і щасливо.

​

Дякую за увагу!