Українська іграшка –

історія та сучасність

Розробила

вчитель трудового навчання

ЗОШ І-ІІІ ст. ім. Пулюя смт. Гримайлів

Смолярська О.З.

Народна іграшка – унікальне явище традиційної народної культури українців. Вона є водночас предметом народної

гри, засобом виховання та розвитку дитини, об’єктом

творчості, реліктом автентичної культури, художнім

витвором, національним сувеніром.

Іграшка - річ, призначена дітям для гри. В народі її ще

називають цяцька, лялька, цяцянка, виграшка, забавка.

Без неї гра неможлива. Як найсуттєвіший компонент гри,

вона відіграє важливу освітню, розвивальну, виховну,

навіть організаційну ролі.

У IV—ІІІ тис. до н. е. трипільці виготовляли керамічні жіночі

статуетки, різноманітні фігурки тварин (овець, коней, биків) та їх дитинчат, які символізували плодючість.

З ІСТОРІЇ ІГРАШКИ

Дитячі іграшки давніх слов'ян (дерев'яні коники, качечки) знайдено під час розкопок на Наддніпрянщині. Датовані

вони приблизно X — початком XII ст. У той час побутували і так звані технічні іграшки: луки, мечі, дзиґи.

Опішнянська іграшка

В Опішні виготовляли глиняні іграшки, подібні до знарядь

праці і посуду («монетки»); свистунці: коники, баранці, гуски,

курки, півники, качки; вершники на коні, мама з дитиною,

жінка з куркою, ведмідь; сюжетні іграшки: «Весілля на

Полтавщині», «Хлібороб».

Лялька-мотанка – українська народна лялька, символ

жіночої мудрості, родинний оберіг.

Лялька-мотанка

На Поділлі відомими осередками виготовлення керамічної

іграшки були Бубнівка, Адамівка - Хмельницької, Калагарівка –

Тернопільської області. Найпопулярнішими тут були ляльки,

коники і вершники. Ляльок завжди ліпили у святковому одязі,

з намистом на шиї, модною зачіскою на голові; очі і рот

позначали крапками і рисками.

Керамічна іграшка

Дерев'яна іграшка

Дерево – матеріал, який у сільських умовах фактично

завжди під рукою. Тому найбільше іграшок-саморобок

роблять саме із дерева.

Це свистки, мороки, візки, колиски, мініатюрний посуд,

знаряддя праці, лялькові меблі і зброя.

Найціннішим з мистецької точки зору в яворівскій

іграшці є розпис. Саме він робить прості столярні вироби (дитячі меблі, музичні інструменти візки, коники, коники з вершниками тощо) витворами мистецтва.

Сирна іграшка

На Гуцульщині і донині роблять іграшки з сиру –

коників, баранців, бичків. Розміри фігурок невеликі: 10 см

заввишки та 16 см завдовжки. Цим промислом

займаються жінки.

Сучасні іграшки мають різне� призначення:�

• Розвиваючи іграшки для дітей.
• Декоративні іграшки для оздоблення приміщень.
• Колекційні іграшки.
• Народні іграшки.
• Обрядові іграшки.
• Іграшки для театральних вистав.
• Іграшка-сувенір.

За належністю іграшки поділяються на такі групи:

1. Транспортні іграшки, техніка, споруди;

2. Предмети для дитячої творчості;

3. Ляльки;

4. Фігурки людей та тварин;

5. Предмети ігрового вжитку;

6. Настільні ігри та іграшки

7. Спортивні іграшки;

8. Ялинкові та новорічні прикраси.

Іграшка – це феномен культури, виконаний з

певного матеріалу, що володіє формою,

змістом, значенням і сенсом. Образно кажучи, іграшка – це «грайливе дзеркальце» життя і

фантазії, а точніше, буття і свідомості.

На часі повернення до традиційних народних іграшок,

бо вони є пам’яттю етносу, нації,

людства про своє

минуле, це спадщина, яка подібна до рідної мови, казки, пісні. Вони

несуть в собі художню культуру,

народну творчість, розвивають

самобутні риси естетики свого

народу.

Робочий процес виготовлення іграшок