Козацька Україна після Полтавської битви

План

• Після Полтавської битви (ПРИГАДАЙТЕ СОБІ РІК?!) козацькою Україною прокотилася хвиля царського терору:

-виносилися смертні вироки мазепинцям,

-заборонялося друкувати книжки українською мовою,

-багатьох представників старшинської адміністрації було позбавлено урядових посад і маєтків. Натомість важливі посади надавалися росіянам та німцям, а також тій українській старшині, що зберегла відданість цареві.

-Чимало старшини було заарештовано й вислано до Сибіру. Висилали в Росію й сім’ї мазепинців, а на них самих влаштовували справжнє полювання в усіх країнах Європи.

До прикладу, племінника І. Мазепи Андрія Войнаровського було схоплено в Гамбурзі в жовтні 1716 р. Така сама доля спіткала й генерального осавула Григорія Герцика, якого заарештували у Варшаві.

Країнами Європи нишпорили агенти у пошуках Пилипа Орлика та його родини.

• Неймовірно тяжким випробуванням для українців стали примусові канальні роботи, будівництво фортифікаційних споруд, військові походи тощо. Людей відправляли до Петербурга, Астрахані, на Кавказ.
• 1721 р. 10 тис. козаків було відправлено на будівництво Ладозького каналу, а 1722 р. їх замінили нові 10 тис. козаків.
• Кількість тих, хто повертався, становила 30-60 %; решта козаків і селян вмирала від нестерпних умов життя, епідемій, каліцтв тощо.

• Після Полтавської битви значно посилився наступ на українську державність. Окрім прямого тиску, російська адміністрація, аби мати привід для втручання в українські справи, розпалювала ворожнечу між старшиною, гетьманом та простим населенням тощо.
• Зверніть увагу!
• Полтавська битва змінила політичну карту Європи.
• Перемога Петра І висунула Росію на одне з провідних місць у тогочасній європейській політиці.
• Міць Швеції та Польщі фактично було підірвано назавжди.
• Для України наслідки Полтавської битви виявилися вкрай несприятливими: російський уряд став на шлях ще більшого обмеження автономії Гетьманщини.

​

• Царський уряд поставив собі за мету підпорядкувати господарське життя Гетьманщини економіці Росії та перетворити українські землі на надійне джерело своїх прибутків. Царські заходи насамперед стосувалися торгівлі.
• На початку 18 ст. козацька Україна мала широкі торговельні зв’язки з Центральною та Західною Європою. Петро І своїми указами прагнув перекрити звичні торговельні шляхи, змусивши українські купецькі валки повернути до Росії.
• Подібних заборон та обмежень уживав російський уряд і щодо ввезення в Україну чужоземних товарів. Такі заходи мали примусити українців купувати замість іноземних виробів перейти до молодої московської мануфактури.
• Стримувала розвиток торгівлі й митна політика: встановлене на російсько-українських кордонах мито використовувалося не для збагачення української державної скарбниці, а надходило до Москви.

​

​

Крім того:

• місцевим купцям і торговцям заборонялося торгувати із закордоном;

• вводилася державна монополія на багато товарів;

• центральна влада часто наперед визначала торги та ярмарки, особливо в Росії, де могли торгувати українці;

• у 1701 р. цар заборонив вивозити з України прядиво, його мали везти в Європу через Архангельськ;

• у 1714 р. цю заборону було введено на віск, олію, сало тощо, у 1720 р. — овечі шкури і вовну.

Українські купці змушені були за безцінь продавати свій товар російським купцям, які через російські порти вивозили їх за кордон

- Заборонялася торгівля з Запорожжям.

- Було значно обмежено право українців їздити на південь країни по сіль, рибу.

Підривало економіку України постійне перебування на її території численного російського війська (іноді понад 10 тис. осіб), що утримувалося за рахунок українського населення.

• Одним із заходів, що перешкоджав розвиткові української економіки, було прагнення російського уряду запровадити в обіг на українській території мідні гроші, щоб срібні й золоті залишалися переважно в Росії, задля збагачення державної російської казни.
• Руйнувало економіку України і постійне перебування на її території численного російського війська (понад 10 тис.), що утримувалося коштом українського населення

• Російський царат прагнув тримати під контролем діяльність таких могутніх осередків культури, як Києво-Могилянська академія ПРИГАДАЙТЕ ЗА КОГО ВОНА ОТРИМАЛА СТАТУС АКАДЕМІЇ І КОЛИ??? та Києво-Печерська лавра.
• Так, 1709 р. Петро І наказав київському воєводі вислати за кордон усіх «польських» (тобто правобережних за походженням) студентів і повідомити, скільки залишиться студентів «малоросійських» - вихідців з Гетьманщини, а також скільки є ченців-викладачів з Правобережжя.

​

• Різко змінювалося на гірше становище Київської митрополії. Довгий час царський уряд прагнув вивести Київську митрополію з-під підпорядкування константинопольському патріархові, встановивши над нею зверхність московського патріарха.
• ПРИГАДАЙТЕ РІК ТА ГЕТЬМАНА ЗА КОГО КИЇВСЬКА МИТРОПОЛІЯ ПЕРЕЙШЛА ДО МОСКОВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ?

​

• У 1722 р. вперше ієрархові Київської митрополії було надано титул архієпископа Київського та Малої Росії. Призначати його мав церковний синод на чолі з царем у Петербурзі. Отже, Київська митрополія перетворилася на звичайну єпархію Російської православної церкви.

​

 СЛОВНИЧОК

• Синод - духовна колегія - вищий керівний орган церкви після ліквідації Петром І 1721 р. патріаршої форми управління Російською православною церквою.

​

• Руйнація української культури здійснювалася й такими заходами, як переманювання українських учених, богословів, письменників і педагогів із Києва до Петербурга та Москви.
• Отримавши високі посади, вони змушені були усним і писаним словом славити царя та його політику, а І. Мазепу й усіх, хто подібно до нього зважувався виступати проти царату, всіляко паплюжити. Така доля спіткала Ф. Прокоповича, Стефана Яворського, Гаврила Бужинського та багатьох інших.
• Від часів Петра І з України почали вивозити історичні пам’ятки, рідкісні книги тощо.
• У 1720 р. цар наказував, щоб «у всіх монастирях... оглянути й забрати давні жалувані грамоти та інші оригінальні листи, також книги історичні, рукописні й друковані».

​

• У 1713 р. Петро І видав указ про перейменування Московії на Росію, а в 1721 p., після перемоги в Північній війні, — на Російську імперію.
• Лівобережну Україну — Гетьманщину — офіційно почали називати Малоросією.
• У 1721 р. Києво-Печерській і Чернігівській друкарням було заборонено друкувати книги, крім церковних, та й ті мали пристосовуватися до російських норм.

​