Художнє осмислення героїчної і трагічної історії України в поезії Євгена Маланюка «Уривок з поеми»
«Поет боротьби й вселюдських ідеалів»
Поет-емігрант Є. Маланюк своє життя і творчість присвятив Україні, уславленню її героїчного минулого та утвердженню віри в незалежне майбутнє.
Поет-патріот і воїн за духом, Є. Маланюк ще у 20-х роках на фронтах громадянської війни у складі добровольчої армії УНР захищав суверенність Вітчизни, осмислював поразку її в закордонних таборах для інтернованих осіб і розвивав ідею утвердження державності України, перебуваючи на теренах чехословацької еміграції.
Боротьба за національне й соціальне відродження України, утвердження її державності — центральна ідея поетичного світу Є. Маланюка.
Любов до Батьківщини, жодного разу не зрадивши, проніс поет через усе життя, усі довгі роки еміграції, нею жив, нею дихав, нею марив.
У поетичних рядках Є. Маланюка образ України розкривався в різних контрастних значеннях: одночасно почуттям любові та ненависті, надії та розпуки. Поет не міг пробачити своїй, найдорожчій у світі, Батьківщині малодушності, небажання стати державною нацією, зрадництва власним інтересам, рабської покори завойовникам.
Велика синівська любов спонукала його дивитися правді у вічі, хоч би якою гіркою вона не була. Щоб зрушити національну свідомість, варто не лише підносити позитивне в історичному досвіді, а й мати мужність вказати на потворне й ганебне в історії. У багатьох віршах поет відмовляється назвати Україну матір'ю, натомість вважає її «повією ханів і царів».
Літературознавець М. Неврлий писав: «Любити і ненавидіти Батьківщину дано геніям. Так немилосердно картати Україну міг лише той, хто був готовий віддати за неї своє життя».
Уривок з поеми
Je suis un fils de cette race*...�E. Verhaeren
Внук кремезного чумака,�Січовика блідий правправнук,�Я закохавсь в гучних віках,�Я волю полюбив державну.��І крізь папери, крізь перо,�Крізь дні буденні — богоданно�Рокоче запорозька кров�Міцних поплічників Богдана —��Тих отаманів курінних,�Що під гармати революцій�Уміли кинуть п'яний сміх�В скривавлене обличчя — муці.
Чия залізна голова�Із-під катівської сокири�Жбурляла в чернь такі слова,�Що їй мороз ішов за шкіру.��Хто в дикий вихор гопака�Втіляв життя назустріч степу,�Й чия упевнена рука�Зміцняла сивого Мазепу.��Коли ж в батуринськім огні�Держава рухнула, тоді-то�Вони взяли свячений ніж,�Залізняка майбутні діти!
________
* Я син цієї раси ( з бельг.)
Хай згинуло, хай загуло —�Вони лишилися, як криця!�І жадний примус, жадне зло�Їх не примусило скориться.��Херсонські прерії — мов Січ,�А кобзарем — херсонський вітер,�І рідним був одразу клич:�— Вставайте! Кайдани порвіте!��Бо ж там тече козацький Буг�Й — не раз червоная — Синюха,�А я там весен вербний пух�І дух землі — з дитинства нюхав.
Як не калічила Москва,�Не спокушав її розгон той —�Та враз підвівсь, і запалав,�І з серця кров'ю крикнув Гонта.��...Даремно, вороже, радій —�Не паралітик і не лірник�Народ мій — в гураґан подій�Жбурне тобою ще, невірний!��Ще засилатимеш, на жаль,�До Києва послів московських —�І по паркету наших заль�Ступати лаптю буде сковзько.
Словникова робота
Рокотати — 1. Утворювати розкотисті монотонні звуки, рокіт. 2. Лунати, звучати (про рокітливі звуки).
Криця — 1. Те саме, що сталь. 2. Шматок неочищеного від різних домішок заліза пористої будови, який утворюється під час виплавляння сталі з руди або чавуну. 3. Те саме, що кресало.
Прерія — рівнинна місцевість у Північній Америці з трав'янистою рослинністю степового типу. Степовий ландшафт, що нагадує таку місцевість.
Синюха — річка в Україні, в межах Новоархангельського і Вільшанського районів Кіровоградської області та Первомайського району Миколаївської області. Ліва притока Південного Бугу (басейн Чорного моря).
Паралітик — людина, хвора на параліч.
Гураґан — буря, буревій, смерч, тайфун.
1. Поділіться своїми враженнями від вірша «Уривок з поеми» Є. Маланюка.
2. Розкрийте мотив твору.
3. Схарактеризуйте галерею історичних постатей в образній системі поезії.
4. За допомогою яких художніх засобів досягається виразність ідеї твору?
5. Поясніть авторський вибір епіграфа до поезії. Як ви розумієте слова бельгійського поета Е. Верхарна? Прокоментуйте їх.
6. Які пророчі думки висловлено у вірші? Чим актуальні вони нині?
Виявляємо літературну компетентність
Паспорт поезії “Уривок з поеми”
Літературний рід: лірика.
Жанр: ліричний вірш.
Вид лірики: громадянська, патріотична.
Провідний мотив: оптимістична віра у свій народ та його світле майбутнє.
Художні засоби: епітети (залізна голова, п’яний сміх, запорозька кров); метафори (народ мій жбурне, рокоче запорозька кров); порівняння (херсонські прерії - мов Січ); алюзії (Вони взяли свячений ніж, / Залізняка майбутні діти; Вставайте! Кайдани порвіте!); інверсія (народ мій).
Підсумуймо!
У своїй творчості Євген Маланюк синтезував неоромантичні, символістичні та неокласичні тенденції української лірики, стрижнем якої було висвітлення історичної долі України. У його поезії відбилися протести проти століть безправності на Україні, проголошувалася потреба формування нової, національно-свідомої особистості.
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Підготуватися до самостійної роботи за творчістю Є. Маланюка.