Відзначення і вшанування
пам’ятних дат і ювілеїв
як засіб збереження національної пам’яті Українського народу
31 березня 2023 р. - 150 років із дня народження Миколи Міхновського (1873-1924), громадського та політичного діяча, юриста, публіциста, учасника боротьби за незалежність України у XX столітті
15 травня 2023 р. - 150 років із дня народження Павла Скоропадського (1873-1945), державного, політичного і військового діяча, гетьмана Української Держави
Постанова Верховної Ради України № 1982-IX від 17.12.2021 «Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2022-2023 роках»
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1982-IX#Text
У 1900 р. за пропозицією керівництва Революційної української партії написав проєкт програми цієї політичної сили. Проєкт викликав гостру дискусію через акцент на національному питанні, тоді як Д. Антонович та його однодумці першочерговим завданням вважали соціальні перетворення. Цей проєкт був виданий у Львові у вигляді брошури «Самостійна Україна».
МИКОЛА МІХНОВСЬКИЙ (1873–1924) – громадсько-політичний діяч, учасник українського визвольного руху кінця ХІХ – початку ХХ ст.
Народився в с. Турівка на Київщині в сім'ї сільського священика. Навчався на юридичному факультеті Київського університету (1890–95).
Був учасником тарасівського гуртка, створеного В.Боровиком. Вважається одним із засновників «Братства тарасівців». Автор програми «Кредо молодого українця».
Займався адвокатською практикою спочатку в Києві, від 1899 р. – у Харкові. Брав активну участь в українському громадсько-політичному житті. Його ім’я стало відомим українському суспільству після промови 9 лютого 1900 р. у Полтаві, 26 лютого 1900 р. в Харкові на святкуванні шевченківських роковин.
Оцінка М. Міхновським становища українського народу
під владою Російської імперії
Відновлення незалежної Української держави як
єдино можливий шлях покращення становища українського народу
Микола Міхновський уперше в новій історії України ХІХ ст. – початку ХХ ст. висунув ідею політичної самостійності України.
Чому ми пам’ятаємо Миколу Міхновського?
Самостійницька течія українського визвольного руху: Українська народна партія
Дата створення | 1902 р. |
Ініціатор створення | М. Міхновський |
Програмні цілі | Об’єднання всіх українців у боротьбі з чужоземцями за вільну Україну |
Практична діяльність | 1. Видавницька діяльність: відозви і прокламації «Робітницька справа в програмі УНП», «Справа української інтелігенції в програмі УНП» Витяг із «Десяті заповідей УНП» «1. Одна-єдина, неподільна, самостійна, вільна, демократична Україна, республіка робочих людей — це ідеал української людини, за здійснення якого ти повинен боротися, не шкодуючи свого життя. <…>3. Україна для українців, тому виганяй з неї усіх ворогів-зайдів» |
2. Створення бойової організації самостійників «Оборона України», яка мала очолити всеукраїнське національне повстання. У межах підготовки до повстання – плани провести акції проти «символів панування» Росії в Україні», тобто пам'ятників царям у Києві та Одесі. |
Для учнів середніх класів пропонуємо:
1. Розмістити на сайтах, блогах та в соціальних мережах листівку.
2. Організувати перегляд відеоматеріалів УІНП із серії «Люди свободи» про Миколу Міхновського: https://www.youtube.com/watch?v=iv-EdeRpfkc
3. Під час дистанційних уроків історії, годин спілкування обговорити значущість ідеї боротьби за політичну самостійність України, яку висунув М. Міхновський (слайди 3-6)
https://www.radiosvoboda.org/a/30651733.html
Для учнів старших класів пропонуємо:
2. За умови допомоги вчителів історії:
Обговорення причин протистояння між М. Міхновським та керівництвом РУП на чолі з Д. Антоновичем у 1900 р., між М. Міхновським та керівництвом Української Центральної Ради у 1917 р.
Матеріали для обговорення:
Питання: Уважно прочитайте витяг із брошури
М. Міхновського «Самостійна Україна».
1.Як М. Міхновський оцінював діяльність українофілів? Які аргументи він наводив?
2. Згадайте уроки історії 9-го класу. Хто такі українофіли? Чим вони займалися?
3. Чи вважаєте ви об’єктивною оцінку М. Міхновським діяльності українофілів?
Микола Міхновський був засновником часописів "Самостійна Україна" (1905), "Хлібороб" (1905), "Запоріжжя" (1906), "Слобожанщина" (1906), "Сніп" (1912–13).
Під час Першої світової війни – поручик, служив у Київському військовому суді. Разом з однодумцями розробив програму творення українського війська, яку з початком Української революції 1917–1921 рр. активно втілював у життя.
Засновник і керівник утвореного 16 березня 1917 р. Українського військового клубу імені гетьмана Павла Полуботка, член Українського генерального військового комітету, один з організаторів 1-го Українського полку ім. Б.Хмельницького.
Виступав від УГВК на Всеукраїнському національному конгресі 1917 р., обраний членом Української Центральної Ради. Діяльність М. Міхновського, спрямована на утворення української армії, не була підтримана соціалістичною більшістю керівництва УЦР. Після Першого Українського військового з'їзду 18–21 травня 1917 р. вийшов зі складу УГВК.
Був звинувачений Українською Центральною Радою в причетності до виступу 2-го Українського полку ім. П.Полуботка в липні 1917 р. (повстання самостійників, або повстання полуботківців). Був відправлений на Румунський фронт.
Після «Самостійної України…»
Восени 1917 р. Микола Міхновський оселився на Полтавщині, обраний Лубенським мировим суддею, приєднався до Української демократичної хліборобської партії (УДХП), сприяв поширенню її впливу.
За Української Держави перебував в опозиції до влади, був одним з лідерів УДХП.
Після початку протигетьманського повстання 1918 р. виступав за примирення сторін (гетьмана П.Скоропадського та Директорії Української Народної Республіки) та утворення коаліційного кабінету при збереженні гетьманату. Разом із хліборобами-демократами розробляв план усунення Директорії УНР від влади шляхом встановлення військової диктатури.
У 1920 р. марно намагався емігрувати з Новоросійську. Залишився на Кубані, учителював, працював у кооперації.
У 1924 р. повернувся до Києва, був там заарештований Державним політичним управлінням УСРР, після кількох днів допитів опинився на волі. Наступного дня після звільнення скінчив життя самогубством, проте обставини смерті не з'ясовані.
Після «Самостійної України…»