Тема: Озимі культури
1. Біологічні особливості озимих культур.
2. Причини загибелі озимих при перезимівлі.
3. Контроль за станом перезимівлі
(1)ст. 56-60
Науменко Г.В.
1. Зернові культури діляться на такі біологічні форми: озимі, ярі, дворучки.
Озимі для проходження стадії яровизації в початковий період росту потребують низьких температур (від 0°С до +10°С) впродовж 20-40 днів при осінньому освітлені. Тому їх сіють восени, а врожай зерна одержують після перезимівлі - влітку.
При сівбі навесні вони кущаться і не формують стебел і колосся.
Ярі для проходження стадії яровизації потребують вищих температур: від 5°С до 20°С впродовж коротшого періоду (7-20 днів) і при весняному освітленні.
Ярі сіють весною, а врожай зерна збирають цього ж літа.
Дворучки проходять стадію яровизації при температурі 3-І5°С Це перехідні форми. Вони здатні виколошуватися і давати врожай зерна при весняній сівбі, маючи вищу зимостійкість за ярі форми, при осінній сівбі.
Біологічною особливістю дворучок є те, що восени вони пізніше закінчують вегетацію, порівняно з типово озимими сортами, а весною раніше її відновлюють.
Ріст озимих відбувається восени до настання морозів. При зниженні температури і скороченні довжини дня ростові процеси зупиняються. У рослин настає стан спокою, в якому вони перебувають впродовж зими. Весною, після настання плюсових температур, вегетація рослин відновлюється.
Із озимих культур найбільш морозостійке жито, що витримує морози до -20°С і більше на глибині вузла кущіння, Менш стійка озима пшениця, для якої небезпечними є температури нижче мінус 16 – 18оС. Озимий ячмінь пошкоджується при морозі нижче 12°С.
Рослини зимою витримують великі морози внаслідок підготовки до зимівлі (загартування).
Загартування рослин - це комплекс складних фізіологічних і біохімічних процесів, які проходять у відповідних умовах. Загартування проходить восени у дві фази.
Першу фазу рослини проходять впродовж 10-12 днів у сонячну суху погоду при температурі 8-15°С вдень і близько 0°С вночі. В цей період у рослинах відбувається інтенсивне нагромадження розчинних вуглеводів і амінокислот.
Друга фаза загартування відбувається при температурі від 0° до мінус 5°С. Як на світлі, так і в темноті проходить обезводнення клітин, вода з цитоплазми переходить у міжклітинний простір.
Зростає концентрація клітинного соку у вузлах кущіння, що запобігає утворенню кристалів льоду в тканинах рослин під дією низьких температур. Повне загартування рослин триває 18-22 дні.
2. Несприятливі умови перезимівлі викликають часткове пошкодження або повну загибель рослин.
Небезпечний період настає на стику зими і весни, коли танення снігу змінюється заморозками, а рослини зменшують ступінь загартування і їх морозостійкість падає.
Найбільш негативну дію мають такі явища: вимерзання, випрівання, вимокання, випирання, утворення льодяної кірки.
У більшості випадків загибель рослин спричиняється не одним окремим чинником, а комплексною їх дією. Тому необхідно деталізувати сутність двох понять - морозостійкість і зимостійкість,
Морозостійкість - це здатність рослин витримувати низькі температури. Цей термін тотожний такому явищу, як стійкість до вимерзання.
Щоб перенести усі несприятливі умови зимівлі, відновити вегетацію і дати повноцінний урожай, рослина повинна мати достатній запас міцності і життєвих сил, які охоплює багатогранний термін – зимостійкість. Це поняття включає не тільки морозостійкість, а й стійкість до інших вище перерахованих несприятливих явищ і є тотожним терміну - перезимівля.
Ступенем морозостійкості визначається і зимостійкість рослин. Чим вона вища - тим більше число рослин має ймовірність перезимувати.
Вимерзання. Загибель рослин відбувається внаслідок негативної дії температури, величина якої визначається ступенем морозостійкості. Причиною загибелі є те, що в міжклітинному просторі тканин замерзає вода.
Рослини вимерзають при недостатньому загартуванні чи розгартуванні внаслідок різкого потепління у зимовий період, відсутності снігового покриву і зниженні температури до критичної межі.
Випрівання. Озимі культури, перебуваючи тривалий час під глибоким шаром снігу при плюсових температурах в умовах слабкого освітлення починають інтенсивно дихати. Відбувається вуглеводне виснаження рослин і вони уражаються сніговою пліснявою та іншими хворобами.
Схильні до випрівання сильнорозвинуті рослини ранніх строків сівби, загущені посіви та посіви, під які було внесено високі дози азоту восени.
Вимокання. Загибель рослин від застоювання води відбувається восени або весною головним чином у районах надмірного зволоження на понижених місцях і на глинистих водонепроникних ґрунтах при надмірній кількості опадів або, якщо тала вода збирається в ямах, щілинах, які утворюються при порушенні прийомів обробітку грунту.
Рослини гинуть внаслідок обмеження доступу кисню і надмірних витрат цукрів в анаеробних умовах. Попадаючи в умови затоплення, рослини вже через 8-10 днів жовтіють, а через 12-15 днів знебарвлюються і гинуть.
Випирання. Причиною випирання є збільшення об'єму грунту при замерзанні. Після відтавання грунт осідає, що призводить до оголення вузла кущіння і обривання коріння.
Випирання рослин може бути також при сівбі озимої пшениці після свіжої оранки.
Льодяна кірка. Найчастіше спостерігається в районах з нестійким сніговим покривом, частими відлигами і заморозками, з різкими перепадами температури у зимовий і ранньовесняний періоди. Шкідлива дія кірки посилюється рано навесні, коли рослини ослаблені і менш зимостійкі.
Розрізняють висячу льодяну кірку, що утворюється на поверхні снігового покриву під час відлиги і наступного похолодання, та притерту кірку, що є результатом одночасного замерзання води на поверхні й у верхніх шарах ґрунту.
Заходи боротьби із причинами загибелі озимих культур в зимово-весняний період включають:
3. За посівами зернових необхідно вести постійне спостереження і, виходячи з їх стану, проводити корегування агротехнічних заходів. Вперше обстежують посіви після припинення осінньої вегетації перед настанням зими. За станом посівів спостерігають різними методами.
Метод монолітів. На одному полі у чотирьох типових місцях відбирають по 4 моноліти, які можна позначити ще восени. При відбиранні моноліту місце очищають від снігу і сокирою вирубують моноліт розміром 30×30 см на глибину 10 см.
Моноліти відбирають у третій декаді січня (25.01), лютого (23.02) та в першій декаді березня (10.03), а також після кожного сильного зниження температури нижче 20°С.
Моноліти вміщують у спеціальні ящики з кришками, укривають і перевозять у приміщення на 1–2 доби при температурі 6–8°С для відтавання. Потім їх переносять в освітлене і тепле приміщення з температурою 15–20°С на відрощування.
Рослини систематично поливають, запобігаючи підсиханню ґрунту. Відрощують рослини протягом двох тижнів, після чого підраховують кількість живих, які дали приріст маси, і мертвих, які не відросли.
Водний метод. За таких самих умов, як і при монолітному методі, у типових місцях вирубують рослини з двох суміжних рядків довжиною по 30 см на глибину 2–3 см нижче вузла кущіння. Проби вміщують у монолітні ящики і перевозять для відтавання на 1–2 доби при температурі 6–8°С. Після цього рослини відмивають, відрізують верхівки листків і корінці на відстані 1 см від вузлів кущіння.
Підготовлені таким способом рослини вміщують у склянки або ростильні, щоб їх вузли кущіння були наполовину у воді. Відрощують рослини при кімнатній температурі, на світлі, підрахунки роблять через тиждень. Воду систематично (через день) міняють.
Метод цукрового відрощування.
Спочатку все роблять так само, як і при водному методі, але підготовлені до відрощування рослини спочатку вміщують 2-3% розчин сахарози.
Результати одержують на 2-3 дні раніше.
Остаточну оцінку стану озимих дають навесні після початку відростання рослин, коли можна відрізнити живі рослини від тих, що загинули.
Залежно від рівня густоти встановлюють необхідність проведення тих чи інших агротехнічних заходів догляду за посівами.
При обстеженні візуально оцінюють стан посівів за п'ятибальною шкалою:
5 балів – перезимували майже всі рослини, зрідженості не помітно;
4 бали – перезимівля добра, зрідженість рослин не перевищує 25%;
3 бали - зрідженість значна, загинуло від 26 до 50%;
2 бали - зрідженість велика, загинуло понад 50% рослин;
1 бал - збереглись поодинокі рослини.
Сильнозріджені посіви (1-2 бали) потрібно пересівати ярими культурами.
Посіви оцінені 4-5-ма балами, продовжують вирощувати на зерно.
Контрольні питання: