1 of 20

Урок 22. Дата: 12-16.02�Італія в останній третині ХІХ – на початку ХХ ст.

2 of 20

План уроку:

  • 1. Особливості розвитку Італії після об´єднання. Проблема Півдня.
  • 2. Економічний розвиток Італії наприкінці ХІХ ст. Трудова еміграція.
  • 3. “Ліберальна ера” Джованні Джолітті.
  • 4. Пріорітети зовнішньої політики Італії.

3 of 20

Завершення об´єднання.

3 жовтня 1871 р. місто Рим увійшло до складу Італії.

4 of 20

Особливості розвитку Італії після об´єднання.

  • Дві війни проти Австрії, утримання значної армії та флоту, визнання фінансових зобов’язань колишніх італійських держав.
  • Відсутність значної промислової бази, низький рівень розвитку сільського господарства, убогість і неписьменність більшої частини населення.

5 of 20

Політичний устрій

Законодавча влада

Парламент

Сенат – верхня палата (призначалася довічно)

Палата депутатів (обиралася)

Король

Виконавча влада

Конституційна монархія

6 of 20

  • Правом голосу користувалися чоловіки, які досягли 25-річного віку, вміли читати й писати, а також мали певний статок.
  • За Конституцією всі громадяни були рівними перед законом, їм гарантувалися основні права і свободи.

Віктор Еммануїл ІІ

7 of 20

Держава і церква

  • У 1871 р. король підписав закон, за яким папа римський оголошувався особою священною і недоторканною.
  • На утримання папського двору держава виділяла необхідні кошти, але його територіальні володіння обмежувалися Ватиканським палацом і ще кількома будівлями.
  • Папа мав право підтримувати дипломатичні відносини з іншими країнами.

8 of 20

Політична боротьба

Історична права партія (“праві”)

Історична ліва партія (“ліві”)

«Праві» представляли інтереси земельної аристократії, фінансистів.

«Ліві» — інтереси промисловців.

9 of 20

У 1892 р. виникла Соціалістична партія італійських трудящих

(із 1895 р. — Італійська соціалістична партія).

10 of 20

  • У 1895 р. виникла Італійська республіканська партія, яка, крім республіканських ідеалів, обстоювала демократичні й соціалістичні права.
  • Радикальна, що продовжувала революційні традиції Дж. Мадзіні й Дж. Гарібальді.
  • Активно долучилася до політичної боротьби католицька церква, із політичної діяльності якої було знято заборони.

11 of 20

Економічний розвиток Італії наприкінці ХІХ ст.

Встановлення державної монополії.

Формування банківської системи.

Північ країни була промислово розвинутою.

Південь залишався аграрним придатком.

12 of 20

  • Трудова еміграція — явище економічного життя, яке характеризується від’їздом працездатного населення з районів аграрного перенаселення чи економічного занепаду для заробітку або постійного проживання до інших територій, країн.

13 of 20

  • Злиденне становище доводило населення до відкритого прояву невдоволення: спалахували страйки робітників (Мілан, 1898 р.), селянські повстання (острів Сицилія, 1893—1894 рр.).
  • Актом помсти за тяжку долю своїх співвітчизників за океаном і вдома стало вбивство короля Умберто І (1878—1900 рр.) емігрантом, що повернувся зі США, анархістом Гаетано Бреші.

14 of 20

Ліберальна ера Джованні Джолітті.

  •  Джованні Джолітті

(1842-1928).

  • У 1903 р. Джолітті очолив кабінет міністрів і з перервами залишався при владі аж до початку Першої світової війни.

15 of 20

“Ера Джолітті”

  • В економічній сфері він сприяв розвитку торгівлі й підприємництва, розширенню внутрішнього ринку,
  • здійснював заходи щодо посилення ролі держави в економічних процесах (націоналізував залізниці, надавав державну допомогу та замовлення, вигідні кредити),
  • упорядкував фінанси й борги країни.

16 of 20

“Ера Джолітті”

  • Дж. Джолітті провів дві виборчі реформи, які сприяли розширенню виборчих прав: їх отримали 25 % населення.
  • Було знято обмеження на створення робітничих організацій та профспілок, визнано право на страйки.
  • Запроваджувалися громадські роботи й трудове законодавство, що обмежувало робочий день і забороняло нічну працю жінок та підлітків. Зокрема, було встановлено, що діти, які залучалися до роботи на промислових підприємствах, мали досягти 12 років, а не 9, як було раніше, у шахтах - 14 замість 10 років.

17 of 20

Колоніальна політика Італії.

  • У 80-ті рр. XIX ст. основним напрямком колоніальної експансії стала Північно-Східна Африка.
  • У 1885 р. італійська армія захопила місто Массауа на узбережжі Червоного моря, що стало основою для завоювання першої колонії — Еритреї.
  • У 1888 р. Італія оголосила свій протекторат над Сомалі.
  • Під час війни 1895—1896 рр. Поблизу міста Адуа 17-тисячна італійська армія була розгромлена 100-тисячною абіссинською (ефіопською).

18 of 20

Зовнішньополітичний курс

Італія

Німеччина

Австро-Угорщина

1888 р.

проти Франції

19 of 20

Закріплення нового матеріалу:

  • 1. Яка подія стала завершенням об’єднання Італії?
  • 2. Яку форму правління мала країна після об’єднання?
  • 3. Які політичні сили вели боротьбу за владу в Італії після об’єднання?
  • 4. Назвіть риси економічного розвитку Італії наприкінці XIX ст.
  • 5. Якою була головна причина масової еміграції італійців у другій половині XIX ст.?
  • 6. Який період розвитку Італії називають «ерою Джолітті»?

20 of 20

Домашнє завдання

1. Параграф 19.

2. Переглянути презентацію.

Список використаних джерел: