Народився В.Сосюра на станції Дебальцеве (нині Донецької області).
За своїм національним походженням Володимир Миколайлович — не українець. По батькові він — француз. Про це В. Сосюра неодноразово згадує у своїх віршах і споминах.
Його батько, Микола Володимирович, за фахом кресляр, був людиною непосидющою й різнобічно обдарованою, змінив багато професій, вчителював, працював сільським адвокатом, шахтарем.
Мати поета — Марія Данилівна Локотош — мадярка, робітниця з Луганська, займалася хатнім господарством.
Дитячі роки майбутнього поета минули у с. Третя Рота (нині м. Верхнє), у старій хворостянці над берегом Дінця, де в одній кімнатці тулилися восьмеро дітей і батьки.
Володимир змалку мусив заробляти на шматок хліба в бондарному цеху содового заводу, наймитував у багатіїв. Влітку працював, узимку ходив до школи.
Початкову освіту здобуває під опікою батька, зачитується пригодницькою літературою (Майн Рід, Жюль Верн, Фенімор Купер), віршами О. Кольцова та І. Нікітіна.
1911 р. вступає до міністерського двокласного училища у с. Третя Рота. Маючи блискучу пам'ять, легко виходить у кращі учні, захоплюється співом і художньою літературою.
5 of 13
�
1914 р. він вступає до трикласного нижчого сільськогосподарського училища у с. Яма, але смерть батька у 1915 р. змушує його залишити навчання й працювати на содовому заводі бо на нього, старшого в сім'ї, лягли турботи про матір та сімох менших братиків і сестричок..
Восени 1916 р. В.Сосюра повертається до училища, аби пробути тут до буремної осені 1918 р.
Тут в 1916-1917 pp. В. Сосюра пише поезії, які вперше публікуються в бахмутській "Народной газете" та лисичанських газетах "Голос рабочего" і "Голос труда". Більшість поезій ("Гроза", "Бокал", "Вновь один") сповнена традиційними мотивами російської романсової лірики. Разом з тим деякі створені під впливом поетики Некрасова ("Много в душе еще песен неспетых", "Товарищу").
Володимир багато читає. Його серце окрилювали Шевченкові пісні. Захоплюється творами Франка, Лесі Українки, Пушкіна, Лєрмонтова, Некрасова. Пробує і свої сили в поезії — спочатку російською, а потім українською мовою.
Утворення Української Народної Республіки в листопаді 1917 року Сосюра зустрів радо, як весну людства.
Поет вірить у революційне оновлення життя і разом з тим болісно, гостро реагує на драму громадянської війни, що відбито ним у вірші “Брат на брата”.
8 січня 1965 року натруджене серце Володимира Сосюри зупинилося...
На могилі поета споруджено пам'ятник, ім'я Сосюри надано Будинку культури склозаводу м. Лисичанська та одній з вулиць Києва. Земляки Сосюри в Лисичанську відкрили музей поета, спорудили йому пам'ятник.
У Києві на будинку, де жив і працював поет, встановлено меморіальну дошку з барельєфом. Знайоме дороге обличчя. Теплий погляд очей. Поет замріяно вдивляється у солов'їну далечінь.
Найніжнішим ліриком, українським соловейком називають Володимира Сосюру, чиє поетичне слово народжувалося з любові і з любов'ю промовляло до всього сущого на землі. Ліричні вірші, поеми, автобіографічна проза - це безмежний світ поета, це історія, пережита в любові й ненависті, радості й журбі, пережита гостро, до сліз, до знемоги. У глибинах його слова криється відчуття, яке підносить людину на рівень високої мети-мрії і дарує дивовижну свободу.