Аналіз ліричного твору

Ірина Олександрівна Небеленчук,

старший викладач кафедри теорії і методики середньої освіти комунального закладу «Кіровоградський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти імені

Василя Сухомлинського»,

кандидат педагогічних наук

Складові, що спрямовані

на розкриття поняття «вміти аналізувати художній твір»:

• виокремити складові частини;
• дослідити їх;
• розчленувати цілісний твір

на частини, елементи, компоненти;

• розглянути й осягнути;
• синтезувати.

​

ЧИННИКИ АНАЛІЗУ ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ

• структура й елементи змістової організації

твору;

• структура й організація внутрішньої форми

твору;

• зовнішня форма твору;
• тема, проблематика, фабула, характер, пафос,

ідея;

• система образів;
• художньо-мовленнєва організація твору.

​

​

АНАЛІЗУВАТИ ХУДОЖНІЙ ТВІР ОЗНАЧАЄ:

​

• сприймати його не пасивно, а осмислено активізуючи всі якості активного читача;
• глибоко проникати в тканину художнього твору;
• розуміти його не на побутовому рівні,

а в контексті світової літератури;

• отримувати естетичну насолоду

від твору як мистецтва слова.

​

ПРИЙОМИ РОБОТИ

ЗІ СЛОВАМИ АБО СПОЛУКАМИ СЛІВ

• учитель звертає увагу учнів на наявність позначок біля незрозумілих слів; якщо таких позначок немає, то учитель пропонує учням знайти слова у тексті;
• учитель пропонує учням самостійно пояснити незрозумілі слова;
• учні намагаються пояснити незрозумілі слова за допомогою контексту;
• учитель пропонує використати слова синонімічного ряду;
• учитель пояснює незрозумілі слова за допомогою наочності;
• учитель пояснює незрозумілі слова на основі суджень учнів;
• учні звертаються до тлумачного словника.

​

ЛОГІЧНА ПОСЛІДОВНІСТЬ ВИВЧЕННЯ ВІРША НАПАМ’ЯТЬ

1. Прочитати уважно («про себе») весь вірш.
2. Спробувати відтворити його загальний зміст.
3. Позначити в тексті паузи, поставити логічний наголос.
4. Визначити кількість строфі рядків.
5. Знайти ключові слова кожної строфи.
6. Прочитати виразно (уголос) вірш, враховуючи всі розділові знаки.
7. Спробувати відтворити вірш у логічній послідовності, пригадуючи ключові слова кожної строфи.
8. Використовуючи прийом асоціацій, провести усно словесно-образне малювання.
9. Прочитати виразно (уголос) текст.
10. Спробувати продекламувати його напам’ять.

​

ПОСЛІДОВНІСТЬ АНАЛІЗУ

ЛІРИЧНОГО ТВОРУ

1. Виявити зовнішні показники ліричного твору: автор, тема, ідея, літературний рід, жанр, тема, композиція, семантичні поля, проблематика, ідея, біографічні елементи твору.
2. Виявити художню організацію твору: ключові мотиви та семантичні поля навколо них, образи, символи, алюзії твору. Визначити міфологічну, фольклорну, демонологічну основу твору на основі образів-символів.
3. Виявити внутрішню організацію художнього твору, що спрямована на розуміння світу героя: його характеристика, розкриття внутрішнього світу, поведінки, стану, думок, почуттів. У роботі над образом героя доцільно застосовувати елементи психологічного аналізу: характеристика часопросторових особливостей, пейзажних замальовок, деталей, що утворюють психологічний портрет героя, його думки, мова, дії, емоційний стан.

​

ПОСЛІДОВНІСТЬ АНАЛІЗУ

ЛІРИЧНОГО ТВОРУ

4. Виявити елементи кольористики як засобу розкриття асоціативно-образного бачення твору та внутрішнього світу героя.
5. Дослідити вірш, застосувавши елементи лінгвістичного аналізу: лексичний, фонографічний, синтаксичний.
6. Виявити елементи художньої мови твору: художні засоби, тропи, прийоми, синтаксичні фігури, що розкривають ідею твору.
7. Застосувати дослідницький метод у роботі з ліричним твором: культурологічний контент, літературно-мистецький контент.

​

ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНЕ ПОЛЕ

Лексико-семантичне поле (коло) – сукупність парадигматично пов'язаних лексичних одиниць, які об'єднані спільністю змісту (іноді й спільністю формальних показників) і відображають поняттєву, предметну й функціональну подібність позначуваних явищ; «сукупність лексем, щo мають інтегральне значення»; «коло понятійного змісту мови».

​

ОЗНАКИ ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНОГО ПOЛЯ

• пoлe являє сoбoю сукупність елементів, пoв’язaних між собою системними відношеннями;
• елементи, які утворюють пoлe, мають семантичну спільність і виконують у мові oдну спільну функцію;
• пoлe об’єднує однорідні та різнорідні елементи;
• пoлe утворюється зі складових частин – мікрополів, кількість яких мaє бути нe менше двох;
• пoлe мaє вертикальну і горизонтальну організацію. Вертикальна організація – структурa мікрополів, горизонтальна – взаємовідношення мікрополів.

Книги

праарійські

Мотив – стійкий формально-змістовий компонент художнього твору чи критичної або літературознавчої праці.

«Мова – це наша національна ознака, душа кожної національності, її святощі, її найцінніший скарб. У мові – наша культура, ступінь нашої свідомості, ознака нашого національного визнання. І поки живе мова – житиме й народ як національність. Не стане мови – не стане й національності».

БОГДАН-ІГОР АНТОНИЧ

Поет, прозаїк, перекладач, літературознавець.

Лемківщина, також Лемковина – українська етнічна територія, розташована

в Карпатах (по обох схилах Бескидів) між річками Сяном і Дунайцем

(у межах сучасної Польщі) та на північний захід від річки Уж (у Закарпатті)

до річки Попрад у Словаччині.

БОГДАН-ІГОР АНТОНИЧ

«Цей край зберігав таємниці давнини, а у гомоні дерев відчувався відгомін язичницької культури».

• З раннього дитинства володів трьома мовами.
• Згодом опанував грецьку, латинську, німецьку, англійську, французьку мови, вільно володів ними, робив переклади.
• Навчаючись у гімназії, а згодом у Львівському університеті імені Яна Казимира, слухав лекції літературознавців, славістів, філософів, брав активну участь у роботі семінарів професорів писав наукові роботи.
• За рекомендацією професора Г. К. Ґертнера Антонича мали послати вчитися в Болгарію.

• Багато писав на різну тематику, у різних жанрах і стилях;
• друкував у журналах і газетах вірші та статті про літературу і мистецтво;
• вивчав філософські та лінгвістичні праці професорів різних університетів;
• був дописувачем різних потужних часописів того часу;
• виступав на різних зібраннях з доповідями про українську, польську та інші літератури;
• робив переклади, писав рецензії, публікував сатиричні фейлетони та пародії, вів літературну хроніку у часописі «Дажбог», а згодом був одним із редакторів зазначеного журналу;
• любив музику. Маючи природний слух і хист, мріяв бути композитором, склав декілька музичних творів, написав лібрето до опери «Довбуш»;
• виявив себе в живописі, знався на мистецтві.

Автор збірок віршів «Привітання життя» (1931), «Три перстені» (1934) та «Книга Лева» (1936), «Зелена Євангелія» (1938), «Ротації» (1938).

​

***

Неначе в книгах праарійських

підкова, човен і стріла.

В діброві сяє срібне військо,

шумлять санскритськії слова.

Русяві й стрункочолі йдуть племена,

і їхні друзі — кінь та корабель.

Горять на небі ясних зір знамена,

мов перехрест окрилених шабель.

​

Книги праарійські

мандрівка

облаштуваннятериторії

місце життя людини

захист

країни

Богдан-Ігор АНТОНИЧ

ЛІС

​

Навчися лісової мови�із книги лисів та сарнят!�Виходить місяць до діброви�писать елегії на пнях.

Струмки полощуть срібло тиші,�в росі купається трава.�Хай найпростіші з всіх слова�у книзі лісу ніч напише!

Богдан-Ігор АНТОНИЧ

Зима

​

Кравці лисицям хутра шиють,�вітри на бурю грізно трублять.�О Боже, стережи в завію�і людські, і звірячі кубла.

У сто млинах зима пшеницю�на сніг сріблясто-синій меле.�Назустріч бурі ніч іскриться,�провалюючи небом села.

Богдан-Ігор АНТОНИЧ

***

І вітер віє від століть,�крилатий, вільний і неспинний,�і вчить свободи, туги вчить�за чимсь незнаним і нестримним.

І повторяє нам прибитим�у зривах страчених намарне,�що вже ніяк життя спинити�і що життя це не казарма.

«Безперечно, це один з українських поетичних геніїв ХХ століття. Його метафори ведуть до усвідомлення духовного, вищого й незбагненного начала в людині, а саме осмислення буття він малює як пробуджувану таємним провидінням волю до творчості».