1 of 23

Презентация �Название

Имя докладчика

2 of 23

Хустка – крила над батьківським краєм.�Вона барви ввібрала у себе – усі. Зустрічайте це диво Вкраїни�Гарну хустку – у всій її пишній красі. Кожна барва хустини – це життя українців;�Це -червоне і чорне, це весіль барвограй!�Розмаїту! Червону! Цю вічну й сучасну�Оберіг наш родинний в нашім колі стрічай!

3 of 23

3

1 февраля 20XX

4 of 23

4

1 февраля 20XX

Прислівя, приказки про хустку

Хустка є наш оберіг, яка зігріє нас усіх.

Хустка гріє голівоньку, а серце мами любу доньку.

Мамина хустка серцю мила, бережи її дитино.

Ти, хустинонько біленька, нагадай про мою неньку, ...

На хустині цвіт калини відводить лихо від дитини.

Як голівонька в хустині, любо мамці та дитині.

5 of 23

Історія хустки

Жіночі головні убори характеризуються різноманіттям форм, прикрас та способів носіння.

До давнього типу рушникового головного убору належать хустки, які генетично повязані з намітками (обрус, плат, завій, рантух), які зявилися в Україні в XVII ст. В XVIIІ – ХІХ ст хустка і намітка побутували поруч.

5

6 of 23

Намі́тка �елемент традиційного вбрання українських заміжніх жінок. Різновид головного убору  у вигляді полотняного або тонкого прозорого видовженого відрізу тканини, довжиною до 5 м, шириною близько 50 см, який зав'язували навколо голови поверх очіпка або кибалки. Виготовлялася переважно з льону, рідше —з бавовниконопель або шовку. Часто �зав'язувалася на пишний бант ззаду. �Мала оберегове значення. Інші назви —  наме́тка, пере́мітка, намитець, � серпанок, рантух, склендячка.

7 of 23

Очі́пок (очепок, чепе́ць, чіпе́ць) — обов'язковий головний убір заміжніх жінок у стародавній Україні. Розрізняють твердий очіпок — шився на зразок шапки, на підкладці — та м'який очіпок (чушка). який одягався під твердий очіпок, або використовувався як самостійний.

7

8 of 23

Киба́лка — традиційний український жіночий головний убір у вигляді високої пов'язки на голові, з двома довгими кінцями, які спадали на спину. В основі зачіски було лубяне кільце.

9 of 23

9

1 февраля 20XX

Хустка, яка оберіг жінки

Наші бабусі ховали колись у скрині:

віночок – символ віри, надії, любові,

рушник – символ долі,

хустку – берегиню вроди,

намисто – символ радості.

10 of 23

Ху́стка — шматок тканини або в'язаний трикотажний виріб, переважно квадратний, який пов'язують на голову, шию, накидають на плечі. Споріднена з словами «хистка», «захищати»�Будучи елементом народного вбрання, хустка використовувалась замість намітки як обов'язковий головний убір заміжньої жінки. Вбиралися в неї також незаміжні дівчата взимку, під палючим сонцем та в деяких регіонах пов'язували її як начільну пов'язку.�

11 of 23

Традиційний костюм

Середньої Наддніпрянщини

12 of 23

Образец текста нижнего колонтитула

12

1 февраля 20XX

Традиційний костюм

Поділля

13 of 23

Образец текста нижнего колонтитула

13

1 февраля 20XX

Традиційний костюм Волині і Полісся

14 of 23

Образец текста нижнего колонтитула

14

1 февраля 20XX

Традиційний костюм Слобожанщини

15 of 23

Образец текста нижнего колонтитула

15

1 февраля 20XX

Гуцульщина

Лемківщина

Закарпаття

16 of 23

Образец текста нижнего колонтитула

16

1 февраля 20XX

Донеччина

Запоріжжя

Дніпропетровщина

Херсонщина

Миколаївщина

17 of 23

Крім побутового, хустка в Україні має ще й обрядове значення. Народні обряди, пов’язані з хустиною, супроводжували дитину від самого народження

18 of 23

У кожній родині, де підростала дівчина, скриня повинна була наповнюватись хустками. Їх дбайливо оберігали, хизувалися перед гостями і сусідами.�Я – не панна, я – господиня,У мене хусток повна скриня.

19 of 23

Коли син вирушав у далеку дорогу, мати зав’язувала хліб у білу хустину, щоб не забував батьківського порогу.�Дай мені, мамо, хустку на щастя,

Хай буде на згадку вона,

Щоб не була поміж нами далека

Навіть чужа сторона

А ще у скрині кожної господині мала бути звичайна ситцева хустка. Нею не зав’язували ні голову, ні шию, а нею зав’язували миску зі святою вечерею і несли до хрещених.�

20 of 23

Коли до дівчини приходили свати, вона виявляла незгоду виходити заміж врученням гарбуза. Якщо парубок був до душі, то нареченому дарувала хустку.

Під час вінчання молодих людей їхні руки пов’язують хусткою.�Не люди з’єднали, а з’єднав Бог навіки,На щастя, на долю, на довгий вік.

Свято весілля завершувалося покриттям голови нареченої хустиною. Свекруха, повиваючи голову невістки, говорить: Іди доню за милого,Візьми хустку гонорово,Іди у світ широкий,Візьми хустки у боки.

21 of 23

21

22 of 23

Хочеться вірити , що від сьогодні хустка буде не лише модною деталлю на один день, а й предметом благоговіння перед одним із національних символів, оберегом.�� Не цурайтесь хустинок, дівчата.� Що ж ви носите тільки шапки?� На хустки Україна багата,� І цвітуть ще на них бережки

23 of 23

23