Презентация �Название
Имя докладчика
Хустка – крила над батьківським краєм.�Вона барви ввібрала у себе – усі. Зустрічайте це диво Вкраїни�Гарну хустку – у всій її пишній красі. Кожна барва хустини – це життя українців;�Це -червоне і чорне, це весіль барвограй!�Розмаїту! Червону! Цю вічну й сучасну�Оберіг наш родинний в нашім колі стрічай!
3
1 февраля 20XX
4
1 февраля 20XX
Прислівя, приказки про хустку
Хустка є наш оберіг, яка зігріє нас усіх.
Хустка гріє голівоньку, а серце мами любу доньку.
Мамина хустка серцю мила, бережи її дитино.
Ти, хустинонько біленька, нагадай про мою неньку, ...
На хустині цвіт калини відводить лихо від дитини.
Як голівонька в хустині, любо мамці та дитині.
Історія хустки
Жіночі головні убори характеризуються різноманіттям форм, прикрас та способів носіння.
До давнього типу рушникового головного убору належать хустки, які генетично повязані з намітками (обрус, плат, завій, рантух), які зявилися в Україні в XVII ст. В XVIIІ – ХІХ ст хустка і намітка побутували поруч.
5
Намі́тка �елемент традиційного вбрання українських заміжніх жінок. Різновид головного убору у вигляді полотняного або тонкого прозорого видовженого відрізу тканини, довжиною до 5 м, шириною близько 50 см, який зав'язували навколо голови поверх очіпка або кибалки. Виготовлялася переважно з льону, рідше —з бавовни, конопель або шовку. Часто �зав'язувалася на пишний бант ззаду. �Мала оберегове значення. Інші назви — наме́тка, пере́мітка, намитець, � серпанок, рантух, склендячка.
Очі́пок (очепок, чепе́ць, чіпе́ць) — обов'язковий головний убір заміжніх жінок у стародавній Україні. Розрізняють твердий очіпок — шився на зразок шапки, на підкладці — та м'який очіпок (чушка). який одягався під твердий очіпок, або використовувався як самостійний.
7
Киба́лка — традиційний український жіночий головний убір у вигляді високої пов'язки на голові, з двома довгими кінцями, які спадали на спину. В основі зачіски було лубяне кільце.
9
1 февраля 20XX
Хустка, яка оберіг жінки
Наші бабусі ховали колись у скрині:
віночок – символ віри, надії, любові,
рушник – символ долі,
хустку – берегиню вроди,
намисто – символ радості.
Ху́стка — шматок тканини або в'язаний трикотажний виріб, переважно квадратний, який пов'язують на голову, шию, накидають на плечі. Споріднена з словами «хистка», «захищати»�Будучи елементом народного вбрання, хустка використовувалась замість намітки як обов'язковий головний убір заміжньої жінки. Вбиралися в неї також незаміжні дівчата взимку, під палючим сонцем та в деяких регіонах пов'язували її як начільну пов'язку.�
Традиційний костюм
Середньої Наддніпрянщини
Образец текста нижнего колонтитула
12
1 февраля 20XX
Традиційний костюм
Поділля
Образец текста нижнего колонтитула
13
1 февраля 20XX
Традиційний костюм Волині і Полісся
Образец текста нижнего колонтитула
14
1 февраля 20XX
Традиційний костюм Слобожанщини
Образец текста нижнего колонтитула
15
1 февраля 20XX
Гуцульщина
Лемківщина
Закарпаття
Образец текста нижнего колонтитула
16
1 февраля 20XX
Донеччина
Запоріжжя
Дніпропетровщина
Херсонщина
Миколаївщина
Крім побутового, хустка в Україні має ще й обрядове значення. Народні обряди, пов’язані з хустиною, супроводжували дитину від самого народження
У кожній родині, де підростала дівчина, скриня повинна була наповнюватись хустками. Їх дбайливо оберігали, хизувалися перед гостями і сусідами.�Я – не панна, я – господиня,�У мене хусток повна скриня.
Коли син вирушав у далеку дорогу, мати зав’язувала хліб у білу хустину, щоб не забував батьківського порогу.�� Дай мені, мамо, хустку на щастя,
Хай буде на згадку вона,
Щоб не була поміж нами далека
Навіть чужа сторона
А ще у скрині кожної господині мала бути звичайна ситцева хустка. Нею не зав’язували ні голову, ні шию, а нею зав’язували миску зі святою вечерею і несли до хрещених.�
Коли до дівчини приходили свати, вона виявляла незгоду виходити заміж врученням гарбуза. Якщо парубок був до душі, то нареченому дарувала хустку.�
Під час вінчання молодих людей їхні руки пов’язують хусткою.�Не люди з’єднали, а з’єднав Бог навіки,�На щастя, на долю, на довгий вік.�
Свято весілля завершувалося покриттям голови нареченої хустиною. Свекруха, повиваючи голову невістки, говорить: Іди доню за милого,� Візьми хустку гонорово,� Іди у світ широкий,� Візьми хустки у боки.�
21
Хочеться вірити , що від сьогодні хустка буде не лише модною деталлю на один день, а й предметом благоговіння перед одним із національних символів, оберегом.�� Не цурайтесь хустинок, дівчата.� Що ж ви носите тільки шапки?� На хустки Україна багата,� І цвітуть ще на них бережки
23