РОЗДІЛ VІ. ОСНОВИ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ.�

Попередження ризиків від вибухонебезпечних предметів.

Наземні міни: загальний огляд, типи мін та спосіб ураження. Правила безпеки. Інші види загроз. Правила безпечної поведінки в умовах наявності мін та вибухонебезпечних предметів. Алгоритм дій при виявленні мінно-вибухового пристрою.

НАСЛІДКИ ВІД МІН

• Гуманітарні наслідки від мін : смерті, травми та подальша інвалідність, блокування доступу до лікарень, водопостачання, їжі, гуманітарної допомоги
• Соціально-психологічні наслідки: відчуття страху, безнадії, депресія, розбиті сім’ї, суїциди, підвищення рівня агресії та напруження в суспільстві;
• Економічні наслідки: зруйнована інфраструктура та комунікації, втрата родючих сільськогосподарських земель тощо;
• Екологічні наслідки: збитки флори та фауни, довгострокові наслідки – зміни в екосистемах регіонів тощо.

ОСОБЛИВОСТІ РОЗМІНУВАННЯ

• Для того, щоб провести гуманітарне розмінування небезпечних територій та зробити їх знов придатними для повноцінного життя і ведення будь-якої діяльності людини, потрібно:
• Великий термін часу (десятки років);
• Великі кошти;
• Кропітка та дуже небезпечна робота саперів та інших фахівців у сфері протимінної діяльності.

ПРАВИЛА БЕЗПЕКИ ПРИ ВИЯВЛЕННІ МІН:

МІЖНАРОДНІ КОНВЕНЦІЇ ЩОДО ЗМЕНШЕННЯ ЗАГРОЗИ ДЛЯ МИРНОГО НАСЕЛЕННЯ ВІД МІН

​

​

Конвенція про заборону протипіхотних мін 1977 року (конвенція про заборону застосування, накопичення запасів, виробництва і передачі протипіхотних мін та про їхнє знищення). Часто на неї посилаються як на Оттавську Конвенцію або Угоду про заборону мін.

Сірим кольором на мапі позначені країни, які не приєдналися до конвенції: російська федерація, США, Китай, Індія, Пакистан та деякі інші.

КОНВЕНЦІЯ ООН ПРО КОНКРЕТНІ ВИДИ ЗВИЧАЙНОЇ ЗБРОЇ 1980 РОКУ

• Протокол ІІ про заборону або обмеження застосування мін, мін-пасток та інших пристроїв.
• Обмеження щодо використання мін:
• Міни, які не можна виявити;
• Міни, які не відповідають положенням щодо самоліквідації та самодезактивації;
• Міни-пастки;
• Стандарти щодо попереджувальних знаків.

Україна приєдналась до Міжнародного Протоколу ІІ щодо мін-пасток ще у 1999 році.

ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ У СФЕРІ ПРОТИМІННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

​

6 грудня 2018 року Верховною Радою України був прийнятий Закон України «Про протимінну діяльність в Україні», що був підписаний Президентом України та набрав чинності 25 січня 2019 року. Закон визначає правові та організаційні засади здійснення протимінної діяльності в Україні та особливості державного регулювання у цій сфері.

ЩО ТАКЕ МІНА?

• Міна – це вибухонебезпечний пристрій, спрямований на вбивство людини або нанесення тілесних пошкоджень, знищення транспорту або будівлі в разі присутності на об’єкті особи або знаходженні на близькій відстані від нього.

ВИДИ МІН

За тактичним призначенням: міни поділяються на:

• протипіхотні;
• протитранспортні;
• протитанкові;
• протидесантні.

За ступенем небезпеки:

• такі, що знешкоджуються;
• такі, що не знешкоджуються.

УВАГА! ВСІ МІНИ Є ВКРАЙ НЕБЕЗПЕЧНИМИ!

КЛАСИФІКАЦІЯ МІН

​

• Протитанкові міни поділяють на:
• - протигусенічні;
• - протиднищеві;
• - протибортові.
• За дією, що уражає, розрізняють:
• - фугасні;
• - осколкові;
• - кумулятивні.
• Міни можуть бути спрямованої або неспрямованої дії.

​

За матеріалом вироблення:

• пластмасові;
• металеві;
• дерев’яні.

За способом підриву:

• ті, що спрацьовують від натиску;
• електричні (замикання або розмикання контакту);
• ті, що спрацьовують від розриву розтяжки;
• годинникові міни.

ПРОТИПІХОТНА МІНА

Протипіхотна міна – це міна, яка призначена для того, щоб вибухати від присутності, близькості або контакту з людиною; вона вбиває, калічить або виводить із ладу одну або більше осіб.

Ознаки протипіхотних мін:

• Невеликі за розміром;
• Різні за формою, кольором (зелені, коричневі, світлі або темні в залежності від оточуючого середовища);
• Встановлені таким чином, щоб їх не помітили;
• Часто використовуються з додатковими засобами (розтяжки, дроти, мотузки з риболовними гачками, розкладеними у траві чи перекинутими через гілля дерев, що легко чіпляються за елементі одягу тощо);
• Не мають терміну придатності ( через багато років залишаються чутливими до будь якого впливу та здатними вибухнути).

За характером ураження протипіхотні міни поділяються на дві групи:

• фугасні (основний уражаючий ефект – вибухова хвиля, яка руйнує все на своєму шляху);
• осколкові (ураження відбувається готовими забійними елементами та уламками корпусу міни).

ФУГАСНІ ПРОТИПІХОТНІ МІНИ ТА ОСОБЛИВОСТІ НЕБЕЗПЕКИ

• Протипіхотні фугасні міни встановлюються на ґрунт або сніг і візуально не помітні. Спрацьовують від наступу на них ногою. Результат – смерть від больового шоку чи втрати крові або ампутації нижньої кінцівки. Ураження відбувається вибуховою хвилею, часто супроводжується втратою свідомості. Крім того, висока температура вибухових газів може заподіяти значні опіки нижнім кінцівкам.

​

Протипіхотна фугасна міна натискної дії ПМН-2

Особливості міни: термін бойової роботи міни не обмежений; відноситься до категорії не знешкоджуваних (знешкодження відбувається лише підривом)

Міна-«пелюстка» встановлюється виключно методом дистанційного мінування на ґрунт. Доставляється до місця касетними боєприпасами, які можуть нести в собі до 320 штук. За короткий термін такими мінами може бути забруднена велика площа території з дуже щільним розміщенням вибухонебезпечних предметів, які невеликі за розміром (12 см) та непомітні в траві. Матеріал корпусу – пластмаса, радіус ураження – 3 м. Часто сприймається дітьми як іграшка.

ОСКОЛКОВІ ПРОТИПІХОТНІ МІНИ ТА ОСОБЛИВОСТІ НЕБЕЗПЕКИ

Протипіхотна вистрибуюча осколкова міна ОЗМ-72.

Міна спрацьовує, коли людина зачіпляється за дротяну розтяжку. Вона вистрибує на висоту 90-110 см від поверхні землі, розривається та розкидає повз себе 2400 забійних елементів (кульки або ролики). В радіусі 25-30 м нічого живого залишитися не може. Це має назву «радіус суцільного ураження». Але смертоносні осколки можуть летіти на відстань 300 м. одна міна може уразити десятки людей.

Особливості міни: строк бойової роботи не обмежений. Дуже висока чутливість зривника робить знешкодження міни вкрай небезпечним.

ОСКОЛКОВІ ПРОТИПІХОТНІ МІНИ ТА ОСОБЛИВОСТІ НЕБЕЗПЕКИ

Протипіхотна міна МОН-50

Протипіхотна осколкова міна спрямованого секторного ураження.

Ураження людини (або декількох осіб) завдається готовими забійними елементами (кульки або ролики), які вилітають у напрямі робочої дії міни в секторі горизонту 54°. Дальність ураження – 50 метрів. Висота сектора поразки від 15 см до 4 м на граничній дальності. Міна вручну встановлюється на ґрунт чи за допомогою струбцини може кріпитися на дерево або іншу вертикальну поверхню.

Міна може використовуватися як керована: підрив проводиться оператором з пульта управління при появі супротивника в секторі поразки, чи як міна-розтяжка при зачіпанні тонкого дроту.

ПРОТИТРАНСПОРТНІ ТА ПРОТИТАНКОВІ МІНИ

Протитанкова кумулятивна міна ПТКМ-1Р

Протитанкова міна ТМ-62

Німецька протитанкова (протибортова) міна DM-22

Протитранспортні міни призначені для спрацювання від контакту з транспортним засобом. Даний вид мін є небезпечним не лише для танків, але для будь якого транспортного засобу вагою понад 150 кг.

Особливості мін: вони більші за розміром аніж протипіхотні; як правило, тарілкоподібної форми, зеленого або коричневого кольору в залежності від оточуючого середовища; поріг спрацювання 150-200 кг; деякі складно виявити, бо вони містять мінімальну кількість металу.

ЯКЩО ПРОТИТАНКОВА МІНА РОЗРАХОВАНА НА ВЕЛИКУ ВАГУ, ЧИ МОЖЕ ВОНА БУТИ НЕБЕЗПЕЧНОЮ ДЛЯ ЛЮДИНИ, ЯКА ВАЖИТЬ ЗНАЧНО МЕНШЕ?�ЧИ МОЖНА ЇЇ УСУНУТИ З ДОРОГИ, ЯКЩО МИ ЇЇ ПОБАЧИЛИ НА СВОЄМУ ШЛЯХУ?

• Міни встановлюються таким чином, щоб їх було важко помітити та знешкодити. Для цього використовується багато способів та всіляких хитрощів. Найбільш розповсюдженими є два варіанти ускладнити, а інколи і зовсім унеможливити процес знешкодження протитанкових мін:
• навколо протитанкової міни можуть бути закладені декілька протипіхотних мін;
• протитанкова міну може бути оздоблена елементами невилучення. Якщо це не передбачено конструктивно, під нею може бути інша міна, яка має розвантажувальну дію, і будь яка спроба зрушити протитанкову міну з місця призведе до вибуху.

МІНА-СЮРПРИЗ

МС-4, міна-сюрприз – радянська міна розвантажувальної дії створена як міна-пастка й пристрій незнешкодження протипіхотних, протитанкових та об’єктних мін, які на мають цієї системи. Міна споряджена нахиленим датчиком цілі, якій спрацьовує при нахилі міна більш, ніж на 20°у будь якому напрямі, інерційним датчиком, що спрацьовує при спробі посунути міну з місця, вібраційним датчиком, що спрацьовує від струсу й таймером, що спрацьовує після закінчення заданого проміжку часу (від 15 хвилин до 360 год).

Міна-сюрприз МС-4

На відміну від переважної більшості попередньо описаних загроз, які встановлюють з розрахунком, що жертва не помітить їх, міну-пастку навпаки розміщують таким чином, щоби привернути увагу та викликати бажання жертви якимось чином контактувати з нею і привести її в дію.

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ!

Не можна наближатися до міни, торкатися чи якимось чином впливати на неї (намагатися пересунути, накрити іншим предметом, залити водою, кидати в неї каміння тощо). Все це може призвести до вибуху міни.

Мінімальна безпечна відстань від міни – не менше 300 м.

ЗАБОРОНЕНО:

1. Підходити, піднімати, підбивати ногою, торкатися чужих незнайомих предметі.
2. Допускати інших.
3. Будь-яким чином впливати на них (механічно, кидати чимось в них, заливати рідиною тощо).
4. Користуватися поруч з незнайомими підозрілими предметами джерелами відкритого вогню, палити.
5. Користуватися поруч з ними радіоелектронними засобами (мобільним телефоном, рацією, сигналізацією автомобіля тощо).
6. Намагатися якимось чином позначити (промаркувати) підозрілий предмет у безпосередній близькості від нього.

ПРАВИЛЬНІ ДІЇ:

Не панікувати!

Відійти на безпечну відстань.

У безпечному місці залишити якусь позначку (червону стрічку, хустину тощо).

Обов’язково повідомити (телефонувати тільки з безпечній відстані!) спеціальні служби за телефонами:

• 101 – ДСНС;
• 102 – Національна Поліція України;
• місцеві органи влади чи за спеціальним номером.

ОЗНАКИ НЕБЕЗПЕЧНИХ ТЕРИТОРІЙ (РАЙОНІВ) ТІ ЇХ СИСТЕМИ ПОЗНАЧЕННЯ (МАРКУВАННЯ).

• Системи позначення можна розділити на офіційні та неофіційні (саморобні).
• Офіційні попереджувальні знаки – ті, що зроблені відповідно до діючих стандартів.
• Неофіційні попереджувальні знаки – будь-які зроблені кустарним шляхом таблички, позначки та інші візуальні попередження, зроблені за допомогою підручних засобів.

БУДЬТЕ УВАЖНІ!

ЩО Я МАЮ РОБИТИ, ЩОБ ЗАЛИШАТИСЯ У БЕЗПЕЦІ?

Використовувати тільки ті шляхи, які є напевно безпечними:

• це головні дороги, якими регулярно користуються;
• вони мають тверде неушкоджене покриття;
• є підтвердження щодо їхньої безпечності від місцевого населення, органів місцевої влади, відповідних служб тощо.

Якщо є сумнів щодо безпечності шляху, не використовуємо його.

Постійно моніторити ситуацію, збирати інформацію щодо різного роду небезпек.

Бути уважним, помічати ознаки небезпечних територій та в жодному разі не заходити на них.

Ніколи не ігнорувати попереджувальні знаки як офіційні, так і саморобні, не прибирати та не псувати їх.

Не заходити на території, на яких велись бойові дії чи знаходилися військові.

Під час руху обирати середину дороги.

З жодної причини не з’їжджати на узбіччя і не заходити у лісосмугу.

Завжди тримати достатню дистанцію з іншими учасниками дорожнього руху.

Не наїжджати на невідомі предмети.

Не піднімати, не торкатися та не здійснювати ніякого іншого впливу на незнайомі підозрілі предмети.

Для будь-яких пересувань використовувати лише денний час доби з гарною видимістю.

Ніколи не мандрувати після настання темряви.

Завжди мати з собою аптечку, укомплектовану необхідним набором медикаментозних засобів.

Якщо перед вами небезпечна зона, не робіть спробу обійти її, розверніться і повертайте у напрямку, звідкіля Ви прийшли.

Обов’язково повідомте екстрені служби за телефонами: 101, 102, 103.

Дякуємо за увагу!