«Виникнення й еволюція українства з найдавніших часів до сьогодення. Виникнення козацтва та його роль у процесі формування етносу і нації»

Комунальний вищий навчальний заклад «Вінницька академія неперервної освіти»

�

Струкевич

Олексій Карпович,

завідувач кафедри філології та гуманітарних наук, доктор історичних наук, професор

​

• e-mail: strukevychok@gmail.com

​

Питання для самоконролю

• Чому жодна з концепцій походження козацтва, взята окремо, не може об’єктивно відобразити процес походження козацтва?
• Які два етнічні потоки поєдналися у процесі формування козацтва?
• Чому зрештою переміг українсько-православ-ний чинник?
• Як козаки сприймали війну і свою участь у ній?
• Яким чином козацька верства підкреслює єдність українства з європейським світом?
• Які риси козацького співтовариства продовжують жити у сучасному українстві?

​

Місце теми у структурі курсу

• Ми з вами розглянули етногенез та етноеволюцію у «городовій Україні» (з дискурсу ХVІ – ХVІІІ ст.)
• А що тим часом відбувалося у степовій, козацькій Україні.
• Це і буде об’єктом розгляду у даній презентації.

Концепції походження козацтва

• На сьогодні існує щонайменше 10 концепцій походження козацтва.
• 1. «Хозарська». Ототожнює козаків з давніми народами степу «Хозарами» або «козарами».
• 2. «Чорноклобуцька». Вбачає в них нащадків «чорних клобуків», які за часів Русі жили в прикордонному зі Степом Пороссі.
• 3. «Черкаська». Пояснює походження козаків від черкесів чи черкасів, які емігрували в Подніпров’я з Тмутаракані.
• 4. «Татарська» – виводить козацький родовід з татарських поселень, що виникли за часів Володимира Ольгердовича та Вітовта на Київщині, де внаслідок злиття татарського елементу з місцевим населенням утворилася якісно нова верства – козацтво.
• 5. «Автохтонна». Доводить, що козаки як спільнота є прямим спадкоємцем вічових громад «Руси», які не повністю зникли у степу, а трансформувалися у військово-службові формування, підпорядковані великому литовському князю.

​

Концепції походження козацтва

• 6. «Болохівська». Пов’язує козацтво з давньоруськими громадами «болохівців», які після встановлення монгольського іга, вийшли з-під влади руських князів і безпосередньо підпорядкувалися владі ординців.
• 7. «Бродницька». Поснює появу козаків із громад «бродників», які за часів Русі жили в пониззі Дунаю.
• 8. «Уходницька» пов’язує виникнення козацтва з вільних озброєних громад, які йшли в Подніпров’я на промисли за рибою, бобрами, сіллю, дикими кіньми та іншою здобиччю.
• 9. «Захисна» пояснює виникнення козацтва потребою виділити з середовища українського народу військово-професійної верстви, спроможної дати організовану відсіч південним нападникам.
• 10. «Соціальна» розглядає процес виникнення козацтва як наслідок посилення економічного політичного національного та релігійного гноблення, яке штовхало селянство та інші соціальні верстви українства до переселення на вільні від гноблення землі.

Найбільш правильна концепція

• Яка з цих концепцій найбільш правильна? Жодна. Жодна з них не може пояснити всю складність виникнення й форму-вання козацтва, оскільки абсолютизує якийсь один з чинників.
• Очевидно правда полягає у синтезі кількох чи й усіх підходів.
• Процес формування козацтва розтягнувся на кілька століть. Степ однаково хотіли опанувати як номади, так і осілі хлібороби. Тому етнічним ядром козацтва стали як природні степняки, так і наддніпрянці.
• Величезну роль зіграла релігія. Кочівники, що прийняли іслам потягнулися до Криму. Ті ж хто приймав християнство, підпадали під вплив Києва.
• Зрештою перемогла більш систематизована, ґрунтовніша хліборобська цивілізація. Тому у середовищі козацтва утвердилися християнство і українська мова, яка, при цьому, наповнилася великою кількістю тюркізмів.
• Так, наприклад, за даними вітчизняних лінгвістів суфікс –-енко- має половецьке походження.

Поняття «козак»

• Слово «козак» вперше зафіксоване у «Codex Cumanicus». Його появу пов’язують із дією у Кафі (Феодосії) у 1280 рр. місіонерського осідку ченців-францисканців. За Куманським кодексом слово «козак» означало «вартовий», «сторож».
• Вдруге козаки згадуються у 1308 р. у Сугдеї, сучасному Судаку, але згадуються у сенсі «воїни», а не «вартові».
• У наступні десятиліття і століття у низці тюркських мов козаками називали найманих воїнів, які покинули свій рід, свої улуси, або були вигнані з них. Ця назва поширювалася й на неодружених молодиків, бездомних людей.
• Новітня «Енциклопедія ісламу» розкриває зміст тюркського козакування так: «Починаючи з ХУ ст. тюрки й монголи називали козаком особистість, яка з політичною метою відокремилася від своєї держави і сама чи з родиною вкупі шукала шляхів опанування степу. Ця назва пізніше поширилася на цілі племена чи союзи, які відділилися від своєї держави, щоб стати козаками. І нарешті, в декотрих кочових народів увійшло у звичай посилати юнака, здатного до військової служби, у степ, аби він там загартувався».

Козаки Мехмедер,� Теребердей та інші

• Показові в цьому сенсі погляди Д.Яворницького «Історія запорозьких козаків». Він вважав, що козацтво має азійське походження «До цього приводять нас як філологічні роздуми, так і історичні дані. Слово «козак» без сумніву , східне слово, подібне до слів «аксак, арак, байрак, бузак, бурчак, кишлак, кунак, чумак» тощо, що мають досить поширене у багатьох тюркських словах закінчення «ак». Історик приходить до висновку, що слово «козак» приходить в європейську Русь лише з приходом тюрко-татар, на що вказує і та обставина, що до появи тюрко-татар на півдні Руси в жодному списку руських літописів не натрапляємо на слово «козак».
• Як свідчать документи з кінця ХУ ст. поняття «козак» однаково вживалося як стосовно русі, так і тюрків. Але поступово «козаки»-татари десь до початку 1560-х рр. зникають
• Проте це зникнення не слід витлумачувати як фізичне зникнення. Козаки-татари просто злилися з руською козацькою масою, перейнявши мову та віру. Цей процес фіксують імена десятків канівців та черкащан (які мешкали у козацькому гнізді!), зафіксовані ревізією порубіжних замків середини ХУІ ст.: Балиш, Бахта, Байдик, Брухан, Бут, Гусейн, Каранда, Кіптай, Кудаш, Махмедер, Малик-баша, Моксак, Ногай, Охмат, Теребердей, Толук, Чарлан, Челек, Чигас, Чурба та ін.

Бут кали

• Українсько-татарська двомовність серед козацтва була досить поширенимм явищем. Це було природно, коли тюркський компонент населення прикордонних замків був іще доволі виразним.
• Однак, і по татарський бік кордону теж розмовляли руською мовою. Нею писалися листи кримських ханів ХУ –ХУІ ст. до великого князя литовського, а деякі татарські хани вільно говорили українською.
• У тюрків ми запозичили багато з одягу, насамперед шаровари.
• Запозичили і широковжвані поняття. Свої становиська називали кошами, тимчасові житла –куренями, колчани зі стрілами – сагайдаками, гирла річок – сагами. Руський меч замінила крива татарська шабля, руські гуслі – кобза, штани – шаровари, довге слов’янське волосся – оселедець.
• Своїх молодих слуг назвали джурами, дружини – ватагами.
• До військової атрибутики увійшли тюркські поняття: осавул, булава, бунчук, барабан, сурма, табір, майдан.
• Очевидно, недарма турки іменували запорожців «бут калами», себто змішаним народом.

Взаємовпливи

• Крім військових, ще активніше розвивалися побутові контакти між степовиками й руссю – на переговорах, у торгівлі, у спілкуванні зі взаємозахопленими невільнаками, особливо жінками, що ставали дружинами й матерями серед чужого народу, переливаючи в свої нові родини по краплині елементи «етнічного несвідомого», насамперед традиційної побутової культури етносу, з якого вийшли.
• При впадінні р. Кінські Води у Дніпро – урочище Карайдубина постійна торгівля.
• Впливи на інтелектуальному чи духовному рівнях були незрівнянно меншими через християнсько-ісламський бар’єр.
• Однак і тут відбувалися суттєві впливи: український канон краси – чорні брови, карі очі; класика української фольклорної культури – дума має азійську модель мелосу.
• Отже, на сьогодні ми приходимо до таких висновків:
• Козацтво – особливий соціокультурний прошарок з представників різних етнічних, соціальних і конфесійних груп.
• Здаволося б, це особливе, специфічне утворення мало б розпастися на грунті постійного внутрішнього протистояння.
• Але, їх усіх поєднав новий чинник – статус чоловіка-воїна, що розірвав зв’язки зі старим середовищем. Як піонерів Нового Світу єднала мрія про незалежного господаря на вільних землях.
• .

Соціальні моделі козацтва

• Економічна модель
• В умовах Дикого поля тут відроджувалися архаїчні способи виробництва і системи життєзабезпечення:
• відмова від відтворювальних на користь привласнювальних і скотарства (вівці їдять траву, пси стережуть овець, пастухи гостюють один в одного, єдине знаряддя виробництва – батіг, коло замикається);
• життя за рахунок «козацького хліба» - військового промислу, успадкований від додержавної архаїки;
• колективна власність.
• Основою культурної моделі козацтва стала чоловіча воєнізована організація з такими характеристиками:
• однорідний статевий склад; - наявність системи вікових груп;
• соціальна рівність; - воєнізований уклад життя;
• При розподілі земель і угідь спочатку їх ділили лицарі, товариство, потім духівники і нарешті одружені гнііздюки, сидюки.
• Безшлюбність надавала козакам привілей – не терпіти ярмо і владу місцевих панів (Багдасаров Р.В. Запорожскоє рицарство).
• Ставши ізгоями у старій системі соціальних відносин, на Запорожжі вони набували статусу «вільних людей», який залишався ідеалом і для покинутої батьківщини.

Змагання двох світів

• Водночас, метрополія і козацьке товариство становили все-таки єдину систему. Тому ідея служіння Вітчизні ключова у козацькому фольклорі.
• Козацтво зберегло архаїчне ототожнення чоловіка і воїна. Святковий одяг козака – військова форма. Батіг – знак козацької гідності.
• Війна – не нещастя, а релігійне дійство, святкове випробування, ініціація, утвердження статевої самоідентифікації.
• Політико-правова модель
• Будувалася на нормах звичаєвого права.
• Джерело норми - колективна воля. Козацтво зберегло основний інститут військової демократії – Військове коло. Воно ж і політичний інститут, що вирішує питання війни і миру.
• Змагання двох світів
• Козацтво живучи на нічийних землях представляло два світи: хліборобський цивілізований і степовий варварський.
• Зрештою перемагає козак-хлібороб – діяльна сила, орієнтована на збільшення цивілізаційного ресурсу. Він уже не хоче ходити по колу.
• Козак прагне прилучитися до цивілізації. Це прагнення проявляється в таких рисах як діловитість, акуратність, стійкий побут, прагнення до ситого життя, самоповага і почуття власної гідності, культ міцного господаря – ознаки прилучення до цивілізації.

Нас з Європою ріднить хліборобство і лицарство

• В козацтві не можна не побачити феномен лицарства. Що теж його ріднить з європейською цивілізацією. Де лицарство виникло заради порятунку європейських держав від загрози хвиль варварів-кочівників: аварів, саксів, арабів, угорців, норманів, що поставили європейські держави на грань загибелі.
• Козаки як лицарі теж захищають Батьківщину, народ і віру.
• Як лицарі вони об’єднанні у товариство, що тоді було ознакою провід-них верств. (Саме товариство поза межами територіальної громади)
• Принципи формування Запорозьк Коша теж мають лицарський сенс
• Влада залежить від авторитету носія. Джерело підпорядкованості владі – визнання, а не пригнобленість чи страх.
• Вибір кошового не надавав йому права розпоряджатися долею війська одноосібно. З усіх важливих питань отаман і старшини мусили радитися з громадою.
• Узаконення вибору отамана супроводжувалося ініціацією, що дійшла з часів стародавніх чоловічих товариств.
• Його нове становище підкреслювалося не підвищенням, а ритуальним приниженням. Вибранець мусив опиратися, але його силою виштовхували у центр кола зі словами: «Іди, скурвий сину, бо тебе нам треба, ти тепер наш батько, ти будеш у нас паном»

​

Особливості �українського лицарсттва

• Соціальний і етнічний склад надзвичайно строкатий. Тут пліч-о-пліч змагалися і татарський мурза, і збіднілий селянин-чорногорець, генуезький солдат і псковський монах расстрига. Головними доказами на користь кандидата були фізична сила, бойова виучка, згода воювати за православ’я.
• Побутувала формула: «Богу добре молитися, на коні «реп’яхом» сидіти, шаблею різати і відбиватися, з рушниці вміло стріляти і списом добре колоти».
• Попереднє життя до уваги не бралося.
• Посвята включала ритуальну смерть, як у лицарів, коли кандидата клали в ліжко і покривали білим саваном. Тут же курінний отаман відводив новенькому місце в три на два аршини і казав: «Ось тобі і домовина, а як умреш, то зробимо ще коротшу».
• Посвята включала зміну імені і зовнішнього вигляду.
• Нове ім’я часто мало брутальну форму: «Гнида, Півторакожуха, Шмат, Шкода, Часник, Лисиця, Ворона» Так виявлялося презирство до світу, який козак залишав. Кіш на офіційні довідки про якогось Войновського відповідав, що такого немає, а є Задерихвіст, котрий прибув приблизно в той час, яким цікавляться чиновники.

​

​

​

Козацькі веселощі

• Вживати по батькові в офіційних документах могли лише старшин, що було тонкою «мембраною» між «концентраційним всесвітом» (вислів М.Серрано) і безмежною волею козацтва.
• Обряд переходу передбачав і гоління голови із залишенням оселедця.
• Перебільшеною видається думка про нібито невгамовні гуляння й веселощі.
• Козацькі веселощі обмежені святами, знаковими подіями і є проявом аскетизму навпаки з підкресленням ідеї звільнення від умовностей матеріального світу і насамперед звільнення від турбот про день завтрашній. Адже «не на те козак п’є, що є, а на те, що буде».
• У багаті шати можна було вдягнутися, здобувши їх у бою.
• Завершуючи бойову кар’єру, козак «прощався зі світом» – ішов у монастир. Як описав П.Куліш, лицар, який покидав Кіш, одягав святковий одяг і парадну зброю, набивав кишені і шкіряний черес дзвінкою монетою, наймав музикантів, закуповував кілька бочок «п’яного зілля» (а до нього підводу з їжею) і відправлявся в який-небудь монастир (найчастіше Межигірський) «спасатися». Всіх зустрічних він запрошував у свою компанію, пригощав напоями і пропонував різну їжу. Якщо бачив на своєму шляху віз з горшками, негайно підскакував до нього, перекидав його догори колесами, і вся весела комппанія підбігала до горшків танцювати на них і розбивала вщент.

Прощання з козаком

• Як бачив віз з рибою, також перевертав догори колесами, а всю рибу розкидав навкруги та примовляв «Їжте люди добрі, та поминайте прощальника!» За будь-який збиток або шкоду платив потерпілим червонцями, розкидаючи їх навколо себе жменями».
• Опис поховання А, Скальковський.
• Господиня у куті під образами пригощала горілкою добрих сусідів відвідувачів «за упокій душі померлого». На дубовій лавці головою до ікони Покрови Богородиці лежав у повному козацькому бойовому наряді запорозький витязь: його піка стояла з одного, а рушниця з іншого боку домовини, бурка накинута була на ноги, шапка з сірою оборкою і червоним оксамитовим мішком лежала на грудях його. Дяк читав апостольські послання.

​

Завершення життєвого� шляху козака

• Поклавши покійника в домовину, односельчани чинно понесли її в церкву. Добррий кінь, підготовлений ніби до битви, з сідлом, пістолетами «в кобурах» і з клубками, опустивши голову, йшов ззаду за домовиною. Його вів вірний молодик Карпо, весь у порваному одязі і гірко плакав; у проміжках церковного співу він, витираючи сльози рукавом, схлипував і примовляв: «І взяв мій пан собі дружиночку Високую могилочку». На домовину, поряд із шаблею, шапкою і пікою поклала стара і барвінковий вінок на знак його цнотливості. Пара волів йшла позаду і везла білий кам’яний чисто відполірований хрест з зображенням муки спасителя і написом «тут спочиває Раб Божий Григорій Покотило …

​

Рекомендована �література

• Гуслистий К., Апанович О. Запорізька Січ та її прогресивна роль в історії українського народу. – К., 1954.
• Гітін В. Орден козацького лицарства. — Харків. — 2008. 
• Запорізьке козацтво в українській історії, культурі та національній свідомості. – К.; Запоріжжя, 1997.
• Історія українського козацтва. У 2-х томах. – К., 2007.
• Косенко Л. Козаки: Лицарський орден України: Факти. Міфи. Коментарі. — Вид. 2-ге, доопр. — Харків: «Школа», 2009.
• Яворницький Д.І. Історія запорізьких козаків. У 3-х томах. – Львів, 1991.

Тестове завдання 1

• Яка з концепцій походження козацтва розглядала козацтво як утворення з люду, князі якого в часи монгоського іга підпорядковувалися орді безпосередньо:
• А) автохтонна;
• Б) болохівська;
• В) захисна;
• Г) соціальна.

Тестове завдання 2

• Лицарство європейське та українське (козацтво) було зумовлене прагненням
• А)служити вітчизні та дамі (діві) серця;
• Б) звільнитися від шлюбних обов’язків, які загонили в ярмо до влади та місцевих панів;
• В) жити життям безтурботного чоловіка-воїна;
• Г) порятувати свої суспільства від загрози з боку варварів-кочовиків.

Практичне завдання

​

• 5-7 тезами сформулюйте визначальні принципи життя запорозького товариства

​

• Відповіді надсилайте на адресу: strukevychok@gmail.com

​