Колоритні людські характери в повісті

Івана Нечуя-Левицького. «Кайдашева сім’я»

Пригадайте

• Коли була написана повість І.Нечуя-Левицького «Кайдашева cім’я»?
• Скільки редакцій вона мала?
• У чому полягала різниця між редакціями?
• Хто став прототипом головних героїв повісті?
• Яким цей твір є за жанром? Відповідь аргументуйте
• Який склад був у родини Кайдашів?
• Чи можна сказати, що в повісті є ідеальні персонажі?
• Чи можна сказати, що образи героїв змінюються протягом �усього твору?
• З чим, на вашу думку це пов’язано?

​

Іван Нечуй-Левицький глибоко й досконало знав життя, побут українського селянства. У пореформеній дійсності він знаходив нову панщину, бо кріпаччина в спадщину народним масам полишила бідність та розгубленість. Це породжувало повсякчасні дрібні чвари між родинами та сусідами, отруювала будні й без того тяжкого селянського життя. Кращі риси простих людей не закривали від спостережливого ока письменника й того огидного, що було породжене соціальною дійсністю пореформеної доби.

Омелько Кайдаш. Працюємо зі змістом твору

Сучасні читачі повісті «Кайдашева сім’я» наділені почуттям гумору. Мережа Інтернет містить безліч мемів за змістом твору, а дехто навіть вирішив придумати настільну гру, пов’язану з його героями. Давайте розглянемо картки наших героїв, спробуємо дослідити, які події в творі вплинули на їхній зміст та прокоментувати характер кожного з героїв.

• Які ваші враження від цієї картки?
• З чим пов’язана перша характеристика Кайдаша?
• Яким він зображений на початку твору? Зачитайте

​

Ніби намальований на чорному полі картини, сидів Кайдаш в білій сорочці з широкими рукавами. Кайдаш стругав вісь. Широкі рукава закачались до ліктів; з-під рукавів було видно здорові загорілі жилаві руки. Широке лице було сухорляве й бліде, наче лице в ченця. На сухому високому лобі набігали густі дрібні зморшки. Кучеряве посічене волосся стирчало на голові, як пух, і блищало сивиною.

• Яке враження складає Омелько Кайдаш з цього опису?

​

Омелько Кайдаш. Працюємо зі змістом твору

• Що ми дізнаємося про нього ще на початку твору? Зачитайте

Старий Омелько був дуже богомільний, ходив до церкви щонеділі не тільки на службу, а навіть на вечерню, говів два рази на рік, горнувся до духовенства, любив молитись і постити; він понеділкував і постив дванадцять п'ятниць на рік, перед декотрими празниками. Того дня припадала п'ятниця перед паликопою, котрого народ дуже поважає. Кайдаш не їв од самого ранку; він вірив, що хто буде постить у ту п'ятницю, той не буде в воді потопати.

• Чи можна сказати, що на початку твору він викликає симпатію?
• Який момент у творі відкриває нам очі, вказуючи на те, що богомільний Кайдаш був не без гріха? Зачитайте

Кайдаш вліз у хату. Лице його було жовте, як віск. Рукава по лікті були мокрі, і з їх текла патьоками вода. На землі з'явились смужки з водяних крапель, неначе разки намиста, розкидані й поплутані на всі лади.

Омелько Кайдаш. Працюємо зі змістом твору

• Пригадайте, на що звертав увагу Кайдаш під час сватання обох невісток? Зачитайте

Мотря ввійшла в хату і стала коло порога. Мати загадала їй зібрати з глечика сметану та накришить сала. Сама хазяйка накраяла хліба, а хазяїн вніс з хижки бокату пляшку горілки і поставив на стіл. В горілці плавав червоний стручок перчиці, неначе тільки що вирваний на городі. Кайдаш глянув на перець, і в його слинка потекла.

Балашиха накраяла хліба. Балаш почастував гостей горілкою. Кайдаш вихилив чарку до дна, а Кайдашиха, по своєму звичаю, тільки губи вмочила й втерлась хусточкою.

— Погана в вас в Бієвцях горілка, неначе сироватка з перцем, — сказав Кайдаш, згадуючи ту чудову запіканку з червоним перцем, що він пив на розглядинах у Довбиша.

• Як ставилася родина до пагубної звички Кайдаша?

​

— Я поб'ю на тобі оце мотовило на трісочки, як ти не впиниш своєї жінки! — крикнув Кайдаш, приступивши до Карпа ще ближче.

Карпо не оступився й не одхилився і тільки зблід та понуро поглядав на батька.

— Тату! Оступіться! Не вводьте мене в гріх, — сказав Карпо.

Кайдаш з Кайдашихою то приступали до Карпа, то оступались, як хвилі б'ють у скелистий берег та знов одходять од його. Карпо стояв, неначе скеля. Дуже дражливий старий Кайдаш розходився, кинувся на Карпа з кулаками й штовхнув його рукою в груди. Карпо зблід, як смерть, а тонкі губи, міцно стулені, стали зовсім білі, неначе полотно.

— Тату! Не бийтесь! — ледве промовив Карпо. Кайдаш, блідий, з темними блискучими очима, знову кинувся на Карпа.

— Тату! Візьміть лучче сокиру та за одним разом зарубайте мене, — промовив Карпо, ледве дишучи; він почутив, що вся кров налилась в його голову, заливала йому вуха, очі; він почув, що в його вухах задзвеніло й зашуміло, й зашелестіло, а в очах все в хаті почало крутиться.

— Не лізь, бо задушу, іродова душе! — крикнув Карпо та й кинувся, неначе звір, на батька й штовхнув його обома кулаками в груди.

Старий Кайдаш як стояв так і впав навзнак, аж ноги задер. Поламані шматки мотовила випали з його рук і вдарились об грубу.

Омелько Кайдаш. Працюємо зі змістом твору

• Коли Кайдаш зрозумів, що більше не може впливати на старшого сина? Знайдіть момент у творі та зачитайте

• Чи міг би Кайдаш уникнути цієї ситуації?

Омелько Кайдаш. Працюємо зі змістом твору

• Як почав ставитися після неї Кайдаш на подальші вибрики Мотрі, зокрема з кашею та борщем, які вона приготувала не на всю родину, а лише собі та Карпові? Зачитайте

Старий Кайдаш пам'ятав мотовило. В його й досі щеміла спина…

Омелько боявся, щоб не довелось через ту кашу вдруге задерти ноги догори, i мовчав.

• Чи правильну позицію він обрав, не влазячи у жіночі сварки?
• Як ці чвари вплинули на його подальші рішення, як голови родини? Зачитайте

Кайдаш побачив, що справді треба одрізнити дітей. Він боявся Карпа. Карпо, побивши батька, забув про те і нітрішки не жалкував, неначе він побив якого-небудь парубка в шинку.

• А які стосунки були в Кайдаша з молодшим сином, Лавріном?
• Чи був він головним у родині після одруження Лавріна з Мелашкою?

Омелько Кайдаш. Працюємо зі змістом твору

• Коли це змінюється? Зачитайте

Лаврін вже вважав себе за господаря. Вій був менший син у батька, і все батьківське добро, по українському звичаю, припадало меншому синові. Лаврін знав, що батькова хата, батькові воли й вози, все батьківське добро — все те його добро. Він перестав слухати батька, а батькові хотілось порядкувать в господарстві. Кайдаш постарівся і став ще частіше заглядать в корчму, запиваючи давнє панщанне горе. Всі гроші, що він заробляв у пана та в людей на возах, на плугах та боронах, старий Кайдаш пропивав у шинку.

• До чого привела втрата «главенства» у родині?
• За яких обставин він помер? Зачитайте

​

На другий день Кайдаш пішов до священника, висповідався, але все те нічого не помогло. До його внадився херсонський чумак, приходив до його вночі та все неначе водив його десь по пущах та по нетрях.

Через тиждень той чумак завів Кайдаша знов на греблю, а вранці його знайшли в воді на потоках коло самої застави.

• Як ви розумієте той факт, що Кайдаш помер від того, чого більш за все боявся?
• Чи можна було уникнути цієї смерті? Як?
• Чи був він, на вашу думку, щасливою людиною?

Омелько Кайдаш

Маруся Кайдашиха. Працюємо зі змістом твору

• Погляньте на карту із зображенням Марусі Кайдашихи, чи достатньо «вмінь» персонажа їй прописали? Чому?
• Що ми знаємо про неї та її походження? Зачитайте

​

Вона була вже не молода, але й не стара, висока, рівна, з довгастим лицем, з сірими очима, з тонкими губами та блідим лицем. Маруся Кайдашиха замолоду довго служила в дворі, у пана. куди її взяли дівкою. Вона вміла дуже добре куховарить і ще й тепер її брали до панів та до попів за куховарку на весілля, на хрестини та на храми.�Вона довго терлась коло панів і набралась од їх трохи панства. До неї прилипла якась облесливість у розмові й повага до панів. Вона любила цілувать їх в руки, кланятись, підсолоджувала свою розмову з ними. Попаді й небагаті панії частували її в покоях, садовили поруч з собою на стільці як потрібну людину.

Маруся пишала губи, осміхалась, сипала облесливими словами, наче дрібним горохом. До природної звичайності української селянки в неї пристало щось вже дуже солодке, аж нудне. Але як тільки вона трохи сердилась, з неї спадала та солодка луска, і вона лаялась і кричала на ввесь рот.

• Чи проявляється ця «панська натура» протягом твору?

Маруся Кайдашиха. Працюємо зі змістом твору

• Як вбиралася Кайдашиха на обидва сватання? А як поводила себе під час гостин? Зачитайте

Кайдашиха вбралась, як у неділю, в горсет, в жовті чоботи, в нову білу свиту, ще й засунула в рукав білу хусточку. Довбиші були багатенькі, і Кайдашеві хотілось себе показать перед багатирями…

Кайдашиха наділа тонку сорочку, зав'язалась гарною новою хусткою з торочками до самих плечей і понадівала всі хрести й дукачі, наділа нову юпку, нову білу свиту, ще й в жовті чоботи взулась."Треба гарненько убратись: мене знають усі Бієвці", — думала Кайдашиха…

«Кайдашиха пересіла з ослона на лаву. Вона дуже церемонилась і була прохана. Пробуваючи на службі в панів, вона набралась од їх чимало пишання…»

«Балашиха попросила Кайдашиху за стіл. Кайдашиха глянула на убогу сім'ю, на убогу хату і не церемонилась; вона просто полізла за стіл і сіла на покуті, запишавшись та втираючи губи хусточкою.»

ДОВБИШІ

БАЛАШІ

Маруся Кайдашиха. Працюємо зі змістом твору

• Чому, на вашу думку, поведінка Кайдашихи так відрізняється?
• Де вона поводила себе краще? Чому?
• До речі, «той солодкий медок у голосі» Марусі одразу занепокоїв Мотрю, якою ж була Кайдашиха зі своїми невістками?
• Коли вона почала «насідати» на Мотрю?
• Що вона розповідала про неї сусідам? Зачитайте

— Хліб їсти добре тямить, — сказала Кайдашиха. — Я думала, що ті багатирі вміють добре спекти, зварить. Але мені довелось всьому вчити невістку. Та то, моє серденько, моя невістка незугарна тобі ні спекти, ні зварити, ні прясти, ні шити. Оце як сама не догляну, то напартолить такого борщу, що й собаки не їдять; як помаже комин, то всі віхті знать. А вже лаятись та мене не слухати, мабуть, учив її сам Довбиш укупі з Довбишкою. Я скажу слово, а вона десять. А вже що лінива, то й сказати не можна. Вранці буджу, буджу, кричу, кричу, а вона вивернеться на полу, здорова, як кобила, та тільки сопе...

Маруся Кайдашиха. Працюємо зі змістом твору

• А як вона поводила себе із Мелашкою? Зачитайте

Кайдашиха привітала старшу невістку перше солодкими медовими словами, а потім уже дала їй покуштувать полину. З Мелашкою вона обійшлась інакше: вона одразу почастувала її полином. Вона не злюбила Мелашчиних батьків і як тільки бралась за тім'я, то згадувала Западинці і свої розглядини в Балашів. Мелашка була молода, незугарна до важкої роботи, а Кайдашисі дуже бажалось на старість полежати та одпочить.

Тільки тиждень після весілля Кайдашиха змовчувала та скоса поглядала на Мелашку, показуючи їй роботу. На другий тиждень вона вже лаяла невістку і глузувала з неї.

• Яка ситуація по-іншому вплинула на неї?

Маруся Кайдашиха. Працюємо зі змістом твору

• Чи почувала вона себе винною у втечі Мелашки? Зачитайте

Мелашка прийшла додому, і свекруха справдила своє слово; од того часу вона знов облила Мелашку солодким медом, а полин неначе сховала десь у комору для Мотрі. Кайдашиха боялась, щоб Мелашка знов не чкурнула на Бассарабію або й за границю. Сльози та несподівана тривога помирили сім'ю, неначе всіх помиряюча смерть.

Вернувшись додому, Кайдашиха поїхала в Богуслав на ярмарок, набрала Мелашці на спідницю й на хвартух, купила здорову гарну хустку й новий жовтий з червоними квітками очіпок. Через два тижні Мелашка обродинилась: вона мала сина.

• До речі, а чи пам’ятаєте ви, що привезла Кайдашиха з ярмарку Мотрі? Зачитайте

Ввечері Кайдашиха привезла Мотрі з ярмарку хустку й матерії на спідницю. Мотря розгорнула хустку в руках. Хустка була чорна, з маленькими квіточками.

Маруся Кайдашиха

Карпо та Лаврін Кайдашенки

Два брати — два полярно різних світи — двоє таких рідних і, водночас, чужих людей. Роботящі хлопці, набожний батько, беручка та хазяйновита мати. Люди хвалять, дівки - милуються, батько й мати - тішаться синами. Здавалось би, що може зламати та розколоти таку родину? Але чомусь в одній сім'ї виросли кардинально протилежні за характерами діти. Як сталось, що стіна непорозуміння зросла між найближчими та найдорожчими? Які спільні риси таки об'єднують молодих Кайдашів? Спробуймо з’ясувати відповіді на ці питання, порівнявши наших героїв.

​

Звісно, хлопці були різного віку та були різні за зовнішністю, проте події у житті в них були однакові: вони були дітьми, виросли, закохались, одружились, стали самі батьками та головами родин, втратили батька. Як ці обставини впливають на них, пропоную розібратись, уклавши порівняльну характеристику.

Карпо та Лаврін. Порівняльна характеристика

Карпо Кайдашенко

Лаврін Кайдашенко

Карпо та Лаврін. Порівняльна характеристика

Мотря Довбишівна. Працюємо зі змістом твору

• Як автор описує дівчину на початку твору? Зачитайте

Мотря стояла під хатою проти білої стіни. Висока на зріст, рівна станом, але не дуже тонка, з кремезними ногами, з рукавами, позакачуваними по лікті, з чорними косами, вона була ніби намальована на білій стіні. Загоріле рум'яне лице ще виразніше малювалось з чорними тонкими бровами, з темними блискучими, як терен, облитий дощем, очима. В лиці, в очах було розлите: щось гостре, палке, гаряче, було видно розум з завзяттям і трохи з злістю. Сонце било на Мотрю косим промінням, освічувало її з одного боку, обливало жовтогарячий кісник на голові та червоне намисто на шиї.

• Чому вона подобалася, на вашу думку, Карпові?
• З якої родини вона походила? Що про це свідчить?

Мотря вбралася в зелену спідницю, в червону запаску, підперезалась довгим червоним поясом і попускала кінці трохи не до самого долу, одяглась в зелений з червоними квітками горсет, взулась в червоні чоботи, наділа добре намисто, взяла в руки білу хусточку та й пішла до церкви. Вся її голова аж ніби горіла квітками проти сонця. Павине пір’я блищало й миготіло, а золотий пружок парчі на чорних косах сяв і надавав краси тонким чорним бровам та блискучим очам.

• Чи можна сказати, що такий одяг міг одразу свідчити про статус її родини?

Мотря Довбишівна. Працюємо зі змістом твору

• Чи була Мотря ледачою? Пригадайте, чим вона займалась, коли Кайдаші прийшли на сватання?
• Як до неї тоді зверталася Кайдашиха? Чи занепокоїло це Мотрю?
• Чи виправдалось її занепокоєння після одруження?
• Чим Мотря займалася у хаті Кайдашів після одруження? Зачитайте

Мотря прокинулась і через сон насилу розчовпала, що свекруха вчить її розкладать дрова в печі, неначе її й того мати не навчила. Мотря встала, розпалила в печі й приставила чавун з водою…

В хаті ще всі спали. Мотря пішла, видоїла корову, процідила на цідилок молоко й погнала до череди корову. Вертається вона в хату, а свекруха спить на печі, аж хропе…

Мотря заходилась чистить картоплю, а Кайдашиха знов зо сну охала на печі й встала тоді, як надворі зовсім розвиднілось. Вона вмилась, стала перед образами й довго молилась, доки Мотря не наклала в горщик картоплі, буряків та капусти. Свекруха хрестилась, а скоса все поглядала на невістчині руки. Розумна Мотря й собі спідлоба поглядала на свекруху й постерегла той косий погляд…

По обіді Мотря почала мити горшки та миски. Вона взяла ніж і почала вишкрібать вінця старого засаленого горщика. Горщик завищав під ножем, наче цуценя.

— Не шкреби, дочко, ножем, бо в мене неначе хто в голові скромадить, — сказала Кайдашиха.

Мотря замовкла й кинула ніж на лаву. Ніж задзвенів. Свекруха тільки скоса поглянула й трохи постерегла Мотрині норови.

По обіді Кайдашиха загадала невістці насіяти борошна, а потім вчинить діжу, а сама знов полізла на піч спати, а виспавшись, встала й пішла до сусіди в гості. Мотря задумалась, соваючи ситом по сійцях, перекладених уподовж ночовок. Вона догадалась, що її свекруха недобра і що під її солодкими словами ховається гіркий полин. Але Мотря була не з таківських, щоб комусь покорятись.

Мотря Довбишівна. Працюємо зі змістом твору

• Як довго терпіла Мотря знущання Кайдашихи?
• Коли вона зважилась показати непокору?
• Як поводила себе молодиця після того, як почула, що свекруха її обмовляє? Зачитайте

— Потривай же, свекрухо! — говорила голосно Мотря сама до себе, розвішуючи сорочки по тину. — Будеш ти в мене циганської халяндри скакати, а не я в тебе.

На другий день удосвіта Кайдашиха закричала з печі на Мотрю:

— Мотре! Вставай вже прясти! Мотре! Чи ти чуєш? Мотря прокинулась, але не обзивалась.

— Ох-ох-ох! — застогнала Мотря достоту таким жалібним голосом, як стогнала Кайдашиха. — Так у мене болять крижі, що я із постелі не встану.

Кайдашиха впізнала Мотрину комедію й розсердилась.

— Чого це ти дражнишся зо мною? Ти думаєш, що мене піддуриш? Годі тобі брехні справлять. Вставай та в печі розтоплюй.

— Мамо! Годі вам спати! Вставайте та в печі розтоплюйте! — крикнула й собі Мотря з полу. — А я трошки покачаюсь!

Мотря Довбишівна. Працюємо зі змістом твору

• Чи правильно, на вашу думку, вчинила Мотря?
• Чи вплинула така її поведінка на подальші стосунки зі свекрухою?
• Як сварки вплинули на подальше життя Мотрі та Карпа?
• Що на час примирило сім’ю?
• А що знову спровокувало сварку? Зачитайте

Карпо й Мотря, заробивши літом собі хліба, вже знали, що вони їдять свій хліб, а не батьківський. В стіжках стояло жито й пшениця, до котрого вони приклали більше праці, ніж батько та мати. В скрині в Кайдашихи лежало полотно, в котрому може, третя нитка була напрядена Кайдашихою. Карпові та Мотрі стало ще важче дивитись батькові в руки. Лихо в хаті тільки затихло й притаїлось, неначе гадина зимою. Весняне тепло кинули на ту гадину перше молодиці.

І гадина підвела голову, засичала на всю Кайдашеву хату, на все подвір'я.

Після покрови Кайдашиха витягла з скрині два сувої полотна: один сувій давніший, товстого та недобре вибіленого полотна, а другий — тонкого, гарного, напряденого вдвох з Мотрею. Кайдашиха покраяла товсте полотно на сорочки для старого Кайдаша, для Карпа, Лавріна й Moтpi, a coбi одрізала тонкого полотна на три сорочки i зараз сховала сувій у скриню.

Мотря Довбишівна. Працюємо зі змістом твору

• Що вирішує зробити Мотря?
• Чому Кайдашиха не хоче давати їй мотовило?
• Чи можна сказати, що мотовило слало «першою ластівкою» відділення родини?
• Чи змінилось її ставлення до свекрухи після отримання бажаного?
• Чи можна сказати, що Мотря сама дражнила Кайдашиху? З чого це видно? Зачитайте

Карпо й Мотря перейшли у свою хату. Мотря вимазала чисто хату і тільки половину сіней, неначе мотузком одміряла. Вона мазала сіни та все голосно співала:

Коли б мені господь поміг

Свекрухи діждати!

Заставила б стару суку

Халяндри скакати…

Мотря співала на злість свекрусі голосно на всі сіни. Двері були одчинені. Кайдашиха зачинила двері з притиском, а Мотря ще голосніше гукала…

• Як змінюється Мотря з моменту отримання статусу «хазяйки» власного життя та оселі?
• Як вона поводить себе після смерті Кайдаша?

​

Мотря Довбишівна. Працюємо зі змістом твору

• Як описує автор «міряння» Мотрею городу? Зачитайте

Мотря прожогом побігла до хати, держачи в руках пояс, та репетувала на весь город. Коло припічка стояла та хворостина, котрою Карпо з Лавріном міряв город. Мотря вхопила хворостину й кинулась у двері кулею, як птиця.

— Це ви, мабуть, з матір'ю так міряли город, бодай вас міряв сей та той! — крикнула Мотря на порозі так, що двері з обох хат разом одчинились і з дверей повискакували всі: і Карпо, й Лаврін, і Кайдашиха, й Мелашка. Вони повитріщали очі на Мотрю.

— Чого вилупили баньки, неначе мене зроду не бачили? Як це ви переміряли город? Та нехай його чорти спечуть з такою мірою! — гукнула не своїм голосом Мотря й брязнула об землю хворостиною так, що вона аж захурчала.

• Якою постає тут Мотря?
• Чи можна сказати, що самостійне життя не змінило її ставлення до Кайдашихи?
• Чи можна сказати, що Мотря стала грубою?

Мотря Довбишівна. Працюємо зі змістом твору

• Чи доходила ця грубість до фізичних проявів? Зачитайте, коли ми зустрічаємося з цим вперше у творі

Мотря лазила по горищі та збирала по гніздах яйця. Сполохані сліпі кури кидались по горищі, падали в сіни на світ.

Одна курка впала з горища й погасила світло. В сінях стало поночі. Лаврін стояв, сп’явшись на драбину. Мотря штовхнула його п'ятою в зуби. Він сплюнув у сіни. Мотря штовхнула його по носі другою п'ятою. Гаряча литка посунулась по його лиці. Мотря ладна була сісти йому на голову.

— Куди ти сунешся на мою голову! — крикнув Лаврін і почав трясти драбину. — Не лізь, бо я тебе, сяка-така душе, скину з драбини!

Мотря Довбишівна

Мелашка Балашівна. Працюємо зі змістом твору

• А як автор описує іншу невістку Кайдашів, Мелашку? Зачитайте

З-під квітки виринула з колосків голова з чорними кісьми і неначе поплила понад колосками. Лаврін углядів, що ту чорноволосу голову двічі обвивали жовтогарячі кісники, а за кісники були затикані цілі пучки червоного маку…

Мелашка була з поетичною душею, з ласкавим серцем. Часом вона в своїй розмові несамохіть вкидала слова пісень…

Мелашка була молоденька й невеличка на зріст, але проворна, жвава.

• Що ми знаємо про неї та її родину?
• Чому її батьки не очікували так рано видати доньку заміж? Зачитайте

Мелашка була дуже молода. Наставали жнива. Мелашка була потрібна в господі як робітниця. Балаш одказував старостам ні се ні те. Мелашка стояла коло печі й заливалась слізьми. Батько постеріг, чого Мелашка так пізно верталась з вулиці, і згодився на заручини. Мелашка втерла сльози рукавом і подала старостам рушники.

Мелашка Балашівна. Працюємо зі змістом твору

• Чи сподобалась вона Кайдашисі? Чому?
• Як почалося її життя у новій родині? Зачитайте

Тиждень прожила Мелашка в свекровій хаті, як у раю. Після вбогої батькової хати вона ніби ввійшла в панські покої. Тиждень минув, як одна година. Мелашка ніби не бачила, як п'яний свекор лаявся з свекрухою, ніби не чула, як свекруха обсипала її неласкавими словами…

Тільки тиждень після весілля Кайдашиха змовчувала та скоса поглядала на Мелашку, показуючи їй роботу. На другий тиждень вона вже лаяла невістку і глузувала з неї.

• А як до неї ставилася Мотря? Зачитайте

Мотря не любила Мелашки i все чогось підкопувалась під неї, мов річка під крутий берег. Мелашка жила з Кайдашихою в одній хаті, а через Кайдашиху Мотря була недобра й до Мелашки.

Мелашка Балашівна. Працюємо зі змістом твору

• Що розповідає Мелашка матері, коли нарешті приїздить в гості?
• Що їй та радить? Зачитайте

— То ти, дочко, не потурай свекрусі. Адже Мотря не мовчить, то й ти не мовчи:

— Коли, мамо, кругом мене все чужі люди, чужий рід, чуже село. Я одна, як билина в полі, а вони всі на-мене, як вітер на билину.

Поплакала Мелашка з матір'ю в садку, ввійшла в хату, сіла за стіл полуднувать і не полуднувала.

"Якби мені перекликать сюди Лавріна, я б навіки зосталась у матері!" — думала Мелашка, поглядаючи на убогу хатину.

• Чи дійсно Мелашці було зі свекрухою важче, ніж Мотрі? Чому?
• А чи послухала вона поради матері? Як саме це сталося? Зачитайте

"Потривай же, Мотре, замітала я сіни, виносила і своє й твоє сміття, а завтра не винесу, — думала Мелашка, згадуючи напутіння своєї матері, — нехай вже лає мати, а то й вона кричить".

Другого дня Мелашка вимела свою хату і половину сіней, неначе мотузком одміряла.

— Як вимела рівненько! Чи не поясом міряла сіни? — питала Мотря в Мелашки.

— А хоч би й поясом, що тобі до того! Не буду мести твоєї половини сіней та виносить твого сміття, — сказала Мелашка.

— А хіба ж ти не міряла сіней мотузком, як мазала діл та стіни? — обізвалась Кайдашиха. — Міряєте ви, бодай: вже міряла вас лиха година!

Од того часу Мелашка знайшла собі ще одного ворога. Мотря не давала їй перейти сіни: вона була сердита на Мелашку за те прокляте сміття. Од того часу в хаті гризла Мелашку свекруха, в сінях та надворі стерегла її Мотря

Мелашка Балашівна. Працюємо зі змістом твору

• А чи огризалась вона до свекрухи?
• Де вона знаходила відраду?
• Як ви вважаєте, чому Мелашка вирішила залишитись у Києві?
• Як сприйняли її втечу Кайдаші?
• За яких обставин вона повернулась додому?
• Чи змінилося після втечі ставлення Кайдашихи до Мелашки?
• А чи змінилася сама Мелашка?

Мелашка Балашівна

Поміркуйте

Як бачимо, кожен із героїв повісті «Кайдашева сім’я» змінювався не на краще з плином часу. Останній конфлікт у сімействі стався через грушу. Автор переробив розв’язку твору. Але чи дійсно після того, як «груша всохла» Кайдаші помирилися?

Самоперевірка

https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLScd9yuQAfh-LR6APl96MVHODjh0kJZPajEnsmQ7Pdp7__3k-w/viewform

​