До дня народження Т.Г.Шевченка
«Вклонімося Кобзарю»
У старій хатині кріпака колись,
в тихий день весінній хлопчик народивсь
Хата Шевченка, яка потопала у вишневому садку
В похилій хаті, край села
Над ставом чистим і прозорим,
Життя Тарасику дала
Кріпачка — мати, вбита горем
Вмерли мама й тато...
Сирота – у дяка,
Тут була в хлоп'яти
Грамота гірка
Хата дяка, де вчився i наймитував
Тарас Шевченко
У тяжкій неволі
Ріс малий Тарас.
Він не вчився в школі,
Він ягнята пас
Старша сестра Катруся, яка допомагала Тарасику набиратися розуму
Був хлопчина цей кмітливим,
Добрим, чесним, справедливим.
Дуже він любив читати,
А ще більше малювати
Дуже часто малював Тарас Шевченко калину –
символ щастя, чистоти і любові.
Пізніше описував її у віршах, порівнюючи з дівчиною
Пісня була найкращим другом Тараса.
Пісня була його багатством, хистом небувалим
Дивна пісня, що із серця у світах вітала.
І пішли пісні Тараса мандрувати всюди –
Просто в серце западали усім, хто їх слухав
Особливо зачарований Тарас був піснями кобзарів
Хоче малювати,
Прагне він до знань,
Та за це багато
Зазнає знущань.
За ясну свободу,
Світло майбуття –
Він віддав народу
Все своє життя!
Могила Т.Г.Шевченкав м.Каневі
Пам’ятник Тарасу Шевченку в Хмельницькому
Живи, поете, в бронзі і в граніті,
Живи, поете, в пам 'яті людській,
Живи в піснях, живи
у «Заповіті»,
У слові праведнім,
у славі віковій!