РОДИННО-ПОБУТОВІ ПІСНІ

Пісні про кохання виокремлюються своєю емоційною глибиною та художньою красою, відстоюють вірність у взаєминах, збагачують душевним добром, сприяють естетичному розвитку.

О. Дей

Фольклор (з англ. folklore —народне слово, народна мудрість, народні знання) — це різножанрові твори, що виникли в сиву давнину в певному середовищі, які передавали з уст в уста. Авторів казок, пісень, легенд, прислів’їв здебільшого ніхто не знав.

Багатство й розмаїття українського фольклору

• збагачують знаннями про минуле нашого народу, про багатий духовний світ українців;

• сприяють застосуванню традиційних обрядів, звичаїв наших предків у сучасному житті;

• формують естетичне сприйняття світу, спонукають бачити прекрасне навколо себе;

• виховують високі моральні якості, почуття патріотизму, любов до батьків.

Роди, види і жанри фольклору

Пісні про кохання

«Місяць на небі, зіроньки сяють»,

«Чорнії брови, карії очі»,

«Ой ти, місяцю, я зіронька ясная»,

«Туман яром, туман долиною»,

«Ой у полі дві тополі»,

«Чом ти не прийшов...»,

«На городі верба рясна»,

«Цвіте терен, цвіте терен»,

«Ой гиля-гиля, гусоньки, на став», «Ой у лузі калина стояла»,

«Ой чий то кінь стоїть»

Народні ліричні пісні-одне з основних джерел творчості Г. Сковороди й �І. Котляревського, Т. Шевченка й І. Франка, М. Старицького й Лесі Українки, поетів ХХ ст.: А. Малишка, В. Сосюри, Д. Павличка, �Б. Олійника, Л. Костенко, Д. Луценка та ін.

М. Лисенко використовував українські народні пісні в операх «Утоплена», «Різдвяна ніч», в опереті «Чорноморці»,

у «Фантазії на українські теми».

Пісня — це схвильована сповідь закоханого юнака, подана у формі монологу.

Поетика народної пісні

​

Поетика (з грец. майстерність творення) — це особливості художньої форми фольклорного чи літературного твору, тобто особливості його будови (композиції), художніх засобів, віршування та ін.

​

Художній формі української ліричної пісні притаманні:�

• лаконізм, стислість, простота вислову;

• традиційні художні засоби;

• стабільність віршового розміру;

• відносно проста мелодія;

• особлива мелодійність, задушевність, лірична тональність;

• наявність різноманітних повторів (рефрен, тавтологія, анафора, епіфора);

• поширена форма монологу й діалогу.

Поетичний (художній) паралелізм — засіб поетичної мови, коли явища з різних сфер життя або природи зображуються паралельно.

​

Символ (з грец. знак) — умовне позначення якого-небудь предмета, поняття або явища; художній образ, що умовно відтворює усталену думку, ідею, почуття. У поданих піснях наявні традиційні уснопоетичні народні символи: сонце, місяць, зіроньки,човен,

терен, верба, весна.

​

Народна пісня має специфічну будову.

Вона поділяється на куплети (у вірші строфи), переважно з чотирьох рядків, об’єднані римою.

Мелодія кожної пісні єдина для всіх її куплетів.

У ній може бути приспів (рефрен) — частина пісні, яка періодично повторюється.

Менталітет, ментальність (з латин. розумовий) — сукупність психічних, інтелектуальних, ідеологічних, релігійних, естетичних та інших особливостей мислення народу, соціальної групи та індивіда, що проявляються в культурі, мові, поведінці.

Тест-взаємоперевірка�1. Установіть відповідність

Фольклорний жанр

1 епічні народні твори

2 календарно-обрядові

пісні

3 родинно-обрядові пісні

4 суспільно-побутові

пісні

Різновиди

А веснянки, русальні, купальські пісні, щедрівки

Б колискові, весільні, поховальні пісні, голосіння

В народні ігри, хороводи, вертеп, весілля

Г казки, легенди, перекази, бувальщини

Ґ рекрутські, чумацькі, солдатські, козацькі

пісні

2. Установіть відповідність

Значення фольклору

​

1 пізнавальне

2 естетичне

3 розважальне

4 виховне

Тлумачення

А допомагає змістовно й весело провести вільний час

Б виховує високі моральні якості, почуття патріотизму, любов до батьків

В формує естетичне сприйняття світу, спонукає бачити красу навколо себе

Г сприяє збагаченню знань про минуле нашого народу, про

багатий духовний світ українців

Ґ сприяє застосуванню традиційних обрядів, звичаїв наших предків у сучасному житті

3. Установіть послідовність розкриття почуттів і дій ліричної героїні в пісні «Цвіте терен, цвіте терен»

А Іще очі не дрімали, // А вже сходить сонце

Б Десь поїхав мій миленький // Іншої шукати

В Вечероньки недоїла, // Нічки недоспала

Г А я молоденька // Вже горя зазнала

Ґ Ой візьму я кріселечко, // Сяду край віконця