Генріх Белль

• Генріх Белль — найвизначніший письменник Німеччини післявоєнної доби, лауреат Нобелівської премії (1972).
• Белль писав романи, новели, п´єси, сценарії, публіцистичні статті. У своїх творах, що склали майже сорок томів, письменник зобразив — часом у сатиричній формі — Німеччину під час Другої світової війни і в повоєнний період.

• Народився Г. Белль 1917 року в Кельні. Він був шостою дитиною в сім´ї столяра-червонодеревця зі спадковими католицькими традиціями; пращури з батькового боку емігрували за релігійними мотивами з Англії. Усе своє життя Белль був глибоко віруючим католиком, вважав релігію мірилом життя.

​

Військова служба

• По закінченні середньої школи в Кельні Белль, який з дитинства писав вірші та оповідання, виявився одним із небагатьох учнів у класі, котрі не вступили до гітлерюгенду. Проте через рік після закінчення школи юнака було притягнуто до примусових робіт, а 1939 р. призвано на військову службу до гітлерівського вермахту. Белль виконував обов´язки капрала на Східному та Західному фронтах, брав участь у війні на території Франції, Польщі, Радянського Союзу, Румунії, Угорщини і Німеччини. 

На війні

• Тричі він був поранений і, зрештою, 1945 р. потрапив у полон до американців, після чого просидів кілька місяців у таборі для військовополонених на півдні Франції. Війна, писав Белль, залишилася в його очах «жахливою машиною отуплення, кривавого отупления».

«Покоління, що повернулося»

• Дописьменницька біографія Генріха Белля схожа на біографію його численних однолітків — німецьких письменників, яких іменують «поколінням, що повернулося»: і Белль, і такі митці, як В. Борхерт, А. Андерш, Г. В. Ріхтер, В. Шнурре, воювали і повернулися з війни з поразкою, перебивалися випадковими заробітками в перші повоєнні роки руїни й голоду. Література мала розповісти про долю цього покоління, отруєного фашизмом і розчавленого війною. 

«Група 47»

•  Молоді німецькі письменники об´єдналися у вересні 1947 року у творчу спілку «Група 47», яка поступово стала центром літературного життя Західної Німеччини. Членів цієї групи об´єднувала ненависть до фашизму, жага демократичного оновлення країни і прагнення відтворювати жорстоку, але реальну правду життя. Найвизначнішою постаттю у цій «новій» німецькій літературі стає Г. Белль.

Тема війни в творчості Белля

• Тема війни була центральною в ранній творчості Белля. 1949 року побачила світ його перша повість «Потяг приходить вчасно», історія про молодого солдата, на якого чекає повернення на фронт і неминуча смерть. 1950 року з´являється збірка оповідань «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа...», а ще за рік — роман «Де ти був, Адаме?», найвизначніший твір письменника про воєнні часи, що розповідав про долі фронтовиків наприкінці війни.

Творчий доробок Белля

• У своїх подальших творах Г. Белль зображує життя повоєнної Німеччини. Найкращі з них: «І не сказав жодного слова», «Дім без господаря», «Мовчання доктора Мурке та інші сатири» (1958), «Більярд о пів на десяту» (1959), «Очима клоуна» (1963), «Груповий портрет з дамою» (1971), «Під конвоєм турботи» (1979), «Жінки на березі Рейна» (1985).

• Він відчував великий страх перед новою війною, перед гонкою озброєнь на Сході і Заході. Як пацифіст, Бель був противником будь-яких воєн. У відомому "Листі синам", написаному незадовго до смерті і присвяченому синам Раймунду і Крістофу, є принципові для кожного німця слова: "Ви завжди зможете розрізняти німців по тому, як вони називають 8 травня : днем поразки або днем звільнення".

Белль і Радянський Союз

• Генріх Белль приїжджав в Радянський Союз 7 разів. Уперше він побував в Москві в 1962 році. Відомий радянський поет і фронтовик Давид Самойлов, що був присутнім на його зустрічі з московськими письменниками, записав пізніше у своєму щоденнику: "Зустріч з Беллем... Я написав йому записку: "Белль, ми, здається, воювали на одному фронті з різних сторін. Дуже радий, що схибив. Сподіваюся, нам не доведеться більше воювати і стріляти один в одного".

Пен-клуб

• Помітну роль зіграв Белль в діяльності міжнародної письменницької організації - Пен-клубу, - головою якого він був обраний в 1971 р. Посилаючись на авторитет цієї організації, він допоміг багатьом письменникам, що піддавалися утискам у своїх країнах.

•  Олександр Солженіцин, висланий з Радянського Союзу в 1974 р., скористався запрошенням Белля пожити у нього до від'їзду в Париж. Для Белля взагалі була характерна добродійність, він жертвував великі суми до різних фондів, матеріально допомагав нужденним колегам-письменникам.

• Помер Генріх Белль 16 липня 1985 р., коли гостював у одного зі своїх синів. Він був похований в рідному Мартене на тихому сільському кладовищі.

Пам'ятник Беллю в Берліні

Проблематика творчості Белля

•  Доля молодого покоління Німеччини часів війни (збірка оповідань «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа...»)
• Відповідальність кожного німця за скоєні Гітлером злочини («Поїзд точно за розкладом», «Де ти був, Адаме?»)
• Негативні явища повоєнної Німеччини («Під конвоєм турботи»)
• Соціальна несправедливість та бездуховність («Дім без господаря»)
• Самотність людини в навколишньому світі («Очима клоуна»

​

Висновки

• Німецький письменник Г. Белль не описував фашизм як явище. Він зосередив увагу на пересічних людях — виконавцях чужої волі, що не знайшли в собі сили протистояти фашизму, а тому самі постраждали через свою причетність до його злочинів. Г. Белль не виправдовував їх — він співчував їм як людям, адже його життєвим кредо було: «Ми, письменники, народжені для того, щоб втручатися...».