1
02.09.2025
Урок №2
Народні історичні пісні.
«Зажурилась Україна», «Ой, як крикнув же козак Сірко» – історичні пісні про боротьбу козаків із турецько-татарськими нападниками.
називають — ліро-епічні твори, що описують конкретні або типові історичні події, героями таких пісень стають реальні історичні особи або загальні образи, вчинки яких відповідають духу зображеної епохи.
- сюжетність;
- насиченість розповідними елементами;
- наявність ліричних відступів;
- широке використання засобів художньої виразності, зокрема гіперболізації;
- відсутність міфологічних образів;
- головні герої — реальні люди, представники певної історичної епохи.
Українські історичні пісні виникли в часи серйозних потрясінь, насамперед визвольних змагань. Протягом століть напруженої боротьби за національне і соціальне визволення український народ творив сувору, мужню, й водночас ліричну поезію — думи та пісні. В них відбито світогляд народу на кожному етапі його історичного розвитку, його морально-етичні норми, погляди, естетичні смаки.
Одним із головних джерел прибутку татар були бранці ( полонені ). Тільки протягом 1450 -1586 рр. було зафіксовано 86 великих набігів татар.
Найлютішими ворогами українського народу були татари, які ходили в Україну за бранцями, як за своєю власністю, і нещадно грабували її.
До середини XV ст. південь і центр України перетворилися майже на пустелю. Київ став прикордонним містом, а на південь населення вже майже не було, бо татари пограбува- ли, зруйнували і спалили багато селищ. Кожна навала ставала страшним лихом.
Довідка
У них розповідається і про 1)татарські напади, 2) турецьку неволю, 3) про запорозьких козаків 4) про визвольну боротьбу 5) про відважних ватажків 6) про героїв початку ХХ століття – січових стрільців та вояків УПА.
«Зажурилась Україна…» – одна з найдавніших історичних пісень, у якій говориться про боротьбу українського народу проти грабіжницьких нападів турків і татар, висвітлені події козацької доби
З’ясуємо достовірність існування історичної особи кошового отамана Запорозької Січі - Сірка Івана Дмитровича
Про народження Сірка існує легенда, яка свідчить, що він з'явився на світ із зубами. «Тільки-но повитуха піднесла його до столу, він одразу ж ухопив звідти пиріг з начинкою і з'їв його. Це нібито було знамення, що йому судилося увесь свій вік гризти ворогів».
З історії відомо, що Сірко мав зріст трохи вище середнього (174—178 см), правильні риси обличчя, а на нижній губі з правого боку в нього була вроджена родима пляма, котру сучасники вважали « Божим знаком».
Ім'я Сірка стало справжнім пострахом для турецько-татарських загарбників. Бусурмани його називали «урус-шайтаном» (руським чортом) і були свято переконані, що йому допомагає нечиста сила, а татарки ім'ям Сірка лякали дітей, коли ті не слухались.
На війні Іван був самовіддано хоробрим і надзвичайно винахідливим: з десятком козаків долав сотні, а з сотнею молодців тисячі неприятелів . Вороги боялися його «більше за бурю, більше за вогонь, більше за пошесть морову» ( Дмитро Яворницький).
Похований І.Сірко біля Чортомлинської Січі (тепер село Капулівка Нікопольського району Дніпропетровської області).
1967 року його перепоховали на іншому краю села, бо води Каховського водосховища наблизилися до могили. Точно не відомо, що то є тіло Сірка. Він заповідав, щоб після смерті йому відрубали праву руку.
При розкопках могили обидві руки були цілі, тому, де його насправді поховано, залишається загадкою.
Могила Івана Сірка
12
02.09.2025
Використані джерела:
Підручник «Українська література 8»
В.Заболотного