Як підтримати дитину, впоратись з кризою для дітей та сім’ї

Березовська Людмила

Управління освіти та інноваційного розвитку Печерської районної в м. Києві державної адміністрації

Травма

• 1) що таке травматичний стрес та вміти розрізняти його прояви;
• 2) розуміти потреби дітей і батьків, які пережили події, що травмують.
• 3) володіти самим та навчити дітей та батьків методикам саморегуляції та зниження травматичного стресу;
• 4) уміти в рамках повсякденного навчального процесу побудувати підтримуючі відносини з дитиною, які сприятимуть її психологічному відновленню; 5) знати, у яких випадках необхідно рекомендувати дитині та її батькам звернутися за допомогою до шкільного психолога.

Травма

• Нав'язливі думки
• Уникнення
• Фізичне збудження
• Горіння, ускладнене - коли не відбувається повернення до звичайної життєдіяльності
• Фізичні симптоми захворювання – головний біль, шлункова, серцева

У закладах освіти:

• створити простір підтримки та взаємодопомоги;
• ефективніше справлятися з труднощами та конфліктами, що виникають у союзі; опрацьовувати внутрішні проблеми, що заважають відкритої комунікації;
• знаходити нові та ефективні стратегії роботи з травмованими дітьми.

Що робити дорослим

• Заохочуйте грати,
• займатися спортом ,
• допомагайте знайти вихід почуттям.
• Намагайтеся встановити довірчі стосунки
• Намагайтеся дотримуватись однієї рівної лінії у своїй поведінці.

​

• Мета допомоги у кризової ситуації – якомога швидше повернутися до нормального функціонування, долаючи страх. Розгубленість, безпорадність, які, як правило, супроводжують стани ризику, криз

Поради щодо стабілізації психологічного стану батьків��Перш ніж психологічно підтримувати дітей,  батькам важливо спочатку стабілізувати власний психоемоційний стан. ���

• Не звинувачуйте себе ні в чому (не поїхали раніше, поїхали не туди, чому поїхали, а не залишилися тощо). Запам’ятайте: під час війни будь-які прийняті вами рішення про безпеку вашої сім’ї, є правильними.

​

• Відслідковуйте «негативні» думки та виділіть собі час на них (техніка «Будильник»: я подумаю про це з 10.00 до 11.00, в інший час буду вільним/вільною від цих думок або розглядайте ці думки як потенційні зони ризику), переключайте себе на позитивні думки/спогади. 

​

• Якщо відслідковуєте, що ви застрягли на якійсь думці, переключіть себе на просту будь-яку просту дію (наприклад, помийте посуд, пройдіться, зваріть кави тощо).
• Фокусуйтесь на позитивних спогадах, які є для вас підтримкою, реагуйте на свої потреби – уміти їх задовільнити.
• За можливості, підтримуйте спілкування з іншими людьми, не тільки смс-повідомленнями, а й за допомогою відео зв'язку.
• Відслідковуйте власне дихання: там де ви завмираєте – якщо ви затамували дихання або воно поверхневе – покладіть одну руку на живіт, іншу на плече та почніть дихати животом, таким чином, щоб рука, яка лежить на животі, почала підніматися.
• Дайте собі можливість прожити  емоції – спогади про дім, роботу, близьких, які залишись,  можуть викликати сум, тривогу, страх – дозволяйте собі ці почуття (наприклад, дайте собі можливість поплакати, посумувати).

​

• Обмежте перегляд новин, безперервне читання соціальних мереж. Виділіть час для новин та споживайте новини тільки з перевірених джерел.
• Виконуйте фізичні вправи, які допоможуть впоратися з напруженням та стресом (фізична зарядка, йога, прогулянки на свіжому повітрі).
• Якщо ви відчуваєте, що ваш стан не змінюється і вам важко з ним впоратись самостійно, вкрай важливо звернутись за професійною психологічною допомогою

​

Як підтримати дитину дошкільного віку:

• Поясніть дитині, чому ви зараз тут (якщо ви переїхали в інше місце) : «Тут немає сирени».
• Поясніть, чому тато/інший значимий дорослий зараз знаходиться не з вами: «Тато/мама/інша людина там, тому що захищає нашу країну/місто/село».
• Поясніть, чому інші родичі – не з вами (стосується тих, які є значущими для дитини і залишились вдома): «Вони залишились вдома, тому що вони прийняли таке рішення/ не мали змоги виїхати разом з нами / допомагають стареньким» тощо.

​

• Щоб допомогти дитині впоратися зі смутком, запропонуйте намалювати малюнок своїх відчуттів або малюнок татові/бабусі/діду/брату – тим, хто не поруч.
• За можливості, дайте змогу дитині побачитись з близькими, які залишились: покажіть фотографії / відео або спілкуйтесь відеозв’язком.
• Запропонуйте дитині пограти у гру, в яку з нею грала близька людина, за якою сумує дитина.
• Якщо дитина дуже сумує за якоюсь іграшкою, яка залишилася вдома, спробуйте знайти іншу, запитайте в дитини, щоб натомість це могло бути.
• Якщо дитина сумує та плаче за домом: дайте можливість посумувати та поплакати, скажіть: «Я розумію тебе та те, чому тобі сумно, мені також сумно» або запропонуйте: «Ти можеш намалювати сумного смайлика та намалювати або розповісти мені, що би цей смайлик хотів зробити, щоб йому стало добре, або що його може заспокоїти».  Далі допоможіть дитині стабілізуватися, включивши її до звичної для неї/улюбленої активності. 

​

• Необхідно створити безпечне місце, куди дитина може ховатись, плакати, згадувати будиночок, тата або інших родичів, які зараз не з вами. Якщо стан дитини не зміниться протягом 3 тижнів, вкрай важливо звернутися за допомогою до професійного психолога.
• Намагайтеся дотримуватися режиму дня та ритуалів, які були звичними вдома: ранкові процедури,  прогулянки, казка наніч, сон тощо. 
• Обіймайте дитину.

​

​

Як підтримати дитину молодшого шкільного віку

• Запропонуйте дитині зробити листа / листівочку / малюнок родичам, які не поруч; допоможіть скласти історію про події, які вона пережила (робіть це разом з дитиною, допомагаючи їй скласти історію).
• За можливості, повертайте дитину до спілкування з однолітками.
• Обмежте читання новин та їх обговорення у присутності дитини.
• Запевніть дитину, що вона не винна у тому, що сталося, адже діти схильні брати провину на себе, тому важливо пояснити, що це не так.

​

• Якщо дитина сумує та плаче за домом, дайте можливість посумувати та поплакати, скажіть: «Я розумію тебе та те, чому тобі сумно, мені також сумно». Далі допоможіть дитині стабілізуватися, включивши її до звичної для неї/улюбленої активності.  
• Намагайтеся дотримуватися режиму дня та ритуалів, які були звичними вдома: ранкові процедури,  прогулянки, час для навчання, читання на ніч, сон тощо.
• Якщо ви використовували рекомендації, проте вас продовжує непокоїти стан дитини, важливо звернутися за допомогою до професійного психолога. 
• Обіймайте дитину.

​

Рекомендації для підтримки дитини-підлітка

• Створіть простір для розмов, де б дитина могла поговорити з вами, поділитись занепокоєнням, поставити запитання. Вислухайте думку дитини, не критикуйте її висловлювань, не знецінюйте запитань та разом знаходьте на них відповіді.
• Відтворюйте домашні традиції та ритуали або створюйте нові: спільні прогулянки  або чаювання, спільне читання або перегляд кіно. 
• Підтримуйте підлітка, коли він/вона ділиться переживаннями, може плакати, не намагайтесь одразу його/її зупинити, зарадити (уникайте висловлювань на кшталт «не плач, треба триматись», «не думай про це зараз», «припини про це говорити»  тощо), а запитайте, якої підтримки потребує дитина.

​

Джерела

• Психосоциальная поддержка в кризисной ситуации. Методическое пособие для педагогов. — Детский фонд ООН UNICEF, Всеукраинский союз молодежных общественных организаций
• https://www.unicef.org/ukraine/stories/when-you-want-to-go-home

​

Березовська Людмила

Управління освіти та інноваційного розвитку Печерської районної в м. Києві державної адміністрації