ЗА ТВОРОМ� В.О.СУХОМЛИНСЬКОГО� «БДЖІЛКА ТА ГАРБУЗОВА КВІТКА»
Підготувала вихователь Румянцева Л.О.
� Полетіла бджілка в поле за медом далеко-далеко. А сонечко вже сідає. Знайшла Бджілка велике гарбузове поле.
У гарбуза квіти великі, пелюстки жовті, яскраві, як сонце. Літала Бджілка від однієї квітки до іншої, збирала мед.
Підвела голову, подивилася навколо і закричала по-бджолиному від страху: сонечко зайшло, в небі зірочки мерехтять. В полі цвіркун співає.
«Що ж мені тепер робити?» – думає Бджілка.
«Сідай до мене на пелюстки, - говорить їй Гарбузова квітка, - переночуєш, а ранком полетиш додому».
Спить Гарбузова квітка. Спить Бджілка, спить поле. Увесь світ спить.
Ось і сонечко з'явилось із лісу. Гарбузова квітка відкрила пелюстки. Прокинулась Бджілка. Час додому летіти. Але в маленькому бджолиному серці щось затремтіло – сумне і тепле. Щось утримувало Бджілку біля квітки.
Вклонилася низенько Гарбузовій квітці і сказала: «Спасибі тобі, Квітко, за гостинність» – Квітка зітхнула, ніяк не хотілось розлучатися з Бджілкою.
Бджілка покружляла над Гарбузовою квіткою і полетіла додому, понесла мед діткам.
БЕСІДА ЗА ЗМІСТОМ:
КІНЕЦЬ