Індустріалізація та колективізація в СССР

Дидактичний матеріал

до уроків

з всесвітньої історії

Ринкові відносини чи директивне планування

Ринкові відносини між виробниками і споживачами не давали змоги “командувати виробництвом”. Тому партійне керівництво вимагало замість “стихії ринку” запровадити централізоване директивне планування.

Атаки на неп відбувалися під гаслами подолання економічної відсталості і перетворення СРСР на індустріальну державу.

Радянський агітаційний плакат

середини 20-х рр. ХХ ст.

Кириченко В.А.

Варіанти індустріальних перетворень наприкінці 20-х рр. ХХ ст.

Повільне “вростання” в соціалізм через непівську модель

збереження товарно-грошових основ непівської економіки і проведення планової індустріалізації, коли темпи розвитку пов’язуються із зростанням добробуту і поступовим добровільним кооперуванням селянства.

Олексій Риков, голова РНК СРСР

1924-1930 рр.

Кириченко В.А.

Варіанти індустріальних перетворень наприкінці 20-х рр. ХХ ст.

​

Командні методи управління господарством

випробувані під час громадянської війни командні методи управління народним господарством, складова і рушійна сила яких – форсована індустріалізація з високими темпами промислового розвитку, заради чого припускалося зниження життєвого рівня населення, можливість швидкого здійснення суцільної колективізації за допомогою адміністративного примусу.

Лев Троцький

Кириченко В.А.

Індустріалізація –

​

комплекс заходів, вжитих ВКП(б) у період другої половини 20-х - кінця 30-х рр. ХХ ст., спрямованих на прискорений розвиток промисловості з метою технічного переозброєння економіки і зміцнення країни.

Сталінський “стрибок” в індустріалізацію

Кириченко В.А.

Сталінський “стрибок” в індустріалізацію

Причини, які зумовили індустріалізацію

• необхідність подолання техніко-економічної відсталості та забезпечення економічної самостійності, незалежності СРСР в умовах капіталістичного оточення;
• необхідність створення військово-промислового комплексу та зміцнення обороноздатності країни;
• необхідність створення належної матеріально-технічної бази для модернізації промисловості та сільського господарства;
• необхідність зміни соціально-класової структури населення СРСР у бік збільшення чисельності робітничого класу;
• підвищення матеріального добробуту і культурного рівня трудящих.

Кириченко В.А.

Сталінський “стрибок” в індустріалізацію

Джерела індустріалізації

• збільшення податків з селянських господарств та постійне зростання цін на промислові товари;
• штучний перерозподіл коштів на розвиток пріоритетних галузей промисловості на шкоду іншим галузям та сільському господарству;
• внутрішні позики, спочатку добровільні, а згодом – примусові (протягом 1927 – 1929 рр. населення тільки України підписалося на суму понад 325 млн крб);
• випуск паперових грошей, не забезпечених золотом;
• розширення продажу горілки;
• збільшення вивозу за кордон лісу, хутра, хліба;
• жорсткий режим економії у всіх соціальних сферах;
• широке використання безкоштовної праці, у т.ч. в’язнів ГУЛАГу.

Кириченко В.А.

Сталінський “стрибок” в індустріалізацію

Початок індустріалізації

і підготовка до її форсування

• різке зростання капіталовкладень, особливо у важку промисловість;
• початок реконструкції старих виробничих фондів;
• будівництво нових, переважно невеликих і середніх підприємств;
• закладення нових електростанцій, включаючи Дніпрогес.

​

1926 – жовтень 1928 р.

Перший етап

Початок будівництва Дніпрогесу

Кириченко В.А.

Сталінський “стрибок” в індустріалізацію

Перша п’ятирічка, форсований ривок у розвитку важкої промисловості

• створено сільськогосподарське машинобудування: ХТЗ, Запорізький завод “Комунар”, Харківський “Серп і молот”;
• закладено енергетичну базу: запрацювали Зуївська ДРЕС і Дніпрогес;
• розширено й оновлено металургійну базу: споруджено “Запоріжсталь”, “Криворіжсталь” , “Азовсталь”;
• здійснено реконструкцію Луганського паровозобудівного заводу, металургійних заводів у Макіївці, Дніпропетровську, Комунарську.

​

1928 – 1932 рр.

Другий етап

Складання першого комбайну.

Завод “Комунар”, 1930 р.

Кириченко В.А.

Проміжний підсумок

Протягом першої п’ятирічки утверджувався господарський механізм, цілком відірваний від ринкової економіки, який спирався на директивні методи управління та вів до створення командно-адміністративної системи.

Чітко простежувалася тенденція монополізації центром управління промисловістю республіки.

​

Кириченко В.А.

Сталінський “стрибок” в індустріалізацію

Жорстка централізація управління

• замість економічних важелів ринку запроваджено директивний плановий розподіл ресурсів і товарів;
• заробітна плата перестала бути відрядною і визначалася “згори”;
• запроваджено карткову систему постачання робітників і службовців (інфляційні процеси розмили реальну вартість карбованця).

Кириченко В.А.

Сталінський “стрибок” в індустріалізацію

• більше уваги приділялося підготовці кваліфікованих кадрів, зниженню собівартості продукції, освоєнню нової техніки;
• ширилося масове виробниче змагання, організація якого не потребувала великих затрат та яке породило дух ударництва;
• у другій половині 1935 р. тимчасово скасовано граничну межу у заробітках;
• перехід у 1934 р. від карткової системи розподілу до вільного продажу продтоварів через магазини.

​

1933 – 1937 рр.

Третій етап

Передовик виробництва

Олексій Стаханов

​

Подальший розвиток

процесів індустріалізації

Кириченко В.А.

Сталінський “стрибок” в індустріалізацію

• репресії щодо наркомів, директорів, інженерно-технічного персоналу тощо;
• посилення дезорганізації виробництва, практика приписок;
• відсутність матеріальної зацікавленості працівників в умовах постійної експлуатації через так звані моральні стимули трудового героїзму мас.

​

1938 – 1941 рр.

Четвертий етап

Судовий процес над “ворогами народу”.

1934 р.

​

Третя п’ятирічка, спад виробництва

Кириченко В.А.

Сталінський “стрибок” в індустріалізацію

Особливості індустріалізації

• головним джерелом нагромадження коштів стало їх перекачування з села і трудовий ентузіазм радянських людей;
• мілітаризація економіки з метою переозброєння армії й поліпшення її технічного оснащення;
• розвиток виробництва засобів виробництва на шкоду виробництва засобів споживання;
• високі темпи індустріалізації.

Кириченко В.А.

Агітаційний плакат початку 30-х рр.

Проміжний підсумок

Процеси індустріалізації носили здебільшого неоднозначний і суперечливий характер, а її результати мали історичне значення.

Радянському народу довелося заплатити за них надто високу ціну. Подібну ціну за створення сучасної економіки ніхто в світі не платив.

Кириченко В.А.

Шлях суспільства до соціалізму більшовики пов’язували із переведенням селянства на рейки великого виробництва.

Колективні господарства (колгоспи) були зручною формою, за допомогою якої можна було викачувати ресурси до державного бюджету.

Радянський агітаційний плакат.

Кінець 20-х рр. ХХ ст.

Чому саме колективізація

Кириченко В.А.

Керівництво держави дедалі більше переконувалося у тому, що потреби індустріалізації простіше можна гарантовано задовольнити, спираючись не на 25 – 30 млн індивідуальних селянських господарств, а на 200 – 300 тис. колгоспів.

Тому відбулася кардинальна зміна поглядів: не держава має залежати від значної кількості неконтрольованих індивідуальних селянських господарств, а сконцентровані у великі спільні господарства селяни мусять перебувати у залежності від держави.

Чому саме колективізація

Кириченко В.А.

Колективізація –

​

процес створення великих державних сільськогосподарських підприємств замість дрібних одноосібних селянських господарств.

Чому саме колективізація

Кириченко В.А.

Погляди В.Леніна

на кооперацію

Погляди Й.Сталіна

на селянські господарства

Ленін розумів, що у країні, де переважну більшість складають селяни, неможливо побудувати соціалізм без їх залучення до цього процесу.

Він вбачав у кооперації шлях до поєднання приватних і державних інтересів, неодноразово підкреслював: соціалізм – це лад цивілізованих кооперативів.

Варто застосувати випробувані під час громадянської війни методи адміністративного тиску на селянство.

Не держава має залежати від значної кількості неконтрольованих індивідуальних селянських господарств, а сконцентровані у великі спільні господарства селяни мусять перебувати у залежності від держави.

Чому саме колективізація

Кириченко В.А.

​

Основні завдання колективізації

• прискорення процесів індустріалізації за рахунок пограбування села;
• забезпечення промисловості дешевою робочою силою;
• вирішення продовольчої проблеми в країні;
• ліквідація заможного селянства – “ворога радянської влади”.

Радянський агітаційний плакат.

Кінець 20-х рр. ХХ ст.

Колективізація в СРСР

Кириченко В.А.

​

Основні елементи колективізації

• примусове усуспільнення землі, засобів виробництва, худоби;
• позбавлення селян прав розпоряджатися виробленою продукцією через обов'язкові поставки державі за значно нижчими цінами, ніж ринкові;
• виключення зі сфери сільськогосподарського виробництва заможних селян.

Радянський агітаційний плакат.

Кінець 20-х рр. ХХ ст.

Колективізація в СРСР

Кириченко В.А.

Колективізація в СРСР

​

Підготовка до суцільної колективізації

• згортання непу;
• заміна продподатку силовим вилученням хліба у селян;
• заборона приватної торгівлі;
• тиск на “куркульство”;
• покарання місцевих партійних працівників за м’якотілість “у боротьбі з куркульством”;
• відмова від ленінських принципів кооперації й рішень XV з’їзду ВКП(б).

​

1928 – 1929 рр.

Перший етап

Збори колгоспників. 1929 р.

Кириченко В.А.

​

Суцільна колективізація

• форсування темпів колективізації;
• “розкуркулення”;
• застосування примусу та репресій до противників колективізації.

1929 – березень 1930 р.

Другий етап

Селяни голосують за створення колгоспу.

Харківська обл., початок 1930 р.

Колективізація в СРСР

Кириченко В.А.

“Запаморочення від успіхів”

13 березня 1930 р. Й.Сталін виступив у центральній партійній газеті “Правда” зі статтею ”Запаморочення від успіхів”, у якій засудив “перегини” у колгоспному будівництві.

Усю провину за репресивні методи проведення колективізації радянський лідер поклав на місцеве керівництво.

Селянам дозволили виходити з колгоспів.

Сторінка газети “Правда” зі статтею Й.Сталіна

“Запаморочення від успіхів”

Кириченко В.А.

​

Завершення колективізації

• помірні темпи колективізації;
• ліквідація заможних господарств і конфіскація майна тих, хто не бажав вступати у колгоспи;
• створення МТС для допомоги колгоспам;
• продовження“розкуркулення”.

кінець 1930 р. – 1932 р.

Третій етап

Збір хліба у радгоспі “Каховка”.

Херсонщина, 1931 р.

Колективізація в СРСР

Кириченко В.А.

Розкуркулення як засіб колективізації

У ході колективізації постало питання про долю заможних селян.

Офіційна ідеологія зображувала їх як куркулів, лютих ворогів радянської влади, жорстоких експлуататорів. Насправді лише невелика їх частина використовувала найманих селян.

Як правило, основою їхнього добробуту була праця всіх членів родини, ощадливість, хазяйновитість.

Ця частина селянства була найміцніше зв'язана із землею і не бажала з нею розлучатися.

Сільська родина на жнивах.

Початок ХХ ст.

Кириченко В.А.

Розкуркулення як засіб колективізації

Розкуркулення –

​

політична репресія, яку влада застосовувала в адміністративному порядку за політичними і соціальними ознаками до заможних селян у період суцільної колективізації.

Кириченко В.А.

Розкуркулення як засіб колективізації

Розкуркулення селянина П.Масюка.

с.Удачне Донецької обл.

Мета боротьби радянської

влади з куркулями

• передача державі (тобто колгоспам, комунам, артілям) найрентабельніших селянських господарств разом із землею й реманентом;
• вилучення значних запасів сільськогосподарської продукції, які зберігалися в заможних селянських господарствах;
• ліквідація найзаможнішого прошарку селян, який комуністи завжди ненавиділи й вважали найбільшою загрозою для пролетарської диктатури.

Кириченко В.А.

Розкуркулення як засіб колективізації

Усього за роки колективізації тільки в Україні було розкуркулено понад 200 тис. селянських господарств, від чого постраждали 1,2 – 1,4 млн осіб.

Фотоколаж М.Бєсєдіна.

Кириченко В.А.

Хлібозаготівлі у процесі колективізації

Головним показником ефективності колгоспної системи для сталінської влади була хлібозаготівля.

В умовах руйнування продуктивних сил на селі та глибокої кризи у сільському господарстві влада перейшла від примусу і репресій до встановлення твердих планів хлібозаготівель, які постійно “підправлялися” у бік збільшення.

Плакат А.Лобанова. 1930 р.

Кириченко В.А.

Хлібозаготівлі у процесі колективізації

Хлібозаготівлі –

​

продовольча політика радянської влади щодо сільськогосподарських товаровиробників.

У період колективізації характеризувалася встановленням фіксованих норм хлібоздачі.

Кириченко В.А.

Колгосп як засіб забезпечення держави�хлібом

Поставки хліба державі проголошувалися “першою заповіддю” для колгоспу. Розподіл за трудоднями відбувався згідно із “залишковим принципом”, тобто розподілялося лише те, що залишалося після здачі державі.

Валка з хлібом.

Одеса. 1930 р.

Валка з хлібом. Колгосп “Хвиля

пролетарської революції”,

Харківська обл. 1932 р.

Кириченко В.А.

Технічне забезпечення колективізації

Для виконання механізаторських робіт у колгоспах та радгоспах, обслуговування та ремонту сільськогосподарської техніки були створені машинно-тракторні станції (МТС).

Перша українська МТС.

Радгосп ім. Шевченка Березівського р-ну Одеської обл.

1928 р.

Кириченко В.А.

Темпи колективізації на прикладі України

2,5

5,66

32,5

67,8

77,0

78,0

91,3

96,1

Зростання кількості колективізованих селянських дворів

(у % відношенні до загальної кількості по Україні).

Кириченко В.А.

Державне закріпачення селян

Колгоспна система стала символом неволі, своєрідною копією кріпосного права, оскільки після запровадження у містах системи внутрішніх паспортів у грудні 1932 р., селянам вони не видавалися, що робило їх безвиїзними.

Перший радянський паспорт.

Кириченко В.А.

Колгоспний лад як економічний фундамент тоталітаризму

Колгоспний лад до дрібниць регламентував виробництво: за вказівкою згори визначалося: де, коли і що сіяти, як обробляти, коли і яким чином збирати врожай. Це вбивало селянську жилку, винахідливість, кмітливість, уміння читати книгу природи.

Примусова знеособлена праця була неефективною, селяни великою ціною платили за зростання сільськогосподарського виробництва.

Радянський агітаційний

плакат кінця 30-х рр. ХХ ст.

Кириченко В.А.

“Жити стало краще, жити стало веселіше”

Тим часом офіційна пропаганда малювала картину щасливого, заможного життя колгоспників.

Радянський плакат кінця 30-х рр. ХХ ст.

Кириченко В.А.

Колективізація в СРСР

​

Наслідки колективізації

• дезорганізація та деградація сільського господарства, підрив сільськогосподарського виробництва через руйнування продуктивних сил на селі, знищення товарності виробництва та знищення у селян почуття господаря на землі, фізичне знищення найбільш кваліфікованих і працьовитих господарів;
• встановлення повного контролю режиму над сільським господарством та його підпорядкування командно-адміністративній системі управління;
• державне закріпачення селян;
• зубожіння селянства, повна його незацікавленість у ефективній, продуктивній праці;
• голод 1932 – 1933 рр.

Кириченко В.А.

Проміжний підсумок

​

Колективізація була економічною і соціальною катастрофою для села.

Селянство втрачало вироблені століттями риси: хазяйновитість, ініціативність, працелюбність.

У реальне життя увійшли зрівнялівка, безгосподарність, відсутність економічних стимулів розвитку, повна незацікавленість селян в ефективній, продуктивній праці.

Кириченко В.А.

Голод як один з кривавих наслідків колективізації

Політика колективізації та грабіжницького вилучення продовольства із села призвела до страшного за масштабами і сутністю голоду, який охопив Україну, Кубань, Північний Кавказ, Поволжя, Казахстан, Західний Сибір, південь Центрально-Чорноземного району й Уралу.

Памятник жертвам голоду 1932-1933 рр.

Павлодар, Казахстан

Кириченко В.А.

Загальний підсумок

​

Під час індустріалізації та колективізації в Радянському Союзі почала формуватися командно-адміністративна система та остаточно сформувалася радянська тоталітарна система.

Кириченко В.А.