Урок №3
Українські народні балади «Ой летіла стріла»,
«Ой на горі вогонь горить».
Тематичні та стильові особливості, сюжет, герої українських балад. Класифікація балад
Балада — це невеликий за обсягом віршований сюжетний гостродраматичний твір, в якому відображаються напружені конфлікти в особистому та громадському житті.
Характерні ознаки балади:
— напруженість композиції;
— трагічна розв'язка;
— відчутне емоційне напруження;
— у центрі сюжету — лише одна подія з життя головного героя;
— лаконічність оповіді;
— незначна кількість героїв.
Мотиви балад:
— туга за нареченою;
— убитий на війні козак;
— почуття дівчини, з яких насміялися;
— зле чарівництво;
— прокльони свекрухи на адресу молодої невістки;
— зрада і помста.
Як правило, за сюжетом балади мають сумно-ефектну подію: вбивство, отруєння, помста свояка, дружини, чоловіка тощо. Балада не дає конкретних імен і конкретних обставин (М. Драгоманов), для неї головне не подія, а почуття, які вона збуджує (В. Бєлінський), змушуючи нас співпереживати трагічній долі тих, що постраждали безвинно. Для поетики балад характерні діалоги, психологічні паралелізми, метафоричність, гіперболізація, постійні народні порівняння, епітети, символіка, повтори, зменшено-пестлива, емоційно-забарвлена лексика. У баладах наявні елементи чаклунства: невістка перетворюється на тополю, калину; зрізана гілочка промовляє людським голосом; віддана заміж за нелюба повертається додому зозулею. Дійовими особами балад часто виступають чарівниці, ворожки, відьми.
Серед сюжетів балад виділяють кілька тематичних груп:
* Міфологічні, пов'язані з легендами про перетворення людей у птахів, рослин (наприклад, добре відомі балади про дочку-пташку, про дівчину-тополю, про сина, заклятого у явора та ін.), алегоричні (про голубку і голуба).
* Сімейно-побутові з пережитками кровно-родових відносин — на тему інцесту (кровозмішення): (брат сватається до сестри; про вдову та її женихів — рідних синів).
* Про сімейні стосунки за часів патріархальних відносин — чоловіків та жінок, батьків та дітей (про чоловіка, котрий убиває жінку за намовою матері; про сина, який проганяє з дому матір-удову; про матір, яка пропиває дочку).
* Історичні балади, які щільно стикуються з історичними піснями(про зустрічі рідних в турецькому полоні; про Бондарівну й пана Каньовського; про гайдамаків, котрі вбивають Марусиного сина та ін.).
* Соціально-побутові (про смерть рекрутів, чумаків, наймитів, емігрантів, січових стрільців).
«Ой летіла стріла»
Автор: народ
Рід: ліро-епос
Жанр: балада
Тема: оспівування суму за вбитим стрілою вдовиним сином.
Ідея: висловлення співчуття до загиблого.
Основна думка: Ой матінка плаче,
Поки жити буде,
А сестриця плаче,
Поки не забуде;
А миленька плаче,
Поки його бачить…
Композиція
1) експозиція: діалог про причину смерті вдовиного сина.
2) зав’язка: приліт трьох рябеньких зозуль.
3) кульмінація: оплакування матері, сестри, миленької, смерть героя.
4) розв’язка: смерть рідної людини — одвічна пам’ять про неї.
У баладі присутні гіпербола, метаморфози (перетворення), трикратність.
«Ой на горі вогонь горить»
Автор: народ
Рід: ліро-епос
Жанр: балада
Тема: оспівування трагічної долі козака, який після бою в долині лежав «порубаний, постріляний».
Ідея: висловлення співчуття загиблому козакові.
Римування: паралельне.
Віршовий розмір: ямб.
Символи балади
Кінь – символ вірності, відданості, швидкості, волі.
Вогонь – символізує війну.
Ворон – насторожливий птах, символізує смерть, негоду.
Композиція
1) експозиція: А в долині козак лежить, / Порубаний, постріляний…
2) зав’язка: Ой коню мій вороненький, / Біжи, коню, дорогою, / Та прибіжиш під батьків двір.
3) кульмінація: Ой коню мій вороненький, / А де ж мій син молоденький?
4) розв’язка: Та вже ж твій син оженився, / Та взяв собі паняночку, / В чистім полі земляночку.
Художні засоби
Метафори: «Накрив очі осокою», «коник плаче».
Пестливі слова: «ніженьки», «рученьки», «вороненький», «вірненький», «паняночку», «земляночку».
Звертання: «Не плач, коню, надо мною», «Біжи, коню, дорогою», «Не плач, мати, не журися».
Риторичне запитання: «А де ж мій син молоденький?».
Риторичний оклик: Ой коню мій вороненький, / Товаришу мій вірненький!
Повтори: «Ой коню мій вороненький», «А ніженьки китайкою».
Домашнє завдання
Стор. 24-30, завдання 1-10 (усно)