«Слово о полку Ігоревім» – давньоруська пам’ятка, перлина українського ліро-епосу. Історична основа твору. Переклади й переспіви «Слова…» у ХІХ–ХХ ст. Питання авторства.��Епіграф:
«Слово про похід Ігорів» - не оповідання, це роздуми над долею рідної землі.
О.Орлов
Історія відкриття й публікації�«Слова о полку Ігоревім»
У 1786 році указ Катерини ІІ заборонив ченцям і священникам мати кріпаків.
Церква перестала бути найбільшим у державі
феодалом.
Деякі церковнослужителі повернулися до
світського життя, кілька десятків монастирів було зачинено.
Скасовано існування Спасо-Ярославського монастиря в місті Ярославлі, але його настоятель отець Іоіль дав обітницю не залишати стін обителі до смерті.
Бібліофіл і колекціонер старожитностей граф Олексій
Мусін-Пушкін послав у бібліотеку монастиря одного зі своїх комісіонерів, сподіваючись, що матеріальна скрута примусить архімандрита Іоіля продати частину давніх рукописів
Комісіонер привіз йому велику кількість історико-лі-
тературних матеріалів.
У великому збірнику рукописних творів під номером 323 значилося «Слово о полку Ігоревім».
Наявні в тексті повісті особливості орфографії ХV–ХVІ ст. давали підстави зробити висновок, що цей літературний твір не є оригіналом, а лише списком, тобто копією.
Знахідки Мусіна-Пушкіна тривалий
час тримали в таємниці.
Зацікавленість у придбанні «Слова о полку Ігоревім» виявила Катерина ІІ, але Мусін-Пушкін відмовився продати імператриці
знайдений у Ярославлі давній твір.
Бібліофіл подарував цариці точну копію тексту, яку спеціально зробив хтось із петербурзьких художників.
У 1800 році у приватній друкарні
Мусін-Пушкін почав готувати твір до видання.
Поява друкованого тексту «Слова о полку Ігоревім» (усього 1200 примірників) викликала серед учених, письменників, літературних критиків і знавців літератури справжню
сенсацію.
На жаль, у 1812 році, під час війни з Наполеоном, текст було безповоротно втрачено. Він згорів разом з іншими книгами бібліотеки Мусіна-Пушкіна під час великої пожежі в Москві.
У 1864 році в імператорській бібліотеці
історик П. Пекарський відшукав подаровану
Катерині ІІ копію «Слова о полку Ігоревім».
Саме ця копія, а також книги першого видання повісті 1800 року (їх у світі залишилось трохи більше п’яти десятків) є нині основними джерелами сучасних наукових
досліджень.
В основі твору – відомий в історії похід новгород-сіверського князя Ігоря Святославича проти половців у 1185 році. Збереглося два літописних оповідання про цю подію: одне в Іпатіївському літописі, друге, лаконічніше, – у Лаврентіївському.
Жанр твору
Сучасні науковці визначають жанр “Слова…” як героїчну поему, оскільки у творі потужний ліричний струмінь, яскраво виражені епічні елементи, ритмізована мова, своєрідна композиція.
Отже, за родовою характеристикою “Слово про похід Ігорів” ліро-епічний твір
ЛІРО-ЕПОС – проміжний літературний рід, у
якому поєднані властивості епічних і ліричних творів, наявний розгорнутий сюжет із системою образів (як в епосі), але присутній і автор, який висловлює свої думки, почуття, оцінює зображуване (як у ліриці).
ПИТАННЯ АВТОРСТВА
Російський письменник і дослідник давньої літератури Володимир Чівіліхін упевнений, що поему написав князь Ігор.
Відомий поет і перекладач Віктор
Гончаров припускає, що цей твір могла написати Ігорева дружина– Єфросинія Ярославна.
Арсен Гогешвілі доводить, що початок поеми – це акровірш, у якому прочитується зашифроване ім’я автора твору: Ананій.
ПИТАННЯ АВТОРСТВА
Казахський дослідник Олжас Сулейменов у праці «Аз і я» автором поеми назвав зброєносця князя Ігоря половчанина Овлура (Лавора).
Дехто з дослідників називає автором чернігівського воєводу Біловолода Просовича – одного із 16 учасників битви, які залишилися живими й повернулися додому.
Серед можливих кандидатів на авторство вчені в різні роки розглядали Бояна, співця Митусу, невідомого літописця князя Святослава, Агафію Ростиславну – вдову старшого Ігоревого брата Олега.
�Переклади й переспіви «Слова...»�
На основі поеми композитор Олександр Бородін написав оперу «Князь Ігор». До відтворення мотивів поеми зверталися художники, зокрема Віктор Васнецов, Микола Реріх, Василь Лопата, Віктор Єфименко та ін.
Домашнє завдання
2. Прочитати твір за посиланням https://www.ukrlib.com.ua/narod/printout.php?id=7&bookid=4 або прослухати аудіокнигу