Бернард Шоу�«Пігмаліон»

​

​

​

​

​

​

​

Петрик Антоніна Сергіївна,

учитель зарубіжної літератури

Васильківського ліцею №7

Васильківської ОТГ Київської області

​

Ювілей книги – 110 років

Творчість англійського драматурга, лауреата Нобелівської премії Бернарда Шоу – одне із найвизначніших явищ у драматургії XX століття. А його одна із найпопулярніших п’єс «Пігмаліон» є шедевром інтелектуального театру.

Маленька країна Ірландія, що знаходилася в цей час під владою Великої Британії на правах колонії, у другій половині XIX століття стала батьківщиною Бернарда Шоу – видатного англійського драматурга, театрального критика, громадського діяча.

Шоу народився 26 липня 1856р. в Ірландії, у Дубліні, в родині дрібного службовця.

1956-1850

У 1871 році Б.Шоу закінчує дублінську школу. П'ятнадцятирічний Шоу починає працювати клерком, тому що через матеріальні нестатки не зміг продовжити навчання.

У 1876 році він переїздить до Англії. Наприкінці 70-х років Б.Шоу остаточно обирає шлях професійного літератора. У 1885 році Шоу створює свою першу п'єсу "Дома удівця", з якої почалася "нова драма" в Англії і яка ввійшла до циклу “Неприємних п'єс”.

Свої естетичні погляди Б.Шоу проголошував в книзі»Квінтесенція ібсенізму» та інших роботах. Діяльність митця ув «Незалежному театрі, в театрі «Ройял Корт» засвідчили блискучий розквіт англійської драматургії XX століття.

1913 року була написана п’єса «Пігмаліон». Присвятив її драматург відомій англійській актрисі Стеллі Патрік Кембелл, яка стала першою виконавиценю ролі Елізи Дуліттл. Він був закоханий в Стеллу.

1913

���������П'єса вперше пройшла у Відні (прем'єра відбулася 16 жовтня) і�Берліні ( 1 листопада) , на англійській сцені була поставлена ​​11 квітня 1914 р. �Поставив сам драматург на сцені Театру його величності. Пізніше ця п'єса лягла в основу прекрасного бродвейського мюзиклу, а потім і фільму «Моя прекрасна леді». Після Першої світової війни це був один із найпопулярніших творів Б. Шоу (саме через нього у Англії почалася “ШОУманія”), який став називати свій твір "романом у п'яти актах". Це оригінальне визначення жанру п'єси з'являється недарма - так підкреслює Б. Шоу глибокі зв'язки своєї драматичної творчості з романом, прозою. “Пігмаліон” - це драма-дискусія, у якій головну увагу автор приділяє не зіткненню характерів, а протиборству точок зору, суперечці персонажів, яка стосується моральних чи філософських проблем.

Основою п’єси «Пігмаліон» для драматурга став античний міф про скульптора Пігмаліона, який створив статую морської богині Галатеї. Вражений красою власного витвору, скульптор Пігмаліон ублагав богиню кохання Афродіту вдихнути в Галатею живу душу. Статуя ожила і, перетворившись на прекрасну жінку, стала дружиною скульптора. ��

Б. Шоу запропонував сучасний варіант прадавнього міфу: в центрі уваги письменника не всесильне кохання, а проблеми особистості й можливості реалізації духовного й інтелектуального потенціалу людини. Головна проблема п’єси – цепроблема»одухотворення» людини й життя засобами мистецтва.

У творі драматург утверджує декілька важливих ідей: про природну рівність людей і їхню класову нерівність, про талановитість людей з народу, про можливість подолання соціальної прірви через прищеплення мовленнєвої культури, про неприпустимість будь-яких експериментів над людиною.

Жанр – роман у п’яти діях.

Тема – духовне пробудження людини за допомогою мистецтва слова, творчості.

Ідея п’єси “Пігмаліон” полягає в тому, що навіть бідна і неосвічена людина може стати культурною і прекрасною, якщо буде трудитися!

Провідний мотив твору – пробудження людини.

Основні проблеми підняті у п’єсі:

природна рівність людей, культура мови, духовний розвиток.

Головні герої «Пігмаліон» :

квіткарка з нижчого стану на ім’я Еліза Дуліттл;

її батько Альфред Дуліттл, який працює сміттярем;

полковник Пікерінг, зразковий джентльмен;

вчений Генрі Хігінс, професор фонетики.

Автор п'єси Б. Шоу ставить у своєму творі важливу проблему: чи дозволяється людині втручатися в долю іншої людини, чи має вона моральне право змінювати її, навіть тоді, коли все це робиться з кращими намірами. Професор Хіггінс змінює особистість Елізи, але він зовсім не замислився і, звичайно, не подбав про те, як вона буде жити далі. Що ж робити з Елізою? Це питання постає не лише перед Хіггінсом, але й перед самим автором "Пігмаліона" "Навіщо ви відняли у мене мою незалежність?" - запитує ображена дівчина. Так само жертвою необдуманих жартівливих слів професора став і її батько сміттяр Альфред Дуліттл. Саме йому він завдячує зміні своєї долі.

Твір складається з 5 розділів.

Елементи сюжету:

експозиція – несподівана зустріч різних людей біля собору під час дощу;

зав’язка – парі Пікерінга і Хіггінса щодо “створення герцогині з квітникарки”;

розвиток дії – навчання Елізи. Перетворення обшарпанки на герцогинюкульмінація – нічна розмова після тріумфу Елізи;

розв’язка – “герцогиня бунтує проти професора”. Усвідомлення Елізою нового становища. Остання розмова Хіггінса та Елізи. Відкритий фінал

У презентації використано матеріал з відкритого доступу мережі Інтернет�