Т. Г. ШЕВЧЕНКО�«І МЕРТВИМ, І ЖИВИМ, І НЕНАРОДЖЕНИМ…»
Викриття конформізму(пасивності, пристосуванства) української еліти. Засудження комплексу меншовартості.
Подорожуючи Україною, Тарас Григорович пильно придивлявся до дворянської інтелігенції. Він прагнув пізнати її інтереси, духовні запити, рівень освіченості, ставлення до історичного минулого та сучасного життя трудового люду.
Виявилося, що більшість представників тогочасної еліти були задоволені політикою самодержавства, вірні йому і зовсім байдужі до громадських справ свого краю, його минулого й сучасного. Їх цікавило тільки особисте збагачення, основним джерелом якого була нещадна експлуатація кріпосницьких селян, своїх же земляків.
Отже, освічені пани не стали національною елітою – розумом і совістю народу. Інтелігенція не стала проводирем нації.
Історія написання твору
14 грудня 1845 року в містечку В’юнище народився один з найвидатніших Шевченкових творів — «І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм в Украйні і не в Украйні моє дружнєє посланіє».
Епіграф (рядки з біблійного послання Іоанна):
«Хто каже: «Я люблю Бога», а ненавидить свого брата, той говорить неправду».
Послання – віршований або прозовий твір, написаний у формі листа чи звернення до однієї чи багатьох осіб.
З якою метою звертається поет до жанру послання?
Щоб через пересторогу й прохання пробудити в української еліти почуття національної гідності і честі.
Еліта –провідна верства суспільства, яка усвідомлює цілі, що стоять перед народом (нацією) і скеровує зусилля національної спільноти на їх досягнення.
Композиція
Епіграф
Вступ, заклик любити свій народ
Критика тогочасної еліти
Узагальнення і проповідницький монолог
Кінцівка, заклик до інтелігенції очолити свій народ
Образ автора
Юродивий – печальник за людей
Поет-громадянин, патріот
Пророк
Апостол-проповідник
Провідні мотиви
Критика української еліти, що зневажає наш народ
Заклик до соціального примирення заради відродження нації
Тема твору:
Показ змодельованого образу національної еліти, якою вона повинна бути, визначення її політичних та морально-етичних поглядів.
Проблематика:
- Осуд національної байдужості.
- Ставлення до «свого» і «чужого», викриття лакейського схиляння перед чужоземним.
- Засудження конформізму (пристосуванства) значної частини української еліти.
- Критичний перегляд національної історії з метою уникнути помилок державотворення в майбутньому.
- Проблема правди і брехні, щирості та лицемірства.
Головна думка
Робота з текстом.
Прочитати твір.
Виписати рядки, які стали афоризмами, крилатими висловами, прокоментуйте їх. (Дивись далі)
Проблеми тогочасної дійсності в афоризмах �Т. Шевченка
«В своїй хаті своя й правда,
І сила, і воля»
Український народ має всі підстави для формування незалежної держави, адже має свою мову, культуру, історію.
«Нема на світі України,
Немає другого Дніпра»
Свій рідний край треба любити всім серцем і помислами, адже батьківщина одна, як і Дніпро.
«Одцурається брат брата
І дитини мати»
Страшне передбачення майбутніх діянь провідної верстви: гірше ляха розіпнуть Україну свої діти.
«Якби вчились так,
як треба,
То й мудрість би була своя»
Звертання до українських інтелігентів-раціоналістів.
«І чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь»
Слід передусім цінувати й знати своє, у той же час брати все найкраще від усіх інших народів, але лише те, що не заперечує національних пріоритетів.
«Обніміте ж, брати мої,
Найменшого брата»
Заклик до милосердя, адже в основі української душі є любов до людини, заповідана Ісусом.
Домашнє завдання
1. Закінчити конспект
2. Вивчити напам’ять уривок із «Посланія» Т.Шевченка від слів «І смеркає, і світає…» до «Нема на світі України…»
можна до слів «Ох якби те сталось…»