Перекладацька діяльність

Лесі Українки

Леся Українка знала близько 11 мов: німецьку, французьку, латинську, давньогрецьку, італійську, англійську, іспанську, російську, польську, болгарську, вільно читала твори чеських і словацьких письменників.

Поштовхом до початку перекладацької діяльності стали рекомендації

М. Драгоманова.

М.Драгоманов

Перекладати письменниця почала ще з юнацьких років з російської, польської, німецької, французької, англійської, італійської, старогрецької, давньої індійської та єгипетської мов. Багато уваги Леся Українка приділяла перекладам поетичних, прозових, драматичних творів і наукових праць. Так вона переклала українською мовою „Пропалу грамоту” з „Вечорів на хуторі поблизу Диканьки” Н. В. Гоголя, „Старуху Ізергіль” М. Горького, поему В. Гюго „Бідні люди”, 65 віршів „Книги пісень” Г. Гейне з циклу „Ліричні наспіви” і приблизно 90 віршів з циклу „Знов на Батьківщині” та багато інших. її перу належать цікаві наукові праці: „Два напрямки в новій італійській літературі” (1900), „Нові перспективи і старі тіні” (1901) та ін).

Переклади українською мовою

Лесиним помічником у перекладацькій діяльності був І. Франко, досвідчена людина в цій справі. 

Наприкінці 80-х років разом зі своїми друзями, учасниками київського гуртка „Плеяда”, вона розробила програму перекладів творів іноземних письменників українською мовою. Леся задумала видрукувати українською мовою бібліотечку світової літератури. Члени гуртка талановитої молоді вивчали європейські мови, цікавилися європейською літературою, читали та обговорювали оригінали творів.

Німеччина

Швейцарія

Італія

Болгарія

Крим

Грузія

Хвороба Лесі Українки змушувала їздити на лікування в різні куточки Європи і це, як слідство, сприяло глибокому знайомству з розвитком іноземних культур. 

Кримський період став дуже плідним для Лесі-перекладача. Поштовхом до перекладацтва стала самотність.

У цей період Леся Українка захопилася перекладами з англійської мови, вона ввела в українську літературу низку нових імен, а саме Байрона, переклавши його поему „Каїн”, і У. Шекспіра („Макбет”). Також вона переклала українською вірш Байрона „Коли сниться мені, що ти любиш мене...”, який вперше був надрукований у журналі „Рідний край”.

Переклад вірша Джорджа Байрона „When I dream that you love me...” („Коли сниться мені, що ти любиш мене...”) датується орієнтовно 1897-1898 роками, коли письменниця перекладала „Каїна” Джорджа Байрона.

Коли сниться мені, що ти любиш мене,

Ти на сон мій не гнівайся, люба,—

Тільки в мріях я маю те щастя ясне,

Кожний ранок — оплакана згуба.

​

Любий сон! Забери собі силу мою,

А мені дай безсилля розкішне,

Може, знов, як і в ту ніч, я буду в раю,

Ох, яке ж то життя буде пишне!

​

Смерть і сон — кажуть люди,— то браття рідні,

Сон єсть образ мовчазної смерти,

Коли смерть може дать кращий рай, ніж у сні,

То я прагну скоріше умерти.

​

Ох! Не хмур, моя мила, брівок лагідних,

Не гадай, що я надто щасливий!

Коли грішний був сон,— я спокутував гріх:

Зник без сліду мій сон чарівливий.

​

​

Хоч я бачив, кохана, твій усміх у сні,

Не карай ти мене за примари!

Після мрій чарівних прокидатись мені —

Се страшніше від всякої кари!

“Коли сниться мені, що ти любиш мене…”

Переклад Лесі Українки

О. Твардовський

Справжній художній переклад можна порівняти не з фотографією, а з портретом, зробленим рукою митця.