Зацікавити мозок дитини – ось, що є одним з основних положень нашої доктрини, і ми нічим не нехтуємо, щоб прищепити учневі смак, ми сказали б, навіть пристрасть до навчання.

М. В. Остроградський

Талантами багата Україна.�Хай навіть – відбиваючись від орд,�Долаючи неволю та руїни, �Все ж геніїв народжує народ.�Один із них – Михайло Остроградський�Великий тілом, духом і умом,�Найперший вчений у краю козацькім,�Властитель теорем і аксіом.

Михайло Васильович Остроградський народився 24(12) вересня 1801 в селі Пашенна (Полтавської губернії) в сім’ї поміщика. Коли Михайлові виповнилося 9 років, його віддали в пансіон при Полтавській гімназії. Спочатку навчання проходило досить успішно. Але в старших класах справи погіршали. Батьки вирішили віддати його, як дворянина, в один з гвардійських полків у Петербурзі. Але родичі переконували батька, що юнакові краще продовжувати навчання у вищій школі і запропонували влаштувати Михайла Остроградського в Харківський університет. Вступити до університету відразу Остроградський не міг через недостатню підготовку. Він почав відвідувати лекції на правах вільного слухача, готуючись одночасно до вступу на один з факультетів університету. У 1817 р. його було зараховано студентом фізико-математичного факультету Харківського університету.

У серпні 1822 р. Михайло Остроградський вже був у Парижі. Під керівництвом таких видатних учених, як Лаплас, Фур'є, Ампер, Пуассон, Коші, він енергійно вивчає математичні дисципліни, фізику, механіку, астрономію. За короткий час успішними дослідженнями в галузі математики він привернув до себе увагу провідних французьких учених. За їх рекомендацією Остроградський починає працювати в колегіумі Генріха IV. У 1826 р. Остроградський подав Паризькій академії наук свою першу наукову працю "Про хвилеподібний рух рідини в циліндричній посудині", її було схвалено і надруковано. Перші наукові досягнення молодого Остроградського створили йому авторитет серед французьких учених і зблизили з ними: з Пуассоном і Коші він був у дружніх стосунках, у Лапласа його приймали вдома як члена родини.

Дві легенди про Остроградського

Відомо, що талант чудового російського математика Михайла Васильовича Остроградського проявився ще під час перебування його в Парижі. Обставини перебування Остроградського в Парижі недостовірні, хоча на цей рахунок існують дві легенди. Ось вони.

Коли на шляху в Париж Остроградський був обібраний своїм попутником, то не став повертатися додому, а продовжив свій шлях "за способом пішого ходіння" і прибув до мети своєї подорожі без гроша в кишені. У Парижі він найнявся в лакеї до Лапласа. У той час Лаплас був постійно зайнятий вирішенням одного вельми важкого питання з небесної механіки. Він бився кілька днів, списуючи крейдою велику дошку, але обчислення виявлялися занадто довгими, і бажаного результату Лаплас так і не зміг отримати. Які ж були його здивування і радість, коли одного разу, прийшовши додому, він побачив на дошці доведене до кінця перетворення його формул з давно вже передбачуваним ним результатом. Лаплас був здивований, коли з'ясувалося, що цей результат отримано його лакеєм.

А ось інша легенда.

Лаплас мав звичай ставити своїм слухачам завдання для вирішення у аудиторії. У свій час він став помічати, що ледь він встигає продиктувати задачу, як піднімається велика фігура "з цілою копицею на голові" і відповідає на поставлене завдання. Після одного з таких випадків Лаплас зацікавився "великою фігурою" настільки, що запросив незнайомця до себе додому. Ним виявився не хто інший, як Михайло Васильович Остроградський. Так було чи інакше, але два великих учених стали великими друзями.

Успіх молодого вченого став його значним внеском в гідродинаміку.

Таке визнання авторитетами давало можливість молодому вченому влаштуватися на роботу. Деякий час за рекомендацією Коші, Остроградський викладає математику, очолює математичну кафедру в популярному тоді коледжі Генріха IV. 5 березня 1827 року помер Лаплас. Останні його слова, сказані Остроградському: «Те, що ми знаємо, — ніщо порівняно з безмежжям непізнаного». Учений сприйняв їх як заповіт. Але життя в Парижі ставало дедалі важчим. Він відчував душевну порожнечу і самоту. І 1828 року Остроградський з великими пригодами повертається в Росію, до Петербурга.

Загалом над Михайлом ніби навис якийсь фатум. Постійні невдачі. Скажімо, їхав з Парижа — обікрали, їхав до Парижа — обікрали. В Парижі потрапив під час повстання на барикади — поруч розірвався снаряд, і він втратив око. На противагу життєвим незгодам Остроградський мав значні успіхи в математиці…

Повернення до Росії

Позитивні рекомендації з Парижа, добрі відгуки на подані до Академії наук мемуари (наукові праці) сформували думку, що Остроградський «…не може не бути вельми сприятливим для інтересів Академії». Тож 17 грудня 1828 року його обирають ад’юнктом прикладної математики, 1830 року — екстраординарним, а 1832 року — ординарним членом Російської Академії наук

Викладацька та наукова робота

З поверненням Остроградського до Петербурга розкрився ще один визначний його талант — блискучого лектора і педагога. Від славетного О. Коші він успадкував лаконічність, легкість, витонченість викладу. Лекції Остроградського слухали не лише студенти, а й широка аудиторія.

Остроградський, окрилений успіхами, багато працює як науковець і педагог. У 1828 році він читає лекції в Морському кадетському корпусі, в 1830-му працює в Інституті інженерів зв’язку, а в 1832 році його запрошують викладати в Головному педагогічному інституті. Він стає постійним дорадником та наглядачем над навчанням математики в усіх навчальних військових школах.

І всюди засвідчували його недосяжні успіхи на терені математики, ставили його поряд з видатними математиками світу. Ось відгук одного з колег: «Щаслива здатність зі швидкістю блискавки зближувати найвіддаленіші речі, запаморочлива вершина, з якої він оглядає широчезні горизонти аналізу, дають йому повну можливість бачити найкоротші шляхи, що ведуть до поставленої мети. Як людина, що володіє досконало своїм предметом, він, здається, жартує, а не працює і для своїх вихованців не шкодує ні часу, ні сил».

В педагогіці Остроградський вважав невід’ємним атрибутом навчання дітей практику. Він писав: «Дайте в руки дітям інструменти… дитина мусить сама провадити основні досліди з хімії, математики, астрономії, використовуючи все, що є під рукою… Коли ж діти поступово навчаться користуватися сокирою, молотком, пилкою, рубанком, коли ж вони навчаться виготовляти нескладні геометричні фігури, апарати для астрономічних, механічних спостережень, настане час дати в руки їм компас та рейсфедер…».

Внесок у науку

Діапазон наукової творчості Михайла Остроградського був надзвичайно широким. Вчений займався аналітичною механікою, теорією удару, балістикою, варіаційним численням, алгеброю, теорією чисел, теорією ймовірностей тощо. Основоположник теорії гідро- та аеродинаміки М. Жуковський писав, що "роботи Остроградського з самої тільки механіки охоплюють собою майже всі питання, на вирішенні яких зосереджувались у той час думки видатних європейських геометрів" (так тоді називали математиків).

У 1830 р. Остроградський (тоді ще молода людина) накреслює перед собою грандіозну програму майбутніх досліджень: створення теорії розподілу електрики та магнетизму, теорії електродинамічних явищ, руху пружних тіл, руху та рівноваги рідини, дії капілярності, розподілу тепла в рідині, обчислення ймовірностей. Така велика програма, звичайно, була не під силу одній людині, навіть надзвичайно обдарованій — над розв’язанням цих задач упродовж XIX століття працювали кращі математики світу. Проте вона дає нам уявлення про силу творчого генія Остроградського, який зміг передбачити хід подальшого розвитку науки на багато десятиліть наперед.

Значною науковою подією став репрезентований Петербурзькій академії наук у 1834 р. "Мемуар обчислення варіації кратних інтегралів", який опинився в центрі уваги тогочасних математиків. У цьому мемуарі було викладено основоположні результати інтегрального числення функцій багатьох змінних, які вже давно стали класичними й понині є основним інструментом у теорії рівнянь з частинними похідними і варіаційного числення.

Цикл праць М. Остроградського з теорії інтегрування алгебричних функцій був вагомим внеском у започатковану Н. Абелем, К. Ґауссом і К. Якобі теорію алгебричних функцій і поряд з роботами Ліувілля справив помітний вплив на подальший її розвиток.

Крім робіт програмного характеру, Остроградському належить чимало праць, пов’язаних з безпосереднім інтегруванням конкретних задач математичної фізики, а також алгебри, спеціальних функцій, геометрії, теорії ймовірностей, обчислення інтегралів. Багато його теорем і формул увійшли до курсів аналізу і диференціальних рівнянь, однак ім’я вченого далеко не завжди згадується.

Критерієм цінності наукових праць він вважав практичне впровадження. І сьогодні можна назвати мало кого з видатних математиків світу, чиє ім’я так широко вживалося б у математиці та механіці, як ім’я Остроградського. Математики давно звикли до термінів: рівняння Остроградського, метод Остроградського, формула Остроградського-Ґаусса, «принцип Остроградського-Гамільтона» — одна з найбільших вершин теоретичної фізики; «рівняння Остроградського-Якобі», а ще важливі формули в теорії наближених обчислень та теорії ймовірностей. Та в наш час у наукових журналах з математичної фізики з’явилися нові терміни: механіка Остроградського, квантова теорія поля Остроградського, варіаційні принципи Остроградського. Як виявилося, саме ідеї М. Остроградського дають можливість правильно описувати рух електрона в магнітних полях або спінові ефекти в квантовій теорії поля.

Наукові досягнення видатного українського вченого ще за життя високо оцінили сучасники. У 1831 р. його обрано академіком Петербурзької академії наук, згодом він стає член-кореспондентом Паризької академії наук, дійсним членом ряду інших академій: Національної академії деї Лінчеї в Римі, членом Академії наук у Нью-Йорку, членом Турінської Академії наук; почесним членом Київського та Московського університетів та багатьох наукових товариств.

За життя М. Остроградський опублікував понад 100 наукових праць, написав більше 60 наукових рецензій на різні роботи, зокрема і на роботи Миколи Лобачевського.

Цікавий факт

Ім'ям Остроградського названий еліптичний інтеграл, який Михайло Васильович уперше зумів взяти в 1837 році, він повністю називається інтергралом Ерміта-Остроградського, тому що, ту ж роботу одночасно і незалежно виконав француз Шарль Ерміт. Відомий історичний анекдот про цей інтеграл. Клейнміхель - голова будівництва Петербург-Московської залізниці доповів царю, що в одному місці доведеться обходити височини, тому що профіль місцевості не піддається розрахунку. Обчислення показують еліптичному інтегралу, а такі інтеграли не беруться. Російський самодержець, однак, написав на рапорті Клейнміхеля: «Наказую інтегрувати». Клейнміхель кинувся до університету, і молодий професор Остроградський через місяць дав рішення еліптичних інтегралів.

Освіта Софії Ковалевської

У певному сенсі Софія Василівна Ковалевська вибрала професію завдяки лекціям Остроградського. Через брак шпалер одна з дитячих кімнат у будинку Ковалевських була обклеєна літографованими лекціями Остроградського. Пізніше Софія Василівна згадувала, що «... в дитинстві проводила цілі години перед цією таємничою стіною, намагаючись розібрати хоч окремі фрази і знайти той порядок, в якому листи повинні б слідувати один за одним. Від довгого щоденного споглядання зовнішній вигляд багатьох з цих формул так і врізався в моїй пам'яті, та й самий текст залишив по собі глибокий слід в мозку, хоча в самий момент прочитання він і залишився для мене незрозумілим ... ».

Щирий українець

Долі українських вчених дуже подібні, майже всі вони не належали своїй Вітчизні і творили наукову славу чужих держав. Але чи переймався родинними почуттями до України Михайло Остроградський?

Так, він був щирим українцем. Щороку їздив на село, де з усіма спілкувався лише українською мовою. Любив дітей, охоче грався з ними, ходив колядувати та щедрувати.

Приятелював М. Остроградський також з С. Гулаком-Артемовським, з М. Головком — магістром математичних наук Харківського університету, який поділяв ідеї Шевченка, з М. Білоусовим — колишнім професором юридичних наук Ніжинської гімназії. Із родинами Лисенків та Старицьких Остроградський мав сердечні стосунки. Олена Пчілка в нарисі "Микола Лисенко. Спогади і думки" згадує, що бабуся композитора Марія Василівна Булюбаш доводилася сестрою "славетному полтавцю математику Остроградському". Вона жила в с. Гриньках, що розташоване поряд з Устимівкою, звідки походила мати видатного вченого.

Мешкаючи в Петербурзі, Михайло Васильович Остроградський входив до кола друзів українського генія Тараса Шевченка.. Познайомив їх у 1837 році Жуковський і відтоді їх єднала щира дружба, Тарас Шевченко виявив себе не тільки геніальним поетом. Він цікавився і суспільними науками, й точними — астрономією, математикою і фізикою. Під час навчання в Петербурзькій Академії мистецтв Шевченко відвідував лекції Остроградського. Про це він згадує у повісті «Художник» (1861)

Їх єднала любов до рідної землі, її мови, пісні та думки про визволення українського народу, бо й вони обидва зазнали великих утисків з боку царської влади.

Повернувшись із заслання, Тарас Шевченко зустрівся з Остроградським, читав свої вірші. По щоках в обох текли сльози і Тарас Григорович мовив до господаря: «Дайте волю своїм кріпакам, Михайле Васильовичу». «Я вже це вирішив», — була відповідь.

Годинами просиджував Остроградський біля хворого поета. Розумів: катастрофа неминуча. Смерть Шевченка, розправа в Росії над освіченими людьми, особиста невлаштованість — все це боляче ранило душу. Михайло Остроградський вирішує їхати в Україну, виконати заповіт перед Поетом — відпустити кріпаків на волю і присвятити своє життя освітянській роботі, вихованню дітей

Останні місяці життя

Останні місяці свого життя Остроградський перебував у Полтаві. Тут він зустрів і своє шістдесятиліття. З ювілеєм великого вченого вітав весь світ. «Ваше життя не вкладається у тривимірний простір, для нього потрібна четверта координата — час. Тільки у часі можна виміряти зроблене Вами. Вашій же школі судилося жити у віках, історія завжди буде вдячна Вам за молоду зміну вітчизняної науки, яку Ви плекали і плекаєте,» — відзначали друзі-науковці.

Остроградський мав ще багато задумів у науці, в математиці. Але не судилось. Перебуваючи у себе в селі Довгому, він тяжко захворів: у нього на спині зробився великий нарив. Піддався операції. Одужав. Хотів їхати до Петербурга, але через кілька тижнів йому стало гірше, з’явилася сильна пропасниця і 1 січня 1862 року Михайло Остроградський помер у Полтаві в домі Старицьких від паралічу легенів. Похований у сімейному склепі в Пашенній.

Дякую за увагу