1 of 41

КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД�«КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ ІМЕНІ ВАСИЛЯ СУХОМЛИНСЬКОГО»

Семез А.А.,

доцент кафедри педагогіки,

психології і корекційної освіти,

кандидат педагогічних наук

Лекція з практичними завданнями

ПОНЯТТЯ «РЕЗИЛІЄНС».

БАЗОВІ РЕСУРСИ СТРЕСОСТІЙКОСТІ ДЛЯ ДІТЕЙ.

ФАКТОРИ РОЗВИТКУ РЕЗИЛІЄНС У ДІТЕЙ.

2 of 41

1. Поняття «резилієнс».

​

2. Основні ресурси та фактори розвитку резилієнс у дітей.

​

3. Складники резилієнс у дітей. Роль, відповідальність і потреби дорослих щодо їхнього формування, підтримки та розвитку у дітей з травматичним досвідом.

​

4. Заклад освіти як безпечне місце. Поняття «базове ставлення педагога до дитини, яка пережила травмуючу подію».

​

4.1. Поняття «базове ставлення педагога до дитини, яка пережила травмуючу подію».

4.2. Педагогічне спілкування як інструмент створення безпечного середовища.

​

5. Роль і місце закладу освіти в піраміді психосоціальних інтервенцій (піраміда перенаправлень) щодо надання психосоціальної допомоги та підтримки особам, які зазнали впливу надзвичайних ситуацій.

ЗМІСТ

3 of 41

Мета:

​

  • сформувати розуміння поняття резилієнс як індивідуальної характеристики особистості та динамічного процесу, важливого для збереження стану благополуччя у будь-яких умовах життя;

​

  • розвивати уміння своєчасно виявляти фактори, що мають вплив на рівень резилієнс, а також актуальні потреби в розвитку та підтримці резилієнс у дітей, зокрема під час війни, в екологічній взаємодії із середовищем;

​

  • сформувати розуміння важливої ролі та відповідальності фахівців і батьків щодо розвитку і підтримки резилієнс у дітей, які мають травматичний досвід;

​

  • сформувати розуміння складових базового ставлення педагога до дитини, яка пережила травмуючу подію, як інструменту створення безпечного середовища;

​

  • визначити можливості та межі компетентності, а також основні завдання закладів освіти щодо надання психосоціальної допомоги та підтримки осіб, які зазнали впливу війни.

4 of 41

Поняття «резилієнс» (англ. resilience) - це …

1. Поняття «резилієнс»

(механіка) фізична здатність матеріалу «повертатись у вихідний стан»;

(психологія, медицина, соціальні науки) здатності до збереження нормального функціонування людини та/або соціальної системи (сім’ї, громади, організації) під час та після впливу на людину несприятливих (екстремальних, загрозливих, стресових) умов;

«стресостійкість», «життєстійкість», «життєздатність», «стійкість до травми», «емоційна стійкість», які вживаються для позначення ресурсів опанування стресовими та травмуючими подіями, психологічними наслідками травматичного стресу, втрати та інших лих;

«пружність», зокрема «психологічна пружність».

За визначенням Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), резилієнс - це здатність відносно добре осилювати важкі ситуації, наповнюватись особистими ресурсами.

5 of 41

Поняття «резилієнс» пов’язане з поняттям «благополуччя»

Благополуччя – це стан, що характеризується задоволенням біологічних, матеріальних, соціальних, духовних, культурних, ментальних та емоційних потреб і дозволяє людині добре почуватися та функціонувати на адекватному для неї рівні.

Три важливі складові благополуччя: безпека, участь, розвиток.

Резилієнс = здатність дорослих та дітей зберігати стан благополуччя під час і після пережитих лих.

Резилієнс = навички, вміння, знання та відкриття/досвід, що накопичуються з часом у результаті вирішення проблем та боротьби з викликами = ресурси і здатності людини для збереження благополуччя.

Теорія сильних сторін (англ., strength perspective).

Благополуччя, теорія «сильних сторін», резилієнс.

6 of 41

Сучасні підходи до розгляду резилієнс:

1) резилієнс як індивідуальна характеристика, риса особистості, що захищає від негараздів життя (позначається поняттям «ego-resiliency», англ.) та запобігає розвитку психічних розладів внаслідок психотравматизації; містить у собі набір таких характеристик, як гнучкість, спритність, винахідливість та міцність характеру, а також гнучкість щодо функціонування в різних зовнішніх умовах;

2) резилієнс як динамічний процес (вживається термін «resilience», англ.), в якому позитивна адаптація відбувається в умовах негараздів. У цьому сенсі резилієнс розуміється як безперервний, активний процес появи нових сил і ресурсів адаптації та відновлення, який має нерівномірну динаміку в умовах виникнення нових ризиків і вразливих місць.

Резилієнс (як риса і процес) розвивається та виявляється у людей впродовж їхнього розвитку.

Поняття «резилієнс» описує здатність окремих осіб, сімей і груп успішно функціонувати, адаптуватись і справлятися, попри психологічні, соціологічні, культурні та/або фізичні негаразди.

7 of 41

Важливі характеристики резилієнс

  • здатність організму, особи чи соціальної групи зберігати рівновагу, певну стабільність у складній ситуації, ефективно розв’язувати не лише завдання з адаптації до умов, які змінюються, але й завдання з розвитку;
  • здатність людини протистояти дії стресорів без потрапляння у стани, пов’язані з психічними розладами;
  • здатність дорослих та дітей зберігати психологічне благополуччя за рахунок тих ресурсів і можливостей, які вони мають під час та після травмуючої ситуації.

8 of 41

Конкретні завдання заходів із психосоціальної підтримки та психічного здоров’я

Завдання підтримки в контексті резилієнс полягають у створенні та забезпеченні:

атмосфери безпеки, спокою, приналежності;

умов для відновлення та стійкості, віри у власні сили та впевненості в собі;

надання можливостей, надії та мотивації.

9 of 41

2. Основні ресурси та фактори розвитку резилієнс у дітей.

Основними ресурсами резилієнс у дітей є:

  • контакт з турботливим дорослим;
  • довіра;
  • приємна активність;
  • позитивний контакт з однолітками;
  • почуття контролю над власним тілом та емоціями;
  • здатність вирішувати конкретні проблеми;
  • позитивне мислення.

ВАЖЛИВО!!! Зверніть увагу, що поняття «позитивне мислення» — це не про «рожеві окуляри», а про здатність критично оцінювати ситуацію щодо отриманого позитивного або ресурсного досвіду, який надалі допоможе повернутися до стану благополуччя. А також у разі потрапляння в подібну чи іншу стресову ситуацію посприяє вийти з неї швидко, з найменшими втратами та рівнем травмування. Позитивне мислення — це ресурсне мислення, спрямоване на відбудову, розвиток, відновлення.

10 of 41

Три основні фактори, які сприяють формуванню резилієнс у дітей (науковий погляд):

ознаки/атрибути самих дітей;

сімейні фактори;

характеристики ширшого соціального оточення.

Важливі фактори благополуччя в умовах воєнного конфлікту/війни (з точки зору дітей):

якісна та безпечна комунікація, вміння спілкуватися;

відчуття щастя, оптимізм;

надання допомоги іншим;

підтримка з боку родини.

2. Основні ресурси та фактори розвитку резилієнс у дітей.

11 of 41

Фактори резилієнс для дітей (за М.Фразером)

Захисні фактори, що сприяють формуванню резилієнс:

  • розвиток навичок вирішення проблем;
  • самоефективність;
  • низький рівень конфліктності між батьками;
  • позитивний зв’язок «батьки — дитина» в ранньому дитинстві;
  • турботливі стосунки з рідними;
  • соціальна підтримка.

Фактори та умови, що підвищують резилієнс:

  • фізичне здоров’я;
  • почуття гумору;
  • почуття власної гідності;
  • інтернальний локус контролю (здатність до самоаналізу та пошуку причин поведінки в собі);
  • підтримка сім’ї;
  • духовність;
  • підтримка громади;
  • інтелект;
  • продуктивні способи подолання труднощів;
  • відчуття напрямку чи місії;
  • адаптивне дистанціювання;
  • андрогінні ґендерні ролі;
  • реалістична оцінка навколишнього середовища.

12 of 41

Резилієнс як продукт взаємодії дитини з середовищем

Суттєвими факторами, які допомагають (або можуть зашкодити!) дітям, коли вони зазнають труднощів, є:

  • сім’я та стосунки (взаємодія) з батьками;
  • особисті здібності самих дітей.

Резилієнс не є вродженою властивістю, а потенціалом, продуктом взаємодії дитини з середовищем.

Найголовніший фактор розвитку стійкості дітей –

НАЯВНІСТЬ ТІСНИХ СТОСУНКІВ З КОМПЕТЕНТНИМИ, ТУРБОТЛИВИМИ ДОРОСЛИМИ.

13 of 41

Резилієнс як продукт взаємодії дитини з середовищем

Цей підхід наголошує на впливі навколишнього середовища, в якому зростає дитина, на її розвиток і визначає різні рівні цього впливу

14 of 41

3. Складники резилієнс у дітей. Роль, відповідальність і потреби дорослих щодо їхнього формування, підтримки та розвитку у дітей з травматичним досвідом.

Складники резилієнс у дітей:

1. Базова позитивна життєва позиція:

  • спокійно-позитивне емоційне тло життя;
  • базове почуття безпеки та суб’єктивне благополуччя (англ. well-being);
  • позитивне мислення.

Способи соціальної взаємодії, що сприяють формуванню/ підтримці/розвитку складника резилієнс «Базова позитивна життєва позиція» у дітей в період воєнного конфлікту/війни:

оточення допомагає дитині реалізувати звичні для неї соціальні ролі, жити в звичних (чи наближених до них) та передбачуваних умовах, підтримувати й зберігати спокій;

оточенню необхідно мінімізувати вплив негативних (травмуючих) новин на дитину;

оточення забезпечує дитині можливість бути поряд з турботливими батьками/важливим(-и) для дитини турботливим(-и) дорослим(-и);

турботливим батькам/дорослим необхідно стати для дитини прикладом позитивного копінгу, застосування методів та стратегій позитивного підходу до вирішення життєвих ситуацій;

необхідно забезпечити задоволення базових потреб дитини (сон, їжа, вода, тепло, безпека) та залучити її до різних видів безпечної та корисної соціальної активності;

вчасно розпізнати потребу у фаховій допомозі та звернутися/переадресувати дитину до відповідного фахівця(-ів).

15 of 41

Складники резилієнс у дітей:

2. Оптимістична налаштованість, життєстійкість (англ. hardiness), самоефективність (англ. self-efficacy):

  • оптимізм, здатність зберігати відчуття перспективи та надію;
  • використання активних і продуктивних стратегій опанування;
  • участь, контроль, прийняття ризику;
  • самоефективність.

Способи соціальної взаємодії, що сприяють формуванню/ підтримці/розвитку складника резилієнс «Оптимістична налаштованість, життєстійкість, самоефективність» у дітей в період воєнного конфлікту/війни:

навчити дитину дотримуватися правил особистої безпеки в ситуаціях ризику;

оточенню необхідно приймати та поважати стрес-реакції та стратегії дитини, виявити сильні сторони дитини, на які можна спиратися в процесі трансформації наявних реакцій та стратегій в ефективні копінг-стратегії;

необхідно допомогти дитині використовувати ефективні копінг-стратегії (пошук шляхів вирішення ситуації та пошук соціальної підтримки) та відмовитись від уникання (впадати у відчай, «тікати» у хворобу, звинувачувати інших, виявляти агресію, вживати наркотики або алкоголь);

навчати дитину підтримувати інших та допомагати їм; підвищувати рівень особистої впевненості, значущості та самоефективності;

підтримувати оптимізм та створювати умови для повернення дитині відчуття щастя.

16 of 41

Складники резилієнс у дітей:

3. Навички та якості, що допомагають вирішенню проблем:

  • інтелект, конструктивне мислення, інтелектуально-особистісний потенціал подолання;
  • здатність знаходити альтернативи, різні варіанти розв’язання проблеми, гнучкість, креативність;
  • здатність формувати план дій, наполегливість і поступовість у його реалізації.

Способи соціальної взаємодії, що сприяють формуванню/ підтримці/розвитку складника резилієнс «Навички та якості, що допомагають розв’язанню проблем» у дітей в період воєнного конфлікту/війни:

важливо, щоб сім’я чи родина була здатною (зокрема й особистим прикладом членів сім’ї, родини) допомогти дитині виробити план подолання будь-якої кризової ситуації;

бути щирим із дитиною, говорити про події та пояснювати їх зрозумілою для її віку мовою, застосовуючи прийоми й техніки ресурсної відновлювальної комунікації та керуючись принципами позитивного мислення;

необхідно забезпечити умови для навчання дитини та розвитку когнітивної сфери, а також талантів і здібностей дитини;

оточення сприяє організації корисного та безпечного дозвілля;

розвивати у дитини здатність до аналізу та критичного мислення;

оточенню необхідно застосовувати позитивний підхід до роботи з дитиною та її сім’єю.

17 of 41

Складники резилієнс у дітей:

4. Соціальні зв’язки, стосунки з оточенням, здатність надавати та отримувати допомогу (англ. connection, contribution):

  • участь та почуття приналежності;
  • здатність до підтримування стосунків, дружби, кооперації, солідарності;
  • соціальна компетентність та просоціальна поведінка (відповідальність, емпатія та турбота, навички спілкування, почуття гумору, легкість у спілкуванні з іншими людьми);
  • здатність розуміти почуття інших людей.

Способи соціальної взаємодії, що сприяють формуванню/ підтримці/розвитку складника резилієнс «Соціальні зв’язки, стосунки з оточенням, здатність надавати та отримувати допомогу» у дітей в період воєнного конфлікту/війни:

навчати дитину розпізнавати та цінувати соціальну підтримку, розвивати емоційну та соціальну компетентність;

створити умови для відновлення (по можливості), підтримки та розвитку значущих для дитини соціальних зв’язків або створення нових (однолітки та значущі дорослі);

оточення сприяє підтримці або формуванню позитивного досвіду прив’язаності (стійкого психологічного, емоційного зв’язку між людьми);

сприяти формуванню кола соціальної підтримки; розвитку у дитини навичок командної взаємодії, а також надає позитивний приклад конструктивної взаємодії в команді, групі, соціумі;

поважати емоції та почуття дитини, зокрема потребу дитини в горюванні, допомогти дитині прожити період горювання, використовуючи певні процедури, ритуали, щоб за їхньою допомогою надавати цьому сенсу;

говорити з дитиною тоді, коли вона буде готова до розмови, без тиску та примусу;

поважати особистий простір і час дитини.

18 of 41

Складники резилієнс у дітей:

5. Автономія, самостійність, самоконтроль:

  • самостійність, певна незалежність у думках та вчинках;
  • інтернальний локус контролю (здатність до самоаналізу та пошуку причин поведінки в собі);
  • здатність піклуватися про себе, розвинена ідентичність, здатність діяти незалежно;
  • саморегуляція, самоактивація, самоконтроль;
  • усвідомлення здатності контролювати результати своїх рішень.

Способи соціальної взаємодії, що сприяють формуванню/ підтримці/розвитку складника резилієнс «Автономія, самостійність, самоконтроль» у дітей в період воєнного конфлікту/війни:

розвивати у дитини навички самоконтролю, самоаналізу, самостійного вирішення життєвих завдань (відповідно до вікових та психологічних можливостей);

оточення створює умови для формування та розвитку адекватної ідентичності дитини, її спроможності бути залученою до корисної діяльності; створює ситуації успіху для дитини;

оточення застосовує методики та техніки коучингу, наставництва, менторства в межах освітньої діяльності та життєдіяльності дитини;

вчасно розпізнати потребу в психологічному супроводі та звернутися/переадресувати дитину до відповідного(-их) фахівця(-ів).

19 of 41

Складники резилієнс у дітей:

6. Наявність прагнень та орієнтація на майбутнє:

  • здорові очікування, планування, постановка завдань;
  • спрямованість на діяльність, працелюбність і працездатність;
  • успішність у навчанні та соціальній активності (корелює з низьким ризиком виникнення та розвитку поведінкових розладів);
  • спрямованість у майбутнє.

Способи соціальної взаємодії, що сприяють формуванню/ підтримці/розвитку складника резилієнс «Наявність прагнень та орієнтація на майбутнє» у дітей в період воєнного конфлікту/війни:

оточення створює умови для якісної профорієнтаційної роботи (відповідно до віку дитини та рівня психофізичного розвитку дитини);

оточення створює умови для особистісної та професійної самореалізації впродовж життя.

20 of 41

4.1. Поняття «базове ставлення педагога до дитини, яка пережила травмуючу подію»

Базове ставлення педагога до дитини, що пережила травмуючу подію

— це поєднання знань, переконань і професійних позицій педагога/педагогічного працівника, яке допомагає йому бачити, розуміти та конструктивно ставитися до емоційних і поведінкових проявів у дітей, що виникають внаслідок переживання ними стресових/травмуючих ситуацій.

— сприяє розумінню природних і закономірних психічних реакцій дітей на стрес і травму, що дозволяє надати дитині необхідну підтримку у важкий для неї період.

21 of 41

  • Визнання «позитивної мети», що стоїть за складною поведінкою дитини.
  • Повага до цінностей дитини.
  • Зона найближчого розвитку.
  • Чесність та відкритість у роботі з дітьми.
  • Позитивна атмосфера в роботі: гра та приємна активність.

Основні складові такого ставлення:

Чого не слід робити:

  • не очікуйте, що всі діти є травмованими;
  • не чіпляйте ярликів: «симптом», «діагноз», «порушення»;
  • не вважайте, що всі діти хотітимуть і потребуватимуть спілкування з вами. У багатьох випадках сама ваша присутність і спокій допоможе дитині почуватися безпечно;
  • не проводьте «дебрифінг», розпитуючи про деталі того, що відбулося, це може повторно травмувати саму дитину і тих, хто поруч.

22 of 41

4.2. Педагогічне спілкування як інструмент створення безпечного середовища

Способи педагогічного спілкування, що сприяють/перешкоджають створенню безпечного шкільного середовища

Сприяють

Перешкоджають

Увага до актуального емоційного стану дитини, який стоїть за складною/ризикованою поведінкою.

Використання «екстрених» способів і прийомів вгамувати поведінку дитини без розуміння й уваги до її емоційного стану.

Позитивне ставлення до дитини, прийняття складної поведінки чи труднощів у навчальній діяльності як нормальної реакції на складні ситуації чи обставини розвитку.

Негативне оцінювання, фіксація та наголошення на «проблемах» та «недоліках» поведінки чи навчальної успішності.

Заохочення, мотивація, надання можливості вибору чи самостійного прийняття рішення (з урахуванням критерію безпеки).

Контроль, примус і тиск.

Порівняння стану чи досягнень дитини сьогодні з її ж станами чи успіхами вчора, наголошення на позитивних моментах такого порівняння.

Порівняння дитини з іншими, успішнішими в навчанні й поведінці дітьми, підкреслення негативних моментів такого порівняння.

Особистий емоційний діалог з дитиною про її почуття та мотиви, розуміння емоційних механізмів проблемної поведінки.

Емоційний вплив на дитину через звинувачення, присоромлення, залякування (особливо в присутності інших дітей).

Позиція ціннісного ставлення до дитини як до рівної собі людини.

Владна позиція завжди правого, невразливого «судді» за правом віку та професійної компетенції.

23 of 41

5. РОЛЬ І МІСЦЕ ЗАКЛАДУ ОСВІТИ В ПІРАМІДІ ПСИХОСОЦІАЛЬНИХ ІНТЕРВЕНЦІЙ (ПІРАМІДА ПЕРЕНАПРАВЛЕНЬ) ЩОДО НАДАННЯ ПСИХОСОЦІАЛЬНОЇ ДОПОМОГИ ТА ПІДТРИМКИ ОСОБАМ, ЯКІ ЗАЗНАЛИ ВПЛИВУ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ

24 of 41

Перший рівень «Базові послуги та безпека»

Які можливості та завдання закладу освіти на першому рівні?

Як це було в мирний час і може бути після відновлення миру в країні?

Як це проявляється в сучасних реаліях на місцевих рівнях?

Для яких категорій осіб у вашому закладі освіти, на вашу думку, потрібна підтримка першого рівня?

Що важливо та можливо зробити зараз для підтримки резилієнс усіх учасників освітнього процесу?

На цьому рівні заклад освіти задіяний загалом як безпечне середовище для розвитку дитини. Важливе завдання закладу освіти як у мирний час, так і в умовах війни, – забезпечення умов для навчання та розвитку дітей, професійної діяльності працівників закладу освіти, задоволення базових фізичних потреб дитини, підтримки здоров’я, профілактики емоційного та професійного вигорання, підтримки безпечного освітнього простору.

Важливу роль тут відіграє співпраця адміністрації закладу освіти з практичним психологом та соціальним педагогом щодо формулювання запиту та організації заходів для працівників закладу освіти для створення безпечного простору та психосоціальної підтримки дітей в умовах освітнього процесу.

Питання для зворотного зв’язку

25 of 41

Другий рівень «Підтримка громади та сім’ї»

Питання для зворотного зв’язку

Які можливості та завдання закладу освіти на другому рівні?

Як це було в мирний час і може бути після відновлення миру в країні?

Як це проявляється в сучасних реаліях на місцевих рівнях?

Для яких категорій осіб у вашому закладі освіти, на вашу думку, потрібна підтримка другого рівня?

Важливою інтервенцією другого рівня піраміди втручань для закладу освіти є підтримуючі стосунки дорослого (педагога, працівників закладу освіти) з дитиною (дітьми, дитячим колективом). Стосунки, що ґрунтуються на принципах позитивного підходу до роботи з дитиною та сім’єю, містять потужний ресурс підтримки як для дітей, які зазнали впливу травмуючої/стресової події, так і для самого дорослого. Це, в свою чергу, сприяє поліпшенню психічного здоров’я та психосоціального благополуччя.

Також заклад освіти може здійснювати інформування про можливості підтримки як на рівні закладу освіти (освітні послуги, консультування практичного психолога, соціального педагога, творчий розвиток дітей, простір для проведення груп підтримки тощо), так і на рівні громади.

​

26 of 41

Третій рівень «Цільова неспеціалізована підтримка»

Питання для зворотного зв’язку

З огляду на ресурси, які має заклад освіти, на третьому рівні підтримки допомогу дитині та сім’ї в разі потреби може надавати практичний психолог, соціальний педагог (у межах професійної компетентності). А також за наявності відповідних умінь та досвіду першу психологічну допомогу (в разі потреби) можуть надавати педагогічні працівники (принцип – не зашкодь!). Важливою інтервенцією в діях працівників закладу освіти є і переадресація дитини чи дорослого до практичного психолога закладу/установи освіти (за наявності фахівця) чи соціальної установи.

Які можливості та завдання закладу освіти на третьому рівні?

Як це було в мирний час і може бути після відновлення миру в країні?

Як це проявляється в сучасних реаліях на місцевих рівнях?

Для яких категорій осіб у вашому закладі освіти, на вашу думку, потрібна підтримка третього рівня?

27 of 41

Четвертий рівень «Спеціалізовані послуги»

Питання для зворотного зв’язку

У межах компетенції закладу освіти спеціалізовані послуги четвертого рівня не надаються, адже вони поза межами компетентності педагогічних та інших працівників закладу освіти. Така допомога вимагає від фахівців спеціальної професійної медичної або психотерапевтичної освіти.

Спеціалізованих послуг потребує незначна кількість дітей (це діти, які мають виразні посттравматичні реакції, для подолання яких недостатньо застосування інтервенцій першого, другого та третього рівнів).

Чи компетентний заклад освіти надавати підтримку на четвертому рівні?

Для яких категорій осіб у вашому закладі освіти, на вашу думку, (може бути) потрібна підтримка четвертого рівня?

28 of 41

Важливі завдання педагогічних працівників в роботі з дітьми, які пережили травмуючу подію

  • Турботливе відновлення довірливих стосунків.
  • Допомога в подоланні дисфункційних установок і переконань.
  • Допомога в інтегруванні (трансформації) важких для проживання подій в особистий досвід.
  • Допомога у знаходженні сенсу життя в теперішній момент.
  • Прийняття дитини.
  • Адаптація до навчання в нових умовах, мінімізація труднощів у навчанні дитини, яка пережила травмуючі події.

29 of 41

Література

  1. Захист психічного здоров’я учасників освітнього процесу в умовах війни та повоєнного часу: зб. матер. Всеукр. наук.-практ. конференції, присвяченої 105-й річниці від дня народження В. Сухомлинського, 05.05.2023 / уклад. О.Е. Жосан. Кропивницький : КЗ «КОІППО імені Василя Сухомлинського», 2023. 324 с.
  2. Кокун О. М., Мельничук Т. І. Резилієнс-довідник: практичний посібник. Київ: Інститут психології імені Г.С. Костюка НАПН України. 2023. 25 с.
  3. Підготовка вчителів до розвитку життєстійкості/стресостійкості у дітей в освітніх навчальних закладах : навч.-метод. посіб. /Богданов С. О. та ін. ; заг. ред.: Чернобровкін В. М., Панок В. Г. Київ : Унів. вид-во ПУЛЬСАРИ, 2017. 208 с.
  4. Психологічна підтримка та допомога дітям, які пережили травматичні події. Навчально-методичний посібник / Автори-упоряд. : Н. Вааранен-Валконен, Н. Заварова, за заг. ред. О. Калашник. К.: 2022.
  5. Психосоціальна підтримка учасників освітнього процесу : навч.-метод. посіб. / Андрєєнкова В Л., Войцях Т В., Гриців І.П., Мельничук В.О., Сабліна Н.О., Флярковська О.В., Харьківська Т.А. Київ : ГО «Ла Страда-Україна», 2023. 149 с. URL: http://surl.li/lzkpk.
  6. Технології психосоціальної допомоги дітям і сім’ям, що опинились у складних життєвих обставинах внаслідок військових дій (з досвіду роботи) / авт. кол.: В. В. Байдик, Ю. С. Бондарук, Ю. П. Гопкало, Т. Б. Гніда, І. О. Корнієнко, Н. В. Лунченко, Ю. А. Луценко, Р. А. Мороз, І. І. Ткачук; за наук. ред. В. Г. Панка, І. І. Ткачук. Київ : Ніка-Центр, 2021. 118 с. https://lib.iitta.gov.ua/729191/1/tehnologii3.pdf.

30 of 41

31 of 41

ВПРАВИ ТА ТЕХНІКИ ДЛЯ ДОПОМОГИ/САМОДОПОМОГИ В СТАНІ СТРЕСУ, А ТАКОЖ ДЛЯ ЗНЯТТЯ ЕМОЦІЙНОГО НАПРУЖЕННЯ ТА СТАБІЛІЗАЦІЇ ЕМОЦІЙНОГО СТАНУ

Учитель суттєво впливає на психологічний клімат у класі. Важливу роль відіграє емоційна налаштованість дітей на урок. Тому в робочому арсеналі вчителя повинні бути такі форми та методи організації уроку, які б допомогли учню переключитися, емоційно підготуватися до уроку, подбати про забезпечення позитивних емоцій, створити сприятливу атмосферу, налаштувати дітей на плідну роботу.

Проведення розважальних/інтерактивних заходів, використання в навчальній та позаурочній діяльності ігрових вправ, казок та цікавих оповідок дозволить дітям розслабитися, зняти емоційне напруження, відновити почуття безпеки та психоемоційного комфорту, адже це є природним механізмом стабілізації.

Слід пам’ятати!

Потрібно бути уважним і обережним під час встановлення тілесного контакту. Адже для деяких дітей тілесний контакт може бути пов’язаний з травматичним досвідом. І варто спочатку спитати у дитини, чи дозволяє вона/погоджується на тілесний контакт. А в разі відмови необхідно продумати альтернативні способи проведення вправ, заснованих на тілесних техніках.

32 of 41

ДИХАЛЬНІ ТЕХНІКИ ДЛЯ ЗНЯТТЯ СТРЕСУ

Запах квітів

Запропонуйте дитині уявити, як вона відчуває запах квітки, глибоко вдихаючи через ніс і видихаючи через рот. Також можна подумки уявити собі квітку.

Маленький зайчик

Запропонуйте дитині уявити зайчика, який стрибає в саду та нюхає все довкола, потім спонукайте зробити три швидкі вдихи через ніс і один довгий видих через рот.

Модифіковане дихання лева

Запропонуйте дитині уявити, що ви лев.

Зручно всядьтеся на підлогу чи на стілець.

Вдихніть повітря через ніс і наповніть ним живіт.

Коли ви більше не можете вдихати, відкрийте рот якнайширше. Видихніть повітря зі звуком «А-а-а», імітуючи голос лева.

Повторіть вправу кілька разів.

Зігріємо метелика

Запропонуйте дитині показати на долоні уявного метелика, при цьому говорячи, що він замерз і не може злетіти. Пропонуйте зігріти її своїм подихом. Діти дихають на долоні (дихальна вправа: відкрити рота і вимовити тривалий звук «А-а-а»). Метелик зігрівся, тож його треба здути з долоні. Діти роблять глибокий вдих через ніс і видих через рот (на видиху витягнути губи трубочкою, вимовити довгий звук «У-у-у»).

33 of 41

Чарівна повітряна кулька

Давайте разом почаруємо і перетворимося на повітряні кульки. Кожен скаже мені, кулькою якого кольору він/вона хоче бути. Тепер лягайте на підлогу. Зараз ви не надуті кульки, ви зовсім без повітря. Я хочу, щоб у міру того, як я вас надуватиму, ви змінювали свою форму і все більше ставали схожими на надуті повітряні кульки. Я вдихну у вас повітря, тож ви одразу станете більшими та гарнішими. Щоразу, коли я вдуваю у вас повітря, трохи підводьтеся. (Вдихніть повітря з чітким звуком. Діти повинні трохи піднятися над підлогою.)

Намагайтеся залишатися в цьому положенні доти, доки я не наповню вас новою порцією повітря. Я задую у вас трохи повітря, а ви ще трохи підніметеся, щоб стати більшими (голосно видихніть).

Зберігайте і цю нову форму, доки я не видихну ще раз. Тепер я вас трохи збільшу (знову видихніть). Зараз я вдихну у вас останню порцію повітря, а ви встаньте прямо (знову видихніть).

Тепер ви дуже великі кулі. Намагайтеся зберегти свою форму, не рухайтеся. Комусь потрібне ще повітря? Я обходитиму вас і наповнюю ваші руки додатковим повітрям доти, доки не побачу красиві, тугі кулі (обійдіть дітей).

І тобі я ще даю повітря,.. і тобі…

Тепер ми можемо зменшити кульки. Слухайте шум повітря, що виходить із кульки. Коли почуєте цей звук, станьте трохи меншими. Але щойно почуєте шум! Якщо шум припиниться, заклякніть і не рухайтеся.

Видувайте легке «сс-с...», щоб діти зрозуміли, що з них виходить повітря.

Сс-с... тепер ви трохи менші.

Сс-с. ще трохи менші.

Сс-с. і ще менш...

Тепер лягайте на підлогу. У вас більше не залишилося повітря. Я підійду до кожного з вас і перевірю, чи справді все повітря з вас вийшло.

(Переходьте від дитини до дитини, і якщо бачите, що у когось залишилися напруженими плечі чи коліна, зверніться до них).

Я допоможу тобі випустити звідси повітря, щоб ти зміг лежати на підлозі розслаблено та легко. (Обережно торкніться потрібної частини його тіла, вимовляючи «сс-с.»)

ДИХАЛЬНІ ТЕХНІКИ ДЛЯ ЗНЯТТЯ СТРЕСУ

34 of 41

ДИХАЛЬНІ ТЕХНІКИ ДЛЯ ЗНЯТТЯ СТРЕСУ

Вдих-видих

Запропонуйте дитині сісти зручно. Максимально розслабтесь.

Зробіть глибокий вдих і короткий видих. Повторіть кілька разів. Прислухайтеся до своїх відчуттів.

Зробіть короткий вдих і глибокий видих. Повторіть кілька разів. Прислухайтеся до своїх відчуттів.

Обговорення. Як ви почуваєтеся після виконання вправи?

Повне дихання

Запропонуйте дитині сісти, випрямити спину, розслабитися. Видихніть, вдихніть і починайте розслабляти м’язи живота. Це призводить до ще більшого наповнення легенів повітрям. Але на цьому вдих не закінчується. Продовжуйте активно вдихати повітря, доки не наповните грудну клітку (ви відчуєте, як вона збільшується в розмірах). На мить затримайте дихальний цикл, а потім починайте повільно випускати повітря.

У міру вивітрювання повітря розслабляйте грудну клітку, втягуйте в себе живіт, буквально видавлюючи залишки повітря. Видих можна супроводжувати звуком «хм-м-м».

Обговорення. Як ви почуваєтеся після виконання вправи?

Вправа з китайської гімнастики

Попросіть дитину зробити три короткі носові вдихи без видихів. На перший вдих витягніть руки перед собою на рівні плечей. На другий вдих розведіть руки в сторони теж на рівні плечей. На третій вдих підніміть руки вгору над головою. Зробіть довгий видих через рот, при цьому руки тримаєте за головою, пальці стиснуті в замок, лікті розслаблені. Вправу слід повторити п'ять-шість разів.

Обговорення. Що ви відчуваєте після виконання вправи?

35 of 41

ТІЛЕСНІ ТЕХНІКИ БОРОТЬБИ ЗІ СТРЕСОМ ДЛЯ ДІТЕЙ

Обніми та погойдай

Дитина сідає на підлогу. Позаду неї сідає дорослий та обіймає, пригортає дитину до себе. Після цього дорослий починає легенько погойдувати дитину. Під час погойдування спробуйте передати дитині всю свою любов, заспокоїти її, передати їй почуття захищеності, потрібності.

Гра «Я малюю, а ти відгадай»

На спині дитини малюємо пальцем геометричні фігури, цифри, літери, а дитина має відгадати, що саме.

Складніші варіанти:

  1. троє дітей, а на їхніх спинах малюємо приклад (на додавання, віднімання), слово (у кожної дитини по одній літері, відповідно може бути й більше дітей);
  2. називаєте колір, яким ви «малюєте» і тоді це вже може бути певний предмет чи об'єкт (сонце, квітка, будинок тощо).

Гра «Почухай спинку»

Діти стають у шеренгу, повертаються праворуч. За сигналом вчителя потрібно:

  • розтерти долонями плечі дитини, що стоїть попереду;
  • «місити тісто» (ребром долоні робити погладжувальні рухи);
  • виконати «рейки» (ребром долоні провести зверху донизу по спині);
  • виконати вправу «Дощик» (подушечками пальців постукати по спині).

36 of 41

ВПРАВИ НА ЗНЯТТЯ ПСИХОЕМОЦІЙНОГО НАПРУЖЕННЯ, СТРЕСУ, ТРИВОГИ

Психогімнастика «Сонце»

Запропонуйте дитині уявити ситуацію та відтворити її своїми рухами.

Щодня сонце сходить, щоб обігріти землю. Всі радіють сонечку! Але поки воно спить. Ніч добігає кінця. Вартовий-місяць пішов відпочивати і по дорозі постукав до сонечка, щоб воно прокидалося. А сонечко солодко спить. Почуло воно, що в двері постукали, розплющило свої очі, а на вулиці темно. Не хочеться вставати. Сонечко позіхнуло та знову міцно заплющило очі. Але час не чекає, потрібно будити Землю. Сонечко потягнулося та встало з ліжка. Вмило оченята, щічки, взяло гребінець і розчесало свої золоті промінчики. Промінчики розпрямилися, яскраво засяяли. Сонечко розправило своє платтячко і вийшло на небо. Вдихнуло свіже повітря та усміхнулося всім.

Психогімнастика «Тренуємо емоції»

Запропонуйте дитині насупитися як: осіння хмаринка; злий чоловік; сердитий дядько. Усміхнутися як: хитра лисиця; кіт на сонечку; сонечко. Показати як злякався: заєць вовка; малюк, який заблукав у лісі; кошеня, на якого гавкає собака. Показати як втомився: мураха, який тягнув велику паличку; людина, яка підняла щось важке.

Пальчикова гімнастика

Запропонуйте дитині за допомогою пальчиків показати, як руки «стрибають», «радіють», «штовхаються», «кусаються», «тремтять», «бояться», «перемагають».

Ігри з ґудзиками

Запропонуйте дитині пограти з ґудзиками, занурити пальці в купу ґудзиків, зробити «ґудзиковий дощ», обрати однакові ґудзики, найкращий ґудзик, описати його.

37 of 41

Психогімнастика «Зайчики та слоники»

Запропонуйте дитині бути несміливим зайчиком. Що робить зайчик, коли відчуває небезпеку? (Тремтить.) Покажи: пригинає вушка, намагається бути меншим, стати непомітнішим, лапки та хвостик трусяться. (Дитина повторює.) Покажи, що відчуває зайчик, коли чує кроки людини, що робить при цьому. (Тікає. Нехай дитина втече в інший бік кімнати.) А що робить зайчик, коли чує вовка? (Нехай дитина тікає в іншу кімнату.)

А тепер ми будемо слониками. Сильними, сміливими. (Психолог показує, а дитина повторює, як безстрашно, вільно ходять слони.) Що слони роблять, коли бачать людину? Бояться? Ні. Вони дружать із людиною та спокійно йдуть далі. (Показують це разом.) Що роблять слони, коли бачать тигра? Не бояться. (Вчитель із дитиною показує сміливого слона.)

Після вправи вчитель обговорює з дитиною, ким їй сподобалося бути найбільше.

ВПРАВИ НА ЗНЯТТЯ ПСИХОЕМОЦІЙНОГО НАПРУЖЕННЯ, СТРЕСУ, ТРИВОГИ

Вправа «Лагідні лапки»

Підберіть 6-7 дрібних предметів різної фактури: шматочок хутра, пензлик, скляний флакон, намисто, вату тощо. Все це викладіть на стіл. Дитині запропонуйте оголити руку до ліктя; вихователь пояснює, що по руці ходитиме «звірятко» і торкатиметься її лагідними лапками. Треба з заплющеними очима вгадати, яке «звірятко» торкається руки, відгадати предмет. Дотики мають бути погладжувальними, приємними.

Варіант гри: «звірятко» торкатиметься щоки, коліна, долоні. Можна помінятися з дитиною місцями.

Вправа «Сніговик»

Запропонуйте дітям уявити, що вони перетворюються на сніговиків: встають, розводять руки в боки, надувають щоки і впродовж 10 секунд утримують задану позу. Вчитель каже: «А тепер визирнуло сонечко, його теплі промені торкнулися сніговика і він почав танути». Діти поступово розслабляються, сідають навпочіпки та лягають на підлогу.

Гра «Паперовий безлад»

Вчитель пропонує дитині зіжмакати папір, розірвати його на шматочки, побудувати вежу з цих шматочків.

38 of 41

ВПРАВИ НА ЗНЯТТЯ ПСИХОЕМОЦІЙНОГО НАПРУЖЕННЯ, СТРЕСУ, ТРИВОГИ

Вправа «Солдат та м’яка лялька»

Запропонуйте дитині уявити себе солдатом-вартовим. Згадайте разом, як потрібно стояти на плацу, витягтись рівненько та заклякнути. Нехай дитина зобразить такого військового, щойно ви скажете слово «солдат». Після того, як дитина побуде у такій напруженій позі, вимовіть іншу команду: «М’яка лялька».

Виконуючи її, дитина повинна максимально розслабитися, злегка нахилитися вперед так, щоб її руки тряслися, ніби вони зроблені з тканини та вати. Допоможіть їй уявити, що все її тіло м’яке. Потім дитина знову має стати солдатом і навпаки.

Примітка. Закінчувати такі ігри слід на стадії розслаблення, коли ви відчуєте, що дитина достатньо відпочила.

Гра «Струшуємо зайве»

Розкажіть дітям, що однією з найскладніших перешкод у досягненні успіху є згадки про минулі невдачі, але за допомогою гри можна їх «скинути». Спершу обтрушуємо долоні, лікті, плечі, потім ноги від пальців до стегон. Трясемо головою. Тепер «струшуємо» усе зайве з обличчя.

«Пір’їнка та статуя»

Запропонуйте дитині уявити, що вона пір’їнка, котра літає в повітрі приблизно десять секунд. Раптом вона завмирає та перетворюється на статую. Не рухайтеся! Потім повільно розслабтеся, знову перетворюючись на пір’їнку в повітрі.

Повторіть кілька разів. Переконайтеся, що завершите вправу пір’їнкою в розслабленому стані.

39 of 41

ВПРАВИ НА ЗНЯТТЯ М’ЯЗОВОГО НАПРУЖЕННЯ

Гра «Котик»

Діти сидять на килимку. Під спокійну музику вони показують, як котик ніжиться на сонечку; як котик потягується; як миє личко; дряпає кігтиками килимок тощо.

Гра «Добра тварина»

Діти стають у коло й беруться за руки. Вчитель тихим, загадковим голосом говорить: «Ми - одна велика, добра тваринка. Давайте послухаємо, як вона дихає. А тепер подихаємо разом. На вдих робимо крок уперед, на видих - крок назад. Так не лише дихає тварина, так б’ється її серденько: чітко та рівно. Стук - крок уперед, стук - крок назад. Наша тваринка має добре серденько, нам усім стало тепло та затишно коло неї».

Вправа «Пташка махає крильцями»

Запропонуйте дитині підняти руки вгору і виконувати ними змахи.

Вправа «Стряхнемо водичку з рук»

Запропонуйте дитині змахнути розслабленими кистями рук, начебто струшуючи краплі води. Нахилити голову вперед, назад, праворуч, ліворуч, а потім виконати декілька кругових обертів головою спочатку в один бік, потім в інший. Повільно покачати розслабленими руками з боків тулуба назад.

40 of 41

ВПРАВИ НА ЗНЯТТЯ М’ЯЗОВОГО НАПРУЖЕННЯ

Вправа «Кулачки-силачі»

Пальці рук на рахунок до 5 із силою стиснути в кулачки, на рахунок 5 розтиснути, струснувши кисті рук, при цьому зосередити увагу дитини на тому, як пальчикам приємно відпочивати.

Вправа «Гімнастика по колу»

Запропонуйте дітям по черзі виконати якусь легку гімнастичну вправу. Решта з них по колу цю вправу повторюють.

Обговорення. Як ви почуваєтеся після виконання вправи?

Вправа «Маска релаксації»

Запропонуйте дитині сісти зручно. Максимально розслабтеся. М’яко опустіть повіки, уявний погляд спрямуйте на кінчик носа, язик м’яко притисніть до коренів верхніх зубів зсередини. Нижню щелепу розслабте до легкого відвисання та ледь випніть уперед (ніби при вимові звуку «к»). Побудьте в такому стані. Відчуйте його.

Обговорення. Як ви почуваєтеся після виконання вправи?

41 of 41