Від «застою» до перебудови� СРСР у 1964 - 1991 роках

​

​

​

Основні поняття і дати

• «застій»
• перебудова
• гласність
• ідеологічна криза
• прискорення
• «білі плями»

​

​

• жовтень 1964 року
• березень 1965 року
• листопад 1982 року
• березень 1985 року
• 26 квітня 1986 року
• березень 1990 року

​

​

Доба «застою»

Генеральний секретар ЦК КПРС Л.І.БРЕЖНЄВ

Період «Застою» — назва одного з останніх періодів існування радянської економічної та політичної системи (середина 1970 — середина 1980-х років). Поняття «період застою» з'явилося та було введене в політичний лексикон лідером КПРС та головою держави — М. С. Горбачовим у другій половині 1980-х років.

Етапи періоду «застою»

Спроби проведення економічних реформ, які мали б впорядкувати економіку СРСР після «реформаторської гарячки»

М.С.Хрущова

Наростання політико-ідеологічної, соціально-економічної кризи,

«консервація» в СРСР існуючої моделі соціалізму

Усвідомлення кризового стану радянського суспільства, спроба реанімації тоталітарної системи силовими

методами

1965-1970

1970-1982

1982-1985

Косигінські реформи

Після усунення М.Хрущова від влади економіка СРСР продовжувала перебувати в стані кризи. Керівництво країни зробило спробу подолати кризові явища шляхом вдосконалення існуючого народногосподар-

ського комплексу, запроваджу-

ючи елементи економічного регулювання.

​

Голова Ради Міністрів СРСР

О.КОСИГІН

1965-заходи по реформуванню� економіки - промисловість

заходи

Головна ідея –розширення самостійності підприємств

ліквідація раднаргоспів, відновлення міністерств

введення головного показника-об’єму реалізованої продукції підприємствами

запровадження матеріального стимулювання працівників залежно від результатів праці

запровадження господарського розрахунку :

1965- заходи по реформуванню �економіки-сільське господарство

заходи

Збільшення капіталовкладень в сільське господарство

Підвищення закупівельних цін, стимулювання понадпланової продукції,

Механізація,електрифікація,хімізація сільського господарства; меліорація земель

Матеріальне стимулювання праці колгоспників,підтримка особистих селянських господарств

Реформи зазнали краху?

Зарплата працівників фіксувалася державою. Афоризм «ми робимо вигляд, що працюємо, а вони роблять вигляд, що нам платять» відображав суть «застою»

Намічені заходи здійснювалися непослідовно і не до кінця. Реформою намічалося розширення самостійності підприємств і скорочення числа затверджуваних їм показників, а на практиці все було навпаки.

Продовжувала існувати командно-адміністративна система планування, яка не могла створити нормального ринкового господарства.

«Нічийна» власність, якою марнотратно розпоряджалися державні чиновники.

Чому?

« Нафтодолари»

На початку 1970-х років в результаті світової енергетичної кризи ціни на західних ринках на енергоносії різко зросли (в середньому майже в 20 разів). Тому було прийнято рішення форсувати постачання нафти і газу на Захід. За період з 1960 по 1985 роки частка палива і сировини в радянському експорті піднялась на 16,2 до 54,4, а частка машин та складної техніки впала з 20,7 до 12,5% (причому основну питому вагу в експорті займала військова техніка і озброєння). Доходи від реалізації нафти і нафтопродуктів в 1974 - 1984 роках за найскромнішими підрахунками склали 176 млрд. інвалютних рублів, в країну буквально ринув потік "нафтодоларів".

Суспільно-політичне життя

Конституція СРСР- 7 жовтня 1977 року

Стаття 6

«Керівною і спрямовуючою силою радянського суспільства, ядром його політичної системи, державних і громадських організацій являється Комуністична партія Радянського Союзу.КПРС існує для народу і служить народу»

​

Конституція закріплювала однопартійну політичну систему Увійшла в історію як «конституція розвинутого соціалізму».

​

​

Положення концепції «розвинутого соціалізму»

«Розвинутий соціалізм»

ЗЛИТТЯ КЛАСІВ І СОЦІАЛЬНИХ ГРУП

ЛІКВІДАЦІЯ ВІДМІННОСТЕЙ МІЖ МІСТОМ І СЕЛОМ,МІЖ РОЗУМОВОЮ І ФІЗИЧНОЮ ПРАЦЕЮ

СТВОРЕННЯ В СРСР НОВОЇ ІСТОРИЧНОЇ СПІЛЬНОТИ-

«РАДЯНСЬКИЙ НАРОД»

Радянська «демократія»

Виборчий бюлетень з одним прізвищем - основа радянської виборчої системи

Дисидентський рух

Дисидентство (незгодні) – виступ проти існуючого державного ладу чи загальноприйнятих норм певної країни, протистояння офіційній ідеології й політиці; відступництво від учення панівної церкви.

Т е ч і ї

Національна

Боротьба за національно-державну незалежність народів СРСР

Правозахисна

Боротьба за права людини (соціалізм

з «людським обличчям»)

​

Релігійна

Боротьба за свободу совісті

та віросповідання

​

​

« Поважайте Конституцію СРСР!»

А.Сахаров

О.Солженіцин

М.Ростропович

Провісники перебудови

Політична криза

- воєнні авантюри і нездатність з них вийти (Афганістан, Ефіопія, Ангола тощо);

- втрата динамічності у розвитку радянської моделі і, відповідно, її привабливості для інших країн;

- корупція у вищих ешелонах влади: хабарництво, криміналізація, просування по службовій драбині за принципом знайомства, родинних зв`язків, особистої відданості;

- нездатність вищого керівництва реагувати на нові тенденції розвитку світу. “Старіння” керівництва СРСР. На 1982 р. середній вік вищого керівництво перевищував 70 років);

- недієздатність законодавчих органів, всі найважливіші питання вирішувалися у вузькому колі вищого партійного керівництва;

​

Провісники перебудови

Ідеологічна криза

• розчарування в правильності обраного шляху розвитку (побудова комунізму);
• розходження між ідеологічними догмами і реаліями життя;
• - усвідомлення нереальності досягнення мети побудови комунізму;
• зростання дисидентського руху і настрої у суспільстві;
• - посилення ідеологічного тиску на суспільство

Провісники перебудови

Економічна криза

- дефіцит товарів;

- відмова або повільне запровадження нових технологій;

- невисока якість більшості товарів;

- продовольча криза; хронічна криза сільського господарства;

прихована інфляція (зростання цін при незмінних розмірах заробітної плати;

- переважно екстенсивний шлях розвитку економіки;

- висока затратність виробництва, енергоємність і матеріалоємність продукції;

- поява тіньової економіки («цеховики»).

​

Стагнація радянської економіки

Середньорічні темпи зростання за п’ятирічками (у %)

перебудова в СРСР

соціально-економічний і політичний курс радянського керівництва в 1985 - 1991 рр., спрямований на реформування всіх сфер суспільного життя при збереженні соціалізму. Її ініціатором став Генеральний секретар ЦК КПРС М. С. Горбачов

І етап : квітень 1985 – січень 1987 р.

Визрівання політичного курсу перебудови

Курс на прискорення економічного розвитку

Зміцнення трудової дисципліни

Широке впровадження досягнень НТР

Вдосконалення структури управління господарством

Про заходи щодо пияцтва і алкоголізму

Травень 1985року

Аварія на Чорнобильській АЕС

4-й енергоблок АЕС

26 квітня 1986 року

ІІ етап перебудови : 1987 – 1989рр.

Сформульовано стратегічну мету перебудови

1.Радикальна економічна реформа

2.Нове політичне мислення

3.Демократизація політичної системи

Радикальна економічна реформа

​

​

​

​

• -розширення самостійності підприємств на принципах госпрозрахунку та самофінансування;
• -поступове відродження приватного сектору економіки
• -відмова від монополії зовнішньої торгівлі, більш глибока інтеграція у світовий ринок;
• -скорочення кількості галузевих міністерств та відомств;
• -розвиток орендних відносин на селі.

​

​

​

​

​

Демократизація політичної системи

• -зняття цензури і дозвіл видання нових газет;
• -дозвіл раніше заборонених книг та фільмів;
• -поява опозиційних літературних творів;
• -розгортання на сторінках періодичних видань дискусій про вибір шляху суспільного розвитку, видання опозиційних журналів;
• -поява політичних передач.
• -припинення преслідувань інакодумців та церкви
• -реабілітація жертв масового терору

​

До гуманного демократичного соціалізму

​

Основні принципи політичної реформи:

• чіткий поділ влади на законодавчу, виконавчу і судову;
• ліквідація зрощування партійного і державного апаратів;
• плюралізм політичного життя;
• розширення повноважень рад;
• проведення виборів на змагальній і альтернативній основі.

ІІІ етап перебудови : 1989 - 1991 рр.

• Спроба переходу до регульованої ринкової економіки.

​

• Утвердження багатопартійності.

​

• Запровадження інституту президентства.

​

• Підготовка нового союзного договору.

​

• Політика нового мислення у зовнішніх зносинах.

​

• Підтримка демократичних революцій у Східній Європі.

Нове політичне мислення

• Не можна гарантувати безпеки своєї країни, не враховуючи інтересів безпеки інших. І не можна в ядерний вік побудувати надійну безпеку військовими засобами,

якими б досконалими в технічному відношенні вони не були.

• У сучасному взаємозалежному і все більш цілісному світі неможливий

прогрес у суспільстві, відгородженому від світового прогресу глухими кордонами та

ідеологічними парканами. Це стосується будь-якого суспільства.

​

Р.РЕЙГАН і М.ГОРБАЧОВ

Список використаних джерел:

Література:

- Т.В.Ладиченко «Всесвітня історія» 11 клас,

Київ, «Грамота» 2011

- В.Ф. Салабай, Я.А. Титаренко, Л.О.Панчук,

М.П. Чуб, О.Ф. Яхн «Політична історія ХХ ст.»

Інтернет-ресурси:

- http://www.history.vn.ua� - http://uk.wikipedia.org/wiki� - http://tyzhden.ua� - http://svitppt.com.ua.