«Біженство та трансформація міського простору: досвід Катеринослава під час Першої світової війни 1914-1918 рр.»�

Юрій Берестень к.і.н., доцент

кафедри історії та теорії держави та права

Університет митної справи та фінансів

(м. Дніпро)

Вступ

• "Біженець" – це особа, яка покинула країну, громадянином якої вона є, чи попереднє звичне місце свого проживання, або особа, яка перебуває поза межами своєї країни чи звичного місця свого проживання і яка, незалежно від того, зберегла вона своє громадянство чи ні, стала жертвою політичних режимів, що брали участь у I світ. війні.
• Проблема біженців існувала і до I світ. війни, однак статус біженця не був юридично оформленим.
• Біженцями вважалися і вважаються нині також особи, які опинилися поза межами країн походження чи постійного місця проживання з причин расового, реліг. або етнічного характеру чи внаслідок політ. переконань.
• "Переміщені особи" – це ті, хто заходами царського режиму були вислані з країн свого громадянства або попереднього місця проживання з расових, реліг. чи політ. мотивів або вивезені з метою використання їх як дешевшої робочої сили. Окрім дорослих, певну ч. осіб, які опинилися поза межами своїх країн, складали діти-сироти, які також формально вважалися біженцями.
• Особи на тер. Катеринославської губернії було переміщено – понад 200 тис. осіб.
• . Розв'язання проблем біженців регулюється нині принципами й нормами міжнародного гуманітарного права, спрямованими, з одного боку, на обмеження засобів і методів ведення війни, а з ін. – на захист прав людини в умовах збройних конфліктів, а також нормами, що передбачають кримінальну відповідальність за порушення законів і звичаїв ведення війни.

Вітчизняні дослідники проблеми

Проблеми політики примусового та вимушеного переселення та біженства знаходились в фокусі дослідницької уваги вітчизняних науковців

• д.і.н, проф. Л.М. Жванко
• д.і.н. проф. О.П.Реєнт
• академік, директорка Інституту демографії, провідний експерт із питань міграційної кризи та демографічних втрат Елла Лібанова
• к.е.н. Олексій Позняк
• д.і.н. С.П. Сегеда
• д.і.н. М.Ф. Юрій
• д.і.н. Т.Лазанська

​

​

​

​

​

​

​

​

Закордонні дослідники проблеми

• PhD. Пітер Гетрелл - доктор економічної історії з Манчестерського університет (Великобританія)
• Маріуша Коженьовський (пол. Mariusz Korzeniowski) - доктор хабілітований та професор Університету Марії Кюрі-Склодовської (UMCS) в м. Любліні (Польща)
• PhD. В.Крігер – Баварський культурний центр (м.Мюнхен)
• PhD. Йохен Ольтмет – Інститут міграційної політики (Оснабрюк) (ФРН)
• PhD. Вальтер Метцель – Віденський університет (Австрія)

​

​

Збірки документів з історії депортацій та біженства

Наукові розвідки з історії �Першої світової війни та біженства

Архівні установи

​

​

Початок Першої світової війни - липень 1914 року

1914 рік повернення мешканців м.Катеринослава на Батьківщину з Нмеччини та Австро-Угорщини

Хронологія проблеми біженців в історіографічній традиції м. Дніпра

В історії біженців, які прибули до міста Катеринослава та Катеринославської губернії в період вирізняють дослідники вирізняють декілька періодів:

​

1) серпень 1914-липень 1915 рр.,

2) серпень 1915-лютий 1917 рр.

3) лютий 1917 – березень 1918;

4) квітень 1918-грудень 1918.

​

Кожен з цих періодів характеризувався зміною підходів влади щодо вирішення питання біженців, їх матеріального та соціального забезпечення.

​

Біженці в Катеринославі в 1914 році

- Під час Першої світової війни біженство перетворилось на одну з вагомих соціальних проблем цивільних адміністрацій тилових губерній Російської імперії, яка істотним чином позначалася на соціально-економічній та внутрішньополітичній ситуації, істотним чином посилюючи та поглиблюючи соціально-економічну кризу, зумовлену війною.

Ч-ерез наявність на території Катеринославської губернії розлогої залізничної мережі, значних запасів продовольства, розвинуту соціально-економічну інфраструктуру, Придніпровський регіон був одним з ключових транзитних вузлів через які здійснювалась масова евакуація населення з зони бойових дій.

Перші переміщені особи почали прибувати до міста з початком війни вже в жовтні-листопаді 1914 року. Прикметно, що здебільшого евакуація цивільного населення здійснювалась до Катеринослава залізницею.

Біженці в Катеринославі в 1914 році

Влітку 1915 року біженці почали прибували до міста й водним шляхом. Зокрема, для потреб евакуації біженців, різноманітних державних установ та організацій військовим відомством була реквізована частина дніпровських пароплавів та непарових суден.

Всього наприкінці серпня 1915 року військовими було реквізовано 30 пароплавів. Для потреб пасажирського та вантажного руху були залишені більше половини всіх цивільних пароплавів.

29 серпня 1915 до Катеринославу відійшов один спеціальний багажний пароплав. Згодом евакуаційні рейси з Києва до Катеринослава стали регулярними.

Біженці в Катеринославі 1914 рік

В даний період на теренах міста виникли перші громадські організації, які опікувалися питанням надання вимушеним переселенцям комплексної соціальної допомоги, орієнтованої на їх швидку адаптацію до нових соціально-економічних реалій життя, зумовлених наслідками воєнного конфлікту.

​

Оскільки більша частина біженців походила з території Польщі та Прибалтики, то в місті були створені національні комітети поляків, литовців, латишів, євреїв та українців-галичан, які сфокусували свою увагу навколо вирішення широкого спектру питань з соціальної інтеграції переміщених осіб в тогочасне суспільство. В даний період національні комітеті намагалися охопити своєю діяльністю більшу частину перемішеного цивільного населення, формуючи на теренах адміністративного центру Придніпровського регіону досить чисельні національні діаспори поляків, литовців, латишів та євреїв

Біженці в Катеринославі 1914 рік

Проблемами адаптації біженців та надання їм допомоги переймали чисельні установи, зокрема національні комітети, що функціонували в Катеринославі:

1. Польський національний комітет;
2. Латиський національний комітет;
3. Литовський національний комітет;
4. Єврейський комітет;
5. Галицький (Руський) комітет.

​

Всеросійська земська спілка - громадсько-політична організація в Російській ісперії, створена в липні 1914 році для допомоги пораненим військовим, опікувалась проблемами біженів.

​

Всеросійська спілка міст з допомоги пораненим військовим – створена в серпні 1914 року.

Всього в місті питаннями допомоги біженців переймалося 15 благодійницьких організацій

​

Біженці в Катеринославі 1914 рік. Продовольча проблема

З початком воєнного конфлікту в місті були розгорнуті спеціальні воєнно-продовольчі та приймальні пункти для переміщених осіб, що прибули до міста з зони бойових дій. Так, в результаті роботи губернського комітету земської спілки та громадських організацій міста в Катеринославі були облаштовані 6 пунктів для реєстрації, прийому та медичного обстеження вимушених переселенців.

Кожен приймальний пункт, розгорнутий в Катеринославі, очолював уповноважений комітету з декількома помічниками.

При пунктах було організовано гаряче харчування, надавалась медична допомога, біженці отримували тимчасове розміщення

.

• Польський комітет, який постав в Катеринославі в листопаді 1914 року, ініціював через міського голову клопотання про асигнування йому 35 тисяч рублів для будівництва бараків для 500 родин поляків-біженців з польських губерній Російської імперії. Комітетом планувалося облаштувати при бараках також їдальні та майстерні, на базі яких вимушені переселенці займалися виробництвом різноманітних речей.
• Зазначимо, що все поточне діловодство про справам вимушених переселенців провадилось спочатку в будинку міської управи, але через велике скупчення біженців, яке перешкоджало нормальному функціонуванню установи, міськими чиновниками було вирішено перенести написання заяв, видачу квитків та грошей здійснювати в будинку відділу опіки, що розташовувався за адресою: вулиця Московська, №17. Даний захід дозволив розвантажити загальний потік відвідувачів міської управи, нормалізувати й упорядкувати її діяльність в умовах воєнного часу.

Біженці в Катеринославі. 1914 рік.

Біженці в Катеринославі в 1914 році

Комітет з надання допомоги біженцям-полякам при римо-католицькому товаристві з початку бойових дій розгорнув свою активну діяльність, надаючи матеріальну допомогу польським родинам вимушених переселенців.

З листопада 1914 року по перше липня 1915 року в Катеринославі було зареєстровано 400 польських родин біженців. З них матеріальною допомогою та підтримкою комітету користувалися 300 родин.

Всього за означений період національними комітетами, які діяли в Катеринославі, було витрачено на програми соціального забезпечення біженців 8300 рублів.

З прибуттям біженців-інтелігентів влітку-восени 1915 року витрати тільки Польського національного комітету на програми соціальної допомоги біженцям за приблизними підрахунками потроїлись.

Поляки розраховували за підтримки держави сворити низку гуртожитків, але брак коштів унеможливив реалізацію даного благодійницького проекту в місті.

.

• За повідомленнями губернської земської управи в Катеринославі в даний період було поставлено на облік понад 3000 родин вимушених переселенців, крім євреїв. Зазначимо, що біженцям-євреям адресна соціальна допомога надавалась місцевими єврейськими громадами за рахунок благодійницьких внесків. Очевидно, що така система соціального забезпечення єврейських родин мала яскраво виражений дискримінаційний характер, оскільки на тому етапі держава свідомо самоусунулась від організації соціальної опіки над єврейськими родинами, що було наслідком традиційного антисемітського внутрішньополітичного курсу російського царату, який докладав чималих зусиль для витіснення єврейського населення за межі імперії.
• На вересень 1915 року в Катеринославі нараховувалось близько 3000 євреїв-біженців, яким держава не надавала жодної матеріальної допомоги та підтримки. Проблемами соціальної адаптації та інтеграції євреїв-біженців в Катеринославі опікувався Єврейський комітет, фінансування діяльності якого здійснювалось за кошти місцевої єврейської громади та донаторів-жертводавців. Тільки згодом, через тиск прогресивної громадськості Російської імперії дані дискримінаційні обмеження та норми по відношенню до євреїв були з певними застереженнями скасовані

Біженці в Катеринославі. 1914 рік.

Система грошового забезпечення біженців

Катеринослав 1914. Національні комітети. �Тетянинський комітет.�

Значну роль в організації допомоги біженців в Катеринославі відіграли національні комітети, створені представниками національних діаспор: Латиський, Галицький, Литовський, Польський та Єврейські, які мобілізували зусилля місцевих національних громад щодо надання дієвої матеріальної підтримки біженцям.

Активно переймалися питаннями біженців органів місцевого самоврядування – повітові та губернські земства, яка створили спеціальні комітети, який сфокусували свою уваги на практичних питаннях організації допомоги біженців: створили спеціальні біженські організації, займалися фінансуванням проектів створення тимчасових таборів для переміщених осіб, їх соціально-економічної адаптації.

В другій половині 1915 році на теренах губернії справою опіки біженців починає перейматися загальнодержавна установа – Тетянинський комітет з надання допомоги особам, які зазнали бід від військового лиха. Комітет став єдиною організацією на території Придніпровського регіону, яка почала централізовано опікуватись питання інтеграції біженців в соціально-економічну систему Катеринославської губернії, будуючи притулки для переміщених осіб, відкриваючи безкоштовні їдальні, створюючи спеціальні лікарні, сиротинці, будинки для престарілих

.

• На підставі нормативних положень в міській управі справами адресної допомоги біженцями переймався особисто міській голова Катеринослава І.В. Способний, який очолював відповідну комісію міської управи в листопаді 1914 року. Здебільшого соціальна допомога надавалась вимушеним переселенням в грошовій формі з коштів, які були виділені на забезпечення даної цільової соціальної програми царським урядом. Грошова видача відбувалась лише після ретельного обстеження чиновниками міської управи матеріального становища та складу родин біженців.
• Вимушені переселенці, які прибули до міста Катеринослава, після проходження обов'язкового медичного огляду, а в деяких випадках й карантину, повинні були з’являтися до міської управи, де вони ставали на облік. Після реєстрації біженці на друкованих бланках, які видавались їм безкоштовно, писали заяви на отримання грошової допомоги, зазначаючи склад своєї родини, які передавалися чиновникам управи. Останні проводили зі свого боку обстеження родин вимушених переселенців, які розмішувались в місті. Вони відправлялись за адресами за якими проживали біженці, й проводили ретельну перевірку відомостей, в яких був позначений склад родин на підставі документів, які були їм надані.

​

Біженці в Катеринославі. 1914 рік. Міська влада та біженці.

Іван Васильович Способний (1864 - після 1917) - займав посаду катеринославського міського голови з 1909 по 1917 роки.

.

• У відповідності до статистичних матеріалів обліку, який проводили чиновники катеринославської міської управи, пересічна родина вимушених переселенців складалася з 4 осіб. На родину міська управа видавала щомісячно 25-27 рублів матеріальної допомоги для задоволення поточних потреб. Щомісячно місто Катеринослав повинно витрачало на фінансування цільової соціальної програми допомоги біженцям до 80000 рублів. При цьому, в даний період наочно окреслилась тенденція щодо збільшення даних витрат, беручи до уваги постійне зростання чисельності контингенту переміщених осіб в місті.
• Матеріальна допомога на підставі докладного аналізу економічної ситуації в регіоні була визначена міською управою в наступних розмірах: на дорослого припадало 10 рублів, на дітей віком до 5 років – 5 рублів, віком від 5 – 10 років – 7 рублів.
• Чиновники управи з дозволу катеринославського губернатора встановила наступні норми: один дорослий отримував 10 рублів, два дорослих – 18 рублів, три - 25 рублів, і так далі. Встановлення прогресивної норми соціального грошового забезпечення було продиктоване аналізом порівняння витрат великої та малої родин. Чим більше була родина переселенців, тим меншим встановлювався розмір грошової допомоги, з огляду на те, що в витрати багатодітної родини на квартиру, опалення, освітлення були сумарно меншими ніж витрати на поодиноку особу або подружню пару.

Біженці в Катеринославі. 1914 рік.

.

• Крім видачі грошових виплат, чиновниками міської управи була організована медична та акушерська допомога вимушеним переселенцям. Всі біженці отримували повноцінне медичне забезпечення в 4-х міських амбулаторіях, де був налагоджений амбулаторний прийом хворих. Для надання хворим переміщеним особам медичної допомоги на дому, міською управою був призначений спеціальний лікар, фельдшер, акушерка й виділені кошти на їх утримання.
• Ліки за відповідним розпорядженням міської управи відпускалися вимушеним переселенцям також безкоштовно. Кожному біженцю при видачі квитка на право отримання коштів, надавався особливий аркуш, в якому зазначались адреси міських закладів охорони здоров’я, до яких мали нагоду звертатися за медичною допомогою хворі вимушені переселенці.

​

​

Біженці в Катеринославі. 1914 рік.

.

• Особи, які потребували репетиторів або могли проводити які-небуть заняття з учнями, повинні були звертатися для реєстрації в бюро комісії. Бюро спеціальної комісії працювало щоденно, крім суботи, з 10 до 12 годину дня, з 3 до 8 години вечора. Установа знаходилась за адресою: вулиця Олександрівська 24, перший поверх. Прагнучи допомогти нужденним учням, комісією був організований збір старих підручників, які безкоштовно надавалися вимушеним переселенцям, які навчалися у початкових та середніх закладах освіти губернського центру.
• В межах Катеринославської губернії, не враховуючи міста Катеринослава, на початку жовтня 1915 року було розселено 184058 біженців, в тому числі 119318 з Волинської губернії. В Катеринославській губернії та місті мешкало багато біженців, які не пройшли через реєстрацію на земських розподільчих пунктів. Разом з ними загальна кількість вимушених переселенців за приблизними підрахунками чиновників міської управи перевищувала 200000 осіб.

​

​

​

​

Біженці в Катеринославі. 1914 рік.

.

• Варто зазначити, що в даний період органи міського самоуправління Катеринослава сфокусували свою увагу на розміщенні біженців на промислових об’єктах міської господарчої інфраструктури.
• На початку Першої світової війни при кожному існуючому в Катеринославі цегляному заводі розташовувались бараки для робітників. Здебільшого дані підприємства в місті працювали впродовж сезону та припиняли свою виробничу діяльність в восени та взимку, що було пов’язано з особливостями промислового циклу виробництва цегли. Бараки цегляних заводів були облаштовані печами, кухнями. З огляду на те, що восени вони стояли вже пустими через згортання сезонної виробничої діяльності підприємства, то міською управою та губернським комітетом було ухвалено рішення про їх використання для нагальних гуманітарних потреб біженців. Бараки прилаштували під житло для вимушених переселенців. У всіх приміщеннях органами місцевого самоврядування планувалося розмістити понад 4000 осіб біженців з південно-західних регіонів імперії

Біженці в Катеринославі. 1914 рік. Тимчасові притулки.

.

• Паралельно, комітет ініціював широкомасштабну кампанію збору коштів на користь вимушених переселенців серед населення міста та губернії. Загальна кампанія проводилась в декілька етапів. Вже вересні 1914 року на рахунки комітету почали надходити добровільні пожертви на соціальне забезпечення вимушених мігрантів. Так, Катеринославською залізницею було асигновано селищу «Катерининському» 200 рублів на утримання біженців, які знаходися в місцевому притулку. Для надання допомоги біженцям комітетом було переведено Маріупольському земському комітету – 40000 рублів, а Слов’яносербському – 5000 рублів.
• Катеринославським єпархіальним комітетом з надання допомоги біженцям в 1914 році відкриті притулки для біженців духовного звання при Благовіщенській церкві на Олександро-Невській площі, при Олександро-Невській церкві на Чечелівці, при Воскресенській церкві (міський цвинтар) та при Покровській церкві.
• При Покровській церкві встановлено чергування членів комітету, де приїжджаючі біженці отримували необхідні їм відомості. Правління місцевої духовної семінарії через закриття при ній гуртожитку надало всім притулкам ліжка та необхідне домашнє устаткування. Всі притулки чудово облаштовані. Біженців в них находиться поки понад 70 родин.
• Катеринославським єпархіальним комітетом з надання допомоги біженцям в будинку братства св. Володимира на проспекті, відкриють притулок для біженців духовного звання: священників, дияконів, псаломників та членів їх родин, а також вдових осіб духовного звання. Поки що для притулку відведені 2 великі кімнати на 20 осіб. Приміщення притулку чудово обладнано: проведені електричні дроти, встановлені нові ліжка з новими матрацами.

​

​

​

Біженці в Катеринославі. 1914 рік. Міська влада та біженці.

​

.

• Початок холодів зумовив зростання захворюваності серед евакуйованих переселенців, які потребували медичного допомоги та лікування. Реалізувати дане завдання було складно через гострий дефіцит медикаментів, брак необхідного інструментарію та медичного устаткування. Намагаючись вирішити дану проблему, місцевий губернський комітет земської спілки звернувся до головного комітету с проханням прислати ліки для медичного забезпечення закладів охорони здоров’я, де лікувалися хворі біженці. перебуваючи в антисанітарних умовах вимушені переселенці поширювали різноманітні інфекційні умови, які загрожували масовими епідеміями тифу, іспанського грипу, холери.
• З метою недопущення поширення в місті інфекційних захворювань вимушені переселенці в пунктах прийому проходили медичний огляд, виявлені в такий спосіб хворі відправлялися на лікування, а всі хто з ними контактував – на карантин. Для вирішення цієї проблеми на Катеринославський воєнно-продовольчий пункт була відряджена жінка-лікар Зотова-Бетошкіна. Згодом, місцевим обласним комітетом спілки міст був відряджений для поповнення медичного персоналу евакуаційно-розподільчого пункту 1 лікар, 2 фельдшери та 2 сестри милосердя. Своєчасно вжиті губернським комітетом превентивні санітарні та адміністративні заходи принесли очікувані результати – Катеринославу вдалося уникнути небезпеки спалаху масових епідемій.

​

​

Біженці в Катеринославі. 1914 рік.

Законодавча база, що регламентувала статус переміщених осіб 1915 рік

«Про забезпечення потреб біженців» 30 серпня 1915 року.

Головні положення закону 1915

Закон вперше дав чітке юридичне визначення поняттю «біженець».

Під дану категорію підпадали особи, які залишили місцевості під загрозою «взяття ворогом або їм уже зайняті», або виселені за розпорядженням військової влади.

10 вересня 1915 року при Міністерстві внутрішніх справ було створено вищий дорадчий орган - Особливу нараду з влаштування біженців. До нього входили представники Держдуми, Держради та різних міністерств.

На початкові потреби (харчування, медицину, транспорт) Міністерство внутрішніх справ виділило з держскарбниці 25 мільйонів рублів

Перша світова війна та біженці. Катеринославський досвід. 1915 рік

Особлива нарада з улаштування біженців була створена як вищий державний орган для координації допомоги вимушеним переселенцям. Головна роль в управлінні цією структурою відводилася уряду, проте до її роботи залучалися й представники громадськості.

Склад Особливої наради з улаштування біженців (1915 рік) До складу Наради входили:Голова Наради — Міністр внутрішніх справ Російської імперії, представники законодавчої влади: члени Державної ради, депутати Державної думи, представники Військового міністерства, Міністерства закордонних справ, Міністерства внутрішніх справ, Міністерства фінансів, Міністерства народної освіти, Міністерства шляхів сполучень, Міністерства торгівлі та промисловості, Головного управління землеустрою та землеробства. Також входили представники громадських і благодійних організацій (зокрема, делегати від Всеросійського земського союзу, Всеросійського союзу міст, а також великих благодійних комітетів Тетянинський комітет.

На місцях вертикаль влади замикалася на губернаторах. Вони очолювали губернські наради з улаштування біженців, які керували повітовими комітетами, розподіляли кошти, організовували пункти харчування, медичну допомогу та працевлаштування переселенців.

Біженці в Катеринославі 1914-1915 роки

Варто зазначити, що проблемами біженців переймалися в регіоні здебільшого спеціальні організації, що інституалізувалися на початку війни – земська та міська спілка, які створили спеціальні комітети, що опікувалися проблемами надання соціальної та матеріальної допомоги переселенцям. Для організації ефективної роботи біженський комітетів, координації їх діяльності, беручи до уваги спільність проблем, було вирішено створити губернський комітет у справі надання допомоги. В літку 1915 року дана установа розпочала свою діяльність.

Біженці в Катеринославі 1914-1915 роки

На підставі закону організація допомоги біженцям покладалась на органи місцевого самоврядування – губернські та повітові земства, міські управи.

У відповідності до даної законодавчої бази, соціальна опіка над вимушеними переселенцями була розподілена в губернії наступним чином:

на території Катеринославської губернії допомога переселенцям надавалась земством,

а в місті Катеринославі – міською управою – виконавчим органом міського самоуправління.

Біженці в Катеринославі 1915. рік

Засновані на початку війни в губернії філії – земської та міської спілки, створили в своїй структурі спеціальні комітети.

26 серпня 1915 року було проведено засідання губернського комітету з надання допомоги біженцям під головуванням відомого в Катеринославі громадського діяча - князя М.П. Урусова, де розглядалося питання про будівництво воєнно-продовольчих пунктів для прийому біженців на теренах міста та губернії.

У відповідності до постанови комітет запросив у головного уповноваженого земської та міської спілки 1 мільйон та на ведення справи з відкриття пунктів 500000 рублів.

Вже 30 серпня 1915 року під головуванням К.Д. фон Гесберга – представника катеринославського губернського земства, одного з очільників регіональної спілки земств та міст та керівника губернського комітету з надання допомоги біженців відбулась розширена нарада, присвячена обговоренню питання соціального забезпечення переміщених осіб, які масово прибували до Придніпровського регіону. В ній взяли участь, представники національних комітетів Катеринослава.

​

Організація допомоги біженця. �Гуманітарні проекти. 1915 рік

на нараді було обговорено питання про організацію медичної допомоги вимушеним переселенцям. Зокрема було ухвалене рішення про відкриття в Катеринославі лікарні на 200 ліжок, яка підпорядкувалась спілці міст. Також було розглянуто питання про створення міського патронажу для біженців та надання їм тимчасової адресної матеріальної та грошової допомоги, забезпечення житлом, продовольством.

З метою координації дій був створений спеціальний виконавчий орган комітету з надання допомоги біженців – бюро до складу якого увійшли представники земської та міської спілки, національних комітетів та спілки лікарів.

Зокрема, членами бюро стали відомі в місті підприємці, меценати, міські лікарі та громадські діячі: Ф.І. Пукалов, Н.Н. Коростовцев (правник, майбутній міський голова Катеринослава 1919 року, представник старовинного козацького роду) доктор І.С. Чекунов (організатор шпиталів та амбулаторій для біженців), М.С. Брук (промисловець, власник цегляногозаводу), С.С. Сатановский (власник друкарні), І.М. Труба, Р.П. Цаліт та пан Ржечковский.

Біженці в Катеринославі 1915 рік. Проблема працевлаштування.

.

З початком німецького наступу в травні-липні 1915 року в Прибалтиці та Польщі загальний потік біженців до Катеринославу почав динамічно зростати. Майже не щодня до міста прибували евакуаційні потяги з тисячами вимушених переселенців. Зокрема, вже 1 вересня 1915 року до Катеринославу прибуло 10 потягів з 4675 біженцями. Пароплавом було доставлено до міста 72 біженці. Так, 2 вересня 1915 року до на воєнно-продовольчий пункт міста Катеринослава прибули 49 вагонів біженців з Гродненської, Волинської та Віленської губерній. Для багатьох з них Катеринослав перетворився на транзитний пункт, де вони проходили медичний огляд, отримували одяг, взуття.

Після нетривалого перебування в місті біженці відправляли потягом або гужовим транспортом до повітових міст Катеринославської губернії. Так до м. Маріуполя було відправлено 893 біженців, до м.  Павлограду – 1998, м. Олександрівська – 851 біженець.

Біженці в Катеринославі 1915 рік. �Галицький вимір

.

В вересні 1915 року до Катеринославу прибули залізницею 1450 біженців-галичан, з них 650 чоловік в той же день були відправлені до Ростова. Решта була залишена в Катеринославі, де ними опікувався Галицький комітет з допомоги біженцям, до складу якого увійшли провідні діячі української громади міста. Комітет забезпечив вимушених переселенців гарячим харчуванням, житлом та грошовою допомогою.

Беручи до уваги значне посилення притоку вимушених переселенців до губернського міста, голова Катеринославського повітового комітету земської спілки С.А. Бродницький звернувся до низки громадських діячів повіту з проханням взяти участь в організації системної допомоги вимушеним переселенцям.

Вжиті оперативні адміністративні заходи дали змогу розмістити значну кількість переміщених осіб на теренах повітів Катеринославської губернії.

Біженці в Катеринославі 1915 рік

Значна увага була приділена організації навчання дітей вимушених переселенців в навчальних закладах Катеринослава та губернії.

Директор народних училищ Катеринославської губернії Дмитро Миколайович Мухін запевнив присутніх, що діти біженців будуть прийняті до місцевих закладів освіти для продовження навчання. «Якщо шкіл не вистачить, - заявив – директор на засіданні, то будуть відкриті нові». Паралельно було обговорена доцільність створення системи працевлаштування біженців. Бюро вважало доцільним запровадження заходів впливу на працездатних вимушених переселенців, які з надуманих причин категорично відмовлялися від роботи на підприємствах міста та в сільському господарстві.

Біженці в Катеринославі 1915 рік

Для інформування біженців щодо діяльності комітету та його виконавчого органу - бюро було вирішено випустити російською та українською мовами звернення до населення губернії щодо участі в організації системної матеріальної допомоги біженцям. Питання про українську мову через шовіністичні імперські настанови тогочасного соціуму викликало жваві дебати серед членів бюро. В кінцевому підсумку дане питання було вирішено в позитивно більшістю голосів 39 проти 20. Звернення до біженців ухвалили випускати на мовах, якими вони володіли.

Згодом, голова місцевої губернської земської спілки К.Д. фон Гесберг повідомив головний комітет спілки про те, що через наближення холодного періоду, постала гостра потреба у взутті, теплому одязі та білизні для біженців. Комітет планував придбати дані речі за кошти організації та пожертви донаторів на місцевому ринку.

Шпиталі Червоного Хреста м. Катеринослава, які надавали медичну допомогу біженцям в 1914-1915 роках

Шпиталі Червоного Хреста м. Катеринослава, які надавали медичну допомогу біженцям в 1914-1915 роках

�Микола Урусов

(1863 - жовтень 1918, П'ятигорськ)

князь, великий землевласник,

предводитель дворянства Катеринославської губернії

(1908 - 1917)

Біженці в Катеринославі 1915 рік. Облаштування шпиталя та дитячої лікарні для біженців.�

На початку вересня 1915 року комітет спілки міст приступив до облаштування в Катеринославі шпиталю на 200 ліжок для біженців та дитячої лікарні на 50 ліжок.

Для розміщення шпиталю, членами комітету членами комітету були оглянуті будинки підданих Німеччини Шуба , Абермета та Ностіца, які були конфісковані місцевою владою з початком війни.

Комітет планував розмістити дитячу лікарню в єврейській лікарні міста.

Поява нових закладів охорони здоров’я в місті давала нагоду організувати лікування хворих вимушених переселенців, не обтяжуючи стаціонарні медичні заклади міста.

Біженці в Катеринославі 1915 рік. �Проблема працевлаштування.

Одним з напрямків діяльності бюро було сприяння працевлаштуванню біженців. Працедавці надавали до установи свої заяви про наявність вакансій робочих місць, а біженці, в свою чергу, свої дані про власну спеціалізацію, освіту та виробничі компетенції. Створення такої систем дозволяло досить швидко вирішувати поточні питання працевлаштування вимушених переселенців за фахом.

З початку діяльності земської установи по 1 вересня 1915 року працедавцями було надано 28623 заяв на робітників різних спеціальностей.

Від біженців, які шукали роботу, надійшло до земського бюро 2098 заяв.

За посередництвом бюро роботу на різних підприємствах міста отримали 1227 біженців, але 866 заяв біженців не були задоволені через відсутність відповідних робочих вакансій.

Варто відзначити, що на ринку праці Катеринослава та губернії існував великий попит на малокваліфіковану робочу силу – чорноробів, дефіцит яких гостро відчували місцеві підприємства. Проте, роботу було складно було знайти окремим категоріям робітників та службовців через відсутність вакансій. Здебільшого це були конторські службовці, виховательки, гувернантки.

Співробітники бюро рекомендували містянам звертатися до інспектора народних училищ Катеринослава, якщо вони потребували досвідчених вчителів та репетиторів для навчання власних дітей. Інспектор після перевірки, рекомендував тих педагогів, які мали багатолітній досвід та практику викладання дисциплін в навчальних закладах.

Біженці в Катеринославі 1915 рік. Проблема працевлаштування.

.

В вересні 1915 року до Катеринослава були евакуйовані службовці та працівники Варшаво-Віденської залізниці.

В даний період до міста прибуло 400 родин залізничників, які отримали роботу в установах Єкатерининської залізниці. Начальник управління залізниць повідомив губернатора про те, що зроблено розпорядження начальнику Привіслянської дороги вжити адміністративних заходів до найшвидшої висилки евакуйованим родинам службовців посвідчень на право отримання з місцевих казенних палат коштів на оренду квартир.

Евакуація залізничників дала змогу губернській адміністрації забезпечити кадровим резервом стратегічне транспортне підприємство губернії.

Біженці в Катеринославі 1915 рік. �Приймальні пункти

В місті Катеринославі листопада 1915 - по початок вересня 1915 року вже функціонував приймальний пункт при залізничному вокзалі (керівники - М.І. Лебидинська, А.С. Барський, А.І. Могилевська),

Мандриківський пункт (керівники - І.А. Телаплев, І.Н. Степанов-Григорьєв, С.А. Іконніков),

Пункт на вулиці Цегляний (керівники - С.С. Бродська, А.С. Бершадський, Г.Я. Подольський),

Пункт при Катеринославській обласній сільськогосподарській виставці (керівники Ю.В. Ченикаєв, С.Я. Юровській Е.А. Буткевич),

Військове містечко (керівники – Е.О. Янушевич, З.Ю. Домбровський, М.К. Гесберг)

Олександро-Невський пункт (керівники - М.А. Хотімська, Р.А. Подольська, І.С. Чекунов).

Біженці в Катеринославі 1915 рік. �Криза з розміщенням

• В губернському центрі біженцям, які прямували до родичів, знайомих або на нове робоче місце у внутрішні регіони Російської імперії, видавали посвідчення на право отримання безкоштовних квитків на потяги Катерининської залізниці. Даним питанням опікувався катеринославський комітет земської спілки..
• Магістральним завданням губернський комітету було забезпечення вимушених переселенців житлом та розміщення їх по населеним пунктам Катеринославської губернії. В вересні 1915 року комітет розіслав у всі повітові земські комітети з облаштування біженців циркуляр, в якому їм було рекомендовано залучати до роботи з допомоги біженцям всі наявні громадські організації, благодійницькі товариства та інші установи, які висловили бажання опікуватися питаннями соціального забезпечення переміщених осіб. В циркулярі була вміщені рекомендації з організації місцевих установ з допомоги біженцям.

Біженці в Катеринославі 1915 рік. �Сироти та інваліди – соціальна опіка

• З масовим прибуттям біженців до Катеринославу в серпні-жовтні 1915 року перед органами місцевого самоврядування постала проблема соціальної опіки дітей-сиріт, які втратили своїх батьків під час бойових дій та евакуації до міста. Здебільшого діти-сироти за рішенням губернського земства та профільної установи з допомоги переселенцям розміщувались в патронажах в селах під Катеринославом. Сутність запровадження патронажу як специфічної форми соціальної опіки, полягала в тому, що родини місцевих селян брали на утримання сиріт, за що отримували невелику платню від земських установ. Тільки в вересні 1915 року в патронажах в навколишніх з Катеринославом селах (Лоц-Кам’янка) було розміщено 6 сиріт. Паралельно, губернським комітетом була реалізована програма соціальної опіки для вимушених переселенців-інвалідів та непрацездатних поодиноких літніх людей, які також спрямовувались на патронажне утримання в села Катеринославщини. Подібна практика давала можливість забезпечити дані знедолені соціальні категорії безкоштовним харчуванням та проживанням

Біженці в Катеринославі 1915 рік. �Проблема розміщення переміщених осіб

• Однією з вагомих проблем організації соціальної опіки вимушених переселенців було їх забезпечення житлом. Вже влітку 1915 року в Катеринославі був вичерпаний резерв вільного житлового фонду. Органи місцевого самоврядування та губернський комітет з надання допомоги біженцям доклали чималих зусиль щодо пошуку різноманітних локацій для розміщення великої кількості вимушених переселенців.
• В першу чергу, міська влада та комітет намагалися пристосувати до проживання біженців барачні приміщення, які використовувались для різноманітних господарчих та громадських потреб. Зокрема, в серпні 1915 року біженці були розміщені на території Катеринославської обласної сільськогосподарської виставки, в приміщеннях її демонстраційних павільйонах. Зокрема, всі бараки, що знаходились на території виставки, не мали опалення та водопостачання. Частина з них була закрита стінами лише з 3-х боків. Колишній інженерно-будівельний павільйон обласної виставки мав лише дах! В ньому було розміщено 30 родин вимушених переселенців з 60 дітьми, які мешкали в абсолютно непристосованих до життя умовах. Особливо важко було знаходитись там дітям, які були погано вдягнені, досить часто босі, не маючи теплого одягу, страждаючи від систематичного недоїдання та хвороб.

​

Біженці в Катеринославі 1915 рік. Збір одягу

• Губернський комітет разом з катеринославською міською управою ініціювали серед населення міста організацію низки благодійницьких акцій, спрямований на збір теплих речей та одягу для біженців та коштів на їх придбання. Варто відзначити, що населення Придніпровського регіону досить схвально поставилось до даних ініціатив, жертвуючи на потреби біженців багато теплого одягу, взуття, білизни та коштів.
• До Катеринославської губернії прибуло вже на початок жовтня 112427 переміщених осіб. Тільки в Катеринославському повіті на 9 вересня 1915 року знайшли притулок 12000 біженців.
• Ще 23 серпня 1915 року Галицький комітет за надання допомоги біженця увійшов до складу губернської земської організації, яка переймалася потребами вимушених переселенців, що значно поповнило її склад представниками земства. 4 вересня 1915 року правління Галицького комітету ухвалило рішення щодо складення з себе повноважень з метою переобрання всієї президії відповідно до складу комітету.

​

.

• В середині 1915 року в Катеринославській губернії були вичерпані матеріальні ресурси необхідні для утримання біженців, про що свідчить зміст телеграми, відправленої губернською земською управою на ім’я уповноваженого по справам біженців південно-західного фронту князя М.П. Урусова: «Губернія наводнена біженцями, повіти не встигають їх розміщувати по селам. Біженці скупчились по залізничним станціям, загромадили залізничні колії та затримують вагони. Необхідний негайний дозвіл надати їм тимчасово в Катеринославі, повітових містах губернії та великих містечках кінематографи, клуби, та інші підходящі для розселення біженців будинки…».
• Зокрема, планувалося, що до Катеринославської губернії будуть спрямовані лише біженці з Староконстянтинівського, Ізяславського, Острозького, Житомирського, Дубенського та Кременецького повітів Волинської губернії. Натомість до регіоні приїздили потяги з біженцями з усієї імперії, що створювало неабиякі логістичні, транспортні та соціально-економічні проблеми, які місцева влада не мала змоги швидко вирішити через брак коштів, дефіцит житлового фонду, обмеженість запасів теплого одягу та взуття.

Біженці в Катеринославі. 1915 рік.

.

• За даними катеринославського земства на середину жовтня 1915 року до губернії прибуло вже до 200 тисяч біженців, повіти не встигали їх оперативно вивантажувати для розміщення по селах. Ті з вимушених переселенців, хто прибув до міста Катеринослава та повітових центрів тривалий час лишалися в вагонах, що сприяло створенню штучного дефіциту рухомого складу залізниці, створювало чисельні конфлікти між адміністрацією залізниці та біженцями
• А Павлоградському повіті біженці розташувалися табором просто неба та те, що в Олександровську в вагонах залишилось понад 400 біженців. До губернії спрямовували біженців з усієї імперії в такій великій кількості, яку повіти були неспроможні розмістити без затримки. Тільки 20 вересня 1915 року на воєнно-продовольчий пункт Катеринославу прибуло 42 вагони біженців з Волинської, Холмської та Гродненської губерній.
• Намагаючись в стислі терміни оперативно вирішити проблему з розселенням біженців в місті, губернська земська управа звернулась до міської управи с пропозицією надати для поселення біженців будівлю цирку з огляду на величезне скупчення біженців в Катеринославі та на залізничних коліях, оскільки їх не можливо розмістити по повітам. Проте міська управа не пристала на прохання комітету, заперечивши можливість використання приміщення цирку для розміщення вимушених переселенців

​

​

Біженці в Катеринославі. 1915 рік.

.

• З метою вирішення житлової проблеми біженців, Комітет вирішив збудувати в степу між новою церквою та іподромом земство бараки на 3000 осіб – створити спеціальний табір для біженців.
• Головноуправляючий міністерством землеробством запропонував надавати організаціям, які опікувалися питаннями облаштуванням біженців, будівельний та дровяний ліс за половину його вартості для спорудження бараків. Подібна тактика вирішення проблеми була найбільш ефективною та перспективною. Проте її реалізація залежала від наявності коштів, необхідних на спорудження приміщень для вимушених переселенців.
• Крім того, біженці були розміщені в приміському селищі Катеринославське, де свого часу були споруджені гуртожитки для місцевих робітників. В селищі «Катерининський» на кошти місцевої громади в орендованому у власника великому приміщені був відкритий притулок для вимушених переселенців. В ньому розмістили до 90 осіб. Приміщення притулку було повністю відремонтовано та обставлено необхідною хатнім устаткуванням, забезпечено необхідним комунальними зручностями. Біженці, які в ньому розміщуються, отримували грошову допомогу

Біженці в Катеринославі. 1915 рік.

.

• У вересні 1915 року губернський комітет допомоги біженцям повідомив Галицький комітет про те, що з його боку не зустрічається перешкод до задоволення клопотання про оренду приміщень домовласників Новодворського та Подольського з метою організації в них зимових квартир для вимушених переселенців, обладнання їх кубами для нагрівання води, пральнею, їдальнею. При цьому. комітетом була поставлена лише одна категорична умова - притулки будуть носити характер приймальних приміщень, в яких планувалось тимчасово розміщувати біженців всіх національностей на нетривалий період, необхідний для «виділення від них хворих та отримання впевненості, що біженці, які відправляються в повіти, на є поширювачами інфекційних захворювань». Згодом дані притулки почали функціонувати, приймаючи вимушених переселенців.

​

Біженці в Катеринославі. 1915 рік. Тимчасові притулки для біженців

.

• При Маріїнській дворянській жіночій гімназії Катеринослава були відкриті третій, четвертий та п’ятий класи, в першій міській жіночій гімназії додатковий четвертий клас, в гімназії Петрової п’ятий та сьомий класи. Всі зазначені класи через значну кількість переселенців були переповнені з самого початку їх відкриття. Проблема організації навчання дітей вимушених переселенців стояла вкрай гостро, беручи до уваги той факт, що частина приміщень середніх навчальних закладів міста була реквізована органами міської влади для потреб військових, де були облаштовані воєнні лазарети та шпиталі, розміщені запасні військові частини, запасні роти резервістів та мобілізованих солдат.
• 18 вересня 1915 року в приміщені 3-ї жіночої гімназії Катеринослава відбулись збори педагогічного персоналу міських середніх навчальних закладів Міністерств Просвітництва, які висловили бажання надати допомогу дітям вимушених переселенців шкільного віку. На зборах присутні вирішили активно долучитися до роботи комісії з надання безкоштовної педагогічної допомоги дітям тих осіб, які були призвані на війну та тимчасовим переселенцям.

​

Біженці в Катеринославі. 1915 рік.

Організація системи середньої освіти для біженців

.

• Адміністрацією міста було вирішено при навчальних закладах відкривати відділення для дітей вимушених переселенців. Зокрема, при 7-му жіночому міському начальному училищі (вулиця Петроградська будинок Станіславського) було відкрите спеціальне відділення для дітей біженців. Прийом заяв тривав 27-28 та 29 вересня 1915 року.
• За клопотанням комісії начальників середніх навчальних закладів міста Катеринослава попечитель Одеського учбового округу, якому вони підпорядковувались, наданий офіційний дозвіл на відкриття при Катеринославській другій гімназії 5 паралельних класів для дітей вимушених переселенців з західних регіонів країни.

​

Біженці в Катеринославі. 1915 рік.

.

​

• Завдяки сприянню Преосвященного Агапіта та місцевого єпархіального училища, Волинське єпархіальне училище, евакуйоване до Катеринославу, не тільки знайшло свою притулок, але отримало нагоду розпочати з 15 жовтня навчальні заняття. Заняття будуть йти у другу зміну у всіх класах. Чи збереться повний комплект учнів для всіх 8 класів, оскільки сильно ускладнені умови їх утримання: в училищі не буде єпархіально-коштних вакансій, ні гуртожитку. Значну допомогу знову надає тут катеринославське училище, припускаючи в свій гуртожиток до 50 осіб с платою звичайною на Волині.

​

​

​

​

Біженці в Катеринославі. 1915 рік.

.

• З 4 по 19 жовтня 1915 в міській управі Катеринослава було зареєстровано вже 25883 родин вимушених переселенців, з яких після обстеження чиновниками міської управи були занесені до відомості 2330 родин.
• Всього місцевим казначейство в даний період було видано грошову допомогу на суму 28261 рублі. В окремих випадках, особам по яким не було зроблено обстеження – допомога видавалася авансом. В першу чергу, це стосувалося багатодітних родин без годувальників, які потребували надання невідкладної фінансової допомоги з боку органів місцевого самоврядування.

​

​

Біженці в Катеринославі. 1915 рік.

.

​

• . Масовий наплив біженців до Катеринославської губернії наклав відбиток на характер діяльності Катеринославського відділення комітету, скорегувавши його пріоритетні завдання та плани діяльності з огляду на нагальні потреби вимушених переселенців. В цей час вкрай гостро постала проблема забезпечення біженців теплим одягом, спідньою білизною та взуттям. Для її практичного вирішення чиновниками комісії були вжиті конкретні заходи. Зокрема, в структурі губернського відділення була створена спеціальна комісія, члени якої опікувалися проблемами виготовлення взуття, одягу, спідньої білизни. Одночасно, комісія взяла на себе питання соціального забезпечення дітей-сиріт, які під час бойових дій та евакуації до Катеринослава втратили батьків. Зокрема, члени комісії надавала таким дітям спеціальні довідки, на підставі яких їх розміщували в міських дитячих садках та сиротинцях.
• Для більш ефективної координації дій національних комітетів, які мали спільні проблеми, 10 листопада 1915 року в Катеринославі була створена Рада Об’єднаних національних організацій, до складу якої увійшли голови та уповноважені від всіх національних комітетів, які були створені на території Катеринославської губернії та міста. Новий координаційний орган Тетянівського комітету очолив ректор духовної семінарії Катеринославської єпархії протоієрей О. Кречетович, який за сумісництвом здійснював керівництво Катеринославським Руським комітет та був дуже добре обізнаний з організаційними та фінансовими проблемами соціального захисту вимушених переселенців.

​

​

​

Біженці в Катеринославі. 1915 рік.

.

• До складу колегіального органу увійшли по 1 представнику від кожного національного комітету, який діяв на теренах Катеринослава та губернії. Так, Латиський комітет делегував до роботи в складі Ради О.Я. Крольмана, Єврейський комітет – Д.І. Шморгонера, Литовський комітет – Х.Х. Граврогка, Польський комітет – В.І. Рудницького. Більша частина галичан, які мешкали в Катеринославі, в 1915 році була евакуйована до інших міст Російської імперії, що в свою чергу зумовило ліквідацію Галицького комітету, який діяв в місті.
• В практичній площині діяльність Ради полягала в тому, аби з’ясувати реальні потреби вимушених переселенців та опрацювати найбільш ефективні моделі та способи надання їм адресної допомоги.
• Згодом, виготовлення теплого одягу, спідньої білизни було покладене комісією ради на спеціальні швацькі майстерні, які були організовані при сприянні національних комітетів, Катеринославського товариства захисту жінок, бюро трудової допомоги родинам запасних. В швацький майстернях працювали переважно жінки-біженки, які були забезпечені різноманітним швацьким обладнанням та матеріалами.
• Катеринославськими національними комітетами досить часто практикувалося надання біженцям матеріалу для самостійного шиття теплого одягу та спідньої білизни, беручи до уваги загальну завантаженість поточними замовленнями швацьких майстерень поточними замовленнями. В залежності від загальної кількості біженців, якими опікувалися національні комітети, були встановлені різноманітні квоти на замовлення виготовлення одягу. Зокрема, Руський комітет отримав від Ради 15% замовлень, польський – 15%, латиський – 15%, литовський – 10%, єврейський – 10%. Крім того, товариство захисту жінок виконало 5% від всього обсягу замовлень на виготовлення теплого одягу та спідньої білизни.

​

​

• .

​

​

Біженці в Катеринославі. 1915 рік.

.

​

• Змістовно аналізуючи звіти комісій Катеринославського відділення Тетянівського комітету з надання тимчасової допомоги постраждалим від воєнних бід, ми можемо констатувати, що в даний період близько третини всього теплого одягу та спідньої білизни була самостійно зшита біженцями за фінансової підтримки та матеріальної допомоги трудового бюро. Такий практичний підхід дав змогу чиновникам комітету в стислі терміни забезпечити більшу частину вимушених переселенців теплим одягом, усунувши таким чином можливість масштабної гуманітарної катастрофи.
• Варто зазначити, що вартість виготовлених речей майстернями національних комітетів буле дещо нижчою за ринкові ціни на одяг та натільну білизну, що дало змогу комітету навіть заощадити певні суми, які спрямовувалиь за закупівлю додаткових матеріалів та швацького обладнання. Зокрема, вартість шиття чоловічого полупальто становила 6 р. 75 коп., штанів – 2 р. 75 коп., сорочки – 1 р. 10 коп. кальсон – 1 р. 10 коп.
• Біженцям, які здобували освіту в навчальних закладах міста Катеринослава, комітет надав кошти на пошиття форменого одягу у відповідності до вимог навчального закладу. Учням видавалися комітетом спеціальні ордери на отримання матеріалів та пошиття учнівської форми в швацький майстернях. В свою чергу, майстерні та магазини надавали виконавчій комісії комітету рахунки для сплати за виготовлену учнівську форму.
• На 1 січня 1917 року комісією було придбано та виготовлено для біженців 1492 пар взуття, 333 пар онуч, 258 чоловічих полупальто, 500 штанів, 707 сорочок, 702 пари кальсон, 536 жіночих полупальто, 406 кофт, 594 спідниці, 835 жіночих сорочок, 897 дитячих пальто, 1593 дитячих костюмів, 1501 дитячу сорочку, 792 дитячих кальсон, 78 капорів.

​

​

Біженці в Катеринославі. 1916 рік.

.

​

• Взуття, одяг та білизна, які були виготовлені в майстернях, що належали національним комітетам, надходили на склад виконавчого комітету. Речі зі складу надсилались до національних комітетів, які їх розподіляли серед нужденних родин вимушених переселенців. Зазначимо той факт, що розподіл речей здійснювався у відповідності до загальний квот, які були встановлені для національних комітетів. Зокрема, 32% теплого одягу та білизни отримали руський та польський національний комітети, латиський та литовський – 10,5%, а єврейський 15%.
• Активну участь у забезпеченні вимушених переселенців взуттям та теплим одягом відіграло центральне правління Тетянівського комітету, яке направило до Катеринослава 1 вагон речей. Зокрема, Катеринославським відділенням було роздано з даної партії вимушеним переселенцям 406 пар валянок, 1620 чоловічих сорочок, 2380 кальсон, 56 шапок, 40 жіночих пальто, 600 кофт, 171 тепле дитяче пальто, 1500 штанів, 4200 суконь, 3250 сорочок, 1300 кальсон, 1000 панчіх, 200 ковдр. До Різдва біженцям, які оселились на території Катеринославської губернії , було надано 2 пуди 2,1/4 фунти чаю, які були надіслані з центрального офісу Тетянинського комітету.

​

​

Біженці в Катеринославі. 1916 рік.

.

​

• 28 жовтня почав функціонувати притулок в спеціально збудованих на Покровській площі бараках поблизу вокзалу. Притулок відрізняється від попередніх тим, що він слугує для тимчасового перебування тих хто приїздить в пошуках роботи або загублених рідних, лишатися в ньому дозволено лише 10 днів, що контролюється по карточці, яка кожному видається, що дає право отримати впродовж зазначеного терміну продовольство.
• Щоби потрапити до бараку треба прийняти душ в спеціально вибудованому будинку та продезінфікувати речі в пароформаліновій камері, в тій де будівлі й пральня. Тут же особлива будівля амбулаторії, куди як продемонстрував досвід, в значній кількості спілкуються та ті біженці, які мешкають в місті та ті, хто знаходиться на утриманні, тут зосереджені бюро праці, довідникове бюро та видача екстрених викликів на отримання проїздних квитків.
• В теперішній час рух біженців можливо вважати закінченим, тому можливо підвести його цифровий облік, привести більш менш точні відомості про кількість тих, хто лишився в губернії.
• Через розподільчий пункт на Катеринославському вокзалі пройшло близько 300000 тисяч (297945), з них за межі губернії було відправлено 123517, решта – в повіти.

Біженці в Катеринославі. 1916 рік.

.

• За весь час функціонування Катеринославських притулків на виставці було зареєстровано 12429, в військовому містечку – 10048, через останній пройшли 1239 коней, через єврейські притулки пройшло близько 2 тисяч, квартирні не підраховуються. З 1 жовтня квартирі біженці-євреї відійшли до міста, єврейські притулки в Катеринославі по бажанню губернського комітету, висловленному ним на засіданні від 22 листопада лишились у підпорядкуванні земства по 1 січня 1916 року. Галицький притулок, який за проханням галицького комітету в грудня прийнятий земством, прийняв близько 1200 біженців.
• Для характеристики продовольчої діяльності притулків управа вважає відзначити, що на виставці було видано 186818 обідів, у військовому містечку – 131416, в галицькому притулку до 40000, чаю скрізь було відпущено значно більше. У військовому містечку – 198719.
• Не менш виразні цифри зареєстрованих хворих: в військовому містечку – 1854, на виставці – 993, в відкритій поблизу відведеного під біженців шпиталю №7 Всеросійської земської спілки амбулаторія з 1 жовтня по 20 листопада 1915 року – 1062, особливої уваги заслуговує певна річ заразні хвороби. Їх теж було чимало, хоча беручи до уваги умови існування біженців, можливо скоріше здивуватися, що вони не прийняли широкого епідеміологічного розвитку. Холери показано лише 26 випадків, кору 121, скарлатини 66, черевного тифу 100, сипний тиф – відсутність, останнє пояснюється тим, що сипний тиф розвинувся дещо пізніше, коли притулки були вже ліквідовані

​

​

Біженці в Катеринославі. 1916 рік.

.

​

• 15 вересня 1915 року, що у всіх притулках були ізоляційні відділення, крім того по домовленості зі спілкою міст, було відкрито 200 ліжок, потім 300 ліжок, з них для незаразних всього 30, дитячих в лікарні Олексієнко, для незаразних відведений й шпиталь №7 Всеросійської земської спілки на 75 ліжок.
• У сипотифозному бараку на площі Абрамовича з 2 грудня по 1 січня поступило 168 хворих, в шпиталь№7 перебувало 376, в тому числі 26 хворих на черевний тиф, 10 сипних, 3 холерних хворих, 7 дизентерійних, а всього 115 заразних.
• В незаразному шпиталі заразних було 30% від загальної кількості це з впевненістю свідчить про нестачу лікарняних ліжок. Підтвердженням цьому слугує те, що обставини змушували класти біженців навіть у шпиталі земської спілки, які обслуговували солдат –в 10 шпиталі (заразний) було 5 дезинтерійних, 1 дифтерійний та 1 рожистий, в 12 шпиталя (заразний) 73 хворих на сипний тиф, виключно галичани.

​

​

Біженці в Катеринославі. 1916 рік.

.

​

• Бараки на Покровській площі відкриті 23 жовтня. Перебувало в них на 1 січня 1917 року 7180 осіб, більше всього дорослих чоловіків – 4678, вибуло всього 6254, в тому числі на роботу – 904, видано обідів 33755, порцій чаю з хлібом – 39606, молока – 1747, сірого хлібу – 3780, то і інше отримують діти до ½-2 років та дорослі за спеціальному призначенню лікарів, по 6120 екстреним викликам поїхало 8812, з 4822 запитів про розшук вдалося задовольнити лише 736, звертає на себе увагу діяльність бюро праці: заявлено 33496 вимог працедавців, тоді як пропозицій роботи 3706. Таким чином скрізь відзначають в теперішній час підвищення попиту над пропозицією. Послано на роботу 8444, отримало роботу за свідченнями бюро 6366.
• На біженців вже витрачено 4 мільйони, але суть полягає у тому, чи своєчасно земство мало кошти, своєчасно чи губернський комітет задовольняв потреби повітів.
• Кращою відповіддю на це будуть думки повітових комітетів; у відношенні від 14 грудня за №1948 Катеринославський повітовий комітет повідомляв, що деякі попечительства не могли видати пайки навіть за жовтень, що деякі біженці голодують по 2 місяці, натовпами приходять до попечительств та наполегливо вимагають пайки.. стан справ на місцях загострюється.

​

​

Біженці в Катеринославі. 1916 рік.

Висновки

• Феномен біженства в Катеринославі (сучасному Дніпрі) у роки Першої світової війни (1914-1918) став масштабним історичним викликом для самого міста, його населення та адміністрації, оскільки змінив структуру населення Катеринослава, вплинув на його зайнятість, зумовив значний гендерний дисбаланс, детермінував поглиблення соціальних девіацій (зростання вуличної злочинності, проституції, тощо), сформували нове мультикультурне обличчя міста, сформували його нові національні громади.
• Стрімкий і неконтрольований приплив десятків тисяч вимушених переселенців із прифронтових зон та західних губерній створив колосальне навантаження на житловий фонд, що позначилось на рівні соціальній стабільності в місті.
• Скупченість людей у непристосованих приміщеннях (бараках, складах, вокзалах), де були відсутні належні анітарні умови, призвела до спалахів інфекційних захворювань, зокрема тифу, холери та інших хвороб.
• Головний тягар допомоги переселенцям узяли на себе громадські організації, благодійні фонди та національні комітети (зокрема, Тетянинський комітет, єврейські, польські, литовські гуманітарні товариства).
• Попри сильний бюрократизм імперської системи, місцеве самоврядування (міська дума та земства) зуміло скоординувати зусилля з приватними меценатами та релігійними громадами міста в плану надання допомоги біженцям, але наявних коштів не вистачало.

Висновки

• Прибуття великої кількості працездатного населення частково компенсувало дефіцит робітничих кадрів на катеринославських заводах і шахтах, викликаний загальною мобілізацією чоловіків до лав царської армії. Водночас наплив людей, де була вагома частка дітей та літніх людей спровокував стрімке зростання цін на оренду житла, продукти харчування, на товари першої потреби, що погіршило становище бідних верств місцевого населення, викликало чисельні побутові конфлікти.
• Поряд із виявами соціальної солідарності, у міському середовищі Катеринослава періодично виникали ксенофобські настрої, викликані конкуренцією за ресурси, житло, робочі місця.
• Евакуація підприємств та населення з зони воєнного конфлікту детермінували переміщення до міста представників інтелектуальних професій - що дало новий поштовх для розвитку освітніх та культурних ініціатив, сприяло зміцненню технічного потенціалу міста та міської інфраструктури.
• Досвід подолання наслідків гуманітарної катастрофи, зумовленою війною, став унікальним прикладом солідарності, самоорганізації та стійкості міської громади, сприябчи перетворенню міста на великий логістичний хаб Півдня України, осередок благодійницької та адміністративної діяльності, яка була спрямована на адаптацію біженців до нових соціально-економічних умов, їх інтеграцію в соціокультурний ландшафт губернського міста.

Щиро дякую за увагу!

​

Україна переможе!