Аналіз новели «Сойчине крило» І. Франка

Кохання, яке йде від серця, важко відчути, тому що воно мовчазне. Воно так мовчазне, що здається, що воно відсутнє. Це кохання не має своєї протилежності, і що б не відбувалося – воно не переходить у ненависть.

Ошо

​

Паспорт новели «Сойчине крило»�Підзаголовок “Із записок відлюдька”.

• Рік видання: 1905.
• Збірка: «На лоні природи» (1905).
• Літературний рід: епос
• Жанр: психологічна новела.
• Тема: розкриття стосунків між Марією та Хомою.
• Ідея: звеличення почуття кохання, яке долає всі перепони.

Головними персонажами є Хома Массіно, Марія, її батько, чоловіки.

• Хома – працівник бюро, «відлюдько інтелектуал».
• Марія Карпівна (Маня) – дочка лісника.
• Генрись – 26-літній практикант тата Мані, який виявився злодієм. Хлопець «рум'яний, ніжний, як панночка».
• Зигмунт – ватажок банди. Він був «негарний з лиця, старший літами, з грубими, малокультурними привичками та манерами».
• Володимир Семенович – молодий залізничний інженер.
• Никанор Ферапонтович Свєтлов – багатий золотопромисловець з Сибіру, немолодий велетень «з широкою рудою бородою, з товстим червоним лицем і плескатим носом».
• Сашка – ватажок банди, який убив Свєтлова.
• Серебряков – капітан-ісправник, який раз у раз пив та бив Маню і свою шлюбну жінку.
• Микола Федорович – військовий, брав участь у війні з Японією.

Головні думки у творі:

• кохання – це високе, облагороджуюче почуття, “робота душі”;
• не можна жити лише емоціями;
• на першому місці в стосунках між людьми повинна бути відповідальність за власні вчинки, гуманність;
• тільки втрачаючи, людина розуміє цінність втраченого;
• возвеличення кохання як найвищого почуття;
• засудження помилок, за які доводиться розплачуватися.

Проблематика новели

• взаємовідносини в суспільстві, людського буття загалом;
• проблема співіснування двох індивідуальностей;
• стосунки між людьми.

Сюжет новели “Сойчине крило” 

Шлях поневірянь Марії

• Західна Україна – Польща – Естонія – Південна Україна – Росія – Китай – Західна Україна

Символи у новелі “Сойчине крило” 

• Сойка – символ самої героїні, символ волі, свободи.
• Перкальова червона сукня з круглими цятками – символ вірності.
• Подвійне сонце – подвійне життя, одне у побуті, інше – в душі.
• Дзвінок – тривога, очікування чогось.

Новаторство Франка �у творі “Сойчине крило”:

• «Сойчине крило – новела, у якій синтезовано епос, лірику й драму.
• Твір написано у формі  щоденникових записів і листа. 
• Новітня інтерпретація жіночого образу. Освідчення в коханні з вуст закоханої дівчини ми чуємо вперше в українській прозі. 
• Ліризм, емоційність, схвильованість викладу. Увага сконцентрована на особистості, її внутрішньому світі; Драматична напруга. 
• Поглиблена психологізація образів.

Характеристика новели �«Сойчине крило» 

В основу новели покладено історію кохання двох споріднених душ, які постраждали через особисту нерозважливість. Дія відбувається проти Нового року в кімнаті головного персонажа протягом кількох годин, але сюжет охоплює все життя героя і розкриває події трьохрічної давностіЦе щоденник головного героя, у структуру якого вплетено лист-сповідь молодої жінки про свою драматичну долю, що надає розповіді ще більшого психологічного напруження.

Уперше в українській прозі Іван Франко вводить прийом розлогого листа, який є і жанровим компонентом твору, і детальною розповіддю про взаємини закоханої пари Хоми Массіно і Манюсі. Так автор намічає лінію фатальної жінки. Сюжет твору як у романтичній мелодрамі. Після втечі коханої герой-адресат занурився в егоїстичне самозакохане життя. Манюся тікає від свого справжнього кохання. Обидві сюжетні лінії тісно переплітаються, доповнюючи одна одну. Це ніби діалог двох змучених душ, як і наприкінці твору повертаються до себе, до людей, до нового життя у «вірі, надії, любові».

Ознаки новели �у творі “Сойчине крило”

Нове́ла — невеликий за обсягом прозовий епічний твір про незвичайну життєву подію з несподіваним фіналом.

Сьогодні постановки за новелою І. Франка «Сойчине крило» можна побачити на сценах різних театрів.

Перевір себе, виконавши інтерактивну вправу.